Постанова

від 22.07.2021 по справі 910/13078/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13078/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - П`ятак І.І. - адвокат (ордер від 20.08.2020 №ВІ1013036)

відповідача - Тіньковський О.Г. - адвокат (ордер від 29.06.2021 №АА1112273)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка"

про стягнення збитків у розмірі 26 460, 00 грн та знищення зображення знака для товарів та послуг.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" (далі - ТОВ "Керуюча компанія Еліксир", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" (далі - ТОВ "Ботаніка", відповідач) про стягнення збитків у розмірі 26 460, 00 грн та знищення зображення (позначення) знаку для товарів та послуг.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2019 по справі № 904/87/18, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир" до ТОВ "Ботаніка" за участю ТОВ "Керуюча компанія Еліксир" про заборону використання позначення та утилізацію продукції задоволені частково, а саме заборонено ТОВ "Ботаніка" здійснювати використання позначення "КАПІЛЯР", яке є схожим настільки, що його можна сплутати із торговельною маркою " КАПІЛЯР ", зареєстрованим відповідно до свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 105158 , зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. В іншій частині позову відмовлено.

3. Посилаючись на рішення господарського суду Київської області від 18.09.2019 у справі № 904/87/18 як на преюдицію в частині порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксір" (далі - ТОВ "Еліксір") відповідачем у даній справі, позивач зазначає, що він як особа, яка придбала права власності у ТОВ "Еліксір" на знак для товарів та послуг "КАПІЛЯР" (свідоцтво № 105158 ) у 2016 році втратив можливість реалізувати щонайменше 1 200 шт власного продукту під знаком для товарів та послуг "КАПІЛЯР" (свідоцтво України № 105158 ), оскільки 02.05.2018 відповідачем було виготовлено продукт "Гель для ніг Капіляр" під власною торговельною маркою "Botanica" у кількості 1200 шт, який в подальшому був реалізований відповідачем.

4. У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 26 460, 00 грн суми збитків (упущеної вигоди), виходячи з вартості 1 шт продукту "Гель для ніг Капіляр " під власною торговельною маркою "Botanica" в розмірі 22, 05 грн, та зобов`язати ТОВ "Ботаніка" знищити виготовлені зображення знака або позначення "КАПІЛЯР" на упаковці продукту "Гель для ніг Капіляр" виробництва ТОВ "Ботаніка", схожого із торговельною маркою " КАПІЛЯР ", зареєстрованою відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 105158 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 (колегія суддів: Верховець А.А., Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.), у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Керуюча компанія Еліксир" на користь ТОВ "Ботаніка" 20 000, 00 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ТОВ "Керуюча компанія Еліксир", не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України і пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ботаніка" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій; також просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Керуюча компанія Еліксир" залишити без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

9. ТОВ "Еліксір" було власником свідоцтва України від 10.04.2009 N 105158 на Знак, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, дата подання заявки - 13.11.2006, дата публікації відомостей про видачу - 10.04.2009. Знак зареєстровано для товарів і послуг, що відносяться до 3 класу МКТП - Косметика; зубні порошки і пасти; вазелін косметичний; косметичні препарати до ванн; вибілювальні креми для шкіри; косметика для вій; депілятори (засоби для видалення волосся); депіляторний крем; депіляторні препарати (для видалення волосся); ефірні олії; жасминна олія; жири косметичні; ефірні олії з кедрового дерева; косметичні маски; косметичні набори; креми косметичні; лавандова олія; лимонні ефірні олії; лосьйони косметичні; серветки, просочені лосьйонами косметичними; м`ята на парфуми; олії косметичні; олія скипидарна для знежирювання; косметичні препарати для догляду шкіри.

10. Між ТОВ "Еліксір" (продавець) та ТОВ "Керуюча компанія Еліксир" (покупець) 13.05.2016 укладено договір про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг N 13/05-1, за яким продавець передав, а покупець прийняв права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом N 105158.

11. 08.08.2016 Державна служба інтелектуальної власності України прийняла рішення про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки і прийняла рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки, відповідно до яких право власності на знаки для: товарів класів 3, 5, 30, на які зареєстровано знаки, свідоцтва України 105158.

12. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на преюдиційні факти неправомірного використання товарного знаку "КАПІЛЯР" (свідоцтво № 105158 ) відповідачем, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі № 904/87/18, яке залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій.

13. Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області у справі від 18.09.2018 № 904/87/18 за позовом ТОВ "Еліксір" до ТОВ "Ботаніка", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Керуюча компанія "Еліксир", було частково задоволено позовні вимоги, а саме заборонено ТОВ "Ботаніка" здійснювати використання позначення "КАПІЛЯР", яке є схожим настільки, що його можна сплутати із торговельною маркою " КАПІЛЯР ", зареєстрованим відповідно до свідоцтва України на знак для товарів та послуг N 105158 , зокрема, нанесення такого позначення на продукцію, її зберігання із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення), застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет. В задоволенні позовних вимог про знищення виготовлених зображень знаку для товарів та послуг "КАПІЛЯР" на упаковці продукту судом було відмовлено.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.04.2020 року рішення суду першої інстанції у справі № 904/87/18 залишено без змін.

15. Як слідує з тексту рішення господарського суду Київської області у справі від 18.09.2018 №904/87/18 (і ці обставини суд вважає доведеними та такими, що не потребують доказування), 26.08.2016 між ТОВ "Керуюча компанія "Еліксир" (ліцензіар) та ТОВ "Еліксір" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір N 26/08-16-2 про надання дозволу на використання об`єктів прав інтелектуальної власності (знаків для товарів і послуг).

16. Під Знаками у цьому договорі розуміються знак для товарів і послуг (Свідоцтво України на знак для товарів і послуг): N 105158 (пункт 1.1 договору).

17. Згідно з додатком N 1 до ліцензійного договору від 26.08.2016 N 26/08-16-2 ліцензіар залишає за собою право самостійно використовувати Знаки і право надавати третім особам дозволи (ліцензії) на використання Знаків, за умови письмового погодження з ліцензіаром. Право забороняти третім особам неправомірне використання Знаків (включаючи право звернення до суду) належить протягом строку дії ліцензійного договору від 26.08.2016 N 26/08-16-2 як ліцензіару, так і ліцензіату.

18. У судовому спорі у справі № 904/87/18 за захистом свого права звертався ліцензіат як особа, що використовує знак для товарів та послуг "КАПІЛЯР" (свідоцтво № 105158 ) за ліцензійним договором, посилаючись на неправомірне використання знака відповідачем, та заявляв вимоги про знищення зображення товарного знака на упаковці товару, що, за твердженням позивача, виробляв відповідач.

19. Як вже зазначалося вище, позовні вимоги у справі № 904/87/18 було задоволено частково. Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено при розгляді вказаної справи, що відповідач не виробляє та не реалізовує товар зі спірним позначенням "КАПІЛЯР", і саме з цієї причини, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог щодо знищення виготовлених зображень знака або позначення "КАПІЛЯР" на упаковці продукту ТОВ "Ботаніка" (пункт 19 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/87/18). Крім того, в пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 904/87/18 зазначено, що попередні судові інстанції, з огляду на наведені положення Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, з`ясувавши:

- не заперечуване відповідачем використання ним позначення "КАПІЛЯР", право на використання якого належить позивачеві;

- що відповідач не виробляє й не реалізує товар із спірним позначенням, -

дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

20. У даній справі позивачем заявлено дві позовні вимоги:

1) про стягнення збитків (упущеної вигоди) за реалізовану відповідачем продукцію у розмірі 26460,00;

2) про зобов`язання відповідача знищити виготовлені зображення знака "КАПІЛЯР" (свідоцтво № 105158 ) на упаковці продукту "Гель для ніг Капіляр", виробництва відповідача.

21. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено всіх елементів, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у формі стягнення збитків у розмірі 26 460,00 грн.

22. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач належними засобами доказування не довів розмір упущеної ним вигоди у сумі 26 460,00 грн і так само не довів і причинного зв`язку між протиправними діями відповідача з використання знака "КАПІЛЯР" та понесеними, на думку позивача, збитками.

23. Щодо вимог про зобов`язання відповідача знищити позначення знака для товарів та послуг "КАПІЛЯР", нанесеного на упаковку продукції "Гель для ніг Капіляр", суди зазначили, що в даній справі не можуть бути встановлені інші обставини, ніж встановлені обставини у справі № 904/87/18, а саме щодо того, що відповідач не виробляє та не реалізовує товар зі спірним позначенням "КАПІЛЯР", з огляду на що не можуть бути задоволені вимоги про знищення відповідачем такої продукції (товару) відповідно до норм статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг".

Касаційне провадження

24. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2021, який наявний в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

25. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

27. Щодо підстави оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

28. Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини другої статті 11, 22 Цивільного Кодексу України та частина перша статті 174 Господарського Кодексу України без врахування позиції пленуму Вищого господарського суду України, визначеної у постанові від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", та постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №645/5420/15-ц. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного Суду у постанові від 26.03.2019 у справі №910/507/18.

29. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

30. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

31. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).

32. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

33. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

34. Верховний Суд встановив, що:

- постанова Верховного Суду у справі № 645/5420/15-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом компанії "Байєр АГ" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Позов мотивовано тим, що позивач є власником зареєстрованих в Україні знаків для товарів і послуг, право інтелектуальної власності на які порушили відповідачі в результаті незаконного використання на фальсифікованих/контрафактних товарах словесних позначень, які ідентичні та/або схожі до ступеню змішування зі знаками для товарів і послуг позивача - "BAYER", завдавши позивачу матеріальної шкоди у розмірі 1 450 824,20 грн, що встановлено вироками Золочівського районного суду Харківської області, які набрали законної сили;

- постанова Верховного Суду у справі № 910/507/18 ухвалена за позовом компанії АБРО Індастріз, Інк. (ABRO Industries, Inc) до товариства з обмеженою відповідальністю "Форк трейдінг" про зобов`язання вчинити дії, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київської міської митниці Державної фіскальної служби України. Позов було подано про таке:

- заборонити товариству здійснювати імпорт в Україну товару, поданого до митного оформлення за митною декларацією від 11.12.2017 за ВМД №UA100070/2017/213128: коробки з негофрованого картону (картонні короби для упаковки герметика), що містять позначення ABRO RTV silicone gasket maker, адресу ABRO Industries, inc. p.о.box. 1174 south bend, in 46624 U.S.A. - 8634 штук, що розміщені у 48 картонних коробах загальною вагою 574 кг, код УКТЗЕД - 4879200000; картонні картки для герметика, що містять позначення ABRO, адресу виробника ABRO Industries, inc. p.о.box. 1174 south bend, in 46624 U.S.A. та адресу сайта www.abro.com у кількості 100000 штук та стікери для герметика, що містять позначення ABRO у кількості 143000 штуки, які запаковані разом у 28 картонних коробах загальною вагою 1496 кг, код УКТЗЕД - 4911109000; замазки для ущільнення (туби), що містять написи RED RTV Silicone Gasket Maker Ні-Temp та Black RTV Silicone Gasket Maker (силікон у тубах AB-73 та AB-25) та напис "Індастріс інк, ПО бокс 1174 Сауф бенд ІН 46624 Зроблено в США" у кількості 143208 штук, що розміщені у 563 картонних коробах загальною вагою 8419 кг, код УКТЗЕД - 3214101090;

- вилучити з цивільного обороту та знищити контрафактний товар: коробки з негофрованого картону (картонні короби для упаковки герметика), що містять позначення: ABRO RTV silicone gasket maker, адресу ABRO Industries, inc. p.о.box. 1174 south bend, in 46624 U.S.A. - 8634 штук, що розміщені у 48 картонних коробах загальною вагою 574 кг, код УКТЗЕД - 4879200000; картонні картки для герметика, що містять позначення ABRO, адресу виробника ABRO Industries, inc. p.о.box. 1174 south bend, in 46624 U.S.A. та адресу сайта www.abro.com у кількості 100000 штук та стікери для герметика, що містять позначення ABRO у кількості 143000 штук, які запаковані разом у 28 картонних коробах загальною вагою 1496 кг, код УКТЗЕД - 4911109000; замазки для ущільнення (туби), що містять написи RED RTV Silicone Gasket Maker Ні-Temp та Black RTV Silicone Gasket Maker (силікон у тубах AB-73 та AB-25) та напис "Індастріс інк, ПО бокс 1174 Сауф бенд ІН 46624 Зроблено в США" у кількості 143208 штук, що розміщені у 563 картонних коробах загальною вагою 8419 кг, код УКТЗЕД - 3214101090.

35. У справі, що розглядається, предметом спору є стягнення збитків у розмірі 26 460, 00 грн та знищення зображення знака для товарів та послуг.

36. Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова у цій справі прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка розглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

37. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

38. Крім того, Верховний Суд вважає помилковим посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на викладену в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12 правову позицію, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).

39. З наведених вище міркувань посилання скаржника на постанову пленуму Вищого господарського суду України відхиляються.

40. У касаційній скарзі позивач обґрунтовує підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, зазначивши про те, що судом першої інстанції було "протиправно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів".

41. Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

42. Право учасників справи подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 ГПК України.

43. Відповідно до частини першої статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

44. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України).

45. Згідно з частинами другою, четвертою та восьмою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).

46. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було розглянуто зазначене клопотання та відмовлено з мотивів, наведених в ухвалі господарського суду міста Києва від 08.12.2020. Розглянувши вказані доводи скаржника, Верховний Суд не вбачає ознак необґрунтованості відхилення судом зазначеного клопотання, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень.

47. Крім того, зазначені доводи скаржника були предметом оцінки судом апеляційної інстанції і знайшли своє відображення у прийнятому судовому рішенні.

48. Скаржник у касаційній скарзі вказує також на те, що в тексті оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції міститься посилання суду на позовні вимоги Банку, втім, позивачем у справі, яка розглядається, є не Банк, а ТОВ "Керуюча компанія Еліксир", однак зазначене є технічною опискою, яка не впливає та не змінює суті рішення.

49. Верховний Суд зазначає, що інші аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана певна оцінка судами попередніх інстанцій.

50. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

51. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

52. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

55. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія Еліксир" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

57. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "Керуюча компанія Еліксир", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 зі справи № 910/13078/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Еліксир" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 зі справи № 910/13078/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 зі справи № 910/13078/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко