Постанова

від 26.01.2021 по справі 826/18485/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/18485/15

адміністративне провадження № К/9901/26208/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.12.2015 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Принт Експрес (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015 № 37726552210 та № 37826552210.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА , щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) були використані Товариством у власній господарській діяльності та реалізовані іншим суб`єктам господарювання; інформація, на яку послалась Інспекція у акті перевірки, не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях; акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання; Інспекція не навела у акті перевірки належних та допустимих доказів того, що товари, які були реалізовані Товариству його контрагентами у відповідних податкових періодах, не могли були придбані ними у покупців у інших податкових періодах, аніж у періоді реалізації.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015 № 37726552210 та № 37826552210.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: фактичне здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у зазначених товариств товари (роботи, послуги) були використані у процесі наданні Товариством відповідних послуг іншим суб`єктам господарювання; будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про ведення ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА із порушенням вимог діючого законодавства, Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було, тоді як надані Товариством докази свідчать про зворотнє.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Товариством не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування придбаних у ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА товарів (робіт, послуг); згідно даних АІС Податковий блок встановлено, що ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ФІЛАКАС , ТОВ УСПІХ ЮА реалізовували на користь Товариства товари (роботи, послуги), відмінні від тих, що були придбані ними у покупців по ланцюгу постачання у цих же податкових періодах; від податкових органів, на обліку у яких перебувають ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ та КОНЦЕРН Високі технології права , надійшли акти про неможливість проведення зустрічної звірки, у яких вказано, що у ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ та КОНЦЕРН Високі технології права відсутні трудові ресурси, основні засоби, транспорт та виробниче обладнання для здійснення основного виду діяльності, фактичне місцезнаходження зазначених товариств та їх посадових осіб встановити неможливо. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 26.01.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну документальну позапланову перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платниками податків: ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП за липень 2014 року, ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ за серпень 2014 року, ТОВ КМ ДІСТІ за вересень 2014 року, ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ УСПІХ ЮА за жовтень 2014 року, ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права за листопад 2014 року, ТОВ КМ ДІСТІ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ МУК СЕРВІС за грудень 2014 року, ТОВ ФІЛАКАС , ІП ЛОГІН за січень 2015 року, ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ІП ЛОГІН за лютий 2015 року, ТОВ КМ ДІСТІ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ САТТРАНС за березень 2015 року, результати якої були оформлені актом від 28.07.2015 № 231/26-55-22-10/30436824, за висновками якого Товариством були порушені вимоги статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: був занижений податок на додану вартість на загальну суму 985706,00 грн. (у тому числі: за липень 2014 року на суму 108681,00 грн., за серпень 2014 року на суму 70649,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 54571,00 грн., за листопад 2014 року на суму 143524,00 грн., за грудень 2014 року на суму 221899,00 грн., за лютий 2015 року на суму 222488,00 грн., за березень 2015 року на суму 163710,00 грн.; зменшено значення рядка 19 декларації за березень 2015 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 61143,00 грн. та зменшено значення рядка 26 декларації за березень 2015 року суми залишку від`ємного значення попередніх періодів на початок звітного періоду на 79026,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА щодо придбання товарів (робіт, послуг) у зв`язку із не підтвердженням реальності господарських операцій по ланцюгу постачання, оскільки: ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ФІЛАКАС , ТОВ УСПІХ ЮА реалізовували на користь Товариства товари (роботи, послуги), відмінні від тих, що були придбані ними у покупців по ланцюгу постачання у цих же податкових періодах; від податкових органів, на обліку у яких перебувають ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ та КОНЦЕРН Високі технології права , надійшли акти про неможливість проведення зустрічної звірки, а саме: акт ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2015 № 223/26-55-22-09/37882209 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 30.11.2014 та акт ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів Харківської області від 21.04.2015 № 1422/7/20-31-22-03-12 Про неможливість документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень-грудень 2014 року та січень 2015 року , у яких вказано, що у ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ та КОНЦЕРН Високі технології права відсутні трудові ресурси, основні засоби, транспорт та виробниче обладнання для здійснення основного виду діяльності, фактичне місцезнаходження зазначених товариств та їх посадових осіб встановити неможливо. Також, у акті перевірки було вказано, що Товариством не було надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування придбаних у ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 12.08.2015: № 37726552210, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 985706,00 грн. - за основним платежем та на 246427,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 37826552210, яким зменшила Товариству розмір податкового кредиту та, відповідно, розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на 140169,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Абзацом 1 пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4, 8, 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що реальність здійснення господарських операцій щодо придбання Товариством товарів (робіт, послуг) у ТОВ МАКРОЛОДЖИК (щодо придбання оргтехніки та витратних матеріалів) підтверджуються податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортною накладною та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ МАКРОЛОДЖИК , у ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП (згідно договору про надання послуг із заправки, відновлення та поставки катриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки № 13-1120 від 20.11.2013) підтверджуються рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, у ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ (згідно договору № Е-150513 від 15.05.2013 щодо придбання оргтехніки, витратних матеріалів, комплектуючих та послуг по заправці і регенерації катриджів, технічного обслуговування та ремонту офісної техніки) підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та податковими накладними, у ТОВ УСПІХ ЮА (згідно договору № 3-10-14/У від 03.10.2014 щодо придбання оргтехніки, витратних матеріалів, комплектуючих та послуг по заправці і регенерації катриджів, технічного обслуговування та ремонту офісної техніки) підтверджується рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, у ТОВ ФІЛАКАС (згідно договору купівлі продажу № ПЕ-27014 від 24.10.2014 щодо придбання товарно-матеріальних цінностей: оргтехніки, витратних матеріалів та комплектуючих та друкуючої техніки) підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, податковими накладними, у КОНЦЕРН Високі технології права (згідно договору на виконання робіт та послуг № ПЕ271014/1 від 27.10.2014 щодо ремонту оргтехніки та регенерації катриджів) підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями та податковими накладними. Первинні бухгалтерські документи відповідають встановленим заклонодавством вимогам щодо форми та змісту, а, зокрема, податкові накладні відповідають вимогам пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на час здійснення господарських операцій усі контрагенти Товариства були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Крім іншого, судами було встановлено, що придбані Товариством у вказаних вище контрагентів товари (роботи, послуги) були використані ним у процесі господарської діяльності, зокрема, під час надання послуг іншим суб`єктам господарювання, а саме: ПАТ Діамант банк , ТОВ Чіпси Люкс , ПрАТ Монделіс Україна , ПрАТ Крафт Фудз Україна , ТОВ ДЦ Україна , ПАТ Миронівський хлібопродукт , ПАТ КБ Південкомбанк , що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами із зазначенням відповідної номенклатури, з урахуванням того, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності Товариства є: оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (46.51).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди зробили правильний висновок, що вони не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту, з урахуванням того, що: будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки обставини щодо ведення ТОВ МАКРОЛОДЖИК , ТОВ Г.Н.Т. НОВА ГРУП , ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ , ТОВ ФІЛАКАС , КОНЦЕРН Високі технології права , ТОВ УСПІХ ЮА господарської діяльності із порушенням вимог діючого законодавства, Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було; Інспекція не навела у акті перевірки та не надала у процесі розгляду справи будь-яких належних та допустимих доказів того, що товари, які були реалізовані Товариству його контрагентами у відповідних податкових періодах, не могли були придбані ними у покупців у інших податкових періодах, аніж у періоді реалізації; послуги із заправки та регенерації катриджів, під час яких використовувались витратні матеріали, не передбачають оформлення їх товарно-транспортними накладними, а в силу положень договорів, укладених Товариством з ТОВ ЕКОЛАЙН-СТ і ТОВ УСПІХ ЮА , товарно-матеріальні цінності доставлявся постачальниками; при доставці товару самовивозом обов`язок щодо оформлення-товарно-транспортної накладної виникає у випадку включення витрат на доставку до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування; згідно положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва 29.12.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова