Рішення

від 15.01.2021 по справі 299/855/20

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/855/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Надопта А.А., секретар судового засідання Онисько С.С., представника позивача- ОСОБА_1 , представників відповідачки- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ПАТ АБ Укргазбанк м.Київ до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ АБ Укргазбанк м.Київ звернувся у Виноградівський районний суд з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить звернути стягнення на нерухоме майно: 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , та на жилий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 64,6 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що успадковане Відповідачкою, як спадкоємцем, в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 81/07 від 03.09.2007 року, у розмірі 56479 доларів США 48 центів та 3316 гривень 46 коп., по якому спадкодавець ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виступала майновим та фінансовим поручителем, згідно Договорів іпотеки та поруки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.02.2019 року з листа Виноградівського райвідділу держреєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області від 25.01.2019 року за № 100/14.3-23 на поданий адвокатський запит від 15.01.2019 року ПАТ АБ Укргазбанк стало відомо про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_5 мала невиконані зобов`язання перед АБ Укргазбанк , а саме.

03.09.2007 року між АБ Укргазбанк як іпотекодержателем та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як іпотекодавцями, було укладено Договір іпотеки № 81/07-01, посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Она Н.М. по реєстру № 1406. Згідно умов Договору іпотеки іпотекодавцями було передано в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності (частка кожного 1/4) квартиру АДРЕСА_1 , в забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_6 (далі -Позичальника) за кредитним договором № 81/07 від 03.09.2007 року, укладеного з АБ Укргазбанк .

Крім цього, в забезпечення належного виконання Позичальником зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між АБ Укргазбанк та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 81/07ЕК-01 від 03.09.2007 року.

Згідно умов Кредитного договору Банком надано Позичальнику кредит в сумі 29130 доларів США на строк з 03.09.2007 року по 02.09.2019 року зі сплатою процентів в розмірі 12,5% річних за користування кредитними коштами у встановлені строки та зі сплатою процентів в розмірі 13,5% річних на прострочену заборгованість.

В зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов`язань за Кредитним договором Банк 16.02.2010 року звернувся до Виноградівського районного суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованості за Кредитним Договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.06.2010 року у справі 2-532/2010 позов Банку задоволено частково, стягнуто поточну заборгованість, штраф за невиконання договору іпотеки в сумі 1334,27 грн., пеню в розмірі 3316,46 грн. та судові витрати,в решті позовних вимог відмовлено.

10.09.2010 року Апеляційним судом Закарпатської області у цій справі рішення суду першої інстанції в частині скасовано і ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь АБ Укргазбанк всю заборгованість за кредитом в сумі 23465,88 доларів США, в рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, належний на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, Виноградівським районним судом 18.10.2010 року було видано виконавчі листи. На даний час рішення суду не виконано, заборгованість не погашена.

20.03.2019 року на адресу Виноградівської держнотконтори Банком було направлено кредиторську вимогу до спадкоємців померлої ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, а саме: заявлено про наявну заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 12.03.2019 року, яка за основним боргом склала 54993,37 доларів США, включаючи 24999,52 доларів США простроченої заборгованості по кредиту та 29993,85 доларів США простроченої заборгованості по процентах.

03.05.2019 року з Виноградівської держнотконтори на вказану вимогу надійшло повідомлення за № 200/01-16 від 19.04.2019 року, що вимога кредитора направлена ОСОБА_4 , доньці померлої ОСОБА_5

08.07.2019 року Банком ОСОБА_4 направлено лист з проханням з`явитись в установу Банку для вирішення питання врегулювання заборгованості та повідомлення Банку інформації щодо спадкоємців за померлою ОСОБА_5

04.11.2019 року Банком повторно було направлено листа до Виноградівської держнотконтори з проханням повідомити актуальну інформацію про наявність спадкоємців за померлою ОСОБА_5 та інформацію щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за нею, на який Банком було отримано відповідь № 560/01-16 від 16.11.2019 року про те, що єдиним спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_3 , якій станом на 16.11.2019 року свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відтак, посилаючись на положення ст.ст.1216, 1220, 1221, 1231, 1268, 1270, 1281, 1296, 1297 ЦК України, Банк вважає, що до Відповідачки ОСОБА_4 перейшов обов`язок сплатити заборгованість за основним боргом по вище вказаному кредитному договору у загальному розмірі 56479,48 доларів США (заборгованість Позичальника ОСОБА_6 станом на 22.09.2019 року) та заборгованість по пені, встановлену судовим рішенням від 08.06.2010 року в розмірі 3316,46 грн.

Крім цього, зазначаючи, що відповідачка ОСОБА_4 не погасила одноразовим платежем наявну кредитну заборгованість, Позивач вважає, що у нього виникло законне право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця зі спадкоємця ОСОБА_4 за рахунок вартості успадкованого нею нерухомого майна (житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та ? частини квартири АДРЕСА_4 , які зареєстровані за померлою ОСОБА_5 ).

В судовому засіданні представник Позивача - ПАТ АБ Укргазбанк - Артимич М.М. позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити повністю з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив. При цьому, під час судових дебатів представник позивача заявив, що в ході примусового виконання судових рішень, постановлених в цивільній справі №2-532/2010 заборгованість по відсотках була погашена боржниками, однак, в якому розмірі не конкретизував.

Відповідачка ОСОБА_4 про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином своєчасно, в судове засідання не з`явилась, виявивши бажання приймати участь в розгляді даної справи через своїх повноважних представників.

Представники відповідачки - адвокати Бора Ю.В., Бондарєва О.С. - в судовому засіданні заперечили щодо обгрунтованості та доведеності позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк та просили в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві, зокрема через недоведеність розміру позовних вимог, безпідставність вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, яке входить до спадкової маси та пропуск кредитором преклюзивного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, визначеного в ст.1281 ЦК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Розглядаючи вказану справу в межах наданих сторонами вимог та заперечень, суд констатує, що дані конкретні правовідносини врегульовано положеннями Цивільного кодексу України та Закону України Про іпотеку в редакції, яка діяла на час їх виникнення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Кредитного договору 81/07 від 03.09.2007 року, укладеного між ВАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_6 , останнім отримано в кредит для споживчих потреб 29130 доларів США на строк до 02.09.2019 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки в розмірі 12,5% річних та зі сплатою процентів в розмірі 13,5% річних на прострочену заборгованість. Зі сторони Кредитора умови договору були виконані повністю.

В забезпечення виконання зобов`язання було укладено Договір поруки між ВАТ АБ Укргазбанк та ОСОБА_5 № 81/07ЕК від 03.09.2007 року, згідно якого остання виступила поручителем за зобов`язаннями позичальника, та Договір іпотеки № 81/07-01 від 03.09.2007 року, згідно якого в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 . Іпотекодавцями за вказаним договором іпотеки виступили ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Кожним було передано в іпотеку Банку по ? частині квартири, належній їм на праві спільної часткової власності.

Позичальником ОСОБА_6 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувались, внаслідок чого станом на 10.02.2010 року за ним рахувалась заборгованість в розмірі 23465,88 доларів США - залишок по тілу кредиту; 1533,64 доларів США - прострочений кредит; 1850,94 доларів США - нарахованих та несплачених відсотків; 1788,73 грн. - пені за порушення строків повернення кредиту; 1527,73 грн. - пені за порушення строків сплати процентів; 10215 грн. - штраф за невиконання умов Договору іпотеки щодо щорічного страхування життя та предмета іпотеки.

Через це Банком 16.02.2010 року було пред`явлено позов до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про дострокове стягнення всієї суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Виноградівського районного суду № 2-532/2010 від 08.06.2010 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ АБ Укргазбанк в особі його Ужгородської філії АБ Укргазбанк в місті Ужгороді 12280,46 грн. (еквівалент 1533,64 доларів США) простроченого кредиту, 14821,21 грн. (еквівалент 1850,24 доларів США) нарахованих та несплачених відсотків; 1788,73 грн. - пені за порушення строків повернення кредиту; 1527,73 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків; 1700 гривень витрат по оплаті судового збору та 120 гривень витрат по оплаті ІТЗ. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ПАТ АБ Укргазбанк 1334,27 гривень за невиконання умов Договору поруки.

В задоволенні решти позовних вимог Кредитора, а саме: про стягнення з ОСОБА_6 штрафу у сумі 10215 гривень за невиконання умов Договору іпотеки щодо щорічного страхування життя та предмету іпотеки, щодо дострокового повернення залишку кредиту в сумі 23465,88 доларів США, а також щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог Рішення Виноградівського районного суду від 08.06.2010 року № 2-532/2010 набрало законної сили, згідно Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області № 22ц-3268/10 від 10.09.2010 року.

Цим же рішенням Апеляційного суду Закарпатської області рішення Виноградівського районного суду № 2-532/2010 від 08.06.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк стосовно стягнення на користь позивача солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишку кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення по суті позовних вимог, яким:

- стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в користь позивача заборгованість в сумі 23465 доларів США 88 центів залишку тіла кредиту;

- стягнуто з ОСОБА_6 штраф в сумі 10215 гривень за невиконання договору іпотеки № 81/07ЕК-1 від 03.09.2007 року стосовно щорічного страхування життя та предмету іпотеки;

- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором 81/07 від 03.09.2007 року, із змінами від 25.02.2009 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 81/07-01 від 03.09.2007 року, а саме: на нерухоме майно - квартиру за номером АДРЕСА_5 і належить відповідачам - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності (частка кожного з них ?);

- реалізацію предмета іпотеки - квартири, на яку звертається стягнення, провести шляхом продажу на публічних торгах за ціною не меншою, ніж її було прийнято в іпотеку 204300 гривень, в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження та з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку ;

- стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в користь ПАТ АБ Укргазбанк в особі його Ужгородської філії АБ Укргазбанк судові витрати, понесені при подачі останнім апеляційної скарги;

- в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вказане рішення Апеляційного суду Закарпатської області в касаційному порядку не оскаржувалось (а.с.23-24).

У відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд констатує, що вище перераховані обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, доказуванню не підлягають.

На підставі вказаних вище судових рішень судом видано виконавчі листи і такі пред`явлено Стягувачем до примусового виконання у Виноградівський РВ ДВС (а.с.25-26)

Як вбачається з витягу з АСВП станом на 14.04.2020 року, поданого представником відповідачки разом із відзивом на позовну заяву у Виноградівському РВ ДВС станом на дату формування вказаного документу наявне виконавче провадження № 44598640, відкрите 03.09.2014 року, в якому Боржником виступає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а стягувачем - ПАТ Укргазбанк .

Крім того, представником позивача під час судового розгляду підтверджено той факт, що за час здійснення примусового виконання рішення Виноградівського районного суду № 2-532/2010 від 08.06.2010 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області 22ц-3268/10 від 10.09.2010 року в користь ПАТ АБ Укргазбанк було стягнено з боржників грошові кошти, що підтверджується журналом судового засідання та аудіозаписом його перебігу. Однак будь-яких перерахунків суми боргу, пред`явленої до стягнення, рівно, як і інформації з відділу ДВС про суми стягнених в користь Стягувача грошових коштів Позивачем та його представником суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається і визнається сторонами по справі, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38).

15.11.2018 року ПАТ АБ Укргазбанк на адресу Виноградівського РВ ДРАЦСу ГТУЮ в Закарпатській області було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію про наявність чи відсутність актового запису про смерть гр.-ки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на який отримано відповідь, що 09.06.2015 року Виноградівським РВ ДРАЦСу ГТУЮ в Закарпатській області було проведено реєстрацію смерті вказаної особи, про що відповідно складено актовий запис № 170. На уточнюючий запит Кредитора від 15.01.2019 року Виноградівським РВ ДРАЦСу ГТУЮ в Закарпатській області у відповіді, датованій 25.01.2019 роком, було надано інформацію про те,що гр-ка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджує, що 01.02.2019 року (момент отримання зазначеної відповіді) він і дізнався про смерть боржника.

20.03.2019 року на адресу Виноградівської держнотконтори Банком було направлено кредиторську вимогу до спадкоємців померлої ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, а саме: заявлено про наявну заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 12.03.2019 року, яка за основним боргом склала 54993,37 доларів США, включаючи 24999,52 доларів США простроченої заборгованості по кредиту та 29993,85 доларів США простроченої заборгованості по процентах (а.с.31-37)

03.05.2019 року з Виноградівської держнотконтори на вказану вимогу надійшло повідомлення за № 200/01-16 від 19.04.2019 року, що вимога кредитора направлена ОСОБА_4 , доньці померлої ОСОБА_5 . Будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказана вимога дійсно була направлена адресату і отримана відповідачкою ОСОБА_4 або хоча б кимось з членів її родини за місцем реєстрації (копій із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, реєстру вихідної кореспонденції, повідомлень про вручення або касових чеків про оплату послуг зв`язку за дане поштове відправлення) Позивачем не представлено і в матеріалах справи такі відсутні.

08.07.2019 року Банком ОСОБА_4 направлено лист з проханням з`явитись в установу Банку для вирішення питання врегулювання заборгованості та повідомлення Банку інформації щодо спадкоємців за померлою ОСОБА_5 .

Банком представлено суду на підтвердження факту надіслання спадкоємцю вказаного листа фіскальний чек за надані послуги поштового зв`зку (а.с.40), однак не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачкою ОСОБА_4 або хоча б кимось з членів її родини за місцем реєстрації дане поштове відправлення отримано.

04.11.2019 року Банком повторно було направлено листа до Виноградівської держнотконтори з проханням повідомити актуальну інформацію про наявність спадкоємців за померлою ОСОБА_5 та інформацію щодо виданих свідоцтв про право на спадщину за нею, на який Банком було отримано відповідь № 560/01-16 від 16.11.2019 року про те, що єдиним спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_5 є її донька ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_3 , якій станом на 16.11.2019 року свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.41,42).

Частиною 1 ст.5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Зважаючи на дату смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд констатує, що дані конкретні правовідносини, що виникли між сторонами по справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Закону України Про іпотеку у відповідній редакції, що діяла на той час.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК (правова позиція, висловлена в Постановах Верховного Суду 640/6274/16-ц від 18.09.2019 року, № 306/2000/16-ц від 22.01.2020 року).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно положень ч.3 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статі 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Як вже вказувалось вище, в судовому засіданні встановлено належними та допустимими доказами і дана обставина визнається Відповідачкою ОСОБА_4 , що остання є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і прийняла спадщину в порядку та на умовах, що визначені в ч.3 ст.1268 ЦК України. Однак Свідоцтво про право на спадщину за законом нею не оформлялось.

Відтак, суд констатує, що ОСОБА_10 є належним відповідачем в даній справі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Крім цього, як вбачається із судових рішень в цивільній справі № 2-532/2010 Виноградівського районного суду від 08.06.2010 року та Апеляційного суду Закарпатської області від 10.09.2010 року, які набрали законної сили, Кредитором 16.02 2010 року було пред`явлено позов до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про дострокове стягнення всієї суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, змінено строк кредитування.

У постанові по справі № 444/9519/12 Велика Палата ВС роз`яснила, що відповідно до ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України.

Крім того, у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Великою Палатою ВС сформульовано висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Після цього норми законодавства за якими нараховуються та стягуються проценти за кредитом (за правомірне користування кредитом), не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. Тобто, факт подання позову прямо спричиняє неможливість подальшого нарахування та стягнення процентів за правомірне користування кредитом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір вимог пред`явлених Банком до спадкоємця ОСОБА_2 є необґрунтованим і не доведеним належними та допустимими доказами, оскільки, як вбачається з Розрахунку заборгованості, поданого Позивачем на ствердження розміру заявлених вимог, ним, після набрання законної сили вказаними вище судовими рішеннями, продовжувалось нарахування процентів за кредитом і пені за їх несвоєчасну оплату. Більше того, в суму боргу, яка пред`явлена кредитором до спадкоємця боржника включені нарахування, які було здійснено Банком вже після смерті ОСОБА_5 , тобто після 08.06.2015 року і в розрахунку заборгованості не знайшло свого відображення погашення боржниками заборгованості за кредитними зобов`язаннями, яке відбулось в процесі примусового виконання судових рішень, ухвалених в цивільній справі № 2-532/2010.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Як визначено нормами цивільного законодавства поручитель приймає на себе зобов`язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки. Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

Відтак, ОСОБА_4 , як спадкоємець поручителя ОСОБА_5 , не є солідарним боржником за кредитним договором.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15. У цій справі Верховний Суд України зазначив, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців .

В подальшому даний висновок про правильне застосування норм права було підтримано Великою Палатою Верховного Суду (Постанова № 522/407/15-ц від 17.04.2018 року), в якій було висловлено наступне.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України Про іпотеку регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:

У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;

Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;

Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;

Спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;

Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.

Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України Про іпотеку визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Поняття строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не тотожне поняттю позовна давність . Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач, зокрема, в частині порядку і строків надіслання вимог кредитора спадкодавця до його спадкоємців, посилався на положення ст.ст.1281, 1282 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018 року:

- Стаття 1281 - 1. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

2. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину;

- Стаття 1282 - 1. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

3. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суд констатує, що, зважаючи на положення ст.5 ЦК України та час виникнення спірних правовідносин - 08.06.2015 року (день смерті спадкодавця ОСОБА_5 ) положення процитованих вище ст.ст.1281, 1282 ЦК України в цій редакції в даному конкретному випадку не підлягають застосуванню.

В судовому засіданні, на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що Кредитором судові рішення в цивільній справі № 2-532/2010 від 08.06.2010 року та від 10.09.2010 року було пред`явлено до примусового виконання до Виноградівського РВ ДВС і в рамках даного виконавчого провадження відбувалось реальне стягнення грошових коштів з боржників, що визнано в судовому засіданні і представником позивача.

Наведене дає підстави для висновку, що ПАТ АБ Укргазбанк , на завершальній стадії судового провадження - стадії примусового виконання судового рішення, перебуваючи в процесуальному статусі Стягувача (сторона виконавчого провадження), мав відповідний обсяг процесуальної правоздатності.

Так, в статті 12 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було закріплено, що Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В частині 1 статті 19 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII, прийняття якого зумовило втрату чинності Законом № 606-XIV, закріплено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.

В ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", процесуальна поведінка осіб, які беруть участь у справі, підлягає контролю, як і обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.

В Рішенні по справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії від 07 липня 1989 року, ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті всього вище викладеного, суд вважає, що за наявності відкритого 03.09.2014 року за заявою ПАТ АБ Укргазбанк виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, ухвалених в цивільній справі № 2-532/2010, є невиправданим направлення Стягувачем запитів щодо з`ясування достовірності інформації про смерть і дату смерті боржника ОСОБА_5 до органів РАЦСу лише в листопаді 2018 року. Маючи необхідний обсяг цивільних і процесуальних прав на відповідній стадії судового провадження і добросовісно не користуючись ними, сторона має бути готова до негативних наслідків такої бездіяльності.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно ч.7 цитованої статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем ПАТ АБ Укргазбанк не надано суду жодного доказу, яким би підтверджувалось існування обставин, що унеможливлювали реалізацію Кредитором протягом 2015-2016 років своїх прав сторони виконавчого провадження бути обізнаним про хід виконання судового рішення і стан виконання боржниками своїх обов`язків, в ході реалізації яких він міг дізнатись про факт смерті ОСОБА_5 значно раніше, ніж ним було вчинено відповідні активні дії для з`ясування цих обставин

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивач міг дізнатися про відкриття спадщини після смерті Боржника ОСОБА_5 ще в 2015 році.

Зважаючи на все вище викладене, суд констатує, що кредитором спадкодавця ОСОБА_5 до спадкоємця боржника ОСОБА_4 пред`явлено вимогу з порушенням строків, визначених в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), а пропуск таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) тягне за собою позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємця боржника за зобов`язаннями спадкодавця, а також припинення таких зобов`язань.

З цих підстав в задоволенні позову ПАТ АБ Укргазбанк до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця і звернення стягнення на нерухоме майно, слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог та керуючись ст.ст.10.12,13,18,81, 259,263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ПАТ АБ Укргазбанк м.Київ до ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст Рішення складено 26.01.2021 року.

ГоловуючийА. А. Надопта