Постанова

від 01.02.2021 по справі 916/466/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/466/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

прокурор - Тунік В.М.,

від ТОВ "Арт Констракшен" - адвокат Дімогло О.І.,

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Лисюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020

по справі №916/466/18

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі 1)Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

2) Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Констракшен»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства «Гарцинія»

про стягнення 40 430 249,60 грн.

ВСТАНОВИВ

У березні 2018 Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та Фонду державного майна України із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Констракшен» про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого майна у розмірі 40 430 249,6 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом незаконного вибуття із володіння ПАТ «Оріон» нерухомого майна та наявністю правових підстав для витребування із незаконного володіння ТОВ «Арт Констракшен» майна у порядку ст. 388 ЦК України. При цьому, з огляду на проведення відповідачем реконструкції об`єкта нерухомого майна, відбулось фактичне знесення об`єкта нерухомого майна замість якого відповідач здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом. За таких обставин, прокурор, посилаючись на приписи ст.ст. 216, 1166, 1192 ЦК України, вважає, що відповідач має відшкодувати йому вартість втраченого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Арт Констракшен» на підставі договорів купівлі-продажу, які не визнано недійсними, набуло право власності на об`єкт нерухомого майна. Викладене, на думку місцевого господарського суду, свідчить про недоведеність прокурором у діях відповідача протиправної поведінки як одного із елементів складу цивільного правопорушення.

Також, приймаючи до уваги набуття ТОВ «Арт Констракшен» права власності на об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які були укладені відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача права на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном, що включає, в тому числі, право відповідача на проведення реконструкції, знищення майна або вчинення будь-яких інших дій щодо майна, прямо не заборонених законом.

З приводу посилання прокурора на приписи ст. 216 ЦК України, якою встановлено правові наслідки недійсності правочину, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для застосування даної законодавчої норми до спірних правовідносин, оскільки, договори купівлі-продажу згідно приписів ст. 204 ЦК України є правомірними та їх недійсними у судовому порядку не визнавались.

На думку суду першої інстанції на прокурора покладено обов`язок довести суду наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення. Проте, як було встановлено судом, у діях відповідача відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка. Відтак, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, звільняє ТОВ «Арт Констракшен» від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки поведінка відповідача не може бути кваліфікована як правопорушення. Відсутності у діях відповідача такого із елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, на думку суду першої інстанції, свідчить й про відсутність у діях відповідача вини, як однієї із обов`язкових складових цивільного правопорушення.

Господарським судом Одеської області не прийнято до уваги наданий прокурором розрахунок розміру збитків, оскільки такий розрахунок був здійснений на підставі інформації, яка не є достовірною. Так, врахована прокурором орієнтовна ринкова вартість 1 кв. м. об`єкта нерухомого майна була визначена особою, доказів на підтвердження отримання якою права на заняття оціночною діяльністю суду надано не було. В тому числі, суду не надані докази проведення особистого огляду об`єкта оцінки.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник прокурора Одеської області з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 у справі №916/466/18 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

За твердженням апелянта, позовна заява містить посилання на ст.ст. 216, 388 ЦК України не як на правову підставу для стягнення з відповідача відповідних збитків в розмірі вартості втраченого майна, а лише з метою обґрунтування підстав для обрання прокурором відповідного способу захисту інтересів держави.

Скаржник відзначає, що прокурором не заперечується добросовісність набуття ТОВ Арт Констракшен нерухомого майна, разом з цим, приймаючи до уваги незаконність відчуження вказаного майна на користь попередніх власників, зокрема, на підставі недійсного правочину, прокурор зазначає про наявність законних підстав для його витребування від останнього (добросовісного) набувача, яким є ТОВ Арт Констракшен , згідно ст. 388 ЦК України.

На переконання апелянта, враховуючи, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 у справі № 22-25/110-05-3298, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006, визнано недійсним укладений між ПП «ДАФ» та АТ «МВО «Оріон» договір купівлі-продажу нерухомого майна, приймаючи до уваги, що реституція як спосіб захисту цивільного права може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем.

Проте, як стверджує апелянт, на підставі декларацій про початок виконання будівельних робіт, ТОВ Арт Констракшен проведено реконструкцію спірних нежитлових будівель під багатоквартирні будинки. У подальшому ТОВ Арт Констракшен на підставі дозволу ДАБІ України на місці розташування спірного нерухомого майна за рахунок знесення існуючих будівель проведено будівництво нового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

Скаржник стверджує, що приймаючи до уваги, що спірне майно, яке підлягало витребуванню на користь власника, на даний час знищено, за вищевказаних обставин, відповідний віндикаційний позов до ТОВ Арт Констракшен , згідно положень чинного законодавства та відповідної судової практики, задоволенню не підлягав би.

При цьому, за твердженням апелянта, факт демонтажу (знищення) нерухомого майна та будівництва замість нього нового об`єкта містобудування силами ТОВ Арт Констракшен , в чому і полягає заподіяння шкоди майну, не заперечується відповідачем.

За твердженням апелянта, протиправна поведінка відповідача пов`язується прокурором у даній справі не з придбанням зазначеного нерухомого майна на підставі відповідних договорів, а саме з проведенням будівельних робіт щодо його демонтажу (знищення), що унеможливило його витребування на користь первинного власника, з власності якого майно вибуло незаконно, що встановлено судом у справі №22-25/110-05-3298.

В свою чергу, як стверджує скаржник, віндикаційний позов щодо спірного нерухомого майна подано прокуратурою області до суду ще 12.06.2015, коли майно існувало в натурі та його власником було ЗАТ Гарцинія . Однак, під час перебування справи за вказаним позовом на розгляді суду спірне майно відчужено на користь ТОВ Арт Констракшен . Про існування вказаного судового спору також відомо було ТОВ Арт Констракшен , адже, копія уточненої позовної заяви з додатками направлялася підприємству у листопаді 2015. На той час спірне майно існувало в натурі, не було демонтовано (знищено). В свою чергу, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2018 у справі № 916/2424/15 на підставі заяв прокуратури області та ПАТ "Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон" залишено без розгляду позовну заяву заступника прокурора Одеської області до ЗАТ Гарцинія про витребування майна, зважаючи на те, що прокуратурою області обрано інший спосіб захисту порушених прав та законних інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ Арт Констракшен , розгляд якого здійснюється в межах справи №916/466/18.

Зазначеним вище обставинам та доводам прокурора, викладеним у поданих до суду процесуальних документах, як вважає апелянт, судом першої інстанції не надано жодної оцінки.

Апелянт також відзначає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення дійшов висновку про недоведеність прокурором розміру заподіяної шкоди, а отже, про відсутність шкоди як складової частини цивільного правопорушення. Проте, такий висновок суду, на думку апелянта, свідчить про неповноту дослідження судом обставин, що мають значення для вирішення справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Так, скаржник відзначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги довідку ПП Дельта-Консалтінг щодо ринкової вартості нерухомого майна, з огляду на відсутність доказів на підтвердження права на зайняття даною юридичною особою оціночною діяльністю. Проте, такі документи не надавались суду з тих підстав, що під час розгляду справи судом першої інстанції не ставилось під сумнів достовірність наданої довідки щодо вартості втраченого майна, а отже і розміру заподіяної шкоди. Апелянт стверджує, що докази проведення суб`єктом оціночної діяльності особистого огляду об`єкта оцінки неможливо було надати до суду у зв`язку з тим, що на момент визначення вартості втраченого нерухомого майна, об`єкту оцінки не існувало, адже його було знесено відповідачем під час нового будівництва. При цьому, як стверджує скаржник, вартість майна визначалась виходячи з його технічних характеристик, зазначених у відповідному технічному паспорті, які об`єкт мав до реконструкції та подальшого демонтажу.

На думку апелянта, відхиляючи представлені прокурором докази щодо розміру завданої шкоди, що складається з вартості втраченого нерухомого майна, приймаючи до уваги, що інших доказів відповідачем представлено не було, суд мав виходити з вартості майна, визначеній в укладених між відповідачем та третьою особою договорах купівлі-продажу такого майна.

Крім того, як вважає апелянт, у випадку незгоди з представленим у позові розрахунком збитків, єдиним способом визначення реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи є призначення у справі оціночно-будівельної експертизи. Проте, ані позивачем, ані судом першої інстанції не ініційовано питання про її призначення.

Скаржник вважає, що невірне визначення розміру завданої шкоди не є свідченням відсутності шкоди як елементу складу цивільного правопорушення взагалі, у зв`язку з чим висновок суду є невірним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/466/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 та призначено справу до розгляду на 20.05.2020.

19.05.2020 судом апеляційної інстанції отримано клопотання від Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» про розгляд справи без участі представника товариства, за наявними матеріалами справи.

19.05.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 відкладено розгляд справи №916/466/18 на 22.06.2020.

18.05.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Арт Констракшен» в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що при укладанні договорів купівлі-продажу від 23.09.2015 року із ЗАТ Гарцинія , відповідач являвся добросовісним набувачем об`єктів нерухомого майна. Договори були укладені відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак ТОВ Арт Констракшен мало право, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319 ЦК України, на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном, що включало і право на проведення реконструкції, демонтажу та вчинення будь-яких інших дій щодо майна, які не суперечили вимогам закону.

У даному випадку, як вважає ТОВ Арт Констракшен , висновок апелянта щодо визначення відповідача у справі саме ТОВ Арт Констракшен , посилаючись лише на те, що знищення (демонтаж) спірного майна проведено вказаним суб`єктом господарювання, є необґрунтованим, оскільки у своїй позовній заяві прокурор не зазначав, у чому полягає протиправність дій ТОВ Арт Констракшен щодо демонтажу спірних приміщень, які обставини, відомі відповідачу, мали б перешкоджати йому вчиняти такі дії, порушення яких саме норм закону чи інших нормативних актів відповідач допустив при цьому.

Відповідач зазначає, що на прокурора покладено обов`язок довести суду наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення. Проте, як було встановлено судом, у діях відповідача відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, на думку відповідача, звільняє ТОВ Арт Констракшен від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки поведінка відповідача не може бути кваліфікована як правопорушення.

З приводу посилання апелянта на обізнаність відповідача про наявність судової справи № 916/2424/15 за позовом заступника прокурора Одеської області до АТ Гарцинія про витребування вказаного нерухомого майна, відповідач зазначає, що ТОВ Арт Констракшен не отримувало від прокуратури Одеської області копію уточненої позовної заяви з додатками по справі № 916/2424/15. Доказів отримання ТОВ Арт Констракшен вказаної копії уточненої позовної заяви позивачі не надали а ні до позову, а ні до апеляційної скарги. А відтак вказана обставина є недоведеною. Окрім того, як відзначає відповідач, приймаючи до уваги те, що апелянту було відомо про зміну власника спірного майна ще у листопаді 2015 році, коли вказане майно ще існувало в натурі, апелянт не був позбавлений можливості звернутися до ТОВ Арт Констракшен з відповідним віндикаційним позовом до моменту проведення реконструкції та у подальшому знесення об`єктів нерухомого майна. Хоча така можливість у нього була, оскільки інформація про реєстрацію права власності на вказані об`єкти за відповідачем, а також інформація про початок виконання будівельних робіт є у вільному доступі на офіційних сайтах державних органів.

За твердженням відповідача, за умови звернення апелянта до ТОВ Арт Констракшен з віндикаційним позовом, у разі його задоволення, суд повинен був би вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві - ТОВ Арт Констракшен понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати мали б бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину.

Таким чином, відповідач вважає, що в результаті бездіяльності позивачів, прокуратура Одеської області намагається безпідставно покласти відповідальність за нібито нанесені збитки державі на ТОВ Арт Констракшен . Проте, ТОВ Арт Констракшен не може відповідати за помилки позивачів, у тому числі і прокуратури Одеської області, при виконанні ними своїх повноважень.

Щодо розрахунку завданих збитків, відповідач зазначає, що обґрунтовуючи розмір збитків, позивач посилався лише на інформаційну довідку, видану директором ПП Дельта-Консалтінг , яка не може бути належним доказом у справі, оскільки носить виключно інформаційний характер відносно ймовірного діапазону ринкової вартості будівель, без належного нормативного обґрунтування. Окрім того, орієнтовна ринкова вартість 1 м.кв. об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, на яку посилався позивач при здійсненні розрахунку розміру збитків, була встановлена особою, про яку відсутня інформація чи має вона право на заняття оціночною діяльністю.

Судове засідання призначене на 22.06.2020 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 розгляд справи призначено на 09.09.2020.

08.09.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/466/18 у зв`язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 для розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 по справі №916/466/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 по справі №916/466/18 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 розгляд справи було відкладено на 01.10.2020.

Судове засідання призначене на 01.10.2020 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді Аленіна О.Ю. та суддів-учасників колегії Лавриненко Л.В. та Мишкіної М.А.

Головуючий суддя Аленін О.Ю. з 05.10.2020 по 28.10.2020 був тимчасово непрацездатним. Суддя Лавриненко Л.В. з 26.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 розгляд справи призначено на 03.12.2020.

Судове засідання, призначене на 03.12.2020 не відбулось у зв`язку тимчасовою непрацездатністю судді Мишкіної М.А. з 30.11.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 розгляд справи призначено на 01.02.2021.

Під час судового засідання від 01.02.2021 прокурор та представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представник ТОВ "Арт Констракшен" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, хоча повідомлялись належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадження Господарського суду Одеської області перебувала справа №22-25/110-05-3298 за позовом АТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» до ПП «ДАФ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2006 в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 по справі №22-25/110-05-3298 рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2006 скасовано, позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 47/1 від 14.02.2005, укладений між Акціонерним товариством «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та Приватним підприємством «ДАФ» , зобов`язано Приватне підприємство «ДАФ» повернути Акціонерному товариству «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» нерухоме майно, незавершене будівництвом, яке складається із головного корпусу готельного типу загальною площею 2786,5 кв., відзначеному у технічному паспорті літерою «А» , та гараж з антресолью загальною площею 260,7 кв.м, відзначеному у технічному паспорті літерою «Б» , розташовані по вул. Літературна, 10 у м. Одесі.

13.02.2007 між ТОВ „Будівельна інвестиційна група» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №699, відповідно до п. 1 якого ТОВ „Будівельна інвестиційна група» було продано, а ОСОБА_1 придбано у власність нежитлові будівлі, зазначені на плані літерами А, Б, загальною площею 3047,2 кв. м., основною площею 2190,4 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомого майна належав ТОВ „Будівельна інвестиційна група» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.01.2007р.

23.05.2007 між ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ „Укрінвестенерго» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бережною І.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1176, відповідно до п. п. 1, 2 якого Продавець продає, а Покупець купує нежитлові будівлі, зазначені на плані літерами А, Б, загальною площею 3047,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відчужуване нерухоме майно належало Продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №699.

19.10.2007 між ТОВ „Укрінвестенерго» (Продавець) та ТОВ „Вин» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С. та зареєстрований в реєстрі за №3429, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує нежитлові будівлі, загальною площею 3047,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №9/217-06-6056 за позовом ТОВ "Будівельно-інвестиційна група" до КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", ТОВ "Укртекстильмаш" про визнання права власності. За результатами її розгляду, постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2008 рішення та постанову суді першої та апеляційної інстанцій скасовані та справу направлено на новий розгляд господарському суду Одеської області в іншому складі суддів. За результатами нового розгляду справи №9/217-06-6056 позов ТОВ "Будівельно-інвестиційна група" був залишений без розгляду відповідно до ст. 81 ГПК України.

14.11.2013 між ТОВ „Вин» (Продавець) та ЗАТ «Гарцинія» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. та зареєстрований в реєстрі за №3340, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність Ѕ частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3047,2 кв. м., на земельній ділянці, площею 0,74 га, яка знаходиться у фактичному користуванні Продавця; реєстраційний номер об`єкта 211899551101.

14.11.2013 між ТОВ „Вин» (Продавець) та ЗАТ «Гарцинія» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. та зареєстрований в реєстрі за №3344, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність Ѕ частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, загальною площею 3047,2 кв. м., на земельній ділянці, площею 0,74 га, яка знаходиться у фактичному користуванні Продавця; реєстраційний номер об`єкта 211899551101.

23.09.2015 між ЗАТ «Гарцинія» (Продавець) та ТОВ «Арт Констракшен» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за №222, відповідно до п. п. 1, 10 якого ЗАТ «Гарцинія» продало, а ТОВ «Арт Констракшен» придбало Ѕ частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, загальною площею 3047,2 кв. м., на земельній ділянці, площею 0,74 га, яка знаходиться у фактичному користуванні Продавця; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211899551101. Право власності на об`єкт нерухомості переходить до Покупця з моменту проведення державної реєстрації права власності.

23.09.2015 між ЗАТ «Гарцинія» (Продавець) та ТОВ «Арт Констракшен» (Покупець) було укладено ще один договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за №220, відповідно до п. п. 1, 10 якого ЗАТ «Гарцинія» продало, а ТОВ «Арт Констракшен» придбало Ѕ частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, загальною площею 3047,2 кв. м., на земельній ділянці, площею 0,74 га, яка знаходиться у фактичному користуванні Продавця; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211899551101. Право власності на об`єкт нерухомості переходить до Покупця з моменту проведення державної реєстрації права власності.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №44406748 від 23.06.2015 та за №44406396 від 23.09.2015 вбачається, що об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Одеса, вул. Літературна, 8, належить на праві власності ТОВ «Арт Констракшен» .

16.01.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт (реконструкція Ѕ частини нежитлових будівель під багатоквартирний будинок №2 з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані), подану ТОВ «Арт Констракшен» . Як вбачається з вказаної декларації об`єкт, реконструкція якого здійснюється ТОВ «Арт Констракшен» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

16.01.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт (реконструкція Ѕ частини нежитлових будівель під багатоквартирний будинок №2 з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані), подану ТОВ «Арт Констракшен» . Як вбачається з вказаної декларації об`єкт, реконструкція якого здійснюється ТОВ «Арт Констракшен» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

17.02.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано дві декларації про готовність до експлуатації об`єктів, які належать до I-III категорії складності. Як вбачається з вказаних декларацій ТОВ «Арт Констракшен» була завершена реконструкція двох об`єктів, які складаються із Ѕ частини нежитлових будівель під багатоквартирний будинок №2 з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

23.02.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано ТОВ «Арт Констракшен» дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме: нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2424/15 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон" до закритого акціонерного товариства "Гарцинія" про витребування нежитлових будівель, загальною площею 3047,20 кв.м., які розташовані у м. Одесі по вул. Літературній, 8.

Ухвалою суду від 05.11.2018 по справі №916/2424/15 позовна заява заступника прокурора Одеської області була залишена без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Листом №03/05-2 від 05.03.2018 ПП „Дельта-консалт» було повідомлено прокурора, що ймовірний ринковий діапазон вартості 1 кв. м. будівель, технічний стан яких можна охарактеризувати як задовільний, та які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, станом на 05.03.2018 може складати 400-500 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 10614 - 13268 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції прокурор просив стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого майна.

Як відзначено прокурором, протиправна поведінка відповідача, у даній справі, пов`язується ним не з придбанням спірного майна на підставі відповідних договорів, а саме з проведенням будівельних робіт щодо його демонтажу (знищення), що унеможливило його витребування на користь первинного власника, з власності якого майно вибуло незаконно.

Як вважає прокурор, вина відповідача у заподіянні шкоди державним інтересам, як елемент складу цивільного правопорушення, полягає у знесенні (демонтажу) відповідачем спірного нерухомого майна за наявності судового спору та відповідних судових рішень щодо нього, про що відповідачу було відомо, а також обізнаність відповідача про зазначені обставини.

При цьому, прокурор зазначає, що позовна заява містить посилання на приписи ст.ст. 216, 388 ЦК України не як на правову підставу для стягнення з відповідача відповідних збитків в розмірі вартості втраченого майна, а лише з метою обґрунтування підстав для обрання прокурором відповідного способу захисту інтересів держави.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Главою 82 ЦК України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

Прокурором як у доводах позовної заяви, так й в апеляційній скарзі зазначено, що протиправна поведінка відповідача, у даній справі, пов`язується ним не з придбанням спірного майна на підставі відповідних договорів, а саме з проведенням будівельних робіт щодо його демонтажу (знищення), що унеможливило його витребування на користь первинного власника, з власності якого майно вибуло незаконно.

Вина відповідача у заподіянні шкоди державним інтересам, як елемент складу цивільного правопорушення, полягає у знесенні (демонтажу) відповідачем спірного нерухомого майна за наявності судового спору та відповідних судових рішень щодо нього, про що відповідачу було відомо, а також обізнаність відповідача про зазначені обставини.

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 318 ЦК України визначено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При цьому майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечується учасниками справи, між ЗАТ «Гарцинія» та ТОВ «Арт Констракшен» було укладено два договори купівлі-продажу, відповідно до яких відповідачем було набуто право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, загальною площею 3047,2 кв. м.

Відомостей щодо визнання таких договорів недійсними наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №44406748 від 23.06.2015 та за №44406396 від 23.09.2015 вбачається, що об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Одеса, вул. Літературна, 8, належить на праві власності ТОВ «Арт Констракшен» .

Приймаючи до уваги набуття ТОВ «Арт Констракшен» права власності спірні об`єкти нерухомого майна, яке наразі не спростовано, колегія суддів вважає, що відповідач має право на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном, що включає, в тому числі, право відповідача на проведення реконструкції, знищення майна або вчинення будь-яких інших дій щодо майна, прямо не заборонених законом.

Слід відзначити, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що станом на час придбання ТОВ «Арт Констракшен» спірного нерухомого майна та/або розпорядження відповідачем таких майном (здійснення демонтажу, реконструкції, знесення, тощо), існували будь-які обтяження, заборони, арешти щодо такого майна, про які відповідач знав, але все одно вчиняв дії щодо розпорядження таким майном.

Навпаки, наявними матеріалами справи підтверджується, що органами місцевого самоврядування, а саме Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт подану ТОВ «Арт Констракшен» щодо спірного майна та було зареєстровано дві декларації про готовність до експлуатації об`єктів. Як вбачається з вказаних декларацій ТОВ «Арт Констракшен» була завершена реконструкція двох об`єктів, які складаються із Ѕ частини нежитлових будівель під багатоквартирний будинок №2 з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

Також, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано ТОВ «Арт Констракшен» дозвіл на виконання будівельних робіт, а саме: нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8.

Згідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ТОВ «Арт Констракшен» було надано в оренду земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул. Літературна,8 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача з приводу обізнаності відповідача про наявність спору щодо спірного майна, з огляду на таке.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2424/15 за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Публічного акціонерного товариства "Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН", Акціонерного товариства "Регіонала інвестіцію банка", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, про витребування нерухомого майна, яке розташоване у м. Одесі по вул. Літературній, 8.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 03.07.2015, 01.02.2016, 05.08.2016, 06.06.2017, 16.02.2018 провадження по справі №916/2424/15 зупинялося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2018 у цій справі позовну заяву по справі №916/2424/15 залишено без розгляду.

При цьому, відомості щодо залучення до участі у справі №916/2424/15 ТОВ "Арт Констракшен", направлення товариству будь-яких процесуальних документів у цій справі, відсутні.

Колегія суддів також відзначає, що під час розгляду справи №916/2424/15 прокурором заявлялися клопотання про заміну первісного відповідача на ТОВ "Арт Констракшен", а також про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові будівлі, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Літературна, 8, які належать ТОВ "Арт Констракшен" на підставі договорів купівлі-продажу.

Однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2016 по справі №916/2424/15 судом відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про заміну неналежного відповідача та у задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові будівлі, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Літературна, 8, які належать ТОВ "Арт Констракшен" на підставі договорів купівлі-продажу.

Відомості щодо оскарження наведеної ухвали прокурором не надано, а у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутні.

За твердженням прокурора, під час розгляду справи №916/2424/15 у суді першої інстанції, ним було подано уточнену позовну заяву, яку надіслано у тому числі й на адресу ТОВ "Арт Констракшен" та підтвердження даних обставин прокурором надано копію уточненої позовної заяви та опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек.

Однак, за твердженням відповідача, вказану уточнену позовну заяву він не отримував та про наявність вказаного спору не був обізнаний.

Не надано прокурором й доказів щодо обізнаності відповідача про розгляд судами справи №22-25/110-05-3298 за позовом Акціонерного товариства"Машинобудівне виробниче об`єднання "Оріон" до Приватного підприємства "ДАФ" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 47/1 від 14.02.2005 будівельних матеріалів, які складаються з недобудованого нерухомого майна, а саме: головного корпусу готельного типу загальною площею 2786,5 кв., відзначеному у технічному паспорті літерою "А", та гаражу з антресоллю загальною площею 260,7 кв. м, відзначеному у технічному паспорті літерою "Б", що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 10, а також зобов`язати відповідача повернути вказане майно.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ "Арт Констракшен" також не було учасником провадження по справі №22-25/110-05-3298.

До того ж, справа №22-25/110-05-3298 розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанції протягом 2006-2013 років, у той час як договори купівлі-продажу спірного майна укладені між ЗАТ «Гарцинія» та ТОВ «Арт Констракшен» - 23.09.2015.

Колегія суддів зауважує, що прокурором під час звернення із даним позовом не наведено жодних обґрунтованих підстав, які б достеменно свідчили про наявність перешкод, про які був обізнаний відповідач, задля розпорядження ТОВ «Арт Констракшен» належним йому нерухомим майном.

Слід також відзначити, що виходячи зі змісту процесуальних документів по справі №916/2424/15, а саме заявлення прокурором заявлялися клопотання про заміну первісного відповідача на ТОВ "Арт Констракшен", а також про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові будівлі, розташовані за адресою м. Одеса, вул. Літературна, 8, які належать ТОВ "Арт Констракшен" на підставі договорів купівлі-продажу, прокурор був обізнаний про зміну власника спірного майна та те, що таким власником є ТОВ "Арт Констракшен".

Однак, наявні матеріали справи не містять, а прокурором не надано доказів на підтвердження звернення до ТОВ "Арт Констракшен" із відповідним позовом про витребування спірного майна від добросовісного набувача.

Враховуючи наведені обставини з приводу відсутності будь-яких заборон (обмежень) щодо спірного майна, необізнаності відповідача ТОВ "Арт Констракшен" щодо судових спорів у справах №916/2424/15 та №22-25/110-05-3298, а також враховуючи обставини отримання відповідачем усіх дозвільних документів на проведення будівельних робіт, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено протиправної поведінки відповідача у даному спорі.

Як вже було зазначено вище, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, звільняє ТОВ «Арт Констракшен» від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки поведінка відповідача не може бути кваліфікована як правопорушення.

З приводу заявлено прокурором розміру збитків у вигляді вартості втраченого майна у розмірі 40 430 249,6 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно з положеннями п. 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 №1440, встановлено, що вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У відповідності до п. 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 № 1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Так, на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості втраченого майна у розмірі 40 430 249,6 грн, прокурором було надано лист №03/05-2 від 05.03.2018, в якому ПП „Дельта-консалт» було повідомлено прокурора, що ймовірний ринковий діапазон вартості 1 кв. м. будівель, технічний стан яких можна охарактеризувати як задовільний, та які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, станом на 05.03.2018 може складати 400-500 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 10614 - 13268 грн.

Однак, позивачем не надано ані звіту про оцінку майна, як то передбачено вищевказаними приписами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ані доказів провадження такого звіту суб`єктом оціночної діяльності.

До того ж, колегія суддів відзначає, що в наданому прокурором листі ПП „Дельта-консалт» зазначено лише ймовірний, а не точний ринковий діапазон вартості 1 кв. м. будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 8, станом на 05.03.2018.

Відтак, судова колегія вважає, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків у вигляді вартості втраченого майна у сумі 40 430 249,6 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення прокурора з приводу того, що судом першої інстанції не вимагалось надання доказів на підтвердження права на зайняття ПП Дельта-Консалтінг оціночною діяльністю та не ставилось під сумнів достовірність наданої довідки щодо вартості втраченого майна, оскільки в силу приписів ст. 74 ГПК України саме на сторону покладено обов`язок доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2020 у справі №916/466/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Мишкіна М.А.