Постанова

від 01.02.2021 по справі 905/1511/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 905/1511/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

прокурор - Трофіменко О.О.;

позивач - не з`явився;

відповідачі - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП Штагер С.І. (вх.№2900Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2020 року (повний текст рішення складено 05.10.20, суддя Матюхін В.І.) по справі №905/1511/18

за позовом Першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури, м. Костянтинівка

до 1. Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області, с. Шахове Донецької обл.

2. Фізичної особи-підприємця Штагер Світлани Іванівни, с. Шахове Донецької обл.

про визнання визнання незаконними рішення Шахівської сільської ради, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області, фізичної особи-підприємця Штагер Світлани Іванівни про:

- визнання незаконним рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області №VІІ-28/24 від 22.12.2017 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності";

- визнання недійсним і припинення на майбутнє договору від 10.01.2018 про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Шахівська сільська рада Добропільського району Донецької області, площею 0,0053га, кадастровий №1422087700:02:000:0151, розташовану за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1, укладеного між Шахівською сільською радою Добропільського району Донецької області та ФОП Штагер Світланою Іванівною;

- зобов`язання фізичну особу-підприємця Штагер Світлану Іванівну повернути Шахівській сільській раді Добропільського району Донецької області земельну ділянку площею 0,0053га, нормативною грошовою оцінкою 16 793,53грн., кадастровий №1422087700:02:000:0151, розташовану за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1, у стані, в якому вона була одержана.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2020 року (повний текст рішення складено 05.10.20, суддя Матюхін В.І.) по справі №905/1511/18 позов задоволено. Визнано незаконним рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області від №VІІ-28/24 від 22.12.2017 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності".

Визнано недійсним і припинено на майбутнє договір від 10.01.2018 про встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Шахівська сільська рада Добропільського району Донецької області, площею 0,0053га, кадастровий №1422087700:02:000:0151, розташовану за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1, укладений між Шахівською сільською радою Добропільського району Донецької області та ФОП Штагер Світланою Іванівною.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Штагер Світлану Іванівну ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) протягом 10-ти днів з дня набуття судовим рішенням законної сили повернути Шахівській сільській раді Добропільського району Донецької області (85050, Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. М.Ф. Чернявського, 14, код ЄДРЮОФОПГФ 04343197) земельну ділянку площею 0,0053га, нормативною грошовою оцінкою 16 793,53грн., кадастровий №1422087700:02:000:0151, розташовану за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1, у стані, в якому вона була одержана.

Стягнуто на користь прокуратури Донецької області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРЮОФОПГФ - 25707002, банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) з Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області (85050, Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. М.Ф. Чернявського, 14, код ЄДРЮОФОПГФ 04343197) 2 643,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Стягнуто на користь прокуратури Донецької області (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРЮОФОПГФ - 25707002, банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) з фізичної особи-підприємця Штагер Світлану Іванівну ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 2 643,00грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

ФОП Штагер С.І. з рішенням суду не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зобов`язання ФОП Штагер С.І. протягом 10-ти днів з дня набуття судовим рішенням законної сили повернути Шахівській сільській раді Добропільського району Донецької області (85050, Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. М.Ф. Чернявського, 14, код ЄДРЮОФОПГФ 04343197) земельну ділянку площею 0,0053га, нормативною грошовою оцінкою 16 793,53грн., кадастровий №1422087700:02:000:0151, розташовану за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1, у стані, в якому вона була одержана. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 апеляційну скаргу ФОП Штагер С.І. залишено без руху з підстав порушення п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог попередньої ухвали суду ФОП Штагер С.І. надала докази усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з чим, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Штагер С.І. на рішення Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2020 року по справі №905/1511/18. Призначено справу до розгляду на 01 лютого 2021 р. о 12:30 годині.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Позивач і відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, своїм правом на участь у засіданні суду не скористались, у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Через канцелярію суду Шахівська сільська рада Добропільського району Донецької області надіслала клопотання про розгляд справи без участі першого відповідача.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ФОП Штагер С.І. заперечував, просив залишити її без задоволення з підстав необґрунтованості, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, як таке, що прийняте при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та правильному встановленні обставин справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 273 Господарського процесуального кодексу України встановлений строк розгляду апеляційної скарги, відповідно до якого апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, позиція другого відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Колегія суддів, керуючись наведеними нормами, з огляду на передбачений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача і відповідачів, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, вбачається, що Рішенням Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області №VІІ-28/24 від 22.12.2017 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для укладення платного особистого сервітуту на користь громадянки Штагер Світлани Іванівни для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в с.Шахове та надано згоду на укладення договору платного особистого сервітуту для розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в с.Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1 (п.1, 2 рішення).

Пунктом 3 рішення зобов`язано Штагер Світлану Іванівну зареєструвати договір платного особистого сервітуту згідно норм чинного законодавства.

Між Шахівською сільською радою Добропільського району Донецької області (власник) та фізичною особою-підприємцем Штагер Світланою Іванівною (сервітуарій) 10.01.2018 р. укладено договір на встановлення особистого платного (строкового) земельного сервітуту, відповідно до п.1.1. якого власник надає сервітуарію на підставі рішення Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області №VІІ-28/24 від 22.12.2017 право обмеженого користування земельною ділянкою (сервітуту) відповідно до умов даного договору.

Земельна ділянка розташована за адресою: Донецька область, Добропільський район, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд. №1 (п.1.2.1 договору).

Площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту становить 0,0053га (кадастровий №1422087700:02:000:0151) (п.1.2.2 договору).

Сервітут (обтяження) встановлений для розміщення групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (п. 1.3 договору).

Земельний сервітут та обмеження права користування земельною ділянкою, які зазначені у цьому договорі, встановлюється терміном на 5 років (п. 2.1 договору).

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.

У відповідності до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною ст. 402 Цивільного кодексу України встановлено що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України "сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном".

Згідно з ч.1 ст. 404 Цивільного кодексу України "право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо".

Частиною 2 ст. 404 Цивільного кодексу України передбачено, що "особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту".

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Стаття 99 Земельного кодексу України визначає види права земельних сервітутів, серед яких право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Випадки припинення дії земельного сервітуту передбачені статтею 102 Земельного кодексу України. Так, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що чинним законодавством не встановлено виключного права землекористувачів або землевласників на одержання (встановлення) земельного сервітуту, але з огляду на те, що:

- земельний сервітут - це право користування чужою земельною ділянкою, належне певній особі або необмеженому колу осіб;

- земельний сервітут може бути встановлений для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто, для встановлення сервітуту принциповою є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший, ніж встановлення сервітуту, спосіб;

- сервітут, у тому числі і земельний, не може позбавляти власника майна (землі), щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (землею);

- володілець земельним сервітутом має право вимагати від власника (володільця) земельної ділянки надання такого сервітуту (права користування земельною ділянкою).

У рішенні суд вважає, що будь-яких законних підстав для прийняття сільською радою оспорюваного прокуратурою рішення не було і визнання між відповідачами прав на встановлення земельного сервітуту не існувало і відповідачі, уклавши оспорюваний договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади позбавили власника землі і громаду населеного пункту права володіння і користування нею на весь час строку дії договору, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України.

Окрім того, фактично вчинили інший правочин, договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності і для передачі в оренду якої мали бути здійснені земельні торги, як-то передбачено ст.124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України у разі, якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди земельної ділянки орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.

З викладеного вбачається, що спірну земельну ділянку надано у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством, зокрема, поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Таким чином, договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади с.Шахове суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Тобто, потреба підприємця в отриманні земельної ділянки мала вирішитися шляхом прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду), в порядку визначеному Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду земель".

Зазначене вказує на те, що оспорюване прокурором рішення винесено з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки, що розташовується під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності, повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

А, отже, враховуючи вищезазначене, за відсутності у фізичної особи-підприємця права на земельний сервітут (особистий строковий земельний сервітут), сільська рада мала можливість і повинна була розпорядитися вказаною земельною ділянкою шляхом передачі в оренду.

З огляду, на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи Рішення №VІІ-28/24 від 22.12.2017 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, для укладення платного особистого земельного сервітуту для розміщення груп тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" та укладаючи договір, Шахівська сільська рада Добропільського району Донецької області порушила інтереси держави у сфері земельних відносин. Першим відповідачем застосовано неправильний механізм надання у користування земельної ділянки.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, колегія суддів підтримує висновок місцевого суду про задоволення позову з урахуванням порушення засад рівності прав громадян і юридичних осіб, і, як наслідок, недотримання норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд правомірно задовольнив позов.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП Штагер С.І. на рішення Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2020 року по справі №905/1511/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2020 року по справі №905/1511/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.02.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.