Рішення

від 28.01.2021 по справі 910/15681/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2021Справа № 910/15681/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" (м. Київ)

про стягнення 79.493.899,60 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мусієнко О.І.

Від відповідача: Самборська Ю.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" про стягнення 79.493.899,60 грн заборгованості за Договором позики № 01/12/14-1 від 20.12.14.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

20.12.14. між позивачем (Позикодавець) та відповідачем (Позичальник) було укладено Договір позики № 01/12/14-1, за умовами якого позивач передає відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язується їх повернути у встановлений Договором строк. Позивач вказує, що на підставі долучених ним до матеріалів справи платіжних доручень відповідач отримав позику за Договором в сумі 79.493.899,60 грн. Оскільки строк користування позикою відповідно до пункту 4.1 Договору закінчився 31.12.18., а відповідач позивачу грошові кошти в пред`явленому до стягнення розмірі не повернув, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.20. відкрито провадження у справі № 910/15681/20 та призначено підготовче засідання на 24.11.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.20. у справі № 910/15681/20 накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

23.11.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з наступних підстав:

- Договір позики № 01/12/14-1 від 20.12.14. було укладено керівником відповідача з перевищенням повноважень;

- отримані в якості позики за означеним договором кошти були спрямовані на оплату послуг та робіт юридичних осіб, пов`язаних з позивачем; позивач надав відповідачу фінансову допомогу, потім вивів такі кошти на афілійовані структури з метою утворення штучної кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем, що, на думку відповідача, свідчить про удаваність правочину - Договору позики № 01/12/14-1 від 20.12.14.;

- справжньою метою позову є дестабілізація роботи Ринку Столичний та приведення його до неробочого стану;

- з 2015 року позивачем не було ініційовано проведення переговорів з відповідачем, натомість одразу було подано до суду позов.

24.11.20. відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено судом шляхом постановлення 24.11.20. ухвали без виходу до нарадчої кімнати.

24.11.20. позивачем подано відповідь на відзив.

24.11.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.12.20.

08.12.20. відповідачем подано заперечення.

17.12.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.01.21.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 28.01.21. до судових дебатів позивачем подано заяву про те, що обґрунтований розмір понесених судових витрат ним буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 28.01.21. позивачем підтримано позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.01.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Протоколом № 27/11/14/1 загальних зборів учасників відповідача від 27.11.14.:

- по другому питанню порядку денного Про визначення доцільності отримання відповідачем позики залученої від позивача в сумі 79.493.899,60 грн , голосуванням за 100% голосів вирішили: виходячи з планів розвитку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" та з метою забезпечення його безперебійної роботи визначити доцільним отримання відповідачем позики, залученої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації", в сумі 79.493.899,60 грн;

- по третьому питанню порядку денного Про надання повноважень директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" Чумаку О.В. на укладання та підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" договору позики, що має містити наступні обов`язкові умови: розмір позики - 79.7493.899,60 грн, вид позики - безвідсоткова, поворотна, строк повернення позики - до 31.12.15. , голосуванням за 100% голосів вирішили: надати повноваження директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" Чумаку О.В. на укладання та підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" договору позики, що має містити наступні обов`язкові умови: розмір позики - 79.7493.899,60 грн, вид позики - безвідсоткова, поворотна, строк повернення позики - до 31.12.15.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

20.12.14. між позивачем (Позикодавець) та відповідачем (Позичальник) укладено Договір позики № 01/12/14-1 (далі - Договір) за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1) Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі 79.493.899,60 грн (далі - позика), а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений Договором строк.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктами 6.1, 6.2 з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками та передання Позичальникові всієї суми позик, і закінчується в момент виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором в повному обсязі.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Щодо доводів відповідача про те, що Договір позики № 01/12/14-1 від 20.12.14. було укладено керівником відповідача з перевищенням повноважень, суд відзначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.20. у справі № 910/8522/20, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" не доведено існування правових підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішень ТОВ "РСГП "Столичний", оформлених протоколами № 27/11/14/1 від 27.11.14. та № 29/11/16-1 від 29.11.16., що стосувалися надання згоди на укладення Договору позики та продовження строку такої, адже матеріалами справи не підтверджується, що за наслідками прийняття таких рішень було порушено права чи інтереси ТОВ "Аграрний маркетинговий центр", які випливають із права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "РСГП "Столичний".

Щодо посилання відповідача на наявність судового спору про визнання недійсним Договору позики № 01/12/14-1 від 20 грудня 2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем і додаткових угод №№ 1-3 до нього, суд відзначає, що, як за умови відсутності підстав для визнання означених правочинів недійсними, так і за наявності таких підстав, означене не спростовує факту отримання відповідачем позики в розмірі 79.7493.899,60 грн, та необхідності її повернення позивачу, в тому числі, в порядку застосування правових наслідків недійсності правочину та повернення у натурі всього одержаного на виконання цього правочину.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розділом 3 Договору сторони погодили наступне Позикодавець передає позику Позичальникові частинами чи одним платежем повністю у строк до 31.12.14. Позика передається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника, зазначений в Договорі. Позика вважається переданою Позичальникові в момент зарахування позики на рахунок Позичальника в повному обсязі.

Наявними в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 16-23) підтверджується перерахування (надання) позивачем відповідачу позики за Договором в сумі 79.493.899,60 грн.

Відповідачем факт отримання грошових коштів не заперечується.

Не приймаються судом як такі, що не підтверджені жодними належними, допустимими доказами суб`єктивні твердження відповідача про те, що:

- отримані в якості позики за означеним договором кошти були спрямовані на оплату послуг та робіт юридичних осіб, пов`язаних з позивачем; позивач надав відповідачу фінансову допомогу, потім вивів такі кошти на афілійовані структури з метою утворення штучної кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем;

- справжньою метою позову є дестабілізація роботи Ринку Столичний та приведення його до неробочого стану.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи платіжні доручення є належними доказами надання позики відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з надання позики на суму 79.493.899,60 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тож, зі змісту Договору вбачається, що він є саме договором позики та, відповідно, відсутні підстави стверджувати, що сторони мали на меті укладення іншого правочину, ніж той, який вони фактично уклали.

Отже, доводи відповідача по удаваність правочину - Договору позики № 01/12/14-1 від 20.12.14., є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк користування позикою розпочинається з моменту зарахування позики за Договором на рахунок Позичальника в повному обсязі та закінчується через 365 календарних днів з дати зарахування позики на рахунок Позичальника (п. 4.1 Договору). Строк, визначений в п. 4.1 Договору, може бути продовжений за домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 02.12.15. до Договору строк користування позикою за Договором продовжено до 31.12.16.

Протоколом № 29/11/16-1 загальних зборів учасників відповідача від 29.11.16. голосуванням за 100% голосів вирішили: надати повноваження директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" Чумаку О.В. на укладання та підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний" додаткової угоди до договору № 01/12/14-1 від 20.12.14., що має містити обов`язкову умову нового строку користування позикою до 31.12.17.

Додатковою угодою № 2 від 02.12.16. до Договору строк користування позикою за Договором продовжено до 31.12.17.

Додатковою угодою № 3 від 04.12.17. до Договору строк користування позикою за Договором продовжено до 31.12.18.

Відповідно до п. 5.1 Договору після закінчення строку, визначеного п. 4.1 Договору, Позичальник зобов`язується протягом 5 календарних днів повернути Позикодавцеві позику в повному обсязі. Позика вважається повернутою з моменту отримання всієї суми Позикодавцем (п. 5.4 Договору).

Оскільки у строк до 31.12.18. грошові кошти за Договором від відповідача позивачу не надійшли, останній направив відповідачу на юридичну та фактичну адреси вимогу від 20.08.20. про повернення суми позики.

Щодо доводів відповідача про те, що з 2015 року позивачем не було ініційовано проведення переговорів з відповідачем, натомість одразу було подано до суду позов, суд наголошує, що Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.02 встановлено наступне: Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Проте відповідач всупереч умов Договору та вимогам діючого законодавства надані грошові кошти у встановлений строк не повернув, з огляду на що позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач суму позики за Договором не повернув, строк оплати є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов`язку по сплаті 79.493.899,60 грн позики не виконав, вказану суму станом на час прийняття судового рішення не погасив, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ринок сільськогосподарської продукції Столичний (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 3; ідентифікаційний код 37145646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні ринкові інновації" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, б. 18; ідентифікаційний код 37617450) 79.493.899 (сімдесят дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 60 коп. основного боргу та 735.700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.02.21.

Суддя Т.М. Ващенко