Рішення

від 28.01.2021 по справі 911/763/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/763/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 2Д, прим. 402)

про стягнення 3288763,44 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 76 від 09.06.2017 р., у тому числі - 2532553,45 грн. основного боргу, 171221,35 грн. інфляційних втрат, 116096,25 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Рогова Ю.Г. (довіреність № 2-28/1764 від 01.12.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 04.11.2019 р. (вх. № 2921/19 від 11.11.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення заборгованості згідно договорів про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 73 від 06.12.2016 р. та №№ 76, 77, 78 від 09.06.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2808/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020 р.

Підготовче засідання відкладалось.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2020 р. у вказаній справі було роз`єднано позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 1962768,32 грн. заборгованості за договором № 73 від 06.12.2016 р., у тому числі - 1253697,30 грн. основного боргу, 97389,66 грн. інфляційних втрат, 33946,76 грн. 3% річних, 577734,60 грн. пені; позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 2111748,57 грн. заборгованості за договором № 76 від 09.06.2017 р., у тому числі - 1476489,53 грн. основного боргу, 119945,33 грн. інфляційних втрат, 46421,32 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені; позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 2726273,77 грн. заборгованості за договором № 77 від 09.06.2017 р., у тому числі - 1906220,71 грн. основного боргу, 154920,44 грн. інфляційних втрат, 59954,06 грн. 3% річних, 605178,56 грн. пені та позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 3010874,47 грн. заборгованості за договором № 78 від 09.06.2017 р., у тому числі - 2105239,05 грн. основного боргу, 171118,22 грн. інфляційних втрат, 66221,39 грн. 3% річних, 668295,81 грн. пені.

Позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 2726273,77 грн. заборгованості за договором № 77 від 09.06.2017 р., у тому числі - 1906220,71 грн. основного боргу, 154920,44 грн. інфляційних втрат, 59954,06 грн. 3% річних, 605178,56 грн. пені, було постановлено розглядати у справі № 911/2808/19.

Позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 1962768,32 грн. заборгованості за договором № 73 від 06.12.2016 р., у тому числі - 1253697,30 грн. основного боргу, 97389,66 грн. інфляційних втрат, 33946,76 грн. 3% річних, 577734,60 грн. пені; позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 2111748,57 грн. заборгованості за договором № 76 від 09.06.2017 р., у тому числі - 1476489,53 грн. основного боргу, 119945,33 грн. інфляційних втрат, 46421,32 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені та позовну вимогу Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 3010874,47 грн. заборгованості за договором № 78 від 09.06.2017 р., у тому числі - 2105239,05 грн. основного боргу, 171118,22 грн. інфляційних втрат, 66221,39 грн. 3% річних, 668295,81 грн. пені, було постановлено виділити в самостійні провадження та передати до відділу автоматизованого документообігу суду для відповідної реєстрації та присвоєння унікальних номерів справ.

Згідно з частиною 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.3.30 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 р. № 25), у разі роз`єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, реєструється як така, що надійшла вперше, та передається судді, яким ухвалено рішення про роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження.

Аналітично-статистичним відділом господарського суду Київської області, на підставі зазначеної вище ухвали суду від 16.03.2020 р., 30.03.2020 р. зареєстровано виділення у самостійне провадження позовної вимоги Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» про стягнення 2111748,57 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 76 від 09.06.2017 р., у тому числі - 1476489,53 грн. основного боргу, 119945,33 грн. інфляційних втрат, 46421,32 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені, та присвоєно йому номер справи № 911/763/20.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2020 р. дану справу № 911/763/20 було прийнято до провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, про дату і час якого, у зв`язку із введенням в Україні постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (з подальшими змінами та доповненнями) карантинних заходів, учасників справи постановлено повідомити додатково ухвалою суду.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі № 911/763/20 позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача загалом 1476489,53 грн. основного боргу, 119945,33 грн. інфляційних втрат, 46421,32 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2020 р. було повідомлено учасників процесу, що підготовче судове засідання у справі № 911/763/20 відбудеться 04.06.2020 р.

01.06.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 28/05/20 від 28.05.2020 р. (вх. № 10675/20 від 01.06.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі № 911/763/20 до розгляду справи № 911/1245/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» до Вишгородської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 76 від 09.06.2017 р., яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2020 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1245/20, що розглядається господарським судом Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 р. вказану ухвалу суду про зупинення провадження у справі було скасовано.

15.10.2020 р. матеріали справи повернулися до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2020 р. було призначено підготовче засідання у даній справі на 16.11.2020 р.

Підготовче засідання відкладалось.

03.12.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 2-28/1766 від 01.12.2020 р. (вх. № 26891/20 від 03.12.2020 р.) про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2020 р. було постановлено не приймати до розгляду заяву Вишгородської міської ради про збільшення розміру позовних вимог № 2-28/1766 від 01.12.2020 р. (вх. № 26891/20 від 03.12.2020 р.) та повернути її заявнику разом з доданими до неї документами, в тому числі - оригіналом платіжного доручення № 1361 від 10.11.2020 р.

09.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 09.12.2020 р. (вх. № 30424/20 від 09.12.2020 р.), за змістом якого останній просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, що надсилалась раніше, та провести судове засідання 10.12.2020 р. без участі представника позивача.

10.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 07/12/20 від 07.12.2020 р. (вх. № 30550/20 від 10.12.2020 р.), в якому останній просить суд відкласти судове засідання у даній справі № 911/763/20, призначене на 10 грудня 2020 р., на іншу дату після закінчення установленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями) загальнодержавного карантину.

21.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 2-28/1897 від 17.12.2020 р. (вх. № 31453/20 від 21.12.2020 р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій Вишгородська міська рада просить суд стягнути з ТОВ «Велесгард 2015» за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 76 від 09.06.2017 р. 2532553,45 грн. простроченої суми боргу, 171221,35 грн. інфляційних втрат, 116096,25 грн. 3% річних, 468892,39 грн. пені.

Згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану представником позивача заяву № 2-28/1897 від 17.12.2020 р. (вх. № 31453/20 від 21.12.2020 р.) про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо її відповідності приписам ГПК України, у зв`язку з чим вказана заява підлягає прийняттю, і подальший розгляд справи здійснюється за викладеними в ній позовними вимогами.

04.01.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшло клопотання № 04/01/21 від 04.01.2021 р. (вх. № 90/21 від 04.01.2021 р.), в якому останній просить суд провести судове засідання у даній справі № 911/763/20, призначене на 11 січня 2021 р., без участі представника відповідача та закрити підготовче провадження.

У судове засідання 11.01.2021 р. представники учасників процесу не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.01.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021 р.

27.01.2021 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ «Велесгард 2015» надійшло клопотання № 25/01/21 від 25.01.2021 р. (вх. № 1928/21 від 27.01.2021 р.) про відкладення розгляду справи, відповідно до якого представник відповідача зазначає про зайнятість останнього в іншому судовому засіданні в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (справа № 320/13906/20), у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд даної справи № 911/763/20, призначеної на 28.01.2021 р., на іншу дату.

У судовому засіданні 28.01.2021 р. представник позивача проти задоволення вказаної заяви заперечувала.

Розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду даної справи, заслухавши заперечення представника позивача, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними ; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частинами 1-3 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом встановлено, що до заяви про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів того, що представник відповідача адвокат Томіна О.В. є представником ТОВ Велесдобробут у справі № 320/13906/20, що розглядається 28.01.2021 р. Київським окружним адміністративним судом, а також що ТОВ «Велесгард 2015» має єдиного можливого представника, який міг би здійснювати представництво інтересів відповідача в суді у даній справі № 911/763/20.

З огляду на викладене, суд не вбачає доведеною відповідачем наявність поважних причин неявки представника ТОВ «Велесгард 2015» в судове засідання з розгляду даної справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 28.01.2021 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 28.01.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09 червня 2017 року між Вишгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» (замовник) було укладено договір № 76 про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода, предметом якого є пайова участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору місце розташування об`єкта містобудування - Будівництво тринадцятиповерхового односекційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного значення в м. Вишгород, вул. Ватутіна (Декларація про початок виконання будівельних робіт від 03.03.2017 р. № КС 083170621771) на земельних ділянках: кадастровий номер 3221810100:01:201:0166, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 977997032218; кадастровий номер 3221810100:01:201:0172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797634832218.

У відповідності з п. 1.3 договору цільове призначення об`єкта містобудування - Будівництво 13-типоверхового односекційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного значення в м. Вишгород, вул. Ватутіна загальною площею 5842,5 кв.м.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що розмір пайової участі замовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода складає 2534553,45 грн. Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода у розмірі 2534553,45 грн., частинами згідно з Графіком оплати (додаток № 2 до цього договору), на рахунок Вишгородської міської ради, відповідно до розрахунку (згідно додатка № 1 до цього договору) у строк до 25.12.2018 р., але не пізніше ніж до моменту прийняття об`єкту в експлуатацію, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Вишгорода здійснюється шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок Вишгородської міської ради (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі в розвитку інфраструктури міста Вишгорода замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від загальної суми пайової участі, визначеної в п. 2.1 договору цього договору, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник підтверджує, що ознайомлений в повному обсязі з умовами Порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради № 22/36 від 04.04.2017 р. та погоджується з ними.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що сторони уклали цей договір добровільно. При укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання (п. 5.7 договору).

Додатком № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 18.01.2019 р. про внесення змін до договору № 76 від 09.06.2017 р. про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгород, згідно якого загальна сума пайового внеску 2534553,45 грн. підлягає сплаті у 2017, 2019 та 2020 роках у наступному порядку: 211212,79 грн. до 20.07.2017 р., 211212,79 грн. до 20.08.2017 р., 211212,79 грн. до 20.09.2017 р., 211212,79 грн. до 20.07.2019 р., 211212,79 грн. до 20.08.2019 р., 211212,79 грн. до 20.09.2019 р., 211212,79 грн. до 20.10.2019 р., 211212,79 грн. до 20.11.2019 р., 211212,79 грн. до 20.12.2019 р., 211212,78 грн. до 20.01.2020 р., 211212,78 грн. до 20.02.2020 р., 311212,78 грн. до 20.03.2020 р.

Згідно довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 12 від 07.11.2019 р. відповідачем на користь позивача було сплачено кошти за договором № 76 від 09.06.2017 р. у сумі 2000,00 грн. 09.06.2017 р.

Отже, відповідачем не було виконано свого зобов`язання щодо сплати пайового внеску згідно графіка сплати (додаток № 2 до договору № 76) загалом за період з 20.07.2017 р. до 20.03.2020 р., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Так, позивач зазначає, що станом на час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість згідно договору № 76 від 09.06.2017 р. про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода у розмірі 2532553,45 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 22/36 від 04.04.2017 р. затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода (далі - Порядок), відповідно до якого залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода проводиться відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та цього Порядку.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Тобто, органам місцевого самоврядування та їх виконавчим органам делеговано право вимоги пайової участі до замовників будівництва у відповідних населених пунктах і частиною першою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено законодавчу норму про обов`язковість встановлення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм цього Закону.

Такий порядок, прийнятий та оприлюднений органом місцевого самоврядування, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України, є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Пунктами 2.4, 3.2 Порядку встановлено, що розмір пайового внеску замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості об`єкта - для житлових будинків. Розрахунок величини пайового внеску, належного до оплати замовником, проводиться органом місцевого самоврядування, підписується сторонами одночасно із договором та є його невід`ємною частиною.

Пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Вишгорода без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються виключно на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Вишгорода.

Згідно з ч. 8 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Частиною 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Як зазначалось вище, невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена, вона визначається для багатоповерхових житлових будинків, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладення договору.

Зі змісту договору вбачається, що величина пайової участі відповідача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода розраховувалася, відповідно до додатку № 1 Розрахунок розміру пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода по об`єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності від 09.06.2017 р. до договору № 76 від 09.06.2017 р., що відповідає наведеним вище приписам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною третьою ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також слід відзначити, що згідно з приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Вишгорода за спірний період, станом на час прийняття рішення у даній справі суду не надав.

Натомість позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог було долучено довідку виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 2-28/1736 від 20.11.2020 р., згідно з якою єдиним платежем за договором № 76 від 09.06.2017 р. була здійснена ТОВ Велесгард 2015 оплата в розмірі 2000,00 грн. 09.06.2017 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді платежів за договором № 76 про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода від 09.06.2017 р. за період з 20.07.2017 р. до 20.03.2020 р., є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами і такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення платежів, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 468892,39 грн.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем за період з 07.05.2019 р. до 07.11.2019 р. на суму 2534553,45 грн. в сумі 468892,39 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати пайових внесків, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період з 21.07.2017 р. до 09.11.2020 р. визначено в сумі 116096,25 грн., а інфляційні втрати за період з серпня 2017 року по вересень 2020 року в сумі 171221,35 грн.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3288763,44 грн. заборгованості за договором № 76 про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Вишгорода від 06.06.2017 р., з яких: 2532553,45 грн. основного боргу, 468892,39 грн. пені, 116096,25 грн. 3% річних, 171221,35 грн. інфляційних втрат, є доведеними, обгрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 2Д, прим. 402, код 39714040) на користь Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, код 04054866) 2532553 (два мільйони п`ятсот тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят три) грн. 45 коп. основного боргу, 468892 (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 39 коп. пені, 116096 (сто шістнадцять тисяч дев`яносто шість) грн. 25 коп. 3% річних, 171221 (сто сімдесят одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 49331 (сорок дев`ять тисяч триста тридцять одну) грн. 46 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.02.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна