Рішення

від 22.01.2021 по справі 915/1381/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Справа № 915/1381/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» , вул. Паркова (Олійника), 24/1, кв. 34, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 23040440)

про стягнення коштів в сумі 45 887, 96 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» основний борг за теплову енергію в сумі 34 883, 17 грн., 2 184, 95 грн. - інфляційних втрат, 2 437, 20 грн. - 3 % річних та 6 382, 63 грн. - пені.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2132 від 01.02.2003 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплову енергію, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України, ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 року, надіслана на адресу відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» , вул. Паркова (Олійника), 24/1, кв. 34, м. Миколаїв, 54042, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (арк. 66-69).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвала суду направлялась на адресу відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» , вул. Паркова (Олійника), 24/1, кв. 34, м. Миколаїв, 54042, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.02.2003 року між ОСББ Автомобилист (споживач) та ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2132 (арк. 9-17).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 лютого 2004 року.

Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів розірвання, припинення дії договору або визнання недійсним договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 Договору споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплового енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 6.6 Договору споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Відповідно до Додатку №1 до договору енергопостачальна організація зобов`язалась поставляти теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання будинку за адресою: вул. Паркова, 24/1 (арк. 13).

В опалювальний період 2019-2020 років позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Олійника, 24/1 (вул. Паркова, 24/1 перейменовано на вул. Олійника, 24/1 на підставі рішення Миколаївської міської ради № 26/1 від 21.12.200), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 05.11.2019 року (арк. 20).

За період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 245 968, 10 грн., що підтверджується виставленими постачальником рахунками (арк. 21-26).

Обсяги споживання теплової енергії підтверджуються відомостями споживання теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року (арк. 47-51).

Енергопостачальною організацією також направлялись для підписання споживачу акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 245 968, 10 грн. (арк. 27-32). Акти за період з грудня 2019 по січень 2020 зі сторони споживача підписано та скріплено печаткою. Акти за період з лютого по квітень 2020 року зі сторони споживача не підписано.

Суду не подано доказів направлення відповідачем в порядку п. 6.6 договору мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі за період з лютого по квітень 2020 року.

Факт направлення рахунків та актів підтверджується наявними в справі Реєстрами вручення споживачам остаточних рахунків, актів прийому-передачі (арк. 33-37).

Відповідачем частково проведено оплату за теплову енергію в гарячій воді в загальній сумі 211 084, 93 грн. (враховуючи оплату в сумі 8 915, 07 грн. згідно платіжного доручення № 27 від 03.02.2020 в рахунок погашення опалювального сезону 2018-2019), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. 38-46).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 883, 17 грн. (245 968, 10 грн. - 211 084, 93 грн.).

17.06.2020 року позивач звертався до відповідача із претензією № 129-Ю від 17.06.2020 (арк. 18). Факт направлення претензії підтверджується реєстром відправки претензій споживачам, списком згрупованих поштових відправлень та службовим чеком (арк. 19).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем заборгованості.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої теплової енергії і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, взаємної відповідальності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вказано вище, за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 245 968, 10 грн.

В свою чергу відповідачем частково проведено оплату за теплову енергію в гарячій воді в загальній сумі 211 084, 93 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 883, 17 грн. (245 968, 10 грн. - 211 084, 93 грн.).

Судом також враховано, що умовами п. 6.6 договору передбачено, що споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Враховуючи підтвердження позивачем належними та допустимими доказами у справі факту направлення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії для підписання, відсутність будь-яких доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання актів за період з лютого по квітень 2020 року, відсутність доказів на підтвердження факту повернення підписаного екземпляра акту енергопостачальній організації, суд дійшов висновку, що подані до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за період з листопада 2019 по квітень 2020 в силу положень п. 6.3 договору вважаються прийнятими споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 34 883, 17 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 34 883, 17 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 2 437, 20 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 21.11.2019 року по 03.11.2020 року.

Розрахунок здійснено по кожному рахунку окремо з урахуванням проведених відповідачем оплат. Розрахунок суми 3 % річних у сумі 2 437, 20 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 7).

Позивачем також нараховано відповідачу 2 184, 95 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування здійснено за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, враховано дефляцію, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 6).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 2 437, 20 грн. та індексу інфляції в сумі 2 184, 95 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР.

Перевіривши розрахунок розміру пені в сумі 6 382, 63 грн., судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Розрахунок здійснено за період з 21.11.2019 по 11.03.2020. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 8).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені у сумі 6 382, 63 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» , вул. Паркова (Олійника), 24/1, кв. 34, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 23040440) на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_1 в АТ «Державний Ощадний банк України» , МФО 326461:

- 34 883, 17 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 17 коп.) - основного боргу за теплову енергію.

3. Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Автомобіліст» , вул. Паркова (Олійника), 24/1, кв. 34, м. Миколаїв, 54042 (код ЄДРПОУ 23040440) на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» , Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк» , МФО 320478:

- 2 184, 95 грн. (дві тисячі сто вісімдесят чотири грн. 95 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 437, 20 грн. (дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 20 коп.) - 3 % річних;

- 6 382, 63 грн. (шість тисяч триста вісімдесят дві грн. 63 коп.) - пені;

- 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш