Рішення

від 27.01.2021 по справі 340/5110/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5110/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправними дії відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві позивача від 07.10.2020 року відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений законом;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3719;

- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за принципом "мовчазної згоди" розробив та погодив у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва. Після чого подав вказаний проект до відповідача для його затвердження, однак останнім не прийнято відповідного рішення у двотижневий строк. Відтак, оскільки положення Земельного кодексу України не передбачають інших варіантів дій, ніж затвердження належним чином погодженого проекту землеустрою, судове рішення у цій справі повинно містити лише зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в її задоволенні, оскільки за результатами розгляду заяви позивача від 18.11.2020 вх.№Н-20215/0/36-20 про затвердження документації, Управлінням було прийнято наказ від 30.11.2020 №1005-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", з підстави того, що бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.166-170).

Позивач у відповіді на відзив з такою позицією відповідача не погодився (а.с.178-179).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 20.07.2020 р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області (а.с.69).

Як зазначив представник відповідача у поданому відзиві, за результатами розгляду даної заяви від 20.07.2020 (вх.№Н-13866/0/36-20 від 28.07.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, Головним управління було прийнято наказ від 04.09.2020 року №257-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", з підстави того, що бажана до відведення земельна ділянка позивачем не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Вказаний наказ відповідно до реєстру відправки наказів №136 направлено позивачу 04.09.2020 засобами поштового зв`язку.

Відповідних письмових доказів на підтвердження вказаних обставини відповідач суду не надав.

Однак, як зазначено позивачем, користуючись принципом "мовчазної згоди", ним було замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області (а.с.57-126).

07.10.2020 р. позивач звернувся до відповідача через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про затвердження вказаного проекту землеустрою (а.с.38-44).

Письмових доказів розгляду такої заяви у встановлений строк відповідач не надав.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, саме бездіяльність відповідача щодо ненадання адміністративної послуги за заявою позивача від 07.10.2020 р. є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Відповідно частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України).

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Нормами частини 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Позивач, через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, звернувся до відповідача із заявою від 07.10.2020 про затвердження проекту землеустрою (а.с.38-43).

Зазначена заява надійшла до Департаменту - 13.10.2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.44).

Відповідач не надав суду письмових доказів розгляду такої заяви по суті.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи дату отримання заяви від 07.10.2020 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради (13.10.2020), а також ненадання письмових доказів її розгляду по суті, суд дійшов висновку про пропуск відповідачем встановленого законом двотижневого строку на розгляд заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Однак, у позові позивач просить визнати протиправними дії щодо саме "ненадання адміністративної послуги по заяві від 07.10.2020 року".

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 р. у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідачем не надано доказів розгляду заяви позивача від 07.10.2020 р., а відтак протиправними є не дії (як зазначає позивач), а бездіяльність відповідача щодо розгляду такої заяви.

Заперечень чи то пояснень з приводу зазначених обставин відповідач у відзиві не наводить.

За таких підстав, доводи позивача про порушення відповідачем строку розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 07.10.2020 р. є обґрунтованими.

Відповідач за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має право прийняти одне з рішень, - затвердити проект землеустрою чи відмовити у затвердженні такого проекту. Отже, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права, з огляду на встановлені обставини справи, є визнання бездіяльності відповідача саме з приводу не розгляду заяви позивача від 07.10.2020 р. про затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5123755800:01:002:3719, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, частиною 10 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.11 ст. 118 Кодексу).

З матеріалів справи встановлено, що не отримавши відповідь за результатами розгляду заяви від 07.10.2020 позивач повторно, через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою від 02.11.2020 р. (а.с.151-155).

Вказану заяву Департаментом направлено відповідачу 09.11.2020 р., а відповідачем вказану заяву з додатками отримано і зареєстровано 18.11.2020 за вх.№Н-20215/0/36-20 (а.с.132-136).

За результатами розгляду заяви Головним управлінням прийнято наказ від 30.11.2020 №1005-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, розмір земельної ділянки 0,1200 га, кадастровий номер 5123755800:01:002:3719, із цільовим призначенням для ведення садівництва та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: згідно із наявними у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області матеріалами бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.173).

Вищевказані правовідносини не є предметом розгляду у даній справі.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

В той же час, враховуючи, що дії (бездіяльність) щодо надання адміністративної послуги за заявою від 02.11.2020, а також законність та правомірність винесення відповідачем наказу від 30.11.2020 №1005-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не є предметом розгляду у даній справі, у зв`язку з чим таким не надається відповідна правова оцінка, питання щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою не підлягає вирішенню в межах розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а.с.29), а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2020 року про затвердження проекту землеустрою.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько