Рішення

від 30.12.2020 по справі 540/1880/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1880/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Глиновський В.В. (надалі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність. площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 06.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, додавши графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Проте, наказом від 03.06.2020 р. № 6806-СГ Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило ОСОБА_1 у наданні такого дозволу з підстав того, що заявлена земельна ділянка зарезервована для забезпечення потреб учасників бойових дій на Сході України (АТО/ООС), осіб, які отримали інвалідність внаслідок даних бойових дій та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході їх проведення. Представник позивача вважає дану відмову протиправною, оскільки вказана підстава не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а тому відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про надання такого дозволу. Земельним кодексом України та іншими законами України, які регулюють правовідносини щодо передачі земельних ділянок у власність, не передбачено першочергове право учасників АТО на отримання земельних ділянок порівняно з іншою категорією громадян. Надання таким громадянам земельної ділянки для ведення ОСГ здійснюється у загальному порядку, визначеному статтею 118 ЗК України. Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на резервування земельної ділянки, діяв без законних на те підстав, а тому позивач вважає протиправним таке рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

25.08.2020 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 р. № 6806-СГ про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою прийнято на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та у зв`язку з тим, що земельна ділянка за кадастровим №6520982000:04:001:0179 зарезервована для забезпечення потреб учасників бойових дій на Сході України (АТО/ООС), осіб, які отримали інвалідність внаслідок даних бойових дій та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході їх проведення, що підтверджується додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 18.09.2019 року № 187, який прийнято на виконання Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Земельного кодексу України та відповідно до розпорядження КМУ від 19.08.2015 року за № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками". Також відповідач звертає увагу на те, що відповідно до наказу Головного управління від 17лютого 2020 року за № 1967-СГ громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Давидо-брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та в подальшому відповідно до наказу Головного управління від 28 липня 2020 року за № 295-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі 2,0000 га (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179). Враховуючи, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач надана у власність ОСОБА_2 , тому наказ Головного управління від 03 червня 2020 року за № 6806-СГ відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало законодавству та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

15.09.2020 року представник позивача надав відповідь на відзив в якій, крім обставин, які зазначено в позові зазначає, що з відзиву на позов позивач дізнався, що 17.02.2020 року відповідач видав наказ № 1967-СГ, яким надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки із земель резервування, але земельній ділянці ОСОБА_1 кадастровий номер був присвоєний.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.07.2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На момент відкриття провадження у даній справі, 17.07.2020 року набув чинності ЗУ №731-IX від 18.06.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", п. 2 розділу ІІ цього Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом - 06.08.2020 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 року №956 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), строк карантину на території України продовжено до 31.12.2020 року.

Враховуючи, що на дату розгляду справи від сторін не надходили заяви про продовження такого строку суд вважає за можливе провести розгляд справ на підставі наявних документів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 25.08.2020 року відповідачем разом з відзивом на позов надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Вказані клопотання відповідача обґрунтовані тим, дозвіл на розробку проекту землеустрою є одним із важливих етапів для отримання земельної ділянки у власність громадянам, який повинен бути виконаний відповідно до вимог чинного законодавства, тому дана справа повинна розглядатись за правилами загального провадження або в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, так як характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників вимагає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача при вирішенні даних клопотань, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 9 ст.171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Згідно з частин 2 та 3ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті. Суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 12 України визначено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, проте, дана справа з предметом розгляду якої є протиправна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не входить до такого переліку.

Як зазначалось вище, в ухвалі від 21.07.2020 року р. суд вирішуючи питання про відкриття провадження, дійшов висновку про те, що дана справа віднесена до справ незначної складності, а тому враховуючи предмет та підстави позову вирішив за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє зокрема, ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дана адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 є справою незначної складності, яку слід розглядати у спрощеному позовному провадженні, а тому клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Щодо доводу відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, то враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею або можуть бути висловлені у відзиві на позовну заяву, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, а також враховуючи, що у позовній заяві не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність призначення судового засідання, а доводи, на які представник відповідача посилається у відзиві на позов є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 , яке надано 25.08.2020 р. разом з відзивом на відзив, суд вказує про таке.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 2 ст. 262 КАС України передбачено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Враховуючи, що клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи надано до суду під час розгляду справи по суті, тобто з порушенням строку, визначеного вказаними положеннями КАС України, та без надання клопотання про поновлення такого строку з доказами поважності причин його пропуску, суд дійшов висновку про залишення даного клопотання без розгляду.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

06.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки " 01.03. для ведення особистого селянського господарства" орієнтовною площею 2 га, кадастровий номер 6520982000:04:001:0179, яка розташована на території Давидів-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

До вказаного клопотання додано: місце розташування земельної ділянки, копія паспорта громадянина України, копія податкового номеру.

03.06.2020 року наказом за № 6806-СГ Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, розміром 2,0000га (кадастровий номер 652098000:04:001:0179), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка зарезервована для забезпечення потреб учасників бойових дій на Сході України (АТО/ООС), осіб, які отримали інвалідність внаслідок даних бойових дій та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході їх проведення.

Вважаючи дану відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Земельного кодексу України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) передбачено, зокрема,

- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( частиною 1 статті 116 );

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. (ч. 6 ст. 118);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. (абз. 1 ч. 7 ст. 118);

- громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га. (п "б" ч. 1 ст. 121).

- центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. ( частина 4 ст. 122 ЗК України).

Згідно вимог п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Херсонської області.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане, і розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області.

Положеннями ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок у власність і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень вказаної статті ЗК України.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Отже, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з таких підстав: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в даному випадку звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області саме із клопотаннями в порядку ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (за межами населеного пункту).

Водночас, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем прийнято наказ від 03.06.2020 року № 6806-СГ про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Давидово - Брідськоїсільської ради Великоолександрівського району Херсонської області

Проте, у вказаному наказі відповідача не зазначено жодних підстав, що визначені ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу від 03.06.2020 року № 6806-СГ, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є включення земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 до переліку земель, зарезервованих для забезпечення потреб учасників бойових дій на Сході України (АТО/ООС), осіб, які отримали інвалідність внаслідок даних бойових дій та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході їх проведення.

Тобто, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно спірної земельної ділянки, відповідач зазначив, що земельний масив, в якому позивач бажає отримати земельну ділянку, передбачений для задоволення потреб учасників антитерористичної операції.

Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Разом з тим, вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України не встановлено заборону надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та не заборонено передавати інші, ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для осіб, які не є учасниками антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 березня 2019 року у справі № 808/2200/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 808/2625/17.

Суд відмічає, що Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Як встановлено судом, на виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, 18.09.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області видано наказ №187, яким зарезервовано на території Херсонської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для забезпечення потреб учасників бойових дій на Сході України (АТО-ООС), осіб, які отримали інвалідність внаслідок даних бойових дій та членів родин військовослужбовців, загиблих у ході їх проведення, згідно з додатком, в якому зокрема зазначено земельну ділянку на яку претендує позивачка.

Водночас, ч. 3 ст. 49 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, однак Земельний кодекс України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку із резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей.

З наведеного випливає, що порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (ч. 2 ст. 14, п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України). Тому Кабінет Міністрів України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України.

Оскільки Земельний кодекс України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервування земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей, суд дійшов висновку, що, встановивши особливі умови набуття права власності на земельні ділянки, Кабінет Міністрів України, органи Держгеокадастру, врегулювали на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України.

Відтак, посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015 року та прийняті на його підставі власні накази, які суперечать закону, не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки, оскільки порядок надання земельних ділянок врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 у справі № 805/2296/17-а, від 05.03.2019 у справі №808/2200/18.

Щодо доводу відповідача в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління від 17.02.2020 р. за № 1967-СГ та наказом від 28.07.2020 р. за № 295-УБД затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_2 земельну ділянки у власність, то суд не приймає його до уваги з огляду на таке.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема у межах справ №806/1049/15, № 509/4156/15-а, № №804/4435/16, згідно якої, приймаючи рішення, відповідний орган повинен навести усі підстави його прийняття у вказаному рішення. Водночас, рішення суб`єкта владних повноважень вважається прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, якщо належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні не наведено.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

Натомість, в основу наказу від 03.06.2020 року № 6807-СГ про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачем не було покладено вказаної підстави.

З огляду на викладене, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області протиправно відмовило у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Відповідно до частини 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що в межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень прийняв управлінське рішення у формі наказу, тому з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 року № 6806-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, розміром 2,0000га (кадастровий номер 652098000:04:001:0179), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001: 0179) у власність. площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, суд зазначає наступне.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмову у його надані, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання такого дозволу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмовити в його надані, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача, як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №819/654/17.

Такий підхід забезпечує реальний розподіл та баланс виконавчої та судової влади. З одного боку, він запобігає необґрунтованому втручанню суду у сферу виконавчої влади, а з іншого - перекладенню на судову владу обов`язку щодо прийняття рішень, які мають адміністративний характер та повинні ухвалюватися органами виконавчої влади.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України ", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Суд зазначає, що в межах даних спірних правовідносин, оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою залежить не тільки від тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному наказі, а і від того чи були ці мотиви відповідача вичерпаними відповідно до вимог земельного законодавства, як це встановлено судом у даній справі.

З урахуванням встановлених судом обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001: 0179) у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на даний висновок суду, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника позивача від 05.08.2020 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, то суд враховує таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки представником позивача не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилитиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

Щодо вимоги представника позивача постановити відповідно до ст. 249 КАС України окрему ухвалу на дії відповідача окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, то суд вказує про таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В даному випадку суд не вбачає підстав, визначених ст. 249 КАС України для постановлення окремої ухвали.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст.77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанціями №56407678 від 08.07.2020 року та №57003404 від 15.07.2020 року.

З огляду на викладене та враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з неправильним визначенням представником позивача способу захисту порушених прав, тому судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (місцезнаходження 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136а, код ЄДРПОУ 39766281) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 03.06.2020 року № 6806-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово - Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06 травня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6520982000:04:001:0179) у власність. площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ 39766281, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 109040000