Рішення

від 02.02.2021 по справі 600/1570/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1570/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., представника позивача - Підгорної Л.Є. відповідача - державного реєстратора Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталі Октавіанівни, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області - Смутняка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» до Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, державного реєстратора Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталі Октавіанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Дергеокадастру у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулося до суду з позовом до Чагорської сільської ради в особі державного реєстратора Казимир Наталі Октавіанівни про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними і скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталії Октавіанівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 липня 2020 року №53268803 та №53263908, якими відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 за суб`єктом: Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України ;

- зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталю Октавіанівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 за суб`єктом: Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України , яке належить підприємству згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є постійним користувачем земель на території Цуренської сільської ради загальною площею 1164,78 га і право постійного користування земельними ділянками зареєстровано у 2002 році у відповідності до діючих на той час вимог законодавства. У 2013 році в результаті інвентаризації земель за замовленням відділу Держземагенства у Герцаївському районі Чернівецькою регіональною філією ДП Центр ДЗК здійснено формування земельних ділянок з кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 і з того часу їх поділ чи об`єднання не відбувався. Разом з цим за результатами звернення позивача із заявами про реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за вказаними вище кадастровими номерами державним реєстратором Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Н.О. прийняті рішення про відмову державній реєстрації права постійного користування земельними ділянками на підставі статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року. Зазначені рішення, на думку позивача, є протиправними, оскільки в них не зазначено жодних підстав, визначених статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які є вичерпними для прийняття рішення про відмову і доповненню не підлягають. Крім цього, посилаючись на норми законодавства, що встановлюють порядок державної реєстрації похідних прав на землю, позивач звертав увагу на те, що законом не визначено умову здійснення державної реєстрації похідного речового права за умови наявності інформації в Державному земельному кадастрі про зареєстроване таке право на земельну ділянку, коли заявником надається правовстановлюючий документ на землю виданий до 01 січня 2003 року, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Крім цього, позивач вказував, що державним реєстратором не вчинено визначених законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно дій щодо повідомлення державного кадастрового реєстратора про уточнення інформації щодо спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, наслідком чого є невстановлення дійсних прав користувача землі згідно з поданим ним актом, що призвело до прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано у Чагорської сільської ради в особі державного реєстратора Казимир Наталі Октавіанівни оригінали матеріалів реєстраційних справ, у яких прийняті оскаржувані рішення, для огляду їх судом, а засвідчені належним чином копії - для долучення до матеріалів справи.

Відповідач - Чагорська сільська рада, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваних рішень діяв одноособово, вказані рішення не проходили процедур погодження чи затвердження, а тому сільська рада не є суб`єктом державної реєстрації та, відповідно, у спірних правовідносинах не є належним відповідачем. Стосовно підстав відмови у державній реєстрації спірних земельних ділянок відповідач посилався на пункт 4 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Зазначено і про те, що земельна ділянка, право постійного користування на яку посвідчено Державним актом серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, припинила своє існування як об`єкт цивільних прав. Разом з цим на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 документів, що посвідчують право постійного користування, на державну реєстрацію не подано. При використанні відомостей з Державного земельного кадастру в порядку взаємодії виявлено відсутність інформації щодо зареєстрованих прав постійного користування на спірні земельні ділянки. Крім цього, державним реєстратором направлялись запити до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу у Герцаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. У листах, надісланими за результатами розгляді запитів, зазначено, що право постійного користування земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у ДП Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Державного земельного кадастру не внесено. У зв`язку з наведеним відповідач вказував про законність оскаржуваних рішень та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року призначено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, залучено до участі у цій справі співвідповідача державного реєстратора ОСОБА_1 , встановлено строк для подання відзиву. Також залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області; встановлено строк для надання письмових пояснень.

Співвідповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, просила суд у задоволенні позову відмовити. Зміст та суть поданого відзиву є аналогічною відзиву відповідача Чагорської сільської ради. Зокрема, міститься посилання на пункт 4 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень як на підставу для відмови у проведенні державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136. Наголошено на неподанні позивачем документів, що посвідчують право постійного користування саме спірними земельними ділянками та вказано про відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстроване за позивачем право постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Правом подати відповідь на поданий співвідповідачем відзив позивач також не скористався.

У поданих до суду письмових поясненнях від 09 грудня 2020 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначила про протиправність оскаржуваних рішень та просила суд позов задовольнити повністю, погодившись із доводами позову.

Натомість у письмових поясненнях від 26 січня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області вказувало про протиправність оскаржуваних рішень та просило суд задовольнити позовні вимоги у вказаній частині. Водночас третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просила суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права з огляду на те, що такі повноваження державного реєстратора є дискреційними. Вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання державного реєстратора повторно розглянути документи, подані на державну реєстрацію прав постійного користування земельними ділянками.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав з підстав, викладених у ньому. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо заявлених позовних вимог. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просила суд задовольнити позов в частині оскарження позивачем рішень, а в частині зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права - відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 03 квітня 2020 року позивач зареєстрований як юридична особа з 10 лютого 2000 року, організаційно-правова форма - державне підприємство, із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Органом управління вказаної юридичної особи є Буковинський інститут аграрного виробництва Української академії аграрних наук. Засновник - Національна академія аграрних наук України.

Згідно з наказом Української академії аграрних наук від 29 грудня 2003 року №128 приведено найменування наукових установ, підприємств та організацій, що входять до сфери управління Української академії аграрних наук у відповідність до постанови Президії Української академії аграрних наук від 30 жовтня 2003 року (протокол №19) згідно з додатком. Так, змінено назву на Державне підприємство дослідне господарство Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва УААН.

Відповідно до пунктів 1, 4.2 наказу Національної академії аграрних наук України від 24 листопада 2011 року №322 Про реорганізацію Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН реорганізовано Буковинський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України шляхом перетворення його у Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію, передавши її разом з мережею підприємств у безпосереднє підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

По Державному підприємству Дослідне господарство Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії і аграрних наук України затверджено таке його найменування: Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (місцезнаходження та юридична адреса: 60521, Чернівецька область, Герцаївський район, село Цурень). Встановлено, що Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України є юридичною особою державної форми власності, здійснює свою діяльність на засадах повного господарського розрахунку, діє на і підставі свого статуту і є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України .

У відповідності до наказу Національної академії аграрних наук України від 16 грудня 2013 року №171 виведено Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію разом з Державними підприємствами дослідними господарствами Центральне та Чернівецьке з підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН і передано їх в безпосереднє підпорядкування Національній академії аграрних наук України.

Пунктом 2.3 наказу від 16 грудня 2013 року №171 затверджено такі найменування: Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Згідно з пунктом 3.3 наказу від 16 грудня 2013 року №171 Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України .

Зазначені вище обставини також підтверджуються і наявним у справі статутом Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України у новій редакції, затвердженої 19 лютого 2020 року (далі - Статут).

Так, згідно з пунктом 1.1 Статуту Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України ( Підприємство ) засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном.

Відповідно до пункту 1.4 Статуту Підприємство є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України .

Пунктом 4.4. Статуту визначено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування Підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державної власністю.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, виданого Герцаївською районною державною адміністрацією, дослідному господарству Чернівецьке Буковинського Інституту агропромислового виробництва надано у постійне користування 1170,6 га землі в межах згідно з планом землекористування на території Цуренівської сільської ради. Землю надано у постійне користування для виробництва сільськогосподарської продукції та здійснення науково-дослідної діяльності відповідно до розпорядження Герцаївської райдержадміністрації від 22 травня 2002 року №206-Р.

На виконання поданого ОСОБА_2 адвокатського запиту від 20 січня 2020 року, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20 надало перелік проінвентаризованих земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які посвідчено державним актом на право постійного користування І-ЧВ №001838, виданого дослідному господарству Чернівецьке Буковинського Інституту агропромислового виробництва території Цуренської сільської ради від 26 липня 2002 року, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру.

Також повідомлено, що згідно клопотання від 05 березня 2019 року №2 ДПДГ Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Головним управління прийнятий наказ від 03 квітня 2019 року №24-379/14-19сг Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вказано, що остаточна площе буде встановлена після завершення вищезазначеної документації із землеустрою.

01 червня 2020 року Підгорна Л.Є., яка діяла в інтересах позивача на підставі довіреності від 28 лютого 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за №4557 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцовою К.Т., подала до державного реєстратора Чагорської сільської ради заяву, в якій просила прийняти рішення про державну реєстрацію права постійного користування за Державним підприємством Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України на земельні ділянки кадастрові номера: 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 та видати витяги про зареєстроване таке право.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на замовлення державного підприємства проінвентаризовано 21 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності що розташовані на території Цуренської сільської ради, право на які посвідчено державним актом на право постійного користування І-ЧВ №001838 за ДГ Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва. У переліку проінвентаризованих земельних ділянок є земельні ділянки кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, які згідно витягів з Державного земельного кадастру зареєстровані за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

В матеріалах справи також наявні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень установленої законом форми від 02 червня 2020 року та картки прийому заяв №211108966 та №211112934.

Судом встановлено, що до вказаних заяв були додані такі документи: державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001838; витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-7305186482020; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; наказ Національної академії аграрних наук України від 24 листопада 2011 року №322 Про реорганізацію Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН ; наказ Національної академії аграрних наук України від 16 грудня 2013 року №171 Про перепідпорядкування Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції та її мережі ; адвокатський запит до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 20 січня 2020 року; відповідь на запит, оформлена листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20, та додана до нього інформація; статут позивача; квитанції про сплату адміністративного збору; довіреність від 28 лютого 2020 року.

10 червня 2020 року державним реєстратором прийняті рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з направленням запитів до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу у Герцаївському району Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Відповідно до змісту листів Відділу у Герцаївському району Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17 липня 2020 року №0-24-0.180-38/102-20 та №18-24-0.23-2639/2-20 згідно з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки за кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 державної форми власності. Постійне користування відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у Дослідного господарства Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва до Державного земельного кадастру не внесено.

23 липня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Казимир Н.О. (Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області) прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53268803 та №53263908 на підставі статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктів 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Згідно змісту вказаних рішень, державним реєстратором зазначено, що подана ОСОБА_2 заява про проведення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 та додані до неї документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 3, пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статті 79-1 Земельного кодексу України, державним реєстратором зроблено висновки про те, що земельні ділянки, право постійного користування на які посвідчено Державним актом серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року припинили своє існування як об`єкти цивільних прав. На земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 документів, що посвідчують право постійного користування на державну реєстрацію не подано. При використанні відомостей з Державного земельного кадастру в порядку взаємодії виявлено відсутність інформації щодо зареєстрованого права постійного користування на вказані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі. Крім того, направлено запити до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу у Герцаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. 23 липня 2020 року на запит державного реєстратора отримано відповіді, в яких зазначено, що право постійного користування на земельну із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у ДП Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Державного земельного кадастру не внесено.

За таких обставин Державне підприємство Дослідне господарство Чернівецьке Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулось до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується із рішеннями державного реєстратора, прийнятими на підставі статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , про відмову у державній реєстрації права постійного користування земельними ділянками.

Так, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі -Закон №1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Згідно частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1952-IV підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

З оскаржуваних рішень вбачається та підтверджувалось державним реєстратором у судовому засіданні, що вони прийнятті у ув`язку з тим, що подані заявником документи для державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тобто подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно (пункт 4 частини першої статі статті 24 Закону №1952-IV).

На підставі наявних у справі матеріалів судом встановлено, що до заяв про державну реєстрацію права користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 заявником дійсно не було додано документів, що посвідчують право постійного користування позивачем земельними ділянками саме із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136.

Посилання позивача у зв`язку із цим на положення статті 27 Закону №1952-IV, згідно яких державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого до 1 січня 2013 року, та, відповідно, на Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, суд оцінює критично, оскільки вказаним документом підтверджується право позивача на постійне користування землею площею 1170,6 га на території Цуренівської сільської ради Герціївського району Чернівецької області (що фактично відповідачами у судовому засіданні не заперечувалось). При цьому на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, які були сформовані в результаті проведення у 2013 році інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Цуренської сільської ради Гераціївського району Чернівецької області, документів, які посвідчують право постійного користування саме на ці земельні ділянки, державному реєстратору подано не було.

Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20 та додану до нього інформацію щодо узагальнених даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Цуренської сільської ради Герцаївського району суд відхиляє, адже указані не є підставами для державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками згідно приписів статті 27 Закону №1952-IV та не є документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV визначені обов`язки державного реєстратора, серед яких, зокрема, обов`язок використати під час проведення реєстраційних дій відомості Державного земельного кадастру (пункт 4).

Згідно частини четвертої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Отже, лише за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку державний реєстратор вправі проводити державну реєстрацію прав на таку земельну ділянку. При цьому для проведення державної реєстрації, зокрема, права користування земельною ділянкою державний реєстратор зобов`язаний використати відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованого такого права користування щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

В ході судового розгляду справи судом встановлено виконання державним реєстратором указаного обов`язку. При розгляді поданих позивачем заяв державним реєстратором з`ясована відсутність у Державному земельному кадастрі інформації щодо зареєстрованого за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, а також те, що постійне користування відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у Дослідного господарства Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва до Державного земельного кадастру не внесено.

Указане підтверджується наявними у справі письмовими доказами, про які вказано вище, та фактично визнавалось учасниками справи в ході її судового розгляду.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, встановлено статтею 29 Закону №1952-IV.

Так, відповідно до частини другої статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі наявна інформація про зареєстроване за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136.

При цьому в ході розгляду цієї справи Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області не надано обґрунтованих доводів щодо підстав та причин не реєстрації за позивачем у Державному земельному кадастрі права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 при одночасній державній реєстрації права власності на ці земельні ділянки за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Позивачем таких також не зазначено.

Водночас судом з`ясовано, що позивачем не оскаржувались дії (бездіяльність) відповідного суб`єкта владних повноважень щодо не реєстрації за ним у Державному земельному кадастрі права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 при одночасній державній реєстрації права власності на ці земельні ділянки.

Зазначене, фактично, свідчить про згоду позивача із невнесенням до Державного земельного кадастру інформації про право постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136.

Поряд з цим, згідно частини третьої статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Отже, за умови наявності в Державному земельному кадастрі інформації про зареєстровану земельну ділянку, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право.

Однак у даному випадку в Державному земельному кадастрі відсутня як інформація про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, набутого, як стверджує позивач, та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, так і інформація про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками площею 1170,6 га на території Цуренівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року.

Відтак, посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на положення указаної вище норми та на достатність подання ним лише Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року - помилкові.

З огляду на викладене, враховуючи не подання заявником державному реєстратору документів, які посвідчують право постійного користування саме на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 й 7320786200:01:002:0136, та відсутність в Державному земельному кадастрі як інформації про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, так і інформації про постійне користування Дослідним господарством Чернівецьке Буковинського інституту агропромислового виробництва відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, суд приходить до висновку про відсутність у державного реєстратора правових підстав для задоволення поданих позивачем заяв та реєстрації за ним права постійного користування указаними земельними ділянками.

На переконання суду, оскаржувані позивачем рішення є законними та обґрунтованими. Приймаючи їх державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачі довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Державне підприємство «Дослідне господарство «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» (60521, Чернівецька область, Герцаївський район, с. Цурень, вул.Фрунзе,6, ЄДРПОУ 00385106), відповідачі - Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, державний реєстратор Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталя Октавіанівна (60412, Чернівецька область, Глибоцький район, с. Чагор, вул. Незалежності,79, ЄДРПОУ 04418498), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Дергеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194, ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.П. Лелюк