Постанова

від 08.12.2020 по справі 755/13385/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №755/13385/19 Головуючий у 1 інстанції: Яровенко Н.О.

Провадження №22-ц/824/13556/2020 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

08 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Патрик Ганни Григорівни представника Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, в якому з урахування заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути солідарно ОСОБА_2 та Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 23 165,37 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У мотивування вимог посилався на те, що 14 травня 2018 року о 15:00 год у м. Києві ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Нісан , д.н.з. НОМЕР_1 , порушив ПДР України внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Чері , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 на місці ДТП написав розписку про те, що зобов`язується відшкодувати вартість ремонту автомобіля та дав аванс у розмірі 7 000,00 грн.

Проте, винуватець ДТП не виконав свого обов`язку та не відшкодував збитки.

Факт заподіяння шкоди ОСОБА_1 діями ОСОБА_2 підтверджується розпискою останнього, фотознімками з місця ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, у зв`язку з чим він звернувся до МТСБУ із заявою на виплату страхового відшкодування, а також повідомленням про настання ДТП.

Оскільки МТСБУ не виконало свого обов`язку щодо визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, він визначив ціну позову в розмірі 50 000 грн.

Крім того, так як цивільно-правова відповідальність винуватої особи не була застрахована на момент ДТП, а МТСБУ не здійснило регламентну виплату, він з метою захисту свого права на отримання відшкодування заподіяної шкоди змушений звертатися з позовом до обох відповідачів одночасно.

18 травня 2020 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, в якій остання вказала, що згідно Звіту №51926 від 23 серпня 2019 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість Chery M 11 , д.н.з. НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 внаслідок ДТП складає 30 165,37 грн.

ОСОБА_3 частково відшкодовано шкоду в розмірі 7 000 грн.

Таким чином, несплачена частина відшкодування становить 23 165,37 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування задоволено частково.

Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 23 165 грн 37 коп. страхового відшкодування.

Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 768 грн 40 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині заявленого позову до МТСБУ скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у позові відмовити, стягнути з позивача судові витрати.

Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано спеціальний закон, яким регулюється порядок та умови проведення регламентних виплат.

Вказує, що ОСОБА_2 не був присутній у судовому засіданні, а тому надана позивачем розписка є сумнівним доказом відносно вини самої цієї особи.

Крім того, надані суду фотографії не мають достатніх даних на підтвердження дати ДТП та невідомо, в якому місці вони були зроблені та за яких обставин.

Посилається, що встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП), має здійснюватися саме постановою місцевого районного суду загальної юрисдикції.

Таким чином, ОСОБА_2 не є в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України особою, винуватою у скоєнні ДТП.

30 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що апелянтом не вказано в чому саме проявляється ігнорування судом норм Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Крім того, ОСОБА_2 свою вину визнав, а відповідачі не надали належних та допустимих доказів відсутності вини ОСОБА_2 .

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доведена, а тому наявні підстави для стягнення з МТСБУ страхового відшкодування.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду враховуючи наступне.

Судом першої інстанції на підставі даних викладених в позові позивачем даних встановлено, що 14 травня 2018 року о 15:00 год у м. Києві ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Нісан , д.н.з. НОМЕР_1 , порушив ПДР України внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Чері , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

На думку позивача вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується фотознімками з місця ДТП та розпискою про те, що останній пошкодив при ДТП автомобіль ОСОБА_1 , зобов`язується відшкодувати вартість ремонту автомобіля та дав аванс у розмірі 7 000,00 грн. (а.с. 15-22 т. 1) Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, тому позов позивачем заявлено до МТСБУ та ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За нормою п. 41.1 ст.41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до положень п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14 травня 2018 року, ОСОБА_1 посилається на розписку та фотознімки.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У силу ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дорожньо-транспортна пригода дійсно мала місце 14 травня 2018 року, що учасниками ДТП були лише автомобілі Нісан , д.н.з. НОМЕР_1 , та Чері , д.н.з. НОМЕР_2 .

Фотознімки, надані ОСОБА_1 , не містять дати фіксування події.

Крім того, позивачем не надано доказу, що саме ОСОБА_2 є завдавачем шкоди.

Сама по собі розписка не може слугувати доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що між діями ОСОБА_2 та шкодою, завданою автомобілю ОСОБА_1 відсутній безпосередній причинний зв`язок, а тому в МТСБУ відсутні підстави для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги МТСБУ сплатило судовий збір у розмірі 1 152 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9800088 від 21 вересня 2020 року.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 152 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Апеляційну скаргу адвоката Патрик Ганни Григорівни представника Моторно (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року в частині стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 23 165 грн 37 коп. страхового відшкодування та 768 грн 40 коп. судового збору скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у заоволені позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль