Постанова

від 04.02.2021 по справі 640/17008/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17008/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року (повний текст складено 30 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІОМЕДІНВЕСТ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2019 № 00008371402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно з висновками акта перевірки, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ТОВ Біомедінвест занижено показники рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2018 на суму 3404972,00 грн, що стало наслідком прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки доводи, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності; позивачем вірно відображено у податковому обліку грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 26.04.2019 по 21.05.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Біомедінвест з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 28.05.2019 № 351/26-15-14-02-05/24740569, в якому зафіксовано порушення ТОВ Біомедінвест , зокрема, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 612895,00 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 612895,00 грн (а.с.13-48).

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00008371402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 766119,00 грн, у тому числі: 612895,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 153224,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11).

За результатами розгляду скарги позивача від 03.07.2019 № 19-093 (а.с.95-102), рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2019 №41063/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 № 00008371402 залишено без змін, а скаргу ТОВ Біомедінвест - без задоволення (а.с.103-106).

Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що сам факт перебування в обліку позивача заборгованості протягом більш ніж 12 місяців, не свідчить про помилковість класифікації заборгованості в якості поточної. Заборгованість визнається поточною на підставі обставин, що стосуються очікуваного строку її погашення на дату підготовки звітності, при зміні позивачем строків погашення в майбутньому правила бухгалтерського обліку не вимагають перегляду обґрунтованих облікових оцінок, прийнятих на дату попередньої звітності.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові Інструменти , що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за №1050/6241 (далі - П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно з визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пункт 6 П(С)БО 13 визначає, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;

30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;

30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за №290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 Зменшення корисності активів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно з п. 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).

Наведена позиція відображена в листі Національного Банку України Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів від 17.08.2004 N 12-111/1226-8366.

Згідно з п.6 П(С)БО 11 Зобов`язання (тут та далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

Відповідно до п.12 П(С)БО 11 поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Таким чином, короткострокові кредитні операції слід відображати на дату балансу за номінальною вартістю.

В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними (п.4 П(С)БО 11).

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернута на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.

В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2014 та 15.07.2014 між ТОВ Біомедінвест (Україна), як покупцем та компанією GLOBAL EAST MEDICAL TRADING LTD (Об`єднане Королівство), як продавцем, укладено договори, відповідно № 14GEMT-01 та № 14GEMT-02.

Згідно з укладеними додатковою угодою/додатком до вказаних вище договорів терміни дій договорів становлять:

- на підставі додаткової угоди № 4 від 16.10.2018 термін дії договору № 14GEMT-01 від 15.01.2014 подовжено до 15.10.2019, а в частині взаєморозрахунків - до виконання в повному обсязі;

- на підставі додатку № 11 від 05.03.2015 термін дії договору № 14GEMT-02 від 15.07.2014 подовжено до 05.03.2020, або до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Водночас, як вбачається з додаткових угод до договорів від 15.01.2014 та 15.07.2014 між ТОВ Біомедінвест та компанією GLOBAL EAST MEDICAL TRADING LTD , строки вказаних договорів були продовжені (пролонговані) кожен раз до визначеної сторонами в додаткових угодах дат, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

При цьому, строк, на які вказані договори були пролонговані, був більшим ніж 12 місяців, тобто перевищував один рік, що є підставою вважати, що кредиторська заборгованість за зобов`язаннями від 15.01.2014 та 15.07.2014 між ТОВ Біомедінвест та компанією GLOBAL EAST MEDICAL TRADING LTD набула статусу довгострокової.

Відтак, аналізуючи вказані договірні відносини вбачається наявність кредиторської заборгованість позивача за договорами від 15.01.2014 № 14GEMT-01 і від 15.07.2014 № 14GEMT-02 між ТОВ Біомедінвест та компанією GLOBAL EAST MEDICAL TRADING LTD , яка належить до довгострокових зобов`язань, оскільки термін їх виконання становив більше одного року, у зв`язку з чим законодавством встановлено здійснення її дисконтування шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання із застосуванням П(С)БО 11 Зобов`язання .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом першої інстанції було залишено поза увагою ту обставину, що укладення додаткових угод та пролонгація зобов`язань змінює істотні умови первинного договору і, відповідно, впливає на зміну статусу такої заборгованості та наявність у позивача обов`язку її дисконтування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18.

В той же час, жодних обґрунтувань щодо неналежного здійснення контролюючим органом розрахунку дисконту кредиторської заборгованості та визначення розміру заниження позивачем податку на прибуток матеріали справи не містять.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що відповідні зобов`язання за від 15.01.2014 № 14GEMT-01 і від 15.07.2014 № 14GEMT-02 належать до довгострокових, колегія суддів доходить висновку про недотримання позивачем податкового законодавства щодо не здійснення її дисконтування та правомірності висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і відсутні підстави для його скасування.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю БІОМЕДІНВЕСТ - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 04 лютого 2021 року

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма