Постанова

від 05.02.2021 по справі 826/15480/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15480/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 30.09.2020) у справі за адміністративним позовом Національної рада України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРК Соціальна країна про стягнення заборгованості у розмірі 11 692,80 грн,-

В С Т А Н О В И Л А :

Національної рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму штрафу та пені у розмірі 11 692,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не сплачено штраф у розмірі 6090 грн, накладений рішенням Національної ради від 01.06.2017 №914, який підлягає стягненню з урахуванням пені.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення позивача від 01.06.2017 №914 надіслано відповідачу за адресою: вул. Банкова, 2-б, м. Київ, тобто на адресу місцезнаходження ТОВ ТРК Соціальна країна , яка також зазначена у виданій ліцензії на мовлення НР №00129-м від 21.08.2014. Дана адреса була зазначена відповідачем у заяві про видачу ліцензії на мовлення, при цьому жодних заяв про зміну свого місцезнаходження від відповідача не надходило. Також відповідне рішення було направлено на електронну адресу та розміщено на офіційному сайті Національної ради, тобто позивачем вчинено усі можливі дії з метою повідомлення відповідача про необхідність сплати відповідного штрафу. Щодо зміни реєстраційних даних, в тому числі про зміну адреси місцезнаходження, товариство не повідомляло.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Національної ради від 01.06.2017 №914 визнано порушення відповідачем ч. 4 ст. 12 та ч. 2 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , у зв`язку з чим застосовано штраф у розмірі 6090 грн.

Рішенням Національної ради від 11.10.2017 №1963 встановлено факт несплати штрафу ліцензіатом та вирішено звернутися з цим позовом до суду, доручивши управлінню фінансової та бухгалтерської служби нарахувати пеню за кожен день прострочення.

З розрахунку суми заборгованості вбачається, що сума штрафу складає 6090 грн, пеня за 92 дні прострочення сплати штрафу становить 5602,80 грн, а разом - 11692,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 01.06.2017 №914 направлено відповідачу на помилкову адресу, за якою він не знаходився, тому не було отримано останнім.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення від 23 вересня 1997 року №538/97-ВР (із змінами і доповненнями), Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Частиною 4 ст. 7 Закону України Про телебачення і радіомовлення визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

В силу ч. 2 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , що телерадіоорганізація зобов`язана щороку, до 31 березня, подавати до Національної ради звіт за попередній (звітний) рік діяльності про свою структуру власності, в якому зазначаються: відомості про структуру власності станом на 31 грудня звітного року; відомості про зміни у структурі власності, що відбувалися впродовж звітного року; відомості про всіх осіб, які володіють або володіли впродовж звітного року прямою або опосередкованою істотною участю, із зазначенням підстав такого володіння (дата укладення відповідних правочинів або настання інших юридичних фактів), включаючи відомості про осіб, які діяли на підставі відповідних доручень, а також відомості про всіх пов`язаних осіб (для кожної з осіб - прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса). Форма звіту, порядок його складання та розгляду затверджуються Національною радою.

Стаття 70 цього ж Закону передбачає, що Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України Про рекламу щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію.

У відповідності до статті 71 Закону України Про телебачення і радіомовлення відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб`єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Згідно з положеннями частин другої, третьої та п`ятої статті 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії. Національна рада застосовує санкції до провайдерів програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Частиною шостою цієї ж статті встановлено, що Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Відповідно до частини десятої статті 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , штраф не може накладатися, якщо з часу порушення законодавства, за яке він може бути застосований, минуло більше одного календарного року.

За неподання або несвоєчасне подання інформації, передбаченої частиною другою статті 59 (для телерадіоорганізацій) або частиною дев`ятою статті 40 (для провайдерів програмної послуги) цього Закону, телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник, відповідно до статті 31 цього Закону (абзац 4 частини 11 статті 72 Закону).

Частиною дванадцятою статті 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з приписами статті 75 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою виконання рішення про застосування санкції Національна рада повідомляє ліцензіата про прийняте щодо нього рішення шляхом оприлюднення відповідного повідомлення про прийняте рішення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилає ліцензіату копію відповідного рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Ліцензіат вважається належно повідомленим Національною радою про прийняте рішення через п`ять днів з моменту надсилання йому копії такого рішення рекомендованим листом.

У рішенні про застосування санкції Національна рада може встановити термін усунення порушення.

У разі застосування санкції у вигляді штрафу ліцензіат зобов`язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення. За кожен день прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі несплати ліцензіатом штрафу штраф стягується за рішенням суду.

У разі оскарження ліцензіатом рішення про застосування санкції у вигляді штрафу термін сплати штрафу, зазначений у цій частині, та нарахування пені за прострочення його сплати призупиняється на час судового розгляду справи.

Таким чином, у разі не оскарження рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій, ліцензіат зобов`язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення, а за несвоєчасну сплату нараховується пеня.

Так, в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 01.06.2017 № 914 Про накладення штрафу на ТОВ ТРК Соціальна країна , що є підставою для стягнення штрафу в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішення Національної ради від 01.06.2017 №914 надіслано відповідачу за адресою: вул. Банкова, буд. 2-б, м. Київ, 01601, а відповідно до відомостей у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час прийняття і надсилання відповідачу вищевказаного рішення, зареєстроване місце знаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 70, тому рішення від 01.06.2017 №914 направлено відповідачу на помилкову адресу, за якою він не знаходився, тому не було отримано останнім

Разом із тим, колегія суддів вказує, що рішення позивача від 01.06.2017 №914 було надіслано відповідачу за адресою, яка була зазначена останнім у заяві про видачу ліцензії на мовлення та у виданій ліцензії на мовлення НР №00129-м від 21.08.2014, при цьому жодних заяв про зміну свого місцезнаходження від відповідача не надходило.

Також відповідне рішення було направлено на електронну адресу та розміщено на офіційному сайті Національної ради, тобто позивачем вчинено усі можливі дії з метою повідомлення відповідача про необхідність сплати відповідного штрафу.

Колегія суддів наголошує, що відповідач, як суб`єкт правовідносин, які врегульовано Законом України Про телебачення і радіомовлення , зобов`язаний вчиняти дії з метою виконання приписів даного Закону, при цьому неповідомлення позивача про зміну свого місцезнаходження не може трактуватися як бездіяльність чи вчинення протиправних дій з боку суб`єкта владних повноважень, оскільки останній опирався на інформацію, яка була надана безпосередньо самим відповідачем, а враховуючи об`єм виконаних дій з метою повідомлення відповідача про необхідність сплати штрафу, стверджувати про формальний підхід не має підстав.

Крім того, товариство вступаючи у певні правовідносини з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення повинно також усвідомлювати свою відповідальність за неподання відповідної інформації, невиконання приписів Закону, а також наслідки неможливості їх повідомлення через відсутність інформації про зміну адреси.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову, стягнення з ТОВ ТРК Соціальна країна штрафу та у зв`язку з його несплатою у тридцяти денний термін з дня повідомлення ліцензіату про накладення штрафу, останньому правомірно було нарахована пеня за 92 дні у розмірі 1% відсотка від суми штрафу в розмірі 5602,80 грн, яка теж підлягає стягненню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Соціальна Країна на користь Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення пеню у розмірі 11692,80 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 80 коп. за реквізитами: УДКСУ в Шевченківському районі м. Києва, код ЗКПО 37995466, р/р 31115056700011 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019. Поле призначення платежу:+;2659;101;;;;;; сплата штрафу згідно з рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 01.06.2017 № 914, без ПДВ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова