Рішення

від 26.01.2021 по справі 911/2606/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/2606/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочка Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Громадської організації "Захист прав землевласників та землекористувачів" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 13, кв. 11,код ЄДРПОУ 38401254)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Колгоспна, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 30813927);

Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича (09100, Київська обл. м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 66)

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, код ЄДРПОУ 04363225) та на стороні відповідача-1 - Приватного орендного підприємства "Раставиця" (09152, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Трушки, пл. Центральна, буд. 4, код ЄДРПОУ 03755398)

про визнання недійним рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності,

за участю представників:

позивача: Никоненко М.М.;

відповідача-1: не з`явились;

відповідача-2: не з`явились;

третьої особи-1: Бондаренко Л. М.;

третьої особи-2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 31.08.2020 Громадської організації "Захист прав землевласників та землекористувачів" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" та Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича про визнання недійним рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Рашковим А.Г. незаконно проведено державну реєстрацію права власності за Приватним сільськогосподарським підприємством Янтарне на земельну ділянку площею 2,0641 га з кадастровим номером 3220488300:04:008:0218 для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Колгоспна, 2-А, позаяк зазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства Роставиця та не може бути передана у власність іншої юридичної особи без відповідної на те згоди власників земельних ділянок, а отже, реєстрація прав власності проведена з порушенням законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

30.09.2020 та 05.10.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяви про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 26.10.2020, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.10.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 22.10.2020 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фурсьвської сільської ради та про розгляд справи без участі позивача.

У підготовчому судовому засіданні 26.10.2020 судом залучено Фурсівську сільську раду в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та зобов`язано сторін у справі направити Фурсівській сільській раді всі заяви по суті спору подані до суду станом на день залучення Фурсівської сільської ради третьою особою. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.11.2020.

28.10.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.10.2020.

Також, 02.11.2020 та 04.11.2020 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення по справі б/н від 29.10.2020 та б/н від 02.11.2020.

09.11.2020 через канцелярію суду Фурсівською сільською радою подано клопотання №1152/02-14 від 09.11.2020 про відкладення розгляду справи.

У підготовчому судовому засіданні 09.11.2020 судом зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство "Янтарне" направити відзив б/н від 23.10.2020 на адресу Фурсівської сільської ради та надати докази такого направлення. Також, зобов`язано всіх учасників справи направити інші документи, що не були надіслані Фурсівській сільській раді за час розгляду справи у суді та надати докази направлення. Разом з тим, судом задоволено клопотання Фурсівської сільської ради про відкладення розгляду справи продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено проведення підготовчого судового засідання на 23.11.2020.

17.11.2020 на електронну адресу суду від Фурсівської сільської ради надійшла заява б/н від 17.11.2020 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 20.11.2020 суд залишив без розгляду заяву Фурсівської сільської ради б/н від 17.11.2020 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та повідомив учасників справи, що при поданні до суду документів на електронну адресу - ці документи мають бути скріплені електронним цифровим підписом відповідно до вимог ст. 42 ГПК України. Також, судом повідомлено представника Фурсівської сільської ради, що у разі повторного подання заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, потрібно бути зареєстрованим у системі для проведення відеоконференцій EasyCon та вказати ідентифікатор користувача у заяві.

У підготовчому судовому засіданні 23.11.2020 у зв`язку з тим, що представники сторін не з`явились судом відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 07.12.2020.

02.12.2020 до суду від відповідача-1 надійшли клопотання б/н від 30.11.2020 про виключення Фурсівської сільської ради зі складу третіх осіб у справі та про залучення Офісу Президента України, КМУ, ВРУ, Міністерства юстиції України, Держгеокадастр України, Київської обласної ради, Білоцерківської районної ради і якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Також, 02.12.2020 до суду від відповідача-1 надійшла апеляційна скарга б/н від 27.11.2020 на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.10.2020 та заява б/н від 30.11.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20.

Ухвалю суду від 03.12.2020 апеляційну скаргу б/н від 27.11.2020 Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.10.2020 повернуто скаржнику.

Разом з тим, суд ухвалою від 03.12.2020 заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" б/н від 30.11.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20 визнав необґрунтованою та передав справу №911/2606/20 на автоматизований розподіл з метою визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №52/20 від 03.12.2020 розгляд заяви б/н від 30.11.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20 передано до розгляду судді Конюх О.В.

Ухвалою від 07.12.2020 суддя Конюх О.В. відмовила Приватному сільськогосподарському підприємству "Янтарне" у задоволенні заяви б/н від 30.11.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20.

07.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 07.12.2020 про проведення засідання без участі представника позивача.

У підготовчому судовому засіданні 07.12.2020 судом відмовилено у задоволенні клопотання відповідача-1 б/н від 30.11.2020 про виключення третьої особи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 б/н від 30.11.2020 про залучення третіх осіб та задоволено клопотання позивача б/н від 07.12.2020 про проведення судового засідання без участі представника. Також судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.12.2020.

21.12.2020 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення ПОП Роставиця в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1.

У підготовчому судовому засіданні 22.12.2020 судом задоволено клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" б/н від 18.12.2020 про залучення третьої особи та залучено до участі у справі Приватне орендне підприємство "Раставиця" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-1, у зв`язку з цим зобов`язано учасників справи надіслати залученій третій особі всі документи по суті спору, що стосуються справи та які були подані за час її розгляду в суді. Поряд з тим судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2021.

24.12.2020 до суду від відповідача-1 надійшли такі документи: клопотання б/н від 22.12.2020 про залишення позову без розгляду; пояснення по справі б/н від 24.12.2020; заява б/н від 22.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20.

Ухвалою від 24.12.2020 суд визнав заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" б/н від 22.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20 необґрунтованою та передав заяву б/н від 22.12.2020 на автоматизований розподіл з метою визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №61/20 від 24.12.2020 розгляд заяви б/н від 22.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20 передано до розгляду судді Шевчук Н.Г.

Ухвалою від 29.12.2020 суддя Шевчук Н.Г. відмовила Приватному сільськогосподарському підприємству "Янтарне" у задоволенні заяви б/н від 22.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20.

04.01.2021 до суду від відповідача-1 надійшла чергова заява б/н від 23.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи 911/2606/20.

06.01.2021 Фурсівською сільською радою подано до суду пояснення на позовну заяву №05/02-14 від 04.01.2021.

Також 06.01.2021 до суд від відповідача-1 надійшли пояснення по справі б/н від 04.01.2021.

11.01.2021 до суду від відповідача-1 надійшли клопотання б/н від 11.01.2021 про відкладення розгляду справи та клопотання б/н від 04.01.2021 про врегулювання спору за участю судді.

11.01.2021 від Фурсівської сільської ради надійшло клопотання б/н від 11.01.2021 про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 11.01.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" б/н від 04.01.2021 про врегулювання спору за участю судді, зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство "Янтарне" надіслати Фурсівській сільській раді всі заяви по суті спору, що надсилалися до суду за час розгляду справи в суді та надати докази їх направлення до наступного судового засідання. Також, судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" б/н від 22.12.2020 про залишення позову без розгляду та відкладено проведення судового засідання на 26.01.2021.

Разом з тим, судом ухвалою від 11.01.2021 відмовлено Приватному сільськогосподарському підприємству "Янтарне" в задоволенні заяви б/н від 23.12.2020 про відвід судді Черногуза А.Ф. від розгляду справи №911/2606/20.

26.01.2021 до суду від третьої особи-1 надійшла промова у судових дебатах №26/02-14 від 11.01.2021.

У судовому засіданні 26.01.2021 судом ухвалою від 26.01.2021 застосовано до Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в еквіваленті двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4540 грн та стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 4540 грн.

Також, у судовому засіданні 26.01.2021 судом заслухано пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання, досліджено докази та ухвалено рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152172891 від 09.01.2019 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:04:008:0218 площею 2.0641 га належить на праві приватної власності Приватному сільськогосподарському підприємству Янтарне . Підставою виникнення права власності є: Акт прийому-передачі земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 28.12.2018, видавник: ПОП Роставиця , ПСП Янтарне , Рішення засновника ПОП Роставиця , серія та номер 4, виданий 28.12.2018, видавник ПОП Роставиця ; Державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: КВ 000011, виданий 07.06.1996, видавник: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44993253 від 09.01.2019, Рашков А.Г., Державне підприємство Київоблреклами , Київської області.

Громадська організація "Захист прав землевласників та землекористувачів" звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Янтарне" та Державного реєстратора Рашкова Андрія Георгійовича про визнання недійним рішення державного реєстратора Рашков А.Г. № 44993253 від 09.01.2019.

В процесі проведення підготовчого провадження судом залучено до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фурсівську сільську раду та на стороні відповідача-1 - Приватне орендне підприємство "Раставиця".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, наголошує на тому, що Громадська організація, що є позивачем у даній справі створена з метою захисту прав співвласників та користувачів земельних ділянок, пов`язаних з правовідносинами власності, користування, забезпечення дотримання законодавства України щодо раціонального використання земель, членами організації є власники земельних часток (паїв) бувшого КСП Роставиця на території Фурсівської сільської ради.

Водночас, як встановлено судом, належних, достовірних та достатніх доказів того, що членами організації є власники земельних часток (паїв) бувшого КСП Роставиця на території Фурсівської сільської ради позивач суду не надав так само як вказана інформація не підтверджується і статутом позивача.

Посилаючись на Земельний кодекс України 1990 року позивач стверджує, що земля може належати громадянам на праві колективної власності, водночас розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюються за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Водночас починаючи з 2019 року ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вирішення колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрощення в Україні встановлено, що поділ земель, які не були розпайовані проводиться за згодою більшості осіб (громадян або їх спадкоємців та юридичних осіб) яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). При цьому організація розподілу земель, що залишились у колективній власності, здійснюються сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Таким чином, позивач зауважує, що земельні ділянки, які належали КСП Роставиця на праві колективної власності згідно державного акту на право колективної власності серії КВ 000011 від 07.06.1996 за виключенням земельних ділянок (паїв) приватної власності підлягають розподілу за рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв), а з 01.01.2019 року землі, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Водночас, позивач зазначає, що всупереч вимогам законодавства України суб`єктами реєстрації прав власності ПОП Роставиця , ПСП Янтарне , державним реєстратором Рошковим А.Г. проведено реєстрацію права приватної власності за юридичною особою без розподілу земель колективної власності за згодою більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) та без участі органу місцевого самоврядування на території якого розташовані земельні ділянки, а саме Фурсівської сільської ради.

Реєстрація прав власності на земельні ділянки була здійснена на підставі акту-приймання-передачі, рішення засновника ПОП Роставиця та акту на право колективної власності від 07.06.1996 року №КВ 000011 КСП Роставиця .

Разом з тим, за твердженням позивача, ПОП Роставиця не відноситься до жодного з перелічених ст. 5 ЗК України 1990 року суб`єктів розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян здійснюється за рішенням загальних зборів. При цьому підтверджуючи правонаступництво до ПОП Роставиця передавальні акти КСП Роставиця та СВК Роставиця відсутні, а відтак ПОП Роставиця не мало права розпоряджатись землями колективної власності.

Крім того, позивач наголошує, що судовим рішенням у справі 911/3665/16 за позовом ПСП Янтарне до ПОП Роставиця за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності, зокрема, встановлено відсутність підстав набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3220488300:04:008:0218) ПСП Янтарне за ст. 120 ЗК України, а також те, що цивільно-правові угоди щодо відчуження спірних земельних ділянок не укладались та Фурсівська сільська рада не приймала рішення щодо передачі спірних земельних ділянок.

Отже, підставою задоволення позовних вимог, за твердженням позивача є порушення державним реєстратором ст. 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень а саме, останнім не перевірено наявність обсягу речових прав, а саме наявності правовстановлюючого документу ПОП Роставиця не земельні ділянки з кадастровим номером 3220488300:04:008:0218.

Заперечуючи проти позову відповідач-1, зокрема, зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що спірна земельна ділянка належала позивачу та доказів, що позивач не має будь-яке відношення до вказаної земельної ділянки. Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушеного чи оспорюваного або охоронюваного законом інтересу, не доведено наявності спору між позивачем та відповідачами, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Разом з тим відповідач-1 стверджує, що при перетворенні КСП Роставиця у ПОП Роставиця до останнього перейшло, зокрема, право власності КСП Роставиця на землю, що залишилась не розпайованою та право власності на яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством.

В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 посилається на п. 7 Перехідних положень ЗК України яким унормовано, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки, а отже на даний час не припинялося у встановленому законом порядку право власності на землю оформлене Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996. Відтак вказаний акт є чинним, а правонаступником КСП Роставиця , а відповідно і власником землі, є ПОП Роставиця , а отже державна реєстрація права власності відбулась без порушень, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У поясненнях Фурсівської сільської ради на позовну заяву остання підтримує текст позовної заяви та вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з тих підстав, що державним реєстратором Рашковим А.Г., ПОП Роставиця , ПСП Янтарне проведено реєстрацію права приватної власності за юридичною особою без поділу земель колективної власності за згодою більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) та без участі органу місцевого самоврядування на території якого розташовані земельні ділянки, а саме Фурсівської сільської ради, позаяк організація розподілу земель, що залишилася у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Також, третя особа-1 звертає увагу суду на те, що землі колективних сільськогосподарських підприємств не можуть передаватись на праві приватної власності цьому підприємству або його правонаступникам, а отже Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 000011 від 07.06.1996 не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на землю юридичної особи.

Разом з тим, третя особа-1, зокрема, зазначає, що судовим рішенням у справі №911/3665/16 встановлено відсутність підстав набуття права власності ПСП Яктарне за ст. 120 ЗК України, цивільні угоди щодо відчуження спірних земельних ділянок не укладались, а Фурсівська сільська рада не приймала рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у власність.

Суд дослідивши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2019 у справі Справа № 908/581/18).

Згідно зі статтею 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто обирає той спосіб захисту, який вона вважає належним та ефективним.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

Відтак, у даній справі суд встановлює чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту права, вимогам ефективності поновлення порушених прав, та чи наділений позивач відповідним правом.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивач є Громадською організацією, відповідно до п. 2.1. Статуту метою та завданням якої є здійснення ефективного захисту прав та законних інтересів власників та користувачів земельних ділянок, пов`язаних з правовідносинами власності, користування та орендою земельних ділянок, забезпечення дотримання законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель, а також задоволення та захист спільних інтересів членів організації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. В свою чергу громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв`язку із положеннями п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб. Закон України "Про громадські об`єднання" не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб.

Отже, Закон України "Про громадські об`єднання" не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі, і засновників таких об`єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування; відсутні такі положення і в законодавстві, що регламентує земельні правовідносини, Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" .

Повноваження на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, а тим більше державних чи суспільних інтересів, встановлюються законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом територіальної громади є відповідно сільські, селищні, міські ради, які здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином представницьким органом територіальної громади села Фурси є відповідна рада, і окрема організація не може діяти та виступати від імені та в інтересах такої громади та окремих громадян, що мають намір реалізувати свою право на отримання земельної ділянки у власнвсть.

В свою чергу, чинним законодавством не визначені правові підстави для звернення громадських організацій як позивачів до господарського суду за захистом суспільних інтересів або інтересів територіальної громади, або інтересів фізичних осіб чи юридичних осіб у правовідносинах, пов`язаних із наданням у власність земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/79/17, від 01.03.2018 у справі № 910/2280/17.

У зв`язку із зазначеним суд звертає увагу на те, що можливість захисту суспільних інтересів незалежно від категорії спірних правовідносин згідно з вимогами чинного законодавства, закріплена, зокрема, за прокуратурою у випадку, якщо уповноважений державою орган, зокрема, відповідний орган місцевого самоврядування, не здійснює належний захист інтересів держави та суспільства (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відтак, з огляду на викладене та враховуючи те, що позивач не довів свого права здійснювати представництво у спірних правовідносинах та не надав доказів на підтвердження наявності порушеного власного цивільного права або інтересів у суду немає правових підстав вважати наявність порушеного права у Громадської організації "Захист прав землевласників та землекористувачів" у зв`язку з вчиненням оскаржуваних реєстраційних дій а відтак і підстав для його захисту.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з підстав відмови у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз