Ухвала

від 04.02.2021 по справі 1.380.2019.003061

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2021 року

Київ

справа №1.380.2019.003061

адміністративне провадження №К/9901/1992/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі"

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колібрі" (далі також - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області № 80-мб/пз від 07 грудня 2018 року Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТОВ Колібрі багатоквартирного будинку на вул. Замарстинівській, 162-164, вул. Міртовій, 7, зі знесенням існуючих гаражів на вул. Міртовій, 7, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 жовтня 2017 року № 944 .

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статей 5, 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених Наказом Держкоммістобудування 17 квітня 1992 року № 44 (далі - ДБН 360-92**), Плану зонування території Шевченківського району м. Львова (зонінг), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 24 травня 2015 року № 4657 (далі - Зонінг № 4657), порушив норми процесуального права, зокрема положення статті 2 КАС України.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання відповідності спірного рішення вимогам чинного законодавства не застосував у спірних правовідносинах принцип належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, а також не врахував, що скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом державного нагляду, який застосовується у випадку неможливості усунення встановлених порушень, та є можливим виключно за їх невідповідності містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним стандартам і правилам. Так, норми Закону № 3038-VI не містять такої підстави для скасування містобудівних умов та обмежень як невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні та вимогам чинного законодавства. Скаржник зазначав, що містобудівним розрахунком передбачено, що потреба у прибудинкових майданчиках та стоянках буде вирішена шляхом розширення, доповнення та розміщення нових майданчиків і стоянок на ділянках, що не суперечить вимогам нормативно-правових документів. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що нормативний відсоток забудови згідно чинних будівельних норм визначається не для ділянки об`єкту забудови, а для містобудівного утворення в цілому (квартал, мікрорайон тощо).

Також скаржник зазначає, що підставою для касаційного оскарження постанови у даній справі є те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1550/17.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи предмет спору, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції статей 5, 29 Закону № 3038-VI, ДБН 360-92**, Зонінгу № 4657, а також факту порушення норм процесуального права, зокрема статті 2 КАС України.

Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 1.380.2019.003061.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи строк до 22 лютого 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко