Ухвала

від 01.02.2021 по справі 2-431/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-431/11

провадження № 61-499ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року

та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року

за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом

ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 2-431/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь

ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитними договорами

від 22 лютого та 27 липня 2007 року у розмірі 3 745 535,41 грн та

1 820 грн судових витрат, а всього - 3 747 355,41 грн, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

16 лютого 2015 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 15 січня 2014 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення

з ОСОБА_2 , яка на той час діяла як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , заборгованості на користь

ПАТ КБ ПриватБанк у розмірі 3 747 355,41 грн та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки 06 лютого 2015 банк отримав лист від відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві), в якому зазначено, що 04 червня

2014 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 2 частини першої статті 147 Закону України Про виконавче провадження . Перевіркою даної інформації в журналі вихідної кореспонденції ВДВС Святошинського РУЮ у міста Києві щодо направлення вищезгаданого виконавчого документу стягувачу встановлено, що виконавчий лист в книзі обліку вихідної кореспонденції не значиться, тому банк вважав, що такий виконавчий документ втрачено.

На підставі вищевказаного, ПАТ КБ ПриватБанк просило суд видати дублікат виконавчого листа від 15 січня 2014 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення

з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ ПриватБанк в розмірі 3 747 355,41 грн та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого

2016 року заяву ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,41 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки оригінал виконавчого листа втрачено, що позбавило заявника права на виконання рішення суду та реалізації прав стягувача за виконавчим провадженням з примусового виконання рішення суду у встановлені законом строки, тому наявні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,41 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року виправлено описку у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду

від 09 грудня 2020 року, а саме, вважати правильним та читати вірно: Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1

на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,14 грн, але в межах вартості майна одержаного у спадщину .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок втрати виконавчого листа при пересилці стягувач був позбавлений можливості вчасно пред`явити виконавчий лист до виконання, а тому строк для пред`явлення виконавчого документа пропущений з поважних причин,

у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Щодо вимог про видачу дубліката виконавчого листа

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року щодо видачі дубліката виконавчого листа необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судами встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 2-431/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь

ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитними договорами

від 22 лютого та 27 липня 2007 року у розмірі 3 745 535,41 грн та

1 820 грн судових витрат, а всього - 3 747 355,41 грн, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

16 лютого 2015 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 15 січня 2014 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення

з ОСОБА_2 , яка на той час діяла як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , заборгованості на користь

ПАТ КБ ПриватБанк у розмірі 3 747 355,41 грн, та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки

06 лютого 2015 банк отримав лист від ВДВС Святошинського РУЮ

у місті Києві, в якому зазначено, що 04 червня 2014 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 2 частини першої статті 147 Закону України Про виконавче провадження . Перевіркою даної інформації в журналі вихідної кореспонденції ВДВС Святошинського РУЮ у міста Києві щодо направлення вищезгаданого виконавчого документу стягувачу встановлено, що виконавчий лист в книзі обліку вихідної кореспонденції не значиться, тому банк вважав, що такий виконавчий документ втрачено.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого

2015 заяву задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа від 15 січня 2014 року. Видано дублікат виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитними договорами від 22 лютого та 27 липня 2007 року у розмірі 3 745 535,41 грн та 1 820 грн судових витрат, а всього - 3 747 355,41 грн,

але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Постановою державного виконавця від 06 травня 2015 року у відкритті виконавчого провадження відмовлено у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня

2015 року у задоволенні заяви ПАТ КБ ПриватБанк про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 червня

2015 року внесено виправлення в рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року та виконавчий лист. Постановлено вважати правильним та читати в рішенні та виконавчому листі відносно ОСОБА_2 : ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

У січні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 15 січня 2014 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення

з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ ПриватБанк у розмірі 3 747 355,41 грн, в якій зазначало, що ВПВР УДВС ГУЮ у місті Києві вказав, що виконавчий документ не відповідає вимогам, встановленим статтею 18 Закону України Про виконавче провадження , а саме відсутній ідентифікаційний код боржника.

23 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, копію постанови та оригінал виконавчого документа направлено стягувачу, а саме ПАТ КБ ПриватБанк за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50.

Станом на 27 січня 2016 року банк вищезгаданий виконавчий лист не отримав, місце знаходження його не відомо.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого

2016 року заяву ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,41 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,41 грн.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року виправлено описку у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду

від 09 грудня 2020 року, а саме, вважати правильним та читати вірно: Видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1

на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в розмірі 3 747 355,14 грн, але в межах вартості майна одержаного у спадщину .

Відповідно до пункту 9 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року

у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста

статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу Перехідні положення ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє

у задоволенні цієї заяви.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

Судом апеляційної інстанції встановлено поважність причин пропуску для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ПАТ КБ ПриватБанк про видачу дубліката виконавчого листа.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 09 грудня 2020 року щодо видачі дубліката виконавчого листа слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертою статті 394 ЦПК України.

Крім того, вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці щодо правильного застосування норми права, оскільки ця ухвала вже скасована постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.

Щодо вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України),

у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадженняза касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18).

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про видачу дубліката виконавчого листа усправі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 09 грудня 2020 року відмовити.

У відкритті касаційного провадження за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року

та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв