Постанова

від 02.02.2021 по справі 345/4224/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/4224/20

Провадження № 22-ц/4808/275/21

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

секретаря Єлісевич О.М.,

з участю представника ОСОБА_1 та представника ТзОВ О.П.Т.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. про забезпечення позову за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року під головуванням судді Сухарник І.І. у м. Калуш

в с т а н о в и в:

ТзОВ О.П.Т.І. звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки.

ТзОВ О.П.Т.І. 20.11.2020 до суду першої інстанції подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборони ОСОБА_1 відчужувати змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками, проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках, мотивуючи тим, що позивач є власником нерухомого майна, а саме готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а дані земельні ділянки мають цільове призначення для обслуговування даного готелю. Оскільки, вказані земельні ділянки, незаконно перебувають у власності відповідачів , тому є підстави вважати, що дана земля, може бути відчужена, що призведе до неможливості виконання рішення суду в майбутньому у ході проведення виконавчих дій.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки.

До набрання рішення законної сили судовим рішенням накладено арешт на земельні ділянки, кадастрові номери: 2610400000:13:005:0046 - 0,0566 га; 2610400000:13:005:0048 - 0,0562 га; 2610400000:13:005:0047 - 0,0317 га; 2610400000:13:005:0049 - 0,0129 га; 2610400000:13:005:0044 - 0,0952 га; 2610400000:13:005:0037 - 0,0604 га; 2610400000:13:005:0043 - 0,0320 га.

Заборонено ОСОБА_1 відчужувати, змінювати цільове призначення земельних ділянок: 2610400000:13:005:0046 - 0,0566 га; 2610400000:13:005:0048 - 0,0562 га; 2610400000:13:005:0047 - 0,0317 га; 2610400000:13:005:0049 - 0,0129 га; 2610400000:13:005:0044 - 0,0952 га; 2610400000:13:005:0037 - 0,0604 га; 2610400000:13:005:0043 - 0,0320 га здійснювати їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками.

Заборонено ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках: 2610400000:13:005:0046 - 0,0566 га; 2610400000:13:005:0048 - 0,0562 га; 2610400000:13:005:0047 - 0,0317 га; 2610400000:13:005:0049 - 0,0129 га; 2610400000:13:005:0044 - 0,0952 га; 2610400000:13:005:0037 - 0,0604 га; 2610400000:13:005:0043 - 0,0320 га.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, так як вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу заначив, що позивач є власником нерухомого майна, а саме готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , а дані земельні ділянки мають цільове призначення для обслуговування даного готелю. Оскільки, вказані земельні ділянки, незаконно перебувають у власності відповідачів, тому є підстави вважати, що дана земля, може бути відчужена, що призведе до неможливості виконання рішення суду в майбутньому у ході проведення виконавчих дій. Однак судом першої інстанції в ухвалі не зазначив інших мотивів для задоволення вимог позивача, обмежуючись лише виключно цитування положень ЦПК України. Тому це вказує на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд поверхнево оцінив суть заявлених вимог, не розглянув докази, якими підтверджується, що земельні ділянки належать на праві власності не ТзОВ О.П.Т.І. , а ОСОБА_1 ..

Позивачем не було надано доказів і судом не встановлено, що ОСОБА_1 збирається відчужувати належні йому на праві власності земельні ділянки задля унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому та в ході проведення виконавчих дій. Судом не зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Апелянт зазначає, що накладення арешту на належні йому земельні ділянки обмежить його у можливості безперешкодно користуватись власним майном на тривалий період, що завдасть шкоди його приватним інтересам і господарській діяльності, оскільки остання безпосередньо пов`язана з отриманням результатів від користування і використання відповідно до цільового призначення та розпорядження належними йому земельними ділянками.

Окрім цього, постановляючи оскаржувану ухвалу суд не, взяв до уваги той факт, що належні йому на праві власності земельні ділянки вже обтяжені спадковим договором, що відображено відповідним у відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у позивача не було. Обрання позивачем такого виду забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки та заборони проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках і задоволення судом таких вимог є необґрунтованим і безпідставним.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Керівник ТзОВ О.П.Т.І. подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що з апеляційною скаргою не погоджується.

Зазначає, що цільовим використанням земельної ділянки в АДРЕСА_1 було обслуговування розташованого на ній ресторану-готелю. Тому, посилання апелянта на те, що земельна ділянка має інше цільове призначення спростовується матеріалами справи. Однак, дані обставини будуть встановлені судом під час розгляду справи та не є предметом розгляду під час забезпечення позову.

Керівник ТзОВ О.Т.П.І. зазначає, що товариство є законним власником нерухомого майна готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому воно маємо право на земельну ділянку, яка була виділена саме для обслуговування даного нерухомого майна.

Вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди їхнім інтересам, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 та представника ТзОВ О.П.Т.І. , перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір що земельних ділянок, які незаконно перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції задовольняючи клопотання ТзОВ О.П.Т.І. про забезпечення позову встановив, що між сторонами існує спір, що свідчить про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. до суду за захистом своїх прав з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборони відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок та заборони проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках.

За змістом ч.2 ст. 151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є заява у якій повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості необхідні для забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Одним із способів забезпечення позову відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заборона відчуження майна (його арешт) є тимчасовим заходом і направлена на збереження обсягу майна, щодо якого наявний спір.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про необхідність застосування заходів забезпечення позову до усіх земельних ділянок, зазначених у позовних вимогах та у заяві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції до такого висновку прийшов передчасно, без належного з`ясування всіх обставин справи та доказів, що стверджують необхідність забезпечення позову відповідно до заявлених вимог, зокрема щодо земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:13:005:0043 площею 0,0320 га.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2611113492020 від 23.11.2020 кадастровий номер 2610400000:13:005:0043 та відомостей про право власності на неї, встановлено, що така земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 .

Судом не враховано того, що ОСОБА_3 не є стороною у цій справі, тому у суду не було підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову щодо належної їй земельної ділянки.

Щодо вжитого судом заходу по забезпеченню позову у вигляді заборони здійснення будівельних робіт, реконструкції, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках, то такий вид забезпечення є безпідставним та необґрунтованим, оскільки здійснення чи наміри відповідачів здійснювати будівельні роботи, реконструкцію чи будівництво споруд на цих земельних ділянках не стверджені належними доказами і така заборона може вплинути на діяльність суб`єкта, який використовує відповідні земельні ділянки за їх цільовим призначенням. Проведення таких робіт на спірних земельних ділянках може проводитися та бути розпочатими тільки з дозволу відповідних органів влади та місцевого самоуправління, а не самочинно.

За статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала в частині забезпечення позову ТзОВ О.П.Т.І. шляхом заборони ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках 2610400000:13:005:0046 - 0,0566 га; 2610400000:13:005:0048 - 0,0562 га, 2610400000:13:005:0047 - 0,0317 га, 2610400000:13:005:0049 - 0,0129 га, 2610400000:13:005:0044 - 0,0952 га, 2610400000:13:005:0037 - 0,0604 підлягає скасуванню та відмові у задоволенні цих заходів забезпечення. Також слід відмовити в заходах забезпечення позову щодо земельної ділянки 2610400000:13:005:0043 площею 0,0320 га, яка належить ОСОБА_3 . В решті оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі.

Керуючись ст .ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року в частині забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. шляхом заборони ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, встановлення споруд та інших об`єктів на земельних ділянках 2610400000:13:005:0046 - 0,0566 га; 2610400000:13:005:0048 - 0,0562 га, 2610400000:13:005:0047 - 0,0317 га, 2610400000:13:005:0049 - 0,0129 га, 2610400000:13:005:0044 - 0,0952 га, 2610400000:13:005:0037 - 0,0604 га скасувати та відмовити у задоволенні заяви у цій частині.

Заходи забезпечення позову щодо земельної ділянки 2610400000:13:005:0043 - 0,0320 га скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю О.П.Т.І. у їх задоволенні.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк