Постанова

від 22.12.2020 по справі 695/141/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1914/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 695/141/20 Категорія: 302000000 Середа Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач)

Суддів Єльцова В.О., Бородійчука В. Г.

За участю секретаря Винник І. М.

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство Настасія ;

відповідач - ОСОБА_1 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Селянське фермерське господарство Настасія

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Настасія на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року, постановленого під головуванням судді Середи Л. В. в залі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 02.10.2020 року, повний текст рішення складений 09.10. 2020 року, у справі за позовом Селянського фермерського господарства Настасія до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

22 січня 2020 року позивачСелянське фермерське господарство Настасія звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Селянським фермерським господарством Настасія та ОСОБА_1 06.11.2007 року був укладений договір оренди землі за № 56/07, згідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 надав в користування позивачу СФГ Настасія земельну ділянку загальною площею 2,87 га, яка складається із двох земельних ділянок площами 0,9201 га та 1,9528 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, які розташовані в адміністративних межах Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У позовній заяві позивач СФГ Настасія посилається, що термін вказаного договору складав 10 років, та закінчувався 31.12.2017 року. Умовами даного договору земельних ділянок було передбачено, що орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. Позивач вказує, що жодних заперечень щодо поновлення строку дії даного договору від відповідача ОСОБА_1 не надходило.

Позивач СФГ Настасія 25.04.2018 року надіслав відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про продовження строку дії даного договору ще на 10 років та доклав додаткову угоду до договору оренди землі.

Позивач посилається, що на рахунок відповідача ОСОБА_1 перерахував за користування орендованою земельною ділянкою кошти за 2019 рік.

Однак, вказує позивач СФГ Настасія у позові, що відповідач ОСОБА_1 не визнає право позивача на користування вказаною земельною ділянкою, а тому позивач, вважаючи свої права порушеними, просив визнати поновленим договір оренди землі від 06.11.2007 року на той же строк, та на тих же умовах, на яких він був укладений.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог Селянського фермерського господарства Настасія до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач Селянське фермерське господарство Настасія оскаржив рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка зареєстрована у Черкаському апеляційному суді 06 листопада 2020 року Вх. № 11516/20 Вх.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що рішення суду прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме : суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, суд вийшов за межі позовних вимог та керувався припущеннями при встановленні обставин справи, що мають значення для справи.

Скаржник, посилаючись, що судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягає до застосування, вважає, що суд мав застосовувати ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , але суд не застосував дану норму закону, допустив порушення норми матеріального права. Також скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно вирішено питання про наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відзив на позовну заяву подано з пропуском відповідачем строку на його подання, та не звернув уваги на відповідь на відзив на позовну заяву, подану позивачем.

Скаржник вважає, що, ухвалюючи рішення, суд керувався припущенням про можливе неналежне виконання позивачем СФГ Настасія обов`язків орендаря за договором оренди землі, який вимагалось визнати поновленим у позовній заяві, так як відповідачем суду не було надано ніяких заяв, які б мали подаватися ним, про усунення заборгованості в 2017, 2018, 2019 роках. Також суду не надано ніяких судових рішень про стягнення заборгованості, у разі незгоди відповідача.

Представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати поновленим строк до 15 листопада 2027 року договору оренди земельної ділянки від 06 листопада 2007 року № 56/07 (реєстраційний номер 040778400064 від 15.11.2007 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 , власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7121585800:05:003:0064 (площею 0,9201 га) та 7121585800:05:003:0073 (площею 1,9528 га), на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР № 002596 від 10.07. 2002 року та орендарем Селянським фермерським господарством Настасія .

Судові витрати скаржник просить стягнути із відповідача на користь позивача.

7 грудня 2020 року на електронну адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 Вх. № 12521/20 Вх.

8 грудня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду поштовою кореспонденцією надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 Вх. № 12618/20 Вх.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказує, що прийняте судом рішення є законним.

Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві зазначається, що вимоги позивача СФГ Настасія щодо поновлення договору на підставі ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі є безпідставними, оскільки положення даної статті передбачають порядок поновлення договору оренди, а ч. 8 статті, зокрема, регулює правовідносини сторін у результаті ненадання відповіді орендодавцем на отриманий у визначений договором або законом строк від орендаря намір продовжити дію договору або укласти новий договір про оренду землі.

Як визначає ч. 3 даної статті таке повідомлення повинно бути направлене не пізніше за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Проте, позивачем дана вимога дотримана не була, вказує відповідач. Також позивачем неналежно виконувалися умови договору оренди землі, а саме : не сплачувалася орендна плата за останні 3 роки дії договору, що порушує законні права відповідача та вимоги чинного на час дії договору законодавства. Крім того, позивачем в порушення вимог закону не було проведено державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі , а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи за наявними в справі доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, що є предметом оскарження в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд згідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовних вимог, оскільки позивачем нічим не аргументовано порушення умов договору щодо порядку його поновлення, але при цьому, позивач вказував на своє переважне право на його поновлення, встановлене цим договором.

Суд послався у рішенні на п.7 договору, яким передбачено процедуру та порядок продовження дії договору, які сам же позивач не дотримав з невідомих причин.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено підстав для переважного права поновити договір оренди на новий строк, оскільки це можливо лише за умови дотримання строків і процедури повідомлення про намір реалізувати таке право, що СФГ Настасія було зроблено із значним порушенням такого строку, тобто після закінчення терміну дії договору.

Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що позивач СФГ Настасія продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, оскільки вказане не свідчить про законність користування орендарем цією земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, яким суд дав належну оцінку, приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 2,87 га, яка складається із двох земельних ділянок площами 0,92 та 1,95 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Ковтунівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, що підтверджується даними копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ - ЧР № 002596 від 10.07. 2002 року ( а. с. 9).

6.11. 22007 року між сторонами по справі: СФГ Настасія та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 55 /07, за умовами якого позивачем СФГ Настасія отримано в оренду земельну ділянку загальною площею 2, 87 га, власником якої є відповідач ОСОБА_1 ( а. с. 7).

Згідно п. 7 даного договору визначено, що договір укладено на десять років по 31.12. 2017 року. Після закінчення строку дії оренди землі, має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Звертаючись в суд із даними позовними вимогами, позивач вказує, що він направив відповідачу відповідне повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на продовження оренди землі та запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

Як встановлено матеріалами справи, повідомлення відповідачу ОСОБА_1 було направлено 25.04.2018 року, тобто із значним порушенням строку, який встановлений у п. 7 вказаного вище договору.

Зокрема, у повідомленні, яке адресовано ОСОБА_1 зазначається, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Настасія за № 56/07 від 06 листопада 2007 року, про що вчинено запис у Державному реєстрі земель від 15 листопада 2007 року за № 040778400064, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі продовжено до 15 листопада 2027 року.

У зв`язку з цим та згідно ч. 8 ст. 33 Про оренду землі позивач просить орендодавця підписати додаткову угоду про його поновлення, разом із змінами та доповненнями, яку додали разом із повідомленням. Також, зазначено, що ОСОБА_1 необхідно з`явитися до СФГ Настасія ( а. с. 11).

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень того, чи отримував відповідач ОСОБА_1 вказане повідомлення, а позивачем не надано такого підтвердження про отримання відповідачем ОСОБА_1 повідомлення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на ту обставину, що у відзиві на позов від 13 квітня 2020 року сам відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що отримував лист - повідомлення разом з додатково угодою до Договору є безпідставними , оскільки матеріали справи містять повідомлення про направлення такого повідомлення лише 25 квітня 2018 року, тобто після закінчення 31.12. 2017 року дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

У статті 1 Закону України Про оренду землі вказано, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 13 даного договору передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

С таттею 15 Закону України Про оренду землі визначено істотні умови договору, зокрема: умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено правові підстави поновлення договору оренди, згідно якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором згідно ч. 6 ст. 33 Закону Про оренду землі .

Частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури, строків та наявності волевиявлення сторін.

Разом з тим, слід звернути увагу, що в договорі оренди землі № 55/ 07 від 6.11. 2007 року у п. 7 передбачено строк дії договору, та вказано, що договір укладено на десять років по 31.12. 2017 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач СФГ Настасія таких дій не вчинив, оскільки письмово не повідомив відповідача ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору оренди, не надіслав додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки до 31.12. 2017 року. Тому саме позивач порушив вимоги та не дотримався процедури, передбаченої як умовами договору, так і вимогами закону.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норми чинного законодавства щодо порядку поновлення договору оренди землі, є безпідставними та помилковими, спростовуються висновками суду першої інстанції, тому не підлягають задоволенню.

Також необґрунтованими та безпідставними є посилання скаржника в апеляційній скарзі про перерахування коштів відповідачу за пай на картковий рахунок ОСОБА_1 , оскільки такі кошти були перераховані позивачем лише у жовтні та грудні 2019 року, що не може бути підтвердженням про погодження всіх умов договору та продовження договірних відносин між сторонами, які закінчились 31.12. 2017 року. Відповідач ОСОБА_1 заперечував наявність продовження договірних відносин, оскільки додаткову угоду не підписував, а отримані кошти були заборговані позивачем відповідачу за попередні роки користування земельною ділянкою відповідача.

Не знайшли свого підтвердження належними доказами і посилання скаржника на ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо вимоги позивача про поновлення договору оренди, що передбачає поновлення договору оренди внаслідок не надання відповіді від орендодавця щодо поновлення договору оренди, оскільки таке повідомлення повинно бути направлено не пізніше місяця до закінчення строку дії договору оренди, а позивач направив додаткову угоду відповідачу лише 25.04. 2018 року, пропустивши встановлений законом строк.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано дав оцінку наявним у справі доказам сторін, пославшись, що позивачем жодним чином не аргументовано порушення умов договору щодо порядку його поновлення, а позивач лише вказує на своє переважне право на поновлення договору оренди, яке встановлено цим же договором.

Отже,посилання в апеляційній скарзі представника позивача, що судом першої інстанції рішення прийнято на припущеннях, при неправильному застосуванні норм матеріального права , є безпідставними та необгрунтованими, спростовуються висновками суду першої інстанції, який дав належну оцінку доказам сторін, тому доводи скаржника не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо задоволення позовних вимог, їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено та перевірено наявні у матеріалах справи докази, дано їм оцінку відповідно до вимог закону, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

З огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим, підстав для скасування рішення за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Настасія - залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом Селянського фермерського господарства Настасія до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Повний текст постанови складений 5 лютого 2021 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Єльцов В. О.

Бородійчук В. Г.