Рішення

від 05.02.2021 по справі 303/5779/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2021 року м. Мукачево Справа №303/5779/20

2/303/132/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом Закарпатської обласної кредитної спілки КАЛИНОВИЙ МІСТ

до відповідачів: (1) ОСОБА_1 ;

(2) ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна кредитна спілка КАЛИНОВИЙ МІСТ звернулася до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором у сумі 51699,28 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовується посиланням на те, що в процесі цивільно-правової реалізації укладених між позивачем та відповідачами договорів кредиту та поруки, зобов`язання відповідачів перед кредитною спілкою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними, внаслідок чого відповідачі заборгували перед позивачем станом на 28 вересня 2020 року суму за предметом позову.

Відповідачі відзив на позовну заяву не подали.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

3 вересня 2014 року між Закарпатською обласною кредитною спілкою КАЛИНОВИЙ МІСТ (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір №620 (надалі - Договір), на підставі якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит на загальну суму 5300,00 грн., із зобов`язанням відповідача повернути зазначену суму та відсотки за користування кредитом на умовах, визначених Договором.

Фактичне отримання Позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується підписаною заявою-анкетою позичальника від 2 вересня 2014 року та видатковим касовим ордером від 3 вересня 2014 року№444.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі своєчасного ненадходження (прострочення) повністю або частково, планового платежу встановленого Графіком розрахунків, Кредитодавець нараховує, а Позичальник зобов`язується сплатити пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми несплаченого в строк платежу.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 3 вересня 2014 року між Кредитодавцем та відповідачем (2) був укладений договір поруки №620, у відповідності до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_1 кредитного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов`язання також, коли Кредитор протягом п`яти років з дня настання строк виконання зобов`язання не пред`явив позов до поручителя.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про стягнення заборгованості, на підтвердження якої надав графік-розрахунків та нарахування пені, згідно з якими станом на 28.09.2020 відповідач має заборгованість у сумі 51699,28 гривень (в т.ч. 4752,77 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту, 15257,94 гривень - несплачені відсотки, 18573,32 гривень - пеня, 2770,54 - три проценти річних від простроченої суми; 8218,33 гривень - інфляційні втрати, 2126,39 гривень - штраф).

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статі 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В свою чергу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідачем (1) не спростовано факту отримання кредиту, відповідачами (1), (2) не надано доказів виконання зобов`язань перед позивачем.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Нормативним правилом, яке міститься в частині першій ст. 543 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частин першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент ухвалення судового рішення по справі, зобов`язання за кредитним договором відповідачами (1), (2) не виконані, у передбачений в Договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернуті, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.

Разом з тим, правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050 , 625 ЦК України , які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

За умовами укладеного кредитного договору сторони по справі погодили строк кредитування - 36 фактичних місяців від дати отримання кредиту.

Відтак, у межах строку кредитування (з 3 вересня 2014 року по 03.09.2017 року) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти.

Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 3 вересня 2017 року, відповідач (1) мав обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналогічні висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

З укладеного між сторонами Договору вбачається, що ОСОБА_1 3 вересня 2014 року отримала позику строком на 36 фактичних місяців.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти та неустойку (пеню) за користування позикою, за несвоєчасне погашення позики, припинилося зі спливом строку кредитування (03.09.2017), а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки та пеня за період з 03.09.2014 по 03.09.2017 (включно), а також три проценти річних 2717,52 грн. (29468,05 (сума боргу) х 3% річних/365 х 1122 дні прострочки), інфляційні втрати 5975,51 грн (29468,05 (сума боргу) х 120,28% (сукупний індекс інфляції за період з 03.09.2017 по 28.09.2020) - 29468,05 (сума боргу)).

Отже, з урахуванням строку кредитування, наданих позивачем розрахунків, Закарпатська обласна кредитна спілка КАЛИНОВИЙ МІСТ має право на стягнення заборгованості в сумі 38161,08 гривень (в т.ч. 4752,77 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту, 6141,97 гривень - несплачені відсотки станом на 03.09.2017; 18573,31 гривень - пеня; 2717,52 гривень - три проценти річних від простроченої суми; 5975,51 гривень - інфляційні втрати, 2126,39 гривень - штраф).

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 1551,56 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов Закарпатської обласної кредитної спілки КАЛИНОВИЙ МІСТ - задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки КАЛИНОВИЙ МІСТ суму 38161,08 гривень (тридцять вісім тисяч сто шістдесят одна гривня 08 копійок) (в т.ч. 4752,77 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту, 6141,97 гривень - несплачені відсотки станом на 03.09.2017; 18573,31 гривень - пеня; 2717,52 гривень - три проценти річних від простроченої суми; 5975,51 гривень - інфляційні втрати, 2126,39 гривень - штраф) заборгованості за кредитним договором від 3 вересня 2014 року №620.

2.1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки КАЛИНОВИЙ МІСТ суму 775,78 гривень (сімсот сімдесят п`ять гривень 78 копійок) у відшкодування судових витрат по справі.

3.1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки КАЛИНОВИЙ МІСТ суму 775,78 гривень (сімсот сімдесят п`ять гривень 78 копійок) у відшкодування судових витрат по справі.

4 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6 . Позивач : Закарпатська обласна кредитна спілка КАЛИНОВИЙ МІСТ (89600, м. Мукачево, площа Миру, 26/9, код ЄДРПОУ 35685100, рахунок НОМЕР_1 ).

Відповідачі : (1) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 );

( 2 ) ОСОБА_2 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ).

Суддя В.В. Кость