Постанова

від 25.01.2021 по справі 910/9469/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Справа№ 910/9469/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Буравльова С.І.

Майданевича А.Г.

За участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

Представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.01.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020

у справі № 910/9469/20 (суддя Балац С.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А"

про визнання недійсними окремих пунктів статуту

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" (далі - відповідач) про визнання недійсними окремих пунктів статуту.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними в судовому порядку пунктів 3.2.2, 3.2.5, 3.2.8 та 7.1 статуту відповідача, оскільки вказані пункти суперечать Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та порушують право позивача на прийняття рішень шляхом проведення загальних зборів.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/9469/20 позов задоволено частково.

Визнано недійсними частини пунктів статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А", затвердженого протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" від 19.03.2017 № 1, а саме: пункт 3.2.2. в частині слів "Загальні збори правочинні, якщо на них присутні 2/3 загальної кількості усіх співвласників"; пункт 3.2.5 в частині слів не менш як 100 (сто) співвласників"; пункт 3.2.8. в частині слів "Рішення Загальних зборів приймаються не менш як 4/5 голосів від загальної кількості співвласників"; пункт 7.1. в частині слів "та приймаються 4/5 голосів співвласників на Загальних зборах за умови, що на них присутні більше 2/3 співвласників".

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/9469/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/9469/20, призначено справу №910/9469/20 до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2020.

Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи 16.12.2020 не відбувся.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, справу №910/9469/20 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9469/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді Майданевич А.Г., Буравльов С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 прийняти справу №910/9469/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Буравльов С.О., розгляд справи № 910/9469/20 призначено на 18.01.2021.

18.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2021.

Позиції учасників справи

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/9469/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_1 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І., зареєстрованого в реєстрі за № 403 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2017 № 82869563.

Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 03.04.2017 зареєстровано юридичну особу відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А", про що зроблено запис №10651020000024475.

Протоколом установчих зборів відповідача від 19.03.2017 № 1 затверджено статут останнього (далі - Статут), відповідно до положень якого:

- загальні збори правочинні, якщо на них присутні 2/3 загальної кількості усіх співвласників. Рішення Загальних зборів є обов`язковим для всіх співвласників (п. 3.2.2. Статуту);

- загальні збори скликаються і проводяться Правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як 100 (сто) співвласників. Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення загальних зборів обираються зручним для більшості можливих учасників зборів (п. 3.2.5. Статуту);

- рішення на Загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення Загальних зборів приймається не менш як 4/5 голосів від загальної кількості співвласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 2/3 голосів від загальної кількості співвласників. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ( за чи проти ). Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на загальних зборах та прийняття рішення на них. (п. 3.2.8. Статуту);

- зміни до Статуту об`єднання вносяться виключно за рішенням Загальних зборів та приймаються 4/5 голосів співвласників на Загальних зборах за умови, що на них присутні більше 2/3 співвласників. Якщо інше не визначено рішеннями загальних зборів, ініціатор Загальних зборів надає кожному співвласнику текст пропонованих змін до Статуту об`єднання не пізніше ніж за 14 днів до проведення Загальних зборів (п. 7.1. Статуту).

За твердженнями позивача, вказані пункти Статуту суперечать Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та порушують право позивача на прийняття рішень шляхом проведення загальних зборів.

З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до господарського суду із вимогами про визнання пунктів 3.2.2, 3.2.5, 3.2.8 та 7.1 Статуту недійсними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон) визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Положеннями ст. 4 Закону передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 вересня 2015 року № 238) затверджено Типовий статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Частинами 1-3 ст. 10 Закону передбачено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Пунктом 3.2.2. Статуту передбачено, що загальні збори правочинні, якщо на них присутні 2/3 загальної кількості усіх співвласників. Рішення Загальних зборів є обов`язковим для всіх співвласників.

Разом із тим, відповідно до ч. 14 ст. 10 Закону рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Закон не містить поняття "правочинності" загальних зборів.

Натомість, ч.ч. 15, 16 ст. 10 Закону передбачено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Тобто, у разі відсутності необхідної кількості голосів присутніх на загальних зборах, протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Отже, положення пункту 3.2.2. Статуту стосовно встановлення правочинності загальних зборів, якщо на них присутні 2/3 загальної кількості усіх співвласників не відповідають вимогам Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлення чи визначення кворуму (правочинності) загальних зборів співвласників призводить до обмеження прав співвласників - членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, на голосування шляхом письмового опитування.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою п. 3.2.3 Статуту, згідно з яким у разі відсутності кворуму для проведення загальних зборів правління визначає нову дату і час їх проведення, про що співвласники повідомляються додатково. Нові загальні збори призначаються не раніше 30 днів з дати загальних зборів, що не відбулися.

Наведені положення п. 3.2.3 Статуту не гарантують прийняття рішень новими загальними зборами та, фактично, у сукупності з оскаржуваними положеннями п. 3.2.2 Статуту, нівелюють приписи ч.ч. 15, 16 ст. 10 Закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 3.2.2. Статуту підлягає визнанню недійсним в частині слів: "Загальні збори правочинні, якщо на них присутні 2/3 загальної кількості усіх співвласників".

Оскаржуваними положеннями пункту 3.2.5. Статуту передбачено, що Загальні збори скликаються і проводяться Правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як 100 (сто) співвласників.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Отже, положення пункту 3.2.5. Статуту стосовно можливості скликання і проведення загальних зборів ініціативною групою з не менш як 100 (сто) співвласників не відповідають вимогам Закону.

Разом із тим, Закон передбачає можливість скликання та проведення загальних зборів правлінням об`єднання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 3.2.5 Статуту підлягає визнанню недійсним в частині слів: "не менш як 100 (сто) співвласників", оскільки обмежує позивача як члена ОСББ у праві на скликання зборів.

Оскаржуваними положеннями пункту 3.2.8. Статуту передбачено, що Рішення на Загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення Загальних зборів приймається не менш як 4/5 голосів від загальної кількості співвласників.

Разом із тим, як уже зазначалося вище, ч. 14 ст. 10 Закону передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Згідно з ч. 16 ст. 10 Закону рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Тобто, Законом передбачено, що будь-які інші рішення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, крім рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд, вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більше половини загальної кількості співвласників шляхом поіменного голосування.

Таким чином, положення пункту 3.2.8. Статуту про те, що рішення Загальних зборів приймається не менш як 4/5 голосів від загальної кількості співвласників, не відповідають Закону та призводять до обмеження прав позивача як співвласника - члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, на прийняття рішень.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пункт 3.2.8. Статуту підлягає визнанню недійсним в частині слів "Рішення Загальних зборів приймаються не менш як 4/5 голосів від загальної кількості співвласників", оскільки встановлення такої кваліфікаційної більшості є обмеженням прав членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на прийняття рішення.

Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що зміни до Статуту об`єднання вносяться виключно за рішенням Загальних зборів та приймаються 4/5 голосів співвласників на Загальних зборах за умови, що на них присутні більше 2/3 співвласників. Якщо інше не визначено рішеннями загальних зборів, ініціатор Загальних зборів надає кожному співвласнику текст пропонованих змін до Статуту об`єднання не пізніше ніж за 14 днів до проведення Загальних зборів.

З урахуванням наведених вище приписів ч.ч. 14-16 ст. 10 Закону, положення пункту 7.1 Статуту також суперечать приписам статті 10 Закону в частині слів: "та приймаються 4/5 голосів співвласників на Загальних зборах за умови, що на них присутні більше 2/3 співвласників", а відтак підлягають визнанню недійсними в такій частині, адже знову ж таки обмежують членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у прийнятті рішень.

Судом першої інстанції було правомірно відхилені заперечення відповідача, викладені в поданих до суду заявах, оскільки, як встановлено вище судом, положення Статуту відповідача частково суперечать приписам Закону, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними в цій частині.

Заперечення відповідача щодо відсутності порушених прав позивача у зв`язку з тим, що останній набув членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку після реєстрації статуту та ним не надано доказів порушення його прав на момент звернення з позовом також правомірно були відхилені судом першої інстанції, оскільки, як встановлено судом, права позивача, як члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку обмежуються нормами статуту, а відтак підлягають захисту.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.

Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з посиланням на пункт 16 постанови пленуму Верховного Суду України №13 про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично, вніс зміни до Статуту.

Так, у згаданому скаржником пункті 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів зазначено, що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв`язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

Разом із тим, у п. 14 вказаної постанови пленуму Верховного Суду України зазначено, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Стосовно посилань апелянта на положення ст.ст. 15, 16 Цивільного кодекс України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, які визначають способи захисту цивільних прав та інтересів особи, колегія суддів зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів вважає, що визнання недійсними окремих положень (пунктів) статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А", якими визначається порядок прийняття рішень співвласниками багатоквартирного будинку щодо управління спільним майном, відповідає змісту відповідного права - управління позивачем спільним майном як співвласником багатоквартирного будинку, характеру його порушення - обмеження позивача у праві на управління спільним майном багатоквартирного будинку як співвласника - члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зокрема права на прийняття рішень, у тому числі шляхом поіменного голосування, а також права позивача на скликання зборів у складі ініціативної групи.

При цьому визнання судом лише частково недійсними окремих пунктів статуту та залишення інших положень цих пунктів без змін, забезпечить відновлення порушеного права позивача, оскільки незалежно від факту внесення відповідачем відповідних змін до статуту до Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, надасть можливість позивачу брати участь у прийнятті рішень співвласниками багатоквартирного будинку.

Твердження апелянта про те, що, на його переконання, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, фактично вніс зміни до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А", колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржуваним рішенням лише було визнано недійсними окремі положення статуту, що не відповідають закону. Натомість, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" не позбавлене права власним рішенням, з урахуванням судового рішення, внести відповідні зміни до статуту для приведення його у відповідність до закону, а також подати відповідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з п. 11 ч. 1 ст. 15 Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесення змін до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, списку суддів постійно діючого третейського суду, статуту (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, оформляється шляхом викладення його в новій редакції.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суду першої інстанції не вносив зміни до статуту відповідача, а визнав недійсними окремі його положення, які не відповідають закону.

Стосовно покладення судом першої інстанції на відповідача витрат позивача на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявна копія договору про надання правової допомоги № 26-05/20 від 26.05.2020, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "КАЗАЧУК ТА ПАРТНЕРИ" в особі адвоката Білоконь І.В., та копія укладеної 12.06.2020 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 26-05/20 від 26.05.2020.

Судом встановлено, що позивачем, на підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаними правочинами подані до суду: акт приймання-передачі наданих правових послуг від 26.06.2020 № б/н на суму 2 000,00 грн. та дублікат квитанції від 26.06.2020 № 0.0.1750725981.1, з якої вбачається, що позивачем здійснено перерахування на користь вказаного адвокатського об`єднання 2 000,00 грн. як оплати гонорару за надання правової допомоги по додатковій угоді від 12.06.2020 № 1 до договору про надання правової допомоги від 26.05.2020 № 26-05/20.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду першої інстанції не подавав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/9469/20 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зарічний 3-А".

3. Матеріали справи № 910/9469/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 03.02.2021.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.І. Буравльов

А.Г. Майданевич