Постанова від 01.02.2021 по справі 904/5485/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5485/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

від АТ ""Південний гірничо-збагачувальний комбінат": Матвєєва Тетяна Володимирівна, довіреність №52-16/108 від 29.12.2020 р., адвокат;

від ТОВ "Консіст": Буря Олександр Євгенович, довіреність №02 від 14.01.2020 р., адвокат;

від Компанії Мелчет Інвест Лімітед: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023495 від 21.05.2020 р., адвокат;

від Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023498 від 21.05.2020 р., адвокат;

від Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023506 від 21.05.2020 р., адвокат;

від Компанії Мілнербей С.А.: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023508 від 21.05.2020 р., адвокат;

від Компанії Бріммілтон Лімітед: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023507 від 21.05.2020 р., адвокат;

від Компанії Ренальда Інвестментс: Журавльов Олександр Сергійович, ордер серії АЕ №1023509 від 21.05.2020 р., адвкоат;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року (повний текст складено 06.10.2020 року) у справі № 904/5485/19 (суддя Крижний О.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст", м. Дніпро

відповідача-2: Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Нассау, Багами

відповідача-3: Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-4: Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

відповідача-5: Компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські Острови

відповідача-6: Компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські Острови

відповідача-7: Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі № 904/5485/19 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що позивач не є особою, чиї права та інтереси порушені або можуть бути порушені внаслідок укладення договорів, які він оскаржує, та не є особою, якій законом надане право на звернення до суду з позовом про визнання таких договорів недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи.

Позивач, вважає, що договори, на підставі яких було передано акції від осіб 1-6 до осіб 7-13, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними і тому є підстави для визнання цих договорів недійсними за рішеннями суду,

Скаржник доводить, що він є заінтересованою особою щодо спірних правочинів, оскільки від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора AT "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо виплати дивідендів, а наслідками проведення зазначеної фінансово - господарських операції є зміна податкових зобов`язань, зокрема втрата підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів.

Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про депозитарну систему України", Указу Президента №247/94 від 25.05.1994 року "Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність", Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №391 від 12.04.2016 року, яким затверджено порядок виплати акціонерним товариством дивідендів, скаржник зазначає, що обов`язок виплати дивідендів має бути реалізований акціонерним товариством (АТ "ПІВДГЗК") лише його акціонерам, а не будь-якій іншій особі, що не є спадкоємцем і та/або правонаступником такого акціонера,

Позивач вважає, що кінцевими вигодонабувачами компаній - відповідачів у даній справі, є ті самі особи, які контролюють активи групи "Приват". Тобто, в результаті передачі акцій, емітованих AT "ПІВДГЗК", зміна фактичного власника цих активів не відбулась, а мав місце перерозподіл акцій між компаніями - посередниками щодо доходу у вигляді дивідендів.

Позивач вважає, що у суду були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позову. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі № 904/5485/19, задовольнити позовні вимоги щодо визнання договорів недійсними та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Консіст" спростовує доводи апеляційної скарги, заперечує проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Зокрема, відповідач-1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не зазначає, які договори були укладені між відповідачами, коли вони були укладені, між якими конкретно сторонами та чи були вони укладені взагалі, які їх істотні умови та загалом зміст, а тому з доводів та вимог позовної заяви неможливо встановити, які правові наслідки обумовлені такими договорами, а тим більше встановити, чи спрямовані договори на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Позовна заява АТ "ПІВДГЗК" не дає можливості встановити предмет позову, а тому не зрозуміло, яким чином такі позовні вимоги підлягають розгляду судом та задоволенню.

Також відповідач-1 спростовує доводи апелянта про те, що договори не спрямовані на заміну реального власника переданих активів, оскільки в позовній заяві сам позивач підтверджує зміну власника акцій АТ "ПІВДГЗК" згідно з реєстром акціонерів.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі № 904/5485/19 - без змін.

Апелянт у відповіді на відзив ТОВ "Консіст" на апеляційну скаргу зазначив, що не погоджується з наведеними в ньому доводами, просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідачів 2-7 висловив свою правову позицію щодо апеляційної скарги усно, в судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надав до матеріалів справи. Просив суд залишити вимоги апелянта без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - AT "ПІВДГЗК" та/або позивач) є приватним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до реєстру акціонерів "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 20.09.2017 року акціонерами товариства є відповідачі - 2-7 з наступними частками в статутному капіталі:

- Компанії Мелчет Інвест Лімітед (Melchett invest limited) (Багамські о-ви) 115727В - кількість акцій -14 599 508 та 40 250 000, відсоток від статутного капіталу 0,681055, та 1,87763 відповідно;

- Компанії Бріммілтон Лімітед (Brimmilton limited) (Віргінські о-ви (Брит.)) 638834- кількість акцій - 51 507 887, відсоток від статутного капіталу - 2,402802;

- Мілнербей С.А. (Віргінські о-ви (Брит.)) 625062, кількість акцій-5 689 203, та 3 002 500, відсоток від статутного капіталу - 0,265396 та 0,140064 відповідно;

- Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед (Duxton holdings lіmіted) (Кіпр) 147086, кількість акцій - 149 100, відсоток від статутного капіталу -0,006955;

- Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед (Renalda investments limited) (Кіпр) 116502, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004;

- Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед (Lucrino investments limited) (Кіпр) 147148, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004 (том 1 а.с.41-46).

Загальний розмір зазначених часток становив 5,37391 % статутного капіталу, загальна кількість акцій становить 115 198 398 шт.

Відповідно до наданих позивачем доказів, в Реєстрі акціонерів акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" станом на 07.07.2018 року відповідачі 2-7 не зазначені як акціонери. Частки в загальному розмірі 5,37391 % статутного капіталу позивача належать іншим особам, зокрема:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Кріон" 32640705 кількість акцій - 25 000 000, відсоток від статутного капіталу 1,16623;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Ланорін" 39459732 кількість акцій - 29 849 508, відсоток від статутного капіталу 1, 392455;

- Компанії Wadless Holdings Limsted (Кіпр) НЕ118080 кількість акцій -21 160 000, відсоток від статутного капіталу - 0,987097;

- Компанії Праймкеп Секьюрітіс Лтд (PRIMECAP SECURITIES LTD) (Кіпр) кількість акцій - 20 680 000, відсоток від статутного капіталу - 0, 964705;

-Компанії Мікінос Венчерз Лтд (MIKINOS VENTURES LTD)207985 (Кіпр) кількість акцій - 2 710 000, відсоток від статутного капіталу - 0,126419;

- Компанії Ренітабо Інвестмент Лтд (RENITAVO INVESTMENT LTD) (Кіпр) кількість акцій - 1 500 000, відсоток від статутного капіталу -0,069973.

Згідно обмеженої виписки про стан рахунку в цінних паперах на 09.07.2018 року депонентом позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Консіст" кількість акцій - 14 298 890, відсоток від статутного капіталу - 0,6670; депозитарна установа - ТОВ ІК " Бізнес Інвест" (том 1 а.с.47-52, 148).

Позивач вважає, що договори, на підставі яких було здійснено передачу акцій, емтованих АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в кількості 115 198 398 шт. з рахунків у цінних паперах осіб, які були акціонерами АТ "ПІВДГЗК" станом на 20.09.2017 року до осіб, зазначених в Реєстрі станом на 07.07.2018 року, а також до відповідача-1 у даній справі, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що договорами обумовлені, а саме на зміну власника переданих активів.

Вважав, що мав місце фактично перерозподіл акцій між компаніями-посередниками щодо доходу у вигляді дивідентів.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення щодо необгрунтованості таких доводів з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи оспорюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичних особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбувається припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права з відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Як зазначено вище, відповідач-1 - ТОВ "Консіст" є власником акцій AT "ПІВДГЗК", що підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі.

Договори, на підставі яких відповідач-1 набув акції АТ "ПІВДГЗК", в матеріалах справи відсутні, однак позивачем не заперечується, що він не є їх стороною.

Таким чином, у даній справі позов про визнання недійсними договорів подала особа, яка не була стороною цих договорів, - заінтересована особа.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 року у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що позивачем не обґрунтовано яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів, а на підтвердження порушення своїх прав позивачем не надано жодних доказів. Суд зазначив, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Укладення таких договорів не впливає на права та законні інтереси позивача, що свідчить про безпідставний характер поданого позову. Суд звернув увагу на наступні обставини: заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не впливає на зміст та обсяг прав та обов`язків позивача, тим більше з огляду на твердження позивача про те, що внаслідок укладення спірних договорів реальний власник акцій позивача не змінився; заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не призводить до порушення прав позивача; з реєстрів акціонерів та виписки з рахунку в цінних паперах АТ "ПІВДГЗК" достовірно відомо про особу кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів.

Щодо посилання позивача на те, що від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора АТ "ПІВДГЗК" для виплати дивідендів, а наслідками проведення зазначеної операції є зміни податкових зобов`язань, зокрема, втрата підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів, апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.07.2020 року у справі № 910/12608/18.

Так, Верховний Суд звернув увагу, що чинне законодавство не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим і не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому, заборона, встановлена у ст. 515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється.

Крім цього, питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарський судів, а позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно не взяв до уваги доводи позивача про намагання відповідачів через передачу акцій AT "ПІВДГЗК" уникнути всесвітнього арешту активів з огляду на не підтвердження цих доводів належними та допустимими доказами.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції належно з`ясовано характер спірних правовідносин сторін, надано оцінку змісту порушеного права (інтересу) АТ "ПІВДГЗК" оспорюваними договорами, стороною яких позивач не є, дослідив обставини справи і наявні у ній докази та визнав недоведеним позивачем належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт порушення такими договорами прав і законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено та в який спосіб відбувається таке порушення.

Апеляційний господарський суд враховує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними договорами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19).

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірними договорами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, які стосуються суті спору (відповідності/невідповідності умов оспорюваних правочинів вимогам законодавства), апеляційний господарський суд не досліджує.

З огляду на викладене, висновок оскаржуваного рішення про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, є належно обгрунтованим. Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 року у справі № 904/5485/19 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 08.02.2021 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко