Рішення

від 08.02.2021 по справі 922/3658/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3658/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, буд. 57, код 30193473;

до Фізичної особи-підприємця Клочко Світлани Василівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

про стягнення неустойки у розмірі 33280,00грн.

Суть спору:

Приватне підприємство "Торгівельні ряди" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Клочко Світлани Василівни, в якому просить стягнути з останньої неустойку в порядку ст. 785 ЦК України у розмірі 33280,00грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув взятий в оренду об`єкт найму за актом приймання-передачі, чим порушив умови договору та чинного законодавства, у зв`язку з чим, позивачем на підставі статті 785 ЦК України, нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 21.01.2019 по 02.12.2019 у розмірі 33280,00грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановити відповідачу строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

09.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в котрому відповідач проти задоволення позову заперечує повністю, вказує, що предметом договору найму торгівельного місця, який був укладений між сторонами та припинив свою дію не визначено індивідуальних меж земельної ділянки, яка передавалась відповідачу в оренду, а відтак неможливо визначити розмір орендної плати, а отже і неустойки, яку просить стягнути відповідач. Крім цього, відповідач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та просить здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомлення відповідача про дату, час судового засідання.

14.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в котрому останній зазначив, що відповідач користується торгівельним місцем на ринку для ведення своєї господарської діяльності протягом трьох років після закінчення строку дії договору. Крім цього, позивач зазначає, що договір оренди торгівельного місця, який був укладений між сторонами, не був договором оренди земельної ділянки, а тому посилання відповідача на безпідставність позовних вимог є необгрутованими. Крім цього, позивач вказує, що після припинення договору оренди торгівельного місця відповідач не здійснив дій щодо повернення предмету найму позивачу, а відтак до нього повинна бути застосована санкція передбачена ст. 785 ЦК України в межах якої останній звернувся до суду.

18.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, в котрому останній зазначив, що відносини за договором оренди торгівельного місця припинились ще 05.01.2016, однак, торгівельне місце не було повернуто позивачу, а отже позивач був обізнаний про порушення його права з 06.01.2016, при цьому той не звертався, а ні до позивача, а ні до суду з вимогою про повернення торгівельного місця, а тому вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення санкцій на підставі ст. 785 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотанні в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Клочко Світлани Василівни про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №922/227/19 за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди" до Фізичної особи - підприємця Клочко Світлани Василівни про стягнення 232890,00 грн., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Клочко Світлани Василівни на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" 99 200,00 грн. неустойки за період з 20.06.2016 по 21.01.2019.

Вказаними рішеннями встановлено, що 15.06.2015 між Приватним підприємством "Торгівельні ряди" (наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем Клочко С.В. (наймач) укладений договір найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 23, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце у вигляді ділянки із твердим покриттям площею 25 кв.м (далі - об`єкт найму), яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт Кегичівка Харківської області для торгівлі товарами з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору (пункт 2.1 договору).

За умовами пункту 2.4 договору об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Наймодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати плати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму тощо (пункт 4.4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1.6 договору при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 6.4 договору, його дія припиняється, у тому числі, внаслідок: - закінчення строку його дії; - дострокового його розірвання на вимогу наймодавця або наймача; - несплати наймачем плати за користування об`єктом найму більше 3-х місяців.

07.02.2016 позивач звертався до відповідача з проектом додаткової угоди про внесення змін до пункту 3.1 (розмір плати) та пункту 6.1 (строк дії) договору, яка не була підписана останнім.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями та заявами з вимогами, зокрема, повернення об`єкта найму зі складанням акта приймання-передачі, які залишені без відповіді та реагування.

Починаючи з 20.02.2016 відповідач припинив сплату орендної плати за користування об`єктом найму та в порушення умов договору не повернув об`єкт найму позивачу за актом приймання-передачі.

Так, як вказує позивач, відповідач в порушення положень ст. 785 ГПК України не дивлячись на обставини встановлені Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020, з 21.01.2019 по 02.12.0219 не вжив заходів за для повернення торгівельного місця №24, чим повторно порушив умови договору визначені п. 2.4, 4.1.10, щодо негайного повернення об`єкту найму, у зв`язку з чим, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди у загальному розмірі 33280,00грн.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки, що предметом договору найму торгівельного місця, який був укладений між сторонами та припинив свою дію не визначено індивідуальних меж земельної ділянки, яка передавалась відповідачу в оренду, а відтак неможливо визначити розмір орендної плати, а отже і неустойки, яку просить стягнути відповідач. Крім цього, на переконання відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 785 ЦК України, у відповідача у разі припинення договору найму виникає зобов`язання негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Надаючи оцінку діям орендаря щодо повернення об`єкта найму по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів вжиття останнім будь-яких заходів щодо повернення об`єкту найму орендодавцю(позивачу), як і не надано доказів існування обставин, які б перешкоджали відповідачу повернути позивачу об`єкт найму, так і не надано доказів ухилення позивача від отримання об`єкту найму, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови п. 2.4, 4.1.10 договору та вимоги ч. 1 ст. 785 ЦК України, у зв`язку з чим, до нього повинні бути застосовані санкції передбачені ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до положень п. 3.1 договору розмір плати за користуванням об`єктом найму становить 1600,00грн. щомісячно.

Перевіривши розрахунок неустойки позивача передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.01.2019 по 02.12.2019 (10 місяців та 12 днів) у розмірі 33280,00грн., такий здійснювався виходячи з подвійного розміру орендної плати за місяць, який передбачений умовами договору, помножений на кількість місяців прострочення, а тому суд дійшов висновку, що такий обгрунтований та відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги про стягнення 33280,00грн. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що предметом договору найму торгівельного місця, який був укладений між сторонами та припинив свою дію не визначено індивідуальних меж земельної ділянки, яка передавалась відповідачу в оренду, а відтак неможливо визначити розмір орендної плати, а отже і неустойки, яку просить стягнути відповідач, які обґрунтовані висновками Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/3696/18 (постанова від 31.07.2019) не приймаються судом до уваги з огляду на положення статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України,

Розглядаючи клопотання про застосування строків позовної давності, заявлене відповідачем, суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, як вказує відповідач, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки договір №26 найму(оренди) торгівельного місця, припинив свою дію, ще 05.01.2016, а отже з 06.01.2016 позивач був обізнаний про порушення його права щодо не повернення об`єкту оренди, а відтак на переконання останнього звернувшись до суд з позовом про стягнення неустойки за період з 20.01.2019 по 02.12.2019 у листопаді 2020 тим пропущено строк позовної давності, а тому у позові має бути відмовлено.

Однак, суд з даними твердженням відповідача не погоджується, оскільки предметом спору є стягнення неустойки нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, при цьому, суд зазначає, що судом у справі №922/227/19 встановлено, що зобов`язання щодо повернення майна орендодавцю настало з 06.01.2015р., а тому, період застосування загальної позовної давності стосовно стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України складатиме з 06.01.2015р. по 07.01.2018р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 33280,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення позивачу саме за період з 20.01.2019 по 02.12.2019, тобто зобов`язання щодо стягнення неустойки за вказаний період (з 20.01.2019 по 02.12.2019) не охоплюється періодом застосування позовної давності, яку заявлено відповідачем, із зазначеного, суд не вбачає обґрунтованим клопотання відповідача про застосування позовної давності, а тому у його задоволенні відмовляє.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 3237,54грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 3237,54грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Клочко Світлани Василівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, вул. Миру, буд. 57, смт Кегичівка, Харківська область, код ЄДРПОУ: 30193473) - 33280,00 грн. неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за час прострочення повернення об`єкту найму), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач Приватне підприємство "Торгівельні ряди", 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, буд. 57, код 30193473;

Відповідач Фізична особа-підприємець Клочко Світлани Василівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2021.

Суддя Н.А. Новікова