Ухвала

від 04.02.2021 по справі 11/02-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

щодо заміни сторони виконавчого провадження

04 лютого 2021 року м. ХарківСправа № 11/02-09

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши заяву (вх. № 2032 від 27.01.2021) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ТОВ "Ауровіль", м. Харків про стягнення 298,70 грн. учасники до суду не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області - звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Ауровіль" (відповідач по справі) про стягнення 298,70 гривень.

23 лютого 2009 року (вх. № 5083) позивач через канцелярію господарського суду подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 02.09.2005 року по 31.10.2005 року. Оскільки відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач по справі має право до прийняття рішення по справі уточнити позовні вимоги та такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси, суд приймає до розгляду вказану заяву та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Рішенням суду від 23.02.2009 по справі №11/02-09 позов був задоволений повністю та присуджено до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю „Ауровіль" (код ЄДРПОУ 32072139, вул. Плеханівська, 13, Б-2, м. Харків, 61001, р/р 26005060051624 у Печерській філії Приватбанку у м. Києві, МФО 300711) на користь Державного бюджету України 298,70 гривень заборгованості з орендної плати за період з 02.09.2005 року по 31.10.2005 року; 102,00 гривень витрат по сплаті державного мита; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

Дане рішення набрало законної сили 06.03.2009, на підставі чого були видані накази.

27 січня 2020 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях надійшла заява (вх. № 2032) про заміну сторони виконавчого провадження, де просить суд постановити ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінити стягувача у виконавчому провадженні - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, код ЄДРЮФОП та ГФ 23148337) його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРЮФОП та ГФ 43023403).

В обґрунтування заяви заявник посилається на припинення діяльності та реорганізацію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, запис про припинення якого як юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.03.2020 р.

Ухвалою від 28.01.2021 року вищезазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2021 року.

У судове засідання 04.02.2021 року учасники справи, заявник не з`явились, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 3 статті 334 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи та заяву про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником, суд встановив наступне.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 року №49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018 року, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду Державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 року, наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 року №467 (пункт 1) прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичну особу публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідно до п.2 наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 року №467 встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Наказом Фонду державного майна України віл 02.07.2019 року №639 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях визначено 02.07.2019 року.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 року №487, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державною майна України по Луганській області.

Відповідно до офіційних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області припинене як юридична особа з 06.03.2020 року.

За приписами ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Суд вважає за доцільне зазначити, що при розгляді заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та її обґрунтування заявником, в контексті наведених норм задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження було б правомірним та обґрунтованим, проте суд відмовляє у задоволені заяви зважаючи на наступне.

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 по справі №11/02-09 було видано накази від 06.03.2009 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ауровіль" (код ЄДРПОУ 32072139, вул. Плеханівська, 13, Б-2, м. Харків, 61001, р/р 26005060051624 у Печерській філії Приватбанку у м. Києві, МФО 300711) на користь Державного бюджету України 298,70 гривень заборгованості з орендної плати за період з 02.09.2005 року по 31.10.2005 року; 102,00 гривень витрат по сплаті державного мита; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

У зазначеному наказі також було зазначено, що він дійсний для пред`явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до 07.03.2012р.

За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , що також узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-РП/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно матеріалів справи, державним виконавцем Шарапою К.О. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, при примусовому виконанні наказів № 11/02-09 виданого 06.03.2009 винесено Постанови від 12.04.2010 р. про відкриття провадження за виконавчими провадженнями: ВП №18862168 та ВП№18862699 щодо стягнень 102,00 гривень витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень. (а.с. 38-41).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній станом на 06.03.2009, накази арбітражних судів можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

В наказах Господарського суду Харківської області від 06.03.2009 у справі №11/02-09 вказано строк його пред`явлення до виконання: до 07 березня 2012 року, що відповідає вказаним вище приписам чинного на момент видачі виконавчого документа законодавства.

Згідно інформації, яка міститься на сайті Міністерства юстиції України Автоматизована система виконавчого провадження "https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors" судом було встановлено, що державним виконавцем Шарапою К.О. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, при примусовому виконанні наказів № 11/02-09 виданого 06.03.2009 винесено Постанови від 29.03.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчими провадженнями: ВП №18862168 та ВП№18862699 щодо стягнень 102,00 гривень витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень та зазначено, що виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені для виконання в строк до 29.03.2012.

Так, строки пред`явлення виконавчих документів були продовжені державними виконавцями, як повторно пред`явлений для виконання в строк до 29.03.2012 по Постановам від 29.03.2011 р. за виконавчими провадженнями: ВП №18862168 та ВП№18862699 щодо стягнень 102,00 гривень витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

А відповідно до Постанови державного виконавця Абрамян М.С.. Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, при примусовому виконанні наказів № 11/02-09 виданого 06.03.2009, яку винесено 31.08.2010 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням ВП №18067644 щодо стягнень 298,70 гривень боргу на користь Держави зазначено, що виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені для виконання в строк до 01.09.2013. (а.с. 44).

Згідно з ст. 22 Переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання Закону України "Про виконавче провадження" визначено Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Тобто виходячи з вищенаведеного вбачається, що строк пред`явлення наказів по справі № 11/02-09 виданих 06.03.2009 сплили, у 2013 році.

Стаття 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Де частиною 1 зазначеної статті державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом. По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають. (ч. 2-3 даної статті).

Слід зазначити, що процесуальне законодавство не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. В кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Поряд із цим, можливість відновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин без належного обґрунтування цього відповідними письмовими доказами. В такому випадку, обов`язковому встановленню підлягають обставини, які заважали стягувачу пред`явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Суд звертає увагу, що а ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, Харківська обл., місто Харків, майдан Театральний, будинок 1, код ЄДРЮФОП та ГФ 23148337), а ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях не звертався до господарського суду Харківської області з заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання, про що свідчить відсутність відповідних судових рішень.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Також, суд зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях набув статусу правонаступника відповідно до наказу від 16.05.2019 за №467 ще 02.07.2019, що є днем початку роботи Фонду, проте з заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернувся до суду майже через два роки - 27.01.2021, після спливу строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області від 06.03.2009 у справі №11/02-09 (як було зазначено вище, вказаний строк закінчився 29.03.2012 та 01.09.2013).

Оскільки сам факт закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до пред`явлення для виконання збіг, а ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на момент свого існуання, а ні Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях не звертався до господарського суду Харківської області з заявами про поновлення строку на пред`явлення, то на думку суду, заява про заміну сторони у виконавчому провадженні не є обставиною, яка свідчить про поважність причин задоволення такої заяви, оскільки переконливих аргументів на підтвердження неможливості для стягувача в даній справі виконувати свої обов`язки.

Стосовно посилання заявника на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 по справі №2-3897/10, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, суд вважає за доцільне надати свою думку.

У контексті наведених положень Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження передбачена статтею 40 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача.

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Так, статтями 21 - 24 Закону (на момент вчинення дій) встановлено щодо перебігу строків подання (пред`явлення) виконавчих документів, переривання, їх поновлення, де за налізу зазначених норм вбачається, що у разі закінчення таких строків у виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Також, суд вважає за доцільне послатись на позицію викладену у Постанові №916/617/17 вiд 03.11.2020 провадження N 12-48гс20 Великої Палати Верховного Суду, де зазначено: " 62. Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

63. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону N 1404-VIII).

64. Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

65. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

66. Варто зазначити, що стаття 52 Господарського процесуального кодексу України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

67. Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону N 1404-VIII.

68. Так, частиною першою статті 15 Закону N 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

69. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону N 1404-VIII).

70. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону N 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

71. За пунктом 2 частини першої статті 40 згаданого Закону виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

72. Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

73. З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

74. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

75. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

76. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

77. Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону N 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.".

Положення ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають можливість заміни однієї із сторін виконавчого провадження у разі її вибуття відповідним правонаступником. І хоча означені норми безпосередньо не встановлюють випадків такого вибуття чи його тлумачення, вказівка на необхідну ознаку правонаступництво дозволяють у світлі положень загальної для всіх випадків (не залежно від стадії судового процесу) процесуального правонаступництва ст. 52 Господарського процесуального кодексу України визначити належні матеріально-правові підстави цієї процесуальної дії.

Так, згідно зі ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Проте, з урахуванням наведених вищевикладеного, суд зазначає, що заявником не надано жодного доказу перевірки виконавцем чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку з реорганізацією стягувача, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для Суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства у заяві за вих. №2031 від 27.01.2021 заявником не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами поважності причин задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у справі по виконавчому документу, який виданий на виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №11/02-09 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ауровіль" (код ЄДРПОУ 32072139) на користь Держави, з підстав вищенаведеного та за умовами пропуску встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, як і не вказано самих причин такого пропуску.

Отже, в кожному випадку суд, з врахуванням конкретних обставин суд не може зміни сторону виконавчого провадження по виконавчому документу у якому пропущено строк.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред`явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

Зі ст. 19 Конституції України визначено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та його правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях не проявив зацікавленості щодо вирішення судового спору та не вжив жодних заходів пред`явлення виконавчого документу, контроль, звернення в період виконання судового рішення до відповідного відділу виконавчої служби тощо, а лише майже через два роки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до суду .

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права та частиною національного законодавства, у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", та статті 9 Конституції України, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки строк для пред`явлення виконавчого документу, наказу Господарського суду Харківської області від 28.07.2009 у справі № 11/02-09, судом не поновлений, суд вважає за доцільне відмовити у задоволені заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (вх. № 2032 від 27.01.2021) про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.

Керуючись статтями 52, 232-235, 255, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 2032 від 27.01.2021) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про заміну сторони виконавчого провадження у справі №11/02-09 - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи, заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 08.02.2021 року.

Суддя І.П. Жигалкін