Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/14761/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/14761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенка В.О. (адвокат);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Удалова О.Г.)

від 06.02.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)

від 08.09.2020

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еско-Експерт

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Київцентртепло

про стягнення 7 970 767,87 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Еско-Експерт (надалі - ТОВ Еско-Експерт , відповідач) про стягнення 7 970 767,87 грн, з яких 4 068 389,03 грн - основного боргу, 1 083 527,47 грн - пені, 542 502,90 грн - 3% річних та 2 276 348,47грн - інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про переведення боргу № 18/2439-БО від 04.12.2018, який виник у первісного боржника (ТОВ Київцентртеплоенерго ) перед кредитором (АТ НАК Нафтогаз України ) за договором постачання природного газу № 1149/16-БО-41 від 15.12.2015. Сума простроченого та не сплаченого основного боргу складає 4 068 389, 03 грн (п.2.1 договору №18/2439-БО).

1.3. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за вищезазначеним договором, позивач просить стягнути з відповідача 1 083 527,47 грн - пені, 54 252,90 грн - 3% річних та 2 276 348,47 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/14761/19, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Еско-Експерт на користь АТ НАК Нафтогаз України 4 068 389, 03 грн - основної заборгованості, пеню в розмірі 1 083 527, 47 грн, 3% річних в розмірі 542 502, 90 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 152 132, 29 грн та судовий збір. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 124 216,18 грн суд відмовив.

2.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у встановлений договором про переведення боргу строк свого обов`язку з перерахування коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 086 389, 03 грн.

2.3. Суд першої інстанції вказав, що наданий позивачем розрахунок пені арифметично правильний, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив у повному обсязі у розмірі 1 083 527, 47 грн.

2.4. Також суд першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних, погодився з заявленим до стягнення їх розміром в сумі 542 502,90 грн.

2.5. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2 276 348,47 грн, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок в межах періодів визначених позивачем, дійшов висновку про їх задоволення в сумі 2 152 132,29 грн.

2.6. Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, посилаючись на правову позицію щодо застосування частини 2 статті 625, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 вказав, що нарахування інфляційних втрат з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є правомірним, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

3.1. 15.10.2020 АТ НАК Нафтогаз України звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/14761/19, в якій просило скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні інфляційних втрат у сумі 124 216,18 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

3.2. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами, на яких подається касаційна скарга, є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

3.3. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.3. АТ НАК Нафтогаз України стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

4.4. Заявник касаційної скарги стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій здійснили перерахунок інфляційних втрат без урахування збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

4.5. У справах № 904/10242/17, № 913/63/18 та № 905/600/18 предметом спору були 3% річних та інфляційні втрати, нараховані позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати стягнутої на підставі судового рішення заборгованості. У справі № 905/21/19 предметом спору було стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання укладеного між сторонами спору договору постачання природного газу №4931/1617-БО-6 від 26.01.2017 .

4.6. У вказаних справах, як і у справі, що переглядається, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржувалися до суду касаційної інстанції у зв`язку з незгодою АТ НАК Нафтогаз України із здійсненим судами перерахунком інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань та із неправильним, за твердженням скаржника, застосуванням судами попередніх інстанцій частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

4.7. Правовідносини у справах № 904/10242/17, № 913/63/18, № 905/600/18 та № 905/21/19 є подібними, оскільки розходження у деяких деталях цих справ не може впливати на висновок про подібність правовідносин, з огляду на те, що в усіх цих справах для вирішення питання правомірності стягнення інфляційних втрат необхідно було дослідити питання щодо порядку здійснення нарахування інфляційних втрат, а саме, чи потрібно включати до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.

4.8. У справах № 904/10242/17 , № 913/63/18 та № 905/600/18 Верховний Суд дійшов таких висновків.

4.9. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

4.10. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

4.11. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.12. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

4.13. При цьому суд вказав, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

4.14. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

4.15. В свою чергу у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій здійснивши перерахунок інфляційних втрат посилалися на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 щодо застосування судами попередніх інстанцій норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України .

4.16. З огляду на те, що правовідносини у цій справі та справах, на які посилається скаржник, є подібними, а також зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій при здійсненні перерахунку інфляційних втрат врахували правові позиції, які вказані АТ НАК Нафтогаз України в касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

4.17. Враховуючи межі повноважень суду касаційної інстанції, доводи скаржника щодо необхідності здійснення перерахунку інфляційних втрат Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/14761/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко