Постанова

від 27.01.2021 по справі 500/558/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/558/20 пров. № А/857/15134/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Гербут Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Дерех Н. В. у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Заліщицької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Заліщицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

21.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Заліщицької районної державної адміністрації, в якому просить:

скасувати державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 19.06.2013;

зобов`язати Відділ з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації виключити відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з 19.06.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу від 13.02.2019 № Ф-1836-50 та від 07.11.2019 № Ф-1836-50.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 2010 року постійно працює в Республіці Польща, в Україні ніколи підприємницьку діяльність не здійснював, відтак, не вчиняв жодних дій з метою реєстрації себе фізичною особою-підприємцем. Вказує, що йому протиправно нараховано єдиний соціальний внесок оскаржуваними вимогами.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає обставини, викладені у позовній заяві, а також те, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не доведено факт його реєстрації фізичною особою-підприємцем, натомість, суд вдався до дослідження обставин щодо припинення ним підприємницької діяльності.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, однак, враховуючи те, що такий подано з пропуском встановленого судом строку, він підлягає залишенню без розгляду.

В судове засідання на апеляційний розгляд справи учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд справи здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.06.2013 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1836-50, згідно з якою станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 18276,72 грн, яку протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги необхідно сплатити на відповідний рахунок.

07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1836-50, згідно з якою станом на 31.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 26539,26 грн, яку протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги необхідно сплатити на відповідний рахунок.

На адвокатський запит ОСОБА_2 щодо підстав проведення державної реєстрації ОСОБА_1 . Чортківським управлінням Заліщицької ДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області листом від 01.08.2019 №376/6-1/19-00-50 повідомлено, що відомості про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації, припинення підприємницької діяльності та інші відомості, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , надходять від органів державної реєстрації - засобами інформаційних систем та підлягають опрацюванню в податкових органах.

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 про надання копій документів, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , листом начальника відділу - державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації Дрозд С. П. від 16.07.2019 №91/01-14 повідомлено, що надати запитувані документи неможливо у зв`язку із їх відсутністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача взято на облік фіскальним органом в автоматичному режимі після внесення відповідних відомостей до ЄДР про реєстрацію фізичної особи-підприємця, доказів припинення підприємницької діяльності позивачем не надано, єдиний внесок не сплачено, відтак, оскаржувані вимоги винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною другою статті 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що державний реєстратор, зокрема, приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Відповідно до частини другої статті 13 цього Закону технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії.

Приписами частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначений перелік документів для державної реєстрації фізичної особи підприємцем.

В свою чергу, для державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подаються документи, визначені частиною третьою статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відповідно до частини дев`ятої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Механізм інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, у тому числі обміну документами в електронній формі, визначений Порядком інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371.

Згідно з пунктами 7, 11 вказаного Порядку технічний адміністратор Реєстру забезпечує передачу до реєстрів Державної фіскальної служби України відомостей про проведені реєстраційні дії відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстраційні дії), документів в електронній формі у робочий час одночасно з проведенням відповідної реєстраційної дії у Реєстрі, формуванням запиту суб`єктом державної реєстрації.

Державна фіскальна служба України здійснює контроль відомостей, що надійшли з Реєстру, щодо коректності використання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), повноти заповнення полів реєстраційних карток.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI).

За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік платників єдиного внеску передбачений статтею четвертою Закону № 2464-VI, серед якого, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , у день отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці є платниками єдиного внеску з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця і до моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої на підставі відомостей Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Як встановлено з матеріалів справи, 19.06.2013 проведено реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (основний вид діяльності: 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами).

Відтак, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача 19.06.2013 потягло за собою автоматичне взяття вказаної особи на облік як платника податків.

Позивачем не доведено протиправності реєстрації його як фізичної особи - підприємця, а перевірити факт подання усіх необхідних документів для його реєстрації видається неможливим з огляду на відсутність матеріалів реєстраційної справи.

Стосовно тверджень позивача щодо того, що державну реєстрацію проведено без його згоди, суд зазначає, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ті доводи, на які покликається позивач, повинні бути доведені шляхом встановлення факту вчинення злочинних дій певними особами, що можливо тільки в порядку кримінального судочинства.

Натомість, на час розгляду даної справи такі докази суду не надані.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження того, що запис про державну реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця від 19.06.2013 здійснений протиправно та, у зв`язку з цим має бути скасований у судовому порядку, немає.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вчинення позивачем дій щодо припинення підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон № 2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, з 2013 року ОСОБА_1 був фізичною-особою підприємцем, а відтак, зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності та незалежно від місця його перебування (в межах України чи за її межами), тому такий правомірно нарахований контролюючим органом.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (Цільові фонди), сума недоїмки з ЄСВ за 2018-2019 роки становить 26539,26 грн.

Так, на підставі даних інформаційної системи 13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області та 07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), які містили відомості, зокрема, про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу, що свідчить про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 500/558/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 08.02.2021