Рішення

від 27.01.2021 по справі 537/1366/20

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/56/2021

Справа № 537/1366/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.В.,

за участі секретарів - Мєняйлова О.О., Должаніци В.С., Скічко Н.В., Савічевої М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

28.04.2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на їх користь безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в сумі 279999,86 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позову Кременчуцька міська рада Полтавської області зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.05.2015 року приватним нотаріусом Кременчкцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., частина майнового комплексу на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 01.07.2011 року для експлуатації та обслуговування вказаної частини майнового комплексу була сформована земельна ділянка, площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081. У період з 24.04.2017 року по 24.04.2020 року ОСОБА_2 використовувала вказану земельну ділянку, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, без оформлення в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою, а відповідно без достатньої правової підстави, орендну плату не сплачувала, що призвело до не отримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, відповідно до положень ст.125, 126, 120, 206 Земельного Кодексу України. Саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення дій, спрямований на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Невиконання вказаного обов`язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (в розмірі неодержаної орендної плати за землю), завданої внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.02.2016 року у справі №3-1160г15. Розмір коштів, безпідставно збережених ОСОБА_2 , внаслідок не укладання договору оренди земельної ділянки за період з 24.04.2017 року по 24.02.2020 року, з врахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, дорівнює 279999,86 грн. За таких обставин Кременчуцька міська рада звернулася до суду за захистом майнових прав з позовом про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів.

Рух справи

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Кременчуцької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за правилами загального позовного провадження.

Позиція учасників справи в судовому засіданні

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов з наведених в ньому підстав, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена належним чином про місце і час розгляду справи. ОСОБА_2 подала письмові пояснення, в яких зазначила, що виникнення права власності на нерухоме майно не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій набуте нерухоме майно розташоване. ОСОБА_2 не укладала договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано належне їй нерухоме майно. Незважаючи на наведене, Кременчуцька міська рада безпідставно звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 орендної плати за земельну ділянку. При цьому позивач провів неправильно розрахунок орендної плати за землю з метою завищення її розміру. Так, в основу розрахунку було покладено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з моменту проведення якої сплинув строк її дії, визначений законом. Неправильно визначено категорію земель та застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки із значенням 3,0. Не доведено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку саме площею 2973 м 2 . За таких обставин відповідач ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради про стягнення з неї грошових коштів в сумі 279999,86 грн.

Інтереси відповідача в судовому засіданні представляла її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у письмових поясненнях відповідача ОСОБА_2 .

Позиція суду першої інстанції.

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані докази суд встановив наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належать на праві приватної власності частина майнового комплексу (механізований склад (побутові приміщення) Ю загальною площею 215,2 м 2 , механізований склад V загальною площею 94,7 м 2 , будівля складу Ш загальною площею 149,7 м 2 , гаражі Я загальною площею 309,1 м 2 , вбиральня Ф загальною площею 2,4 м 2 ), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу частини майнового комплексу, р.№1489 від 26.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. Даний факт підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.11.2019 року за №188392094. (а.с. 9-10).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004813392020 від 10.04.2020 року, земельна ділянка площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: інша комерційна діяльність , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування частини майнового комплексу , форма власності: комунальна . (а.с.11-13).

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4720/0/212-19 від 27.11.2019 року, виданого Головним Управлінням держгеокадастру у Полтавській області, земельна ділянка кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2973 м 2 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення: інша комерційна діяльність , середня (базова) вартість земель населеного пункту: 154,11 грн./м 2 , коефіцієнт Кф: 3,0, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 5177211,93 грн.

Судом встановлено, що МПП РЕБОБ був попереднім власником частини майнового комплексу (механізований склад (побутові приміщення) Ю загальною площею 215,2 м 2 , механізований склад V загальною площею 94,7 м 2 , будівля складу Ш загальною площею 149,7 м 2 , гаражі Я загальною площею 309,1 м 2 , вбиральня Ф загальною площею 2,4 м 2 ), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу частини майнового комплексу, р.№1489 від 26.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. Даний факт підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.11.2019 року за №188392094. (а.с. 9-10).

20.05.2005 року МПП РЕБОБ , в особі директора Бобра С.М., та Кременчуцька міська рада Полтавської області укладали договір оренди земельної ділянки площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходяться будівлі частини майнового комплексу. Строк дії договору до 01.01.2006 року. (а.с. 63).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки, виконаного 22.10.2020 року спеціалістами підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Самотовкіною Є.В. та Лазоренко С.М., проведено обстеження земельної ділянки площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом, на земельній ділянці розташовані механізований склад (побутові приміщення) загальною площею 215,2 м 2 , механізований склад загальною площею 94,7 м 2 , будівля складу загальною площею 149,7 м 2 , гаражі загальною площею 309,1 м 2 , вбиральня загальною площею 2,4 м 2 . Приміщення використовуються у господарських цілях, про що свідчать складені поблизу гаража та в середині складу пластикові ємності з фарбою, металопластикові вікна та бочки, а на воротах розмішена вивіска ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.88-90).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, усі землі комунальної власності в межах м. Кременчук Полтавської області належать територіальній громаді міста. Управління земельними ділянками комунальної власності здійснює Кременчуцька міська рада.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Суд установив, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 26.05.2015 року, укладених між ОСОБА_2 (покупець) та МПП РЕБОБ , директором якого був ОСОБА_5 (продавець).

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ОСОБА_2 , ні МПП РЕБОБ (попереднього землекористувача) на момент продажу нерухомого мйна в 2015 році, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене ОСОБА_2 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки Кременчуцької міської ради зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16), впостанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Отже, суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

За таких обставин суд вважає слушними позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення з власника нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно.

Вирішуючи питання про суму безпідставно збережених ОСОБА_6 коштів за користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності частини майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , суд виходив з наступного.

В ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України,формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка, на якій розташована частина майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , була сформована з 01.07.2011 року саме площею 2973 м 2 та їй присвоєно кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, тобто протягом усього періоду, зазначеному у позові .

На підтвердження сформованості земельної ділянки Кременчуцькою міською радою надано витяг з Державного земельного кадастру пр. оземельну ділянку з датою її державної реєстрації, схему земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за вище вказаною адресою загальною площею 2973 м 2 .

Оцінивши подані суду докази, в тому числі акт обстеження земельної ділянки, виконаний 22.10.2020 року спеціалістами підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Самотовкіною Є.В. та Лазоренко С.М., суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_2 користується земельною ділянкою саме площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, оскільки вказана земельна ділянка по сформованим межам огороджена парканом, на ній здійснюється діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 12.10.2016 року у справі №6-2225цс16, від 13.04.2016 року у справі №6-253цс16.

МПП РЕБОБ , в особі директора ОСОБА_5 , як попередній власник частини майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на період з 20.05.2005 року по 01.01.2006 року укладав з Кременчуцькою міською радою Полтавської області договір оренди земельної ділянки саме площею 2973 м 2 , кадастровий номер 5310436500:10:001:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходилися належні йому будівлі з метою їх експлуатації та обслуговування. Проте з матеріалів справи вбачається, що на момент продажу вказаного нерухомого майна, строк оренди земельної ділянки закінчився.

Але цим фактом підтверджено, що для експлуатації та обслуговування частини майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5310436500:10:001:0081 саме площею 2973 м 2 .

Суд встановив обставини правомірного володіння і використання відповідачем ОСОБА_2 належного їй нерухомого майна - частини майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:001:0081 площею 2973 м 2 , за адресою: АДРЕСА_1 , сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за заначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

До аналогічних висновків у подібній справі прийшов ВС у постанові від 29.05.2020 року по справі №922/2843/19.

Суд вважає, що виконаний позивачем Кременчуцькою міською радою розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем ОСОБА_6 коштів за користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності частини майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , проведений з врахуванням вихідних даних (коефіцієнтів та нормативної грошової оцінки земельної ділянки), зазначених у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, рішеннях Кременчуцької міськї ради Полтавської області від 21.04.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 року "Про орендну плату за землю в м. Кременчуці", від 02.02.2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області", з дотриманням положень Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 року, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288, ст. 289 Податкового Кодексу України, ч.2 ст.20, ч.3 ст.23 ЗУ Про оцінку земель , .

До аналогічних висновків у подібній справі прийшов ВС у постанові від 17.03.2020 року по справі №917/353/19.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В усталеній практиці Верховного Суду неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

ВС у постанові від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19 зазначив, що 1) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

З огляду на наведене, суд вважає належним та допустимим доказом Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.11.2019 року №4720/0/212-19, виконаного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Приписи Земельного законодавства, зокрема ЗУ Про оцінку земель не передбачають автоматичне анулювання даних попередньо проведеної нормативно грошової оцінки земель населеного пункту після спливу 5-7 років з моменту її затвердження.

За таких обставин суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях Закону, твердження відповідача та її представника про неправильність проведеного позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 2017-2020 років, оскільки в розрахунку було враховано нормативну грошову оцінку землі в м. Кременчук та коеффіцієнти, зазначені у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, з підстав, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була затверджена рішенням Кременчуцькоїміської ради Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області від 24.11.2009 року.

За таких обставин суд вважає слушними позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення з власника нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, за період з 24.04.2017 року по 24.04.2020 року в розмірі 279999,86 грн.

Представниками відповідача не доведено, що вказане нерухоме майно, а саме частина майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 , використовується нею для здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою підприємцем. А тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача для закриття провадження у цивільній справі за п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги Кременчуцької міської ради є законними та обґрунтованими, тому суд вважає за необхідне їх задовольнити.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 4199,99 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19 , 76 , 77 , 81 , 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в період з 24.04.2017 року по 24.04.2020 року в сумі 279999 (двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області судові витрати на судовий збір в сумі 4199 (чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп.

Інформація про сторони:

Кременчуцька міська рада Полтавської області, ЄДРПОУ 24388300, місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд.2.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 05.02.2021 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.