Постанова

від 28.01.2021 по справі 622/651/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Харків

справа № 622/651/19

провадження №22-ц/818/81/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Граніт ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Климович Дарчі Сергіївни, яка діє в інтересах Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" на рішення Золочівського районного суду Харківської області, ухвалене 14 листопада 2019 року у складі судді Шабас О.С.,

УСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8338 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604, укладений 27.10.2011 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Граніт , зареєстрований 16.11.12 року;- стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю за період 2014-2018 роки за Договором оренди землі від 27.10.11 року в сумі 17100 гривень; - розірвати договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7860 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605, укладений 08.11.2012 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Граніт , зареєстрований 16.11.12 року;- стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю за період 2014-2018 роки за Договором оренди землі від 08.11.12 року в сумі 17100 гривень; -судові витрати покласти на рахунок Відповідача.

Позов мотивовано тим, що між ПСП Граніт та ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі. Пунктом 31 кожного з Договорів встановлено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина в тому числі на вказані орендовані земельні ділянки, які згідно заповіту від 29.10.2012 року повинні були б бути успадковані ОСОБА_3 , проте за наступним заповітом складеним 07.05.2013 року все майно померлого повинно бути успадкованим ОСОБА_1 . ОСОБА_3 в свою чергу оскаржувала вказаний заповіт, у зв`язку з чим позивач лише у 10.04.2019 року зареєстрував право власності на зазначені земельні ділянки. При цьому позивач набув усіх відповідних прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 в тому числі і на отримання орендної плати за 2014-2018 роки яку ним отримано не було, оскільки відповідач ігнорує його звернення про виплату орендної плати, що є підставою для розірвання вказаних договорів оренди.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі укладений 27.10.2011 року між ОСОБА_2 та ПСП Граніт (про оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8338 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604) зареєстрований 16.11.12 року; Стягнуто із Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю за період 2014-2015 роки за Договором оренди землі від 27.10.11 року (про оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8338 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604, зареєстрований 16.11.12 року) в сумі 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) гривень; Розірвано договір оренди землі укладений 08.11.2012 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Граніт (про оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7860 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605) зареєстрований 16.11.12 року; Стягнуто із Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю за період 2014-2015 роки за Договором оренди землі від 08.11.12 року (про оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7860 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605, зареєстрований 16.11.12 року) в сумі 6840 гривень; Стягнуто із Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 1 843 гривень 60 копійок.

Судове рішення мотивовано тим, що в розумінні положень ст.76-82 ЦПК України відповідачем на надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів невикористання ПСП Граніт спірних земельних ділянок у 2014-2015 роках, відтак, відповідно до п.п.9-14, 28 Договорів та положень ст.ст.1,13 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 525,526,629 ЦК України у ПСП Граніт виник обов`язок щодо сплати орендної плати власнику ОСОБА_1 у визначеному розмірі по 3420 гривень за 2014 та 2015 роки по кожній з ділянок. Щодо стягнення заборгованості за 2016-2018 роки вимоги ОСОБА_1 не задоволено, оскільки на час його звернення до суду орендна плата була сплачена відповідачем. В ході розгляду справи встановлено систематичну несплату орендної плати орендарем ПСП Граніт по договорам оренди земельних ділянок від 27 жовтня 2011 року та від 08 листопада 2012 року, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про їх розірвання, так як відповідно до положень п. 37 кожного з Договорів, ч.2 ст.651 ЦК України, ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ч.1 ст.141 ЗК України систематична несплата орендної плати є окремою, самостійної та достатньою підставою для розірвання вказаних договорів оренди.

В апеляційній скарзі Климович Д.С., яка діє в інтересах ПСП Граніт , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПСП Граніт судові витрати у розмірі 11 457 грн 80 коп.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності, клопотання про поновлення такого строку з зазначенням поважних причин пропуску позовна заява не містить. Позивачем заявлено вимогу про сплату заборгованості з орендної плати у грошовій формі, а договорами встановлено, що плата здійснюється фуражними пшеницею або ячменем, стягнення заборгованості повинно здійснюватися у такий же спосіб. Договори не можуть бути розірвані через систематичну несплату орендної плати за 2014-2015 роки, оскільки у спірних договорах оренди не зазначено конкретних строків виплати орендної плати, а вказано, що орендна плата у натуральній формі здійснюється з 1 серпня до 31 грудня, а до моменту оформлення спадщини позивачем ПСП Граніт не мало можливості сплачувати орендну плату у зв`язку з відсутністю орендодавця. Визнання доказів ПСП Граніт неналежними та недопустимими та неправильна оцінка доказів ОСОБА_1 , як доказів використання спірних земельних ділянок, не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовим розглядом встановлено, що 21 березня 2003 року розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області № 86 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,8338 гектарів в межах згідно з планом на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604, дане право засвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №084902 від 08 вересня 2004 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 799.

21 березня 2003 року розпорядженням голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області № 86 передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 4,7860 гектарів в межах згідно з планом на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605, дане право засвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР №084903 від 08 вересня 2004 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 800.

27.10.2011 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП "Граніт" в особі директора Чалого О.В. (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,8338га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради. Згідно з пунктом 8 вказаного договору договір укладено на 25 років. Пунктами 9-14 визначено, що орендна плата за вказаним договором вноситься орендарем щорічно у натуральній формі фуражними пшеницею або ячменем за домовленістю сторін на 3420 гривень у строки з 1 серпня по 31 грудня. Пункт 28 передбачає право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати. Пункт 37 визначає, що дія договору припиняється в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_2 ПСП Патріот за актом прийому-передачі земельної ділянки від 10.03.2012 року. Про що у державному реєстрі земель вчинено відповідний запис про реєстрацію даного договору 16 листопада 2012 року в Золочівському відділі Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України .

З інформації начальника відділу Держземагенства у Золочівському районі Харківської області Трофімова В.П. № 1047 земельна ділянка з кадастровим номером 6322685000:02:002:0604, власником якої є ОСОБА_2 знаходиться в оренді ПСП Граніт , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис 632268504000653 від 16.11.2012 на 25 років. Запис не скасовано та не змінено.

08.11.2012 між ПСП "Граніт" (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради, площею 4,7860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради. Вказаний договір укладено на 25 років (пункт 8 договору). Пунктами 9-14 визначено, що орендна плата за вказаним договором вноситься орендарем щорічно у натуральній формі фуражними пшеницею або ячменем за домовленістю сторін на 3420 гривень у строки з 1 серпня по 31 грудня. Пункт 28 передбачає право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати. Пункт 37 визначає, що дія договору припиняється в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_2 ПСП Патріот за актом прийому-передачі земельної ділянки від 08.11.2012 року. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300147722013 від 08.05.2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 6322685000:02:002:0605, власником якої є ОСОБА_2 знаходиться в оренді ПСП Граніт строком на 25 років.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2016 року у справі №922/5560/15 в задоволенні позову ПСП Граніт до ПСП Патріот про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями щодо зайняття та обробки земельних ділянок відмовлено з огляду на те, що з наданих до матеріалів справи документів не вбачається, що відповідач самовільно займав спірні земельні ділянки у 2014-2015 роках. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 19.04.2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним заповіту, укладеного ОСОБА_2 від 07.05.2013 року, оформленого секретарем Писарівської селищної ради Золочівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 . Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 19.04.2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, попередні судові рішення залишено без змін.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 20.04.2018 року у справі №622/772/14-ц за позовом ПСП Граніт до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод в користуванні майном та про зобов`язання вчинити певні дії, за позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 4,7860 га з кадастровим номером 6322685000:02:002:0605 та площею 4,8338 га з кадастровим номером 6322685000:02:002:0604, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області шляхом зобов`язання ОСОБА_1 припинити не законне вторгнення, припинити сільськогосподарські роботи, зокрема обробку землі та збір врожаю на вказаних земельних ділянках закрито у зв`язку з відсутністю предмета позову. У задоволенні позовних вимог про заборону доступу до земельних ділянок площею 4,7860 га з кадастровим номером 6322685000:02:002:0605 та площею 4,8338 га з кадастровим номером 6322685000:02:002:0604, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили, що визнано сторонами в судовому засіданні.

14 березня 2019 року ухвалою Золочівського районного суду Харківської області у задоволенні заяви представника приватного сільськогосподарського підприємства Граніт про роз`яснення судового рішення по цивільній справі № 622/772/14-ц за позовом приватного сільськогосподарського підприємства Граніт до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держгеокадастру у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про усунення перешкод в користуванні майном та про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Приймаючи відповідне рішення суд зазначив на відсутність підстав для роз`яснення рішення суду, так як мотиви роз`яснення рішення на які посилається заявник фактично зводяться до встановлення нових обставин, які рішенням суду від 20 квітня 2018 року не встановлювались (конкретні кадастрові номери двох земельних ділянок).

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,8338 га, що розташована за адресою: Харківська область, Золочівський район, Писарівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604, посвідчене державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т.М., зареєстроване в реєстрі за № 1-275. Цього ж дня державним нотаріусом було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 162950231 від 10.04.2019 року.

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,7860 га, що розташована за адресою: Харківська область, Золочівський район, Писарівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605, посвідчене державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т.М., зареєстроване в реєстрі за № 1-276. Цього ж дня державним нотаріусом було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 162957833 від 10.04.2019 року.

13 травня 2019 року рішенням Золочівського районного суду Харківської області відмовлено у задоволенні позовних вимог ПСП "Граніт" до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПСП Граніт 200 733,47 грн. збитків, у тому числі 23 109,10 грн. реальних збитків та 177 624,37 грн. упущеної вигоди, завданих неправомірними діями відповідача у 2014-2015 роках щодо зайняття та обробки земельних ділянок, що знаходяться в оренді позивача (справа №622/581/18). Приймаючи відповідне рішення, суд виходив з того, що позивач не надав належних і достовірних доказів на підтвердження заявлених вимог. Вказане рішення набрало законної сили.

ОСОБА_1 було направлено до ПСП Граніт вимоги про сплату орендної плати у сумі 44460 грн, датовані 12.04.2019 року та 16.05.2019 року, в яких просив надати письмову відповідь з приводу сплати орендної плати та надіслати проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 08.11.2012 року та від 27.10.2011 року.

Квитанцією про поштовий переказ від 06 серпня 2019 року підтверджується здійснення поштового переказу на ім`я ОСОБА_1 на суму 20599 гривень. Останній у судовому засідання визнав факт отримання грошових коштів від ПСП Граніт в рахунок орендної плати за 2016-2018 роки.

Вказані обставини встановлені судом та не заперечується сторонами.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено, систематичну несплату орендної плати орендарем ПСП Граніт по договорам оренди земельних ділянок від 27 жовтня 2011 року та від 08 листопада 2012 року.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд звертає увагу на те, що для того, щоб розірвати спірний договір оренди землі у даній справі необхідно встановити систематичність порушень зобов`язань орендаря по, зокрема, сплаті орендної плати (тобто неодноразове, триваюче порушення порядку сплати орендної плати) та істотність цього порушення у аспекті такого обмеження права орендодавця на одержання благ, визначених договором, яке призводить до втрати інтересу з його сторони на підтримання договірних правовідносин.

Згідно з частиною першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що позивач набув права власності на земельні ділянки, які передано в оренду відповідачу, 19.04.2019 після їх державної реєстрації. Отже, враховуючи момент виникнення у позивача права власності (що мало місце у 2019 році) порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 31.12.2019. При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.

Отже орендарем допущено одноразове порушення його обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, що не дозволяє прийти до висновку про наявність систематичного порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

З урахуванням вищезазначеного, рішення суду першої інстанції в частині розірвання спірних договорів підлягає скасуванню та у задоволені позову слід відмовити.

В іншій частині колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Щодо доводів представника відповідача, про відсутність у ПСП Граніт необхідності сплати орендної плати ОСОБА_1 за 2014-2015 роки через пропуск останнім позовної давності та визначення умовами договору сплату орендної плати в натуральній формі, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.9 договорів оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі, що має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів у розмірі 3420.

Пунктами 28 спірних договорів оренди передбачено право орендодавця своєчасно і в повному обсязі отримувати орендну плату за згодою орендаря отримати від нього в рахунок орендної плати гроші або послуги.

ОСОБА_1 було направлено до ПСП Граніт вимоги про сплату орендної плати у сумі 44460 грн, датовані 12.04.2019 року та 16.05.2019 року, в яких просив надати письмову відповідь з приводу сплати орендної плати та надіслати проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 08.11.2012 року та від 27.10.2011 року.

Листом від 27.06.2019 відповідач повідомив позивача про можливість отримання ним орендної плати за 2016-2018 роки, тобто погодився здійснити оплату орендної плати у грошовій формі.

Квитанцією про поштовий переказ від 06 серпня 2019 року підтверджується здійснення поштового переказу на ім`я ОСОБА_1 на суму 20599 гривень в рахунок орендної плати за 2016-2018 роки.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається, що листом від 27.06.2019 ПСП Гарніт направило на адресу позивача проекти додаткових угод, умовами яких передбачено сплату орендної плати як у натуральній формі, так і в грошовій.

Враховуючи, що на час розгляду справи орендна плата відповідачем за 2014-2015 роки не внесена, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості з орендної плати на загальну суму 13680 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Судом першої інстанції оцінено подані сторонами докази і встановлено, що право позивача на спадщину оскаржувалось ОСОБА_3 у шляхом звернення до суду у квітні 2014 року з позовом про визнання заповіту недійсним. Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, попередні судові рішення залишено без змін. Свідоцтво на спадкове майно ОСОБА_1 отримав у квітні 2019 року.

За відсутності свідоцтва та оскарженням його права на спадщину за заповітом позивач не мав можливості підтвердити своє право власності і обґрунтувати вимоги щодо отримання плати за користування земельною ділянкою, тому суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропущення позовної давності, та правильно виходили з того, що порушене право позивача підлягає захисту.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про невикористання земельних ділянок протягом 2014-2015 років, то вони аналогічні за змістом запереченням на позовну заяву, яким судом першої інстанції надана належна оцінка відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, з якою і погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПСП Граніт та наявності підстави для скасування судового рішення в частині позовних вимог про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду підлягає зміні, колегія суддів відповідно до вимог ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України здійснює перерозподіл судового збору, та витрат, пов`язаних з розглядом справи, про відшкодування яких було заявлено.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою цієї статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовними вимогами позивач пред`явив 2 вимоги немайнового характеру та 2 вимогу майнового характеру на загальну суму 34200 грн..

За наслідками розгляду вимог майнового характеру позов задоволено на 13680 грн., що становить 40% від ціни позову, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає сплаті судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 307, 37 грн.

За наслідками розгляду апеляційної скарги у задоволені позовних вимог немайнового характеру відмовлено, у зв`язку з чим судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Звертаючись до суду апеляційною інстанцією з апеляційною скаргою ПСП Граніт сплачено судовий збір у розмірі 3457,80 грн. Вимоги апеляційної скарги задоволені лише в частині двох позовних вимог немайнового характер, у зв`язку з чим на користь відповідача з позивача підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2305,2 грн.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного, за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції та переглядом справи судом апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1997,83грн (2305,2-307,37).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Климович Дар`ї Сергіївни, яка діє в інтересах Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

У задоволені позову ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Граніт судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок, сплачений при подачі апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук