Рішення

від 20.01.2021 по справі 145/388/18

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"20" січня 2021 р. 145/388/18

2/145/13/2021

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

за участі секретаря Мигдальської Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Тиврівської територіальної громади Рудик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , Тиврівська територіальна громада,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,2062 га, кадастровий номер 0524583200:01:002:0100, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Вона є спадкоємицею першої черги спадкування за законом після його смерті. Крім неї спадкоємцями першої черги спадкування за законом є їх діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Вона має намір прийняти спадщину після смерті свого чоловіка, однак під час її перебування в Жахнівській сільській раді її було повідомлено, що ОСОБА_6 за життя склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів їх сину ОСОБА_5 .

Оскільки їй нічого не було відомо про існування заповіту її чоловіка, на її вимогу секретар Жахнівської сільської ради надала їй його копію.

Після ознайомлення з його змістом в неї виникли сумніви щодо його дійсності, відтак звертається до суду з даним позовом.

Вважає, що заповіт ОСОБА_6 було вчинено з порушенням положень Цивільного кодексу України.

Заповіт було складено 02 січня 2018 року о 11 годині 15 хвилин за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Як зазначено в заповіті, він був записаний секретарем Жахнівської сільської ради ОСОБА_7 та до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_6 .

Разом з тим, 02 січня 2018 року об 11 годині 15 хвилин, тобто на час складення заповіту її чоловік знаходився вдома, в своєму будинку, по АДРЕСА_1 .

Близько 10 години до них приїхав їх син ОСОБА_5 , пояснивши, що перебував у справах в смт. Тиврів, після чого вирішив заїхати до них в гості.

ОСОБА_8 разом з батьком знаходились на кухні десь близько години, після чого син вирішив їхати додому.

Її чоловік провів його до воріт, після чого повернувся в будинок, звідки протягом дня не відлучався.

Таким чином дійсні обставини свідчать про те, що заповіт її чоловіка ОСОБА_6 не міг бути складений 02 січня 2018 року, дата та час його складання не відповідає даті та часу, вказаному в самому заповіті.

Крім того, в неї є сумніви щодо дійсного волевиявлення її чоловіка на укладення заповіту.

Отримавши копію заповіту нею було виявлено, що та частина тексту заповіту, яка мала бути виконана заповідачем, в дійсності написана не ним, а іншою особою із наслідуванням його почерку.

Те ж саме відноситься і до підпису заповідача.

Крім того, в серпні 2017 року, в її чоловіка було виявлено онкологічне захворювання - пухлину центрального бронха (рак легень).

Починаючи з жовтня 2017 року йому було призначено лікування у вигляді ін`єкцій трамадолу та пігулок морфіну.

З листопада 2017 року йому було призначено ін`єкції морфіну, а в останній тиждень перед смертю вона особисто робила йому ін`єкції морфіну через кожні 2-3 години.

Оскільки морфін має здатність впливати на опіатні рецептори організму, його побічними діями є зниження рівня свідомості, сонливість та ейфорія.

Вважає, що за таких обставин заповідач на час складення заповіту перебував в стані зміненої свідомості, що могло потягнути за собою неадекватне сприйняття реальності. Таким чином в неї є всі підстави вважати, що заповіт ОСОБА_6 було вчинено останнім під час дії медичних препаратів, внаслідок чого він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Також зазначає, що, внаслідок хвороби та постійного приймання ліків протягом останнього тижня перед смертю, її чоловік взагалі не міг твердо тримати в руках будь-який предмет, що також ставить під сумнів можливість виконання ним посвідчувального напису в заповіті.

Просить заповіт від 02 січня 2018 року, складений ОСОБА_6 , посвідчений секретарем Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 1, визнати недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав, викладених в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, звернула увагу суду, що час сплати держмита 10-33 год. 02.01.2018 р., а час складання заповіту 11-15 год. 02.01.2018 р.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, пояснив, що відповідач, на прохання батька, проплатив державне мито, потім забрав батька з дому і вони поїхали в сільську раду для складання заповіту, після чого він завіз батька до нього додому. У його батька з матір`ю були неприязні відносини, про що свідчать часті звернення в поліцію та заява про розірвання шлюбу, яку потім було відкликано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 просить визнати заповіт недійсним.

Представник третьої особи Жахнівськеої сільської ради Таранюк В.М. заперечує в задоволенні позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жахнівка помер ОСОБА_6 , що стверджується його свідоцтвом про смерть (а.с. 6).

За життя, а саме 02.01.2018 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Жахнівської сільської ради Рудою В.Б., яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,2062 гектара, кадастровий номер 0524583200:01:002:0100, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та все інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому на день смерті буде належати і на що він за законом матиме право заповів сину - ОСОБА_5 (а.с. 7).

У даному заповіті ОСОБА_6 власноручно зазначив (дослівно): Текст заповіту прочитано мною ОСОБА_6 особисто в голос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам та поставлений особистий підпис. Також в тексті заповіту зазначено, що заповіт складено о 11 годині 15 хвилин та підписано у двох примірниках.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.

Як вказано у ч.ч. 1, 2 ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України. Вони полягають в тому, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд, за клопотанням хоча б однієї зі сторін, зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 78, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до висновку № 7 посмертної судово-психіатричної експертизи від 23.07.2019 року, який складений КЗ Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка у рамках цивільної справи №145/388/18, вбачається, що на момент підписання заповіту від 02.01.2018 року ОСОБА_6 на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-якими тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а мав прояви астенічного синдрому. На тлі ракової інтоксикації у нього розвинувся астенічний синдром, який супроводжувався загальною слібкістю, недомаганням, швидкою втомою, порушенням сну, апетиту, виснажуваністю психічних процесів. Однак на час укладання заповіту даний стан у ОСОБА_6 не досягав рівня глибокої астенії із різкою загальмованімтю та крайньою виснажуваністю психічних процесів, сонливістю, утрудненням мовного контакту, вольовим порушенням у вигляді байдужості, безініціативності, підвищеною сугестивністю. При цьому підекспертний перебував під постійним наглядом лікарів, які не відмітили у нього на час укладання заповіту порушень свідомості, пам`яті, інтелекту, волі, критики, ознак маячення, галюцинацій, та консультація лікаря-психіатра йому не призначалась, що підтверджується наданою медичною документацією. Зазначений у ОСОБА_6 стан, а також введення йому наркотичних анальгетиків істотно не вплинуло на його здатність адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, розуміти сутність та фактичний бік подій, що відбувались в досліджуваний період часу. Тому на час складання заповіту від 02.01.2018 року ОСОБА_6 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, що спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_6 на момент підписання заповіту від 02.01.2018 року не усвідомлював своїх дій (а.с. 148-152).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний заповіт вчинявся ОСОБА_6 саме у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, тобто не доведено обставини, на які посилалася позивач ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог.

Також дана обставина стверджується листом Тиврівської ЦРЛ № 534 від 19.04.2018 р., згідно якого ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував (а.с. 63).

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_1 , дала показання, що 02.01.2018 р. вона знаходилась вдома із чоловіком, який хворів на онко хворобу і нікуди з дому не відлучалась, чоловік також не відлучався. Біля 10-00 год. до них на власному автомобілі приїхав син ОСОБА_5 із своїм семирічним сином. Він пішов до літньої кухні, де перебувала вона з чоловіком. Син говорив, що він був в смт Тиврові в податковій службі. Перебував в них протягом однієї години. В цей час до них приходив сусід ОСОБА_10 . Потім вона пішла в хату, а вони залишились. Через годину вона побачила, що вони троє вийшли з літньої кухні і пішли до воріт, постояли біля двох хвилин і ОСОБА_5 поїхав, а чоловік повернувся на кухню і нікуди в цей день не їздив. В неї є три сина, але з ОСОБА_5 вона перестала спілкуватись в 2017 році, коли чоловік переоформив на нього всі транспортні засоби (два автомобіля і трактор) без її відома. З тих пір між ними почались непорозуміння. 05.01.2018 року ОСОБА_5 приїздив до них, брав батька і говорив, що повезе в смт Тиврів знімати гроші, їх не було біля двох годин, а повернувшись, чоловік при ній плакав і говорив, що він щось писав, але не розповідав, що саме. В той день він через банкомат зняв 1000 грн. Чоловік пересувався сам, лежачим він не був. Заповіт від 02.01.2018 року вона бачила в сільській раді і отримала його ксерокопію, а другу копію даного заповіту вона отримала в поліції. Заяви в поліцію про насильство в сім`ї вона писала, так як чоловік їй сказав, що це хата не її, а його бабусі. В 2017 році вона посварилась з чоловіком, переїхала від нього та 2 місяці жила в Тульчинському районі. 26.06.2017 р. чоловік приїхав і забрав її додому в с. Жахнівку, їх відносини покращились. Перед цим вона подавала документи на розлучення, але вони помирились.

Однак твердження позивачки про те, що ОСОБА_6 02.01.2018 року з дому не відлучався повністю спростовуються показаннями відповідача ОСОБА_5 , допитаного в якості свідка та показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , також твердження позивачки про те, що заповіт ОСОБА_6 не підписував, нічим не підтверджені, так як почеркознавча експертиза по даній справі не проводилась, клопотання про її проведення не заявлялось. Тому суд відноситься до показів позивачки в цій частині критично і до уваги не бере.

Відповідач ОСОБА_5 , допитаний в якості свідка, дав показання про те, 01.01.2018 р., батько йому подзвонив та продиктував рахунок, на який він мав сплатити державне мито, сказав, щоб 02.01.2018 р. він був із чеком в нього. Він, 02.01.2018 р., проплатив в м. Вінниці вказану суму і поїхав в с. Жахнівку до батька, зайшов на подвір`я, де стояла сусідка ОСОБА_14 , яка приходила до його матері купити самогон та, помітивши його негайно пішла додому, а він пішов в літню кухню, де батько був вже зібраний, щоб їхати в сільську раду. Мама зразу вийшла в хату, оскільки протягом двох років вона з ним не спілкувалась, так як вона його ненавидить, він з батьком вийшли на вулицю, сіли в автомобіль і поїхали в сільську раду. З хати автомобіля біля воріт не видно, так як подвір`я з нахилом від воріт до хати і високий паркан та ворота висотою 180 см з металопрофілю, що не дозволяє бачити територію за воротами. Він підвіз батька до сільської ради і той сам пішов у приміщення, а він з сином залишився в автомобілі. Через 25-30 хвилин він вийшов і дав йому аркуш паперу у файлі та сказав, щоб він потім його прочитав. Їдучи до додому прочитав, що у файлі був заповіт на його ім`я. Він потім приїжджав і спілкувався з батьком, а з мамою не спілкується по даний час. Його брат - ОСОБА_3 , в 2017 році, сильно побив батька і тому батько не хотів йому нічого залишати у спадок, а він ( ОСОБА_5 ), як міг підтримував батька, надавав йому допомогу в лікуванні. Батько за життя передав йому автомобіль, трактор і грузовик. 05.01.2018 року він возив батька в смт Тиврів і батько сам знімав гроші в двох банкоматах, а ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, він поніс майже всі витрати на поховання.

Свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що вона обіймає посаду секретаря Жахнівської сілської ради. 02.01.2018 року до неї приходив нині покійний ОСОБА_6 , приніс документи і просив оформити заповіт, а перед цим він звертався в сільську раду і хтось дав йому реквізити на оплату державного мита, це міг зробити будь-хто. В кабінет він заходив один, був в адекватному стані, нормально спілкувався. Вони спілкувались біля 5 хвилин і до початку обідньої перерви - вона надрукувала заповіт. Він з ним ознайомився та підписав без будь-яких оговорок та зауважень і вона його відпустила. ОСОБА_6 знаходився в сільській раді не більше 30 хвилин. Раніше в них з позивачкою була гарна і нормальна сім`я, а потім відносини погіршились, почались сварки, неодноразово викликали працівників поліції.

Свідок ОСОБА_13 дала показання про те, що вона працює землевпорядником Жахнівської сільської ради. В перший робочий день 2018 року, під обід, вона зайшла в кабінет секретаря сільської ради за погосподарською книгою і в її кабінеті побачила ОСОБА_6 із секретарем сільської ради ОСОБА_7 . Вони привітались, вона запитала в нього, як справи, він відповів, що нормально, складає заповіт. Він щось писав. Вона взяла книгу і вийшла. Через хвилин 20, вона чула через двері свого кабінету, що ОСОБА_6 виходив, говорив "до побачення".

Свідок ОСОБА_19 , дала показання про те, що вона жителька с. Жахнівка. Померлий ОСОБА_6 був відчимом її відчима. За 3-4 місяці до його смерті (вересень-жовтень).В її присутності ОСОБА_6 говорив, що бажає все своє майно переписати на на свого середнього сина ОСОБА_5 , оскільки із дружиною і іншими дітьми в них стосунки не складались і вони були в неприязних відносинах. Вони з ОСОБА_6 часто спілкувались, так як працювали в одному підприємстві і зустрічались в селі, в нього був власний мобільний телефон і вони передзвонювались. Помер він ІНФОРМАЦІЯ_1. В грудні 2017 року вони зустрілись з ним в останнє біля магазину в с. Жахнівка. Він їздив на автомобілі ВАЗ 2109, сам був за кермом і сказав їй, що погано себе почуває.

Свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що вона сусідка позивачки. 02.01.2018 року вона заходила до позивачки і та була вдома із своїм чоловіком ОСОБА_6 . Через 15 хвилин, вона виходила і зустріла в дворі сина позивачки ОСОБА_5 . Потім пішла в магазин, купила там хліб і занесла його ОСОБА_1 . ОСОБА_5 в хаті не було, а ОСОБА_6 сидів на лавці. Перший раз вона йшла в магазин, було не більше 10-55 год, а повернулась через 40 хвилин. Вона ОСОБА_6 відвідувала часто, стан його здоров`я був поганий і пересувався він в межах свого господарства, а чи ходив далі подвір`я - вона не бачила. Під час сварок між позивачкою і її чоловіком, вони викликали поліцію і не розмовляли по 2 тижні. Вона живе через хату від позивачки. В листопаді 2017 року вона в останнє бачила ОСОБА_6 за кермом автомобіля, коли вона йшла в магазин, то не бачила, щоб їхав син, чи ОСОБА_6 в напрямку сільської ради. Однак її покази неузгоджуються з матеріалами справи та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 , а тому суд відноситься до них критично і до уваги не бере.

Згідно довідки Жахнівської сільської ради № 3, виданою 02.01.2018 року ОСОБА_5 (а.с. 36), згідно якої він мешканець АДРЕСА_1 , а його син ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3. за адресою батька не зареєстрований і не проживає. З даної довідки вбачається, що ОСОБА_5 02.01.2018 року був в приміщенні Жахнівської сільської ради.

Суд враховує, що у позивачки ОСОБА_1 були неприязні відносини з покійним чоловіком ОСОБА_6 , що не заперечується нею, а також стверджується листом Тиврівського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькой області № 1090/216/01-2018 від 19.04.2018 р., згідно якого ОСОБА_1 впродовж 2 років 5 разів зверталась у відділення поліції з заявами про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної та адміністративної відповідальності (а.с. 60-61).

З огляду на вище викладене, суд також зазначає, що із суті позову випливає, що позивач не визначився із підставами позову, які нею заявлені та суперечать одна одній. Відтак позов є недоведений.

Тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_6 в момент складання заповіту не усвідомлював свої дії та не міг ними керувати, відсутності добровільного волевиявлення, а також того, що заповіт підписаний не ОСОБА_6 суду не надано, натомість висновком посмертної судово-психаітричної експертизи, показаннями свідків, допитаними у судовому засіданні, доведено протилежне.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 225, 1233-1234, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , Тиврівська територіальна громада, відмовити .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 29 січня 2021 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Суддя Мазурчак А. Г.