Рішення

від 02.02.2021 по справі 647/3410/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/3410/20

№ провадження 2/647/58/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/3410/20 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна до ОСОБА_2 , Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, Бериславської міської ради Херсонської області, як правонаступника, про виділення в натурі земельних ділянок із земельної ділянки, що знаходиться в спільній частковій власності, суд - В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна, звернулася до суду з позовом про виділення в натурі земельних ділянок із права спільної часткової власності, посилаючись на те, що вона є власницею 1,0 часток у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 62,10 га, що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району (кадастровий номер 6520686900:02:023:0002), яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС №080375, що підтверджується рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2020 року по справі №647/2354/20. Крім позивача, співвласниками зазначеної земельної ділянки за вищевказаним Державним актом є також 29 осіб. Відповідно до рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 13.12.2013 року у справі №647/1579/13-ц було виділено в натурі частки з зазначеної земельної ділянки 20 співвласникам. Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17.01.2019 року у справі №647/3442/18 було виділено ОСОБА_3 одну частку з вище вказаної земельної ділянки. Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 18.11.2019 року у справі №647/1939/19 було виділено ОСОБА_4 одну частку з вище вказаної земельної ділянки. Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 03.02.2020 року у справі №647/2996/19 ОСОБА_1 було виділено частки з вище вказаної земельної ділянки. Згідно схеми розподілу Схема меж земельної ділянки НОМЕР_5 (1: 5000 ) в межах держакта ХС №080375 , що міститься в додатку до висновку №277 судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Грибковою Н.Г. у справі №647/1579/13-ц не виділено 6 (шість) ділянок, а саме: НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та НОМЕР_10. Щодо інших співвласників земельної ділянки, то з рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24.11.2010 року у справі №2-1232/10 р. вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадкоємцями ОСОБА_9 є ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час позивач має намір реально виділити належну їй частку із спільної земельної ділянки, але для цього необхідна згода всіх співвласників. Проте іншим співвласника, окрім ОСОБА_2 їхні частки вже виділені в натурі за рішенням суду, а власники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли, а їх спадкоємці невідомі. В зв`язку з чим, позивач просить суд виділити їй - ОСОБА_1 , в натурі 1,0 (одну) частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 62,10 га, що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району (кадастровий номер 6520686900:02:023:0002) згідно схеми розподілу Схема меж земельної ділянки НОМЕР_5 (1: 5000 ) в межах держакта ХС № 080375 , що міститься у Додатку до висновку № 277 судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Грибковою Н.Г. у справі №647/1579/13-ц, а саме ділянку, що відповідає ділянці № НОМЕР_2 (площею 1,7499 га, кадастровий номер 6520686900:02:001:0447).

Ухвалою суду від 22.12.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.01.2021 року за заявою представника позивача адвоката Маєвської І.М. залучено в якості співвідповідача Бериславську міську раду Херсонської області, як правонаступника відповідача Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, але яка на час розгляду справи не припинила свою дію та на підставі рішення Бериславської міської ради від 02.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації. Згідно реєстру головою Шляхівської сільської ради є міський голова О.М.Шаповалов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Маєвська І.М. в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача адвоката Маєвської І.М. надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, на задоволені позовних вимог наполягають, проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви позов визнав, просив справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Бериславської міської ради Херсонської області до складу якої внаслідок реорганізації входить Шляхівська сільська рада в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви не заперечує проти задоволення позовної заяви, просив справу розглядати у відсутність їх представника.

Суд з урахуванням ч.3 ст.211, ст. 223 ЦПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи, від яких не надійшло клопотання про відкладення розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони клопотань у тому числі і про призначення експертизи не заявляли.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю, це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС №080375, виданого Бериславською районною державною адміністрацією 20.09.2004 року 30 осіб є співвласниками земельної ділянки загальною площею 62,10 га, кадастровий номер 6520686900:02:023:0002 (а.с. 34).

Судом встановлено, що згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24.11.2010 року у справі № 2-1232/10 р. спадкоємцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадкоємцями ОСОБА_9 є ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (а.с. 26-31).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Бериславським районним відділом державно реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 17 квітня 2019 року, актовий запис № 03 (а.с. 32).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Бериславським районним відділом державно реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14 січня 2020 року, актовий запис № 11 (а.с. 33).

Позивач має намір реально виділити свою частку із земельної ділянки що знаходиться у спільній частковій власності наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 62.10 га, що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області з кадастровим номером 6520686900:02:023:0002.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №277 від 25.11.2013 року, проведеної в процесі розгляду цивільної справи №647/1579/13-ц, судовим експертом здійснено висновок про можливість виділення часток із об`єкту нерухомого майна, а саме із земельної ділянки загальною площею 62,10 га (кадастровий номер 6520686900:02:023:0002), що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 36-43).

Відповідно до рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 13.12.2013 року у справі № 647/1579/13-ц, 20 співвласникам було виділено в натурі частки з земельної ділянки загальною площею 62,10 га, що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району Херсонської області, згідно схеми розподілу Схема меж земельної ділянки НОМЕР_5 (1: 5000 ) в межах держакта ХС №080375 , (кадастровий номер 6520686900:02:023:0002) (а.с. 11-14).

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2020 року у справі № 647/2354/20, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1,0 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 62,10 га, що розташована на території Томаринської сільської ради Бериславського району (кадастровий номер 6520686900:02:023:0002) в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 (а.с. 8-10).

З повідомлення, виданого відділом у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вбачається, що земельна ділянка НОМЕР_2 із земель спільного часткової власності, державного акту серії ХС №080375 виданого 20 вересня 2004 року загальною площею 62,10 га в натурі не виділялася, реєстрація в Національній кадастровій системі не здійснювалась (а.с. 45).

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі, щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності також визначає спеціальний нормативно-правовий акт - Земельний кодекс України.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. І ст. 356 ЦК України та ч. І ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

Статтею 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Однак в ч. І ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. І ст. 88 ЗК України, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. При цьому слід враховувати, що при укладенні договору, повинні бути враховані інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки кожного із них.

Таким чином, з моменту набуття позивачем та відповідачами права спільної часткової власності на земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.

Як випливає з положення ч. І та ч. З ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищезазначене, висновки позивача викладені у позовній заяві не ґрунтуються на положенні ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду з позовом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушені його земельні права, що існує спір між співвласниками земельної ділянки, тобто що між співвласниками не досягнуто згоди щодо виділу спірної земельної ділянки та що рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою не є спільним та одностайно не є схваленим усіма співвласниками, як того вимагає ст.88 ЗК України.

Той факт, що між сторонами відсутній спір, підтверджується також заявою представника відповідача Бериславської міської ради про те, що останній не заперечує проти задоволення позову, заявою відповідача ОСОБА_2 згідно якої останній позов визнає у повному обсязі.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до роз`яснень п.24 ч.3 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем позову у даній справі суперечить ст.88 Земельного кодексу України , а тому не може бути прийнятим судом.

За вищезазначених обставин, на підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами у справі та відповідно порушення права позивача, а тому і відсутність підстав для захисту порушеного права позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,19,76-81,89,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Маєвська Ірина Михайлівна до ОСОБА_2 , Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, Бериславської міської ради Херсонської області, як правонаступника, про виділення в натурі земельних ділянок із земельної ділянки, що знаходиться в спільній частковій власності - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 08.02.2021 року.

Суддя В. С. Миргород