Ухвала

від 03.02.2021 по справі 334/2066/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.02.2021 Справа № 334/2066/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/2066/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/261/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 4 ст. 358 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

заявника ОСОБА_7 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2020 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001135 від 18 березня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

30 квітня 2020 року на розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001135 від 18 березня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Як вбачаєтьсяз клопотання,органом досудовогорозслідування встановлено,що у 2007 році ОСОБА_7 розпочала приватизацію двох своїх земельних ділянок в садовому товаристві «Світанок», розташованому на території Володимирської сільської ради Запорізького району Запорізької області, але при зверненні до Держземагенства їй стало відомо, що вказані земельні ділянки знаходяться у власності родичів гр. ОСОБА_10 , який на той час був Головою садового товариства «Світанок».

Разом з тим, ОСОБА_10 не має ніякого відношення до вказаного садового товариства, оскільки являється головою громадської організації з такою ж назвою «Світанок».

На переконання ОСОБА_7 , члени садівничого товариства «Світанок» (ЄДРПОУ 20527117), підробили документи щодо обрання нового голови садівничого товариства, а саме загальних зборів та в подальшому надали їх державному реєстратору юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Головного управління юстиції в Запорізькій області для здійснення реєстраційних дій.

Відповідно до копії листа Головного управління юстиції у Запорізькій області від 25 червня 2014 року, під час реєстраційної дії, проведеної Запорізьким районним управлінням юстиції Запорізької області при реєстрації змін до статуту СТ «Світанок», яка була вчинена 18 грудня 2001 року, було виявлено порушення.

Натомість, згідно даних які містяться на сайті Міністерства Юстиції України щодо реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, останні реєстраційні дії відносно СТ «Світанок» вчинялись 14 квітня 2013 року, тобто вчинені у 2001 році реєстраційні дії на теперішній час є неактуальними, оскільки «Світанок» значиться саме як садове товариство, а не громадська організація.

Крім того, з копії реєстраційної справи СТ «Світанок» вбачається, що в ній не містяться будь-які документи щодо реєстраційних дій, виконаних у 2001 році.

З копій рішення Запорізького районного суду від 17 вересня 2009 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2009 року вбачається, що державний акт серія ЯЕ № 276055, реєстраційний номер 010726000881 на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , для ведення садівництва, виданий 26 листопада 2007 року Запорізькою районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_11 визнано незаконним та скасовано.

Тому на підставі цього порушені права заявниці ОСОБА_7 , як користувачки та власниці суміжної земельної ділянки було відновлено.

Крім того, в рамках іншого кримінального провадження № 12013080230000094 від 16 січня 2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України щодо підробки членами СТ «Світанок» документів щодо реєстрації голови товариства, 3 грудня 2014 року було прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка на теперішній час не скасовувалось.

Враховуючи, що з урахуванням положень ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, прокурор просив закрити кримінальне провадження № 12015080050001135 від 18березня 2015року на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка його вчинила, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У зв`язку з тим, що особу, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, встановлено не було, з дня його вчинення минуло понад п`ять років, отже, закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, вказане кримінальне правопорушення не відноситься до особливо тяжких злочинів проти життя чи здоров`я особи або злочинів, за які згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протягом 5 років орган досудового розслідування не провів та не вчинив жодної слідчої дії, направленої на встановлення як події кримінального правопорушення, так і особи, яка його вчинила, зокрема: не було допитано ОСОБА_10 , який вчинив шахрайські дії, потерпілу ОСОБА_7 та інших членів садівничого товариства; не витребувано та не забезпечено тимчасовий доступ до документів, не досліджено матеріали реєстраційної справи щодо реєстрації ГО «Садове товариство «Світанок»; не проведено експертизу сфальсифікованого документа протоколу № 1 від 1 квітня 2001 року; не відібрано зразки почерків осіб, які нібито підписали цей протокол, у тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , тобто не проведено почеркознавчу експертизу; не перевірено підстави для розпорядження ОСОБА_10 земельною ділянкою площею 1,28 га, що належала Садівничому товариству «Світанок» робочих та службовців Запорізької філії інституту «Укрземпроект»; не перевірено факт скоєння ОСОБА_10 тривалого кримінального правопорушення шляхом подання сфальсифікованих документів державному реєстратору 24 січня 2006 року, 14 червня 2012 року, 22 квітня 2013 року, 5 серпня 2013 року та 1 листопада 2016 року.

Також зазначає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції здійснив цитування клопотання прокурора, яке не відповідає критеріям законності та вмотивованості, не містить посилань на проведені слідчі дії та наявні докази.

Вважає, що тривала бездіяльність органу досудового розслідування не може бути підставою для закриття кримінального провадження, і про таку бездіяльність свідчать долучені до матеріалів справи скарги та заяви про затягування слідства та бездіяльність посадових осіб.

Крім того вказує, що слідчий повинен був розглянути по суті та прийняти відповідне рішення за заявою від 27 березня 2018 року про витребування доказів документів, які мають значення для розслідування справи, чого фактично зроблено не було.

Просить ухвалу суду скасувати та відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015080050001135.

Заслухавши доповідь судді, заявницю та її представника, яка апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора, якій рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Оскільки КПК України не визначає особливий порядок розгляду таких клопотань, тому колегія суддів, враховуючи положення частини 6 статті 9 КПК України, застосовує загальні засади кримінального провадження, визначені у статті 7 КПК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як визначає ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Як вбачається із змісту п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з визначених цією нормою підстав пов`язано з наявністю таких підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З цього випливає, що закриття кримінального провадження також нерозривно пов`язане з кваліфікацію діяння, адже строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України, залежать від тяжкості скоєного кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що 18 березня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12015080050001135 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Частиною 4 статті 358 КК України встановлена відповідальність за використання завідомо підробленого документа, яке карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Враховуючи, що статтею 49 КК України, встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, становить три роки, та, зважаючи на те, що станом на день розгляду клопотання винну особу у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не встановлено, клопотання прокурора формально подано із дотриманням вимог п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Однак за змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового нетяжкого, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Таким чином, для закриття кримінального провадження необхідно перш за все встановити, чи була подія кримінального правопорушення та чи наявний склад кримінального правопорушення за відповідною правовою кваліфікацією діяння.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина 2 статті 91 КПК України).

Згідно зі статтею 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Апеляційним судом встановлено, що органом досудового розслідування не дотримано вищевказаних вимог закону, зокрема, всупереч п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України не встановлено подію кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, зі змісту клопотання неможливо встановити, чи було взагалі вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки відсутність події кримінального правопорушення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК, що є компетенцією слідчого або прокурора, а не суду.

Крім того, час вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12015080050001135 ототожнено з часом внесення відомостей до ЄРДР, в той час коли події, на які посилається заявник, мали місце 24 січня 2006 року, 14 червня 2012 року, 22 квітня 2013 року, 5 серпня 2013 року та 1 листопада 2016 року.

Вказані факти органом досудового розслідування перевірені не були, хоча для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення, початком якого є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено.

Також не встановлено місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Неповнота досудового розслідування унеможливлює перевірку підстав для закриття кримінального провадження, у тому числі в частині наявності доказів на підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення та правильності правової кваліфікації із зазначенням статті закону про кримінальну відповідальність.

Крім того, внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов`язків, визначених загальними засадами статей 9, 25 КПК України.

В даному випадку, вказаних обов`язків органи досудового розслідування не виконали та порушують перед судом питання закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Колегія суддів вважає, що таке використання органом досудового розслідування вищевказаної норми, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.

Фактично, починаючи з березня 2015 року у кримінальному провадженні не здійснювались у повному обсязі дії на виконання обов`язку, встановленого ст. 92 КПК України, а прокурор через 5 років після внесення відомостей до ЄРДР, не дивлячись на вказані обставини, направив до суду клопотання про закриття кримінального провадження в судовому порядку.

За таких обставин досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити зазначеним вище завданням та засадам кримінального провадження.

Колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не було вжито належних заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а тому є передчасним твердження про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки доказів, які стосуються цього провадження в сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2020 року, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001135 від 18 березня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, закрито у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, скасувати.

У задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001135 від 18 березня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4