Постанова

від 03.02.2021 по справі 750/14199/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 лютого 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14199/19

Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/164/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.

секретар Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи: Чернігівська міська рада (управління (служба) у справах дітей), після припинення Деснянської районної у м.Чернігові ради; Служба у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, Семенівська районна державна адміністрація Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 10 червня 2020 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей, треті особи: Чернігівська міська рада (управління (служба) у справах дітей), після припинення Деснянської районної у м.Чернігові ради; Служба у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, Семенівська районна державна адміністрація Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , за якою вони і зареєстровані, що буде сприяти їх розвитку, вихованню та відповідати інтересам дітей. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що між ним та відповідачем існує спір щодо місця проживання дітей, при цьому, позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки та має намір вивезти дітей за кордон на постійне місце проживання, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року місце проживання дітей було визначено з відповідачем, і в подальшому діти проживають з матір`ю, але позивач вважає, що вона погано до них ставиться.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну місця проживання дітей - задоволено. Судом визначено місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком дітей - ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року є необґрунтованим, його судом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року, яке набрало законної сили, місце проживання сторін даного спору було визначено - із матір`ю. Доводи апеляційної скарги стверджують, що за весь час проживання дітей разом з відповідачем у органів служби у справах дітей, органу опіки та піклування, правоохоронних органів не було жодних нарікань чи зауважень до відповідача. За даних обставин, відповідач ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України мав закрити провадження у даній справі, оскільки позивач не звертався з позовом про відібрання дітей. Доводи апеляційної скарги вказують, що допит свідків по справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відбувся з порушенням судом першої інстанції норм ЦПК України, оскільки відповідач не була присутня в судовому засіданні, і таким чином, була позбавлена можливості поставити свідкам відповідні запитання. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх дітей в сумі 20 318 грн., що свідчить про його ухилення від обов`язку щодо утримання дітей. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ухиляючись від сплати аліментів, позивач самоусунувся від утримання дітей, і вчиняє відносно дітей економічне насилля. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції необґрунтовано не дослідив докази, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення по суті вимог заявленого позову, в тому числі, і довідку про стан заборгованості позивача по сплаті аліментів. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги висновку органу опіки та піклування Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 04.03.2020 року, відповідно до якого місце проживання дітей визначено за доцільне разом із матір`ю. Доводи апеляційної скарги стверджують, що діти проживають з відповідачем з 2016 року, при цьому, ОСОБА_2 піклується про їх духовний та фізичний розвиток, і не завдавала та не завдає їм шкоди. Доводи апеляційної скарги вказують, що при з`ясуванні думки дітей відносно їх проживання з батьками суд першої інстанції не надав можливості відповідачу поставити дітям відповідні запитання. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що у неї створені кращі умови для проживання дітей, вона здатна забезпечити їх інтереси, духовний та фізичний розвиток якнайкраще, діти відвідують гуртки та спортивні секції. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги специфіки роботи позивача на приміських маршрутах, при цьому, позивач не буде приділяти стільки уваги навчанню та вихованню дітей, скільки дітям приділяє ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2020 року, так як це буде сприяти вихованню дітей, та забезпечить їх інтереси, духовний та фізичний розвиток.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримала доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2020 року.

У судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи Чернігівської міської ради (управління (служби) у справах дітей), після припинення Деснянської районної у м.Чернігові ради - Ларченко О.М. вважала рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року обґрунтованим, зважаючи на більшу прихильність малолітніх дітей до батька.

У судове засідання апеляційного суду представники третіх осіб - Служби у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони даного спору є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9).

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року (а.с.55-57), що набрало законної сили (а.с.58-67), місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з матір`ю дітей - ОСОБА_3 .

Розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області №558 від 06.12.2017 року »Про участь громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей» (а.с.14), дозволено ОСОБА_1 спілкуватися з малолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, вказаним розпорядженням також встановлено часи та дні побачень ОСОБА_1 з дітьми.

Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №734 від 21.01.2020 року (а.с.36), станом на 20.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.36).

Згідно ату обстеження умов проживання від 04.02.2020 року, складеного працівниками служби у справах дітей Деснянської районної у м.Чернігові ради (а.с.83), за адресою: АДРЕСА_1 , для виховання та розвитку дітей створено такі умови: діти у квартирі мають окрему кімнату, облаштовану меблями, є двоярусне ліжко, за вказаною адресою можливе проживання дітей.

ОСОБА_1 з 2017 року працює водієм у СПД ОСОБА_8 . За місцем роботи та проживання характеризується позитивно (38,39).

Згідно довідки Старостинського округу №4 сіл Костоборів, Сергієвське Семенівської міської ради Чернігівської області від 10.02.2020 року №15-09/56 (а.с.82), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та її діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстровані, але проживають в будинку, який належить до комунальної власності Семенівської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ату обстеження умов проживання від 12.02.2020 року, складеного працівниками служби у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області (а.с.72), за вищевказаною адресою створено умови для виховання та розвитку дітей.

З довідок Костобобрівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Семенівської міської ради Чернігівської області від 14.02.2020 року за номерами: 02-28/02, 02-28/03, 02-28/04 (а.с.79-81), вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 4 класі Костобобрівського ЗСО І-ІІІ ступенів; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 2 класі Костобобрівського ЗСО І-ІІІ ступенів. ОСОБА_3 працює в Костобобрівському ЗСО І-ІІІ ступенів з 01.09.2016 року на посаді вчителя математики.

Згідно висновку Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 04.03.2020 року №01-24/75 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.110-111), Семенівська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб (копія) серії НОМЕР_1 , виданого Семенівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 14.03.2020 року, між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу: » ОСОБА_10 » (а.с.156).

В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції було з`ясовано думки дітей щодо місця їх проживання, відповідно до яких діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловили бажання проживати з батьком ОСОБА_1 .

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року, задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що зібрані у справі докази свідчать про те, що позивач постійно піклується про дітей, бере активну участь у їх духовному та фізичному розвитку; на час розгляду справи діти надали значно більшої прихильності батькові; у позивача наявне упоряджене жиле приміщення, де діти і зареєстровані; позивач створив всі необхідні умови для належного виховання та розвитку дітей; забезпечує їм умови для відвідування гуртків. Натомість, як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 10.06.2020 року, з показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є підстави вважати, що відповідач вчиняє домашнє насильство стосовно дітей та своєю поведінкою може зашкодити їх здоров`ю та розвитку. Суд першої інстанції критично поставився до висновку №01-24/75 від 04.03.2020 року про визначення місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Семенівською районною державною адміністрацією Чернігівської області з порушенням п.72 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 ''Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини'' - без проведення бесіди з батьком та дітьми. Суд першої інстанції також не вбачав вагомих підстав для постановлення рішення всупереч думці дітей, оскільки відповідач не навела таких інтересів дітей, які б вимагали залишити їх місце проживання з нею. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що зібрані у справі докази, з урахуванням думки дітей вказують на те, що проживання малолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_11 з батьком найкраще забезпечить їх інтереси, духовний та фізичний розвиток, і тому місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно визначити з позивачем.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначають, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року, яке набрало законної сили, місце проживання сторін даного спору було визначено - із матір`ю. При цьому, доводи апеляційної скарги стверджують, що за весь час проживання дітей разом з відповідачем у органів служби у справах дітей, органу опіки та піклування, правоохоронних органів не було жодних нарікань чи зауважень до відповідача. За даних обставин, відповідач ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України мав закрити провадження у даній справі, оскільки позивач не звертався з позовом про відібрання дітей.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновку суду першої інстанції (а.с.88,160) про відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України, оскільки, як стверджувала відповідач, спір про визначення місця проживання дітей сторін спору вже вирішено судом. При цьому необхідно зазначити, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року (а.с.55-57), що набрало законної сили (а.с.58-67), місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з матір`ю дітей - ОСОБА_3 . А по даній справі, в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей, тобто, предмет і підстави позову є іншими.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За даних обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 статті 255 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року є необґрунтованим, його судом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги звертають увагу, що допит свідків по справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відбувся з порушенням судом першої інстанції норм ЦПК України, оскільки відповідач не була присутня в судовому засіданні, і таким чином, була позбавлена можливості поставити свідкам відповідні запитання. Доводи апеляційної скарги зазначають, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх дітей в сумі 20 318 грн., що свідчить про його ухилення від обов`язку щодо утримання дітей. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ухиляючись від сплати аліментів, позивач самоусунувся від утримання дітей, і вчиняє відносно дітей економічне насилля. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції необґрунтовано не дослідив докази, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення по суті вимог заявленого позову, в тому числі, і довідку про стан заборгованості позивача по сплаті аліментів. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги висновку органу опіки та піклування Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 04.03.2020 року, відповідно до якого місце проживання дітей визначено за доцільне разом із матір`ю. Доводи апеляційної скарги стверджують, що діти проживають з відповідачем з 2016 року, при цьому, ОСОБА_2 піклується про їх духовний та фізичний розвиток, і не завдавала та не завдає їм шкоди. Доводи апеляційної скарги вказують, що при з`ясуванні думки дітей відносно їх проживання з батьками суд першої інстанції не надав можливості відповідачу поставити дітям відповідні запитання. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що у неї створені кращі умови для проживання дітей, вона здатна забезпечити їх інтереси, духовний та фізичний розвиток якнайкраще, діти відвідують гуртки та спортивні секції. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги специфіки роботи позивача на приміських маршрутах, при цьому, позивач не буде приділяти стільки уваги навчанню та вихованню дітей, скільки дітям приділяє ОСОБА_2 .

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року про задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини. При цьому, має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі №357/7976/18, провадження №61-15029св19.

Згідно положень статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з приписами ч.1,ч.2,ч.3 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України ''Про охорону дитинства'' , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України ''Про охорону дитинства'' ).

Згідно із частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями: 141, 150, 153, 155 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Необхідно зазначити, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до приписів пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України ''Про охорону дитинства'' , статті 161 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 04.03.2020 року №01-24/75 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.110-111), Семенівська районна державна адміністрація в особі органу опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , з матір`ю ОСОБА_3 .

Принципом 6 Декларації прав дитини регламентовано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, коли це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Положеннями ч.2 статті 161 Сімейного кодексу України визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року, задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції зазначив, що з показань свідків є підстави вважати, що відповідач вчиняє домашнє насильство стосовно дітей та своєю поведінкою може зашкодити їх здоров`ю та розвитку.

В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що вказаний висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, та таким, що не підтверджений матеріалами справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи із приписів статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів по справі. Згідно ч.2,ч.3 статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали даної цивільної справи не містять в собі жодних належних та достатніх, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України, доказів на підтвердження вчинення відповідачем домашнього насильства стосовно дітей, а також тих обставин, що своєю поведінкою відповідач може зашкодити їх здоров`ю та розвитку. Також матеріали цивільної справи не містять в собі відповідної інформації щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідності за вчинення домашнього насильства стосовно дітей сторін спору. В поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду представника третьої особи: Чернігівської міської ради (управління (служби) у справах дітей) - Ларченко О.М. вказана інформація також не знайшла свого підтвердження.

Згідно приписів ч.1,ч.2,ч.3 статті 171 Сімейного кодексу України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.06.2020 року, задовольняючи вимоги заявленого позову, суд першої інстанції зазначив, що суд не вбачає вагомих підстав для постановлення рішення всупереч думці дітей сторін спору, які в суді першої інстанції висловили своє бажання проживати разом із батьком. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не навела таких інтересів дітей, які б вимагали залишити їх місце проживання з нею.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції не надав належної оцінки думці дітей, не оцінив їх емоційний стан та не констатував відсутності жодних сумнівів розуміння дітьми ситуації та всіх обставин справи.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Апеляційний суд вважає, що висловлюючи в судовому засіданні суду першої інстанції своє бажання проживати разом з батьком, малолітні діти сторін даного спору, в силу свого віку, не в повній мірі можуть усвідомлювати кардинальні зміни, які відбудуться у їх житті в разі задоволення вимог заявленого позову, а саме, втручання та зміни у їх навчальному процесі, зміни щодо режиму дня, харчування, кола друзів, викладачів у навчальних закладах, тощо.

Відповідно до приписів ч.3 статті 171 Сімейного кодексу України, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що переглядаючи дану справу, суд виходить із обов`язку приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей сторін спору та рівності прав батька та матері щодо участі у вихованні дітей.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06.07.2017 року (а.с.55-57), що набрало законної сили (а.с.58-67), місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з матір`ю дітей - ОСОБА_3 .

В ході розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей, судом не встановлено обставин, які б могли бути підставами для зміни місця проживання дітей.

На виконання листів апеляційного суду від 24.12.2020 року (а.с.244,245), Службою у справах дітей Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області було надано акт обстеження умов проживання малолітніх дітей сторін спору за адресою їх проживання ( АДРЕСА_3 від 11.01.2021 року (а.с.255) та психолого-педагогічні характеристики малолітніх дітей сторін спору від 14.01.2021 року (а.с.256-257, 258-259).

Як вбачається із акту обстеження умов проживання малолітніх дітей спору за адресою: АДРЕСА_4 , умови проживання є задовільними. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: для дітей облаштовано окремі кімнати, у кімнатах є ліжка для відпочинку, столи для навчання, шафи для одягу, є окреме комп`ютерне обладнання. Одягом, взуттям діти забезпечені відповідно до сезону. Наявне шкільне приладдя, книги, розвиваючі ігри. Стосунки в сім`ї доброзичливі. ОСОБА_12 , ОСОБА_9 (чоловік, вітчим) турбуються про дітей, цікавляться навчальними досягненнями дітей, приділяють увагу розвитку дітей, багато подорожують. Для дітей створено всі необхідні умови для проживання, навчання та виховання.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 , учня 5 класу Костобобрівського ЗСО І-ІІІ ступенів, виданої 14.01.2021 року Костобобрівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Семенівської міської ради Чернігівської області (а.с.258-259), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ''Має високий рівень тривожності, через негаразди між батьками. Родина в уявленні дитини - це мати, батько, сестра. Дитина хоче жити з татом та мамою, але за дослідженням шкільного психолога, більшу прихильність виявляє до батька. Навчанню і вихованню увагу приділяють мати та вітчим, постійно цікавляться успіхами сина, контролюють виконання ним домашніх завдань, сприяють всебічному розвитку дитини. Хлопчик прислухається до порад та думок вітчима, який має на нього позитивний вплив. Батько, ОСОБА_1 , забирає ОСОБА_11 на канікули, після чого дитина стає неспокійною, підвищується рівень тривожності, В такі моменти учень ні до кого не прислухається, має труднощі з увагою, знижується успішність. Можна зробити висновок, що батько негативно впливає на сина'' .

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 , учениці 3 класу Костобобрівського ЗСО І-ІІІ ступенів, виданої 14.01.2021 року Костобобрівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Семенівської міської ради Чернігівської області (а.с.256-257), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ''Дуже любить дідуся. Має високий рівень тривожності, через негаразди між батьками. Родина в уявленні дитини - це мати, батько, сестра. Дитина хоче жити з татом та мамою, але за дослідженням шкільного психолога, більшу прихильність виявляє до матері. Навчанню і вихованню увагу приділяють мати та вітчим, постійно цікавляться успіхами, сприяють всебічному розвитку дитини. Мати часто подорожує разом із донькою, сприяє також релігійному вихованню доньки. Батько, ОСОБА_1 , забирає ОСОБА_11 на канікули, після чого дитина стає збудженою, роздратованою, налаштованою на негативне сприйняття матері і всіх оточуючих. Поступово знижується рівень тривожності завдяки поверненню дитини до позитивної атмосфери з боку матері, класного керівника та класу'' .

На виконання листа апеляційного суду від 24.12.2020 року (а.с.245), Чернігівським міським центром соціальних служб Чернігівської міської ради було проведено діагностичне обстеження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а.с.261-264).

Як вбачається з даної інформації про діагностичне обстеження дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 від 25.01.2021 року №102, ОСОБА_11 більш близький до батька, але і до мами має гарні почуття, бажає примирення батьків, сестра, батько та мати є значущими членами сім`ї для ОСОБА_11 . ОСОБА_11 з матір`ю має низький рівень емоційних зв`язків, віддає перевагу у спілкуванні та перебуванні з батьком та кращою подругою. Діти люблять обох батьків. Під час проведення діагностування не було виявлено психологічного впливу жодного з батьків на дітей.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України ''Про охорону дитинства'' , статті 161 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Таким чином, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

У п.54 рішення Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі »Хант проти України» (Заява №31111/04) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v.Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, Серія А, №250, ст.35-36, п.90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Приймаючи до уваги приписи вищезазначених норм права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд виходить з тих обставин, що хоча сторони даного спору мають прийнятні умови для життя та виховання їх малолітніх дітей, місце проживання малолітніх дітей, які в будь-якому випадку, в силу віку потребують щоденної жіночої ласки і турботи, материнської любові, на думку суду, не може бути визначено з батьком. Прихильність малолітніх дітей сторін спору до батька, на думку апеляційного суду, не є достатньою підставою для розлучення дітей з матір`ю. Відповідно до приписів ч.3 статті 171 Сімейного кодексу України, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за умови проживання малолітніх дітей з матір`ю, які мають сталі емоційні зв`язки за місцем свого проживання, позивач має достатньо можливостей, як батько, впливати на виховання дітей і формування їх особистості, на гармонічний розвиток їх здібностей і талантів. По справі судом встановлено (а.с.14), що позивач об`єктивно не позбавлений можливості спілкування з малолітніми дітьми, у випадку проживання їх з матір`ю.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що переглядаючи дану справу, суд виходить із обов`язку приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей сторін спору та рівності прав батька та матері щодо участі у вихованні дітей.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити. При цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10.06.2020 року - скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну місця проживання дітей.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 1 152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.178).

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.1 ч.1 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 червня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну місця проживання дітей - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 1 152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 08.02.2021 року.

Головуючий: Судді: