Постанова від 28.01.2021 по справі 907/639/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2021 р. Справа №907/639/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді: Матущака О.І.

суддів: Гриців В.М.

Дубник О.П.

сторони в судове засідання не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» від 24.03.2020

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2020, повне рішення 12.03.2020 (суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі № 907/639/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр проектів» , м.Ужгород

до відповідача: Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» смт. Воловець Закарпатської області

про стягнення 253 610,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення 253 610,45 грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи за договором №1/26-10 від 26.10.2018 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), посилаючись на порушення вимог ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору було виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок загальною вартістю 253 610, 45 грн, однак відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого в нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2020 позов задоволено. Стягнено з відповідача на користь позивача 253 610,45 грн заборгованості, 13 600,00 грн судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, та 3 804,16 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт прийняття виконаних позивачем робіт підтверджується підписаними між сторонами у спорі без зауважень та претензій актом здачі - приймання виконаних робіт за договором №1/26-10 від 26.10.2018.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що згідно п. 2.3 договору вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, а отже, враховуючи відсутність відповідних витягів - обов`язок з проведення оплати вартості виконаних робіт є передчасним.

Окрім цього, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. А тому, апелянт стверджує, що суд першої інстанції повинен був відмовити у стягненні таких судових витрат.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно п.4.3 договору випливає, що роботи по договору є завершеними з моменту передачі виконавцем замовнику технічних матеріалів, які були передані замовнику згідно акту приймання-передачі від 31.07.2019. А відтак послуги за договором виконавцем надані, а замовником отримані, а тому підлягають оплаті.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на зазначене, докази надіслання детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом містяться у матеріалах справи.

На адресу суду 15.01.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Водночас 28.01.2021 від відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що призначене судове засідання на 12:30 год, станом на 14:17 год не розпочалось.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється у складі трьох суддів - колегії суддів, при цьому члени-колегії суддів є головуючими та членами колегії суддів і у інших справах, окрім цієї, що унеможливлює призначити розгляд справ з врахуванням усіх справ, які будуть розглянуті усіма членами колегії суддів у конкретний день. Так, зокрема, 28.01.2021 суддя - член колегії Гриців В.М. була головуючою у своїх справах, у яких членом колегії була також суддя Дубник О.П., що стало підставою для затримання початку судового засідання.

Більше того, суд звертає увагу на те, що представник апелянта знаходиться у місті Львові (м. Львів, Личаківський район, вул.К.Левицького, буд. 6/5А), а отже клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що судове засідання не почалось у вказану годину не пов`язано з транспортним сполученням чи іншими поважними причинами, а відповідно не є підставою для відкладення розгляду справи згідно ст.202 ГПК України.

З аналізу ст. 202 ГПК України випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначення необов`язкової явки сторін у дане судове засідання, а також відсутність зазначення поважної причини для неявки в судове засідання апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.10.2018 між ТОВ Центр проектів (позивач) та Державним підприємством Воловецьке лісове господарство ( відповідач) було укладено договір № 1/26-10.

Згідно п.п.1.1, 2.1, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3 вказаного договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок орієнтовною площею 31399 га., розташованих за межами населених пунктів на території Воловецького району Закарпатської області.

Вартість робіт за виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та землевпорядні роботи з оформлення документів складає 160 грн. за 1 га. або 5 118 560 грн.

Вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером

За результатами наданих послуг Виконавець готує письмовий акт приймання- передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін

Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 15 робочих днів з дня одержання технічної документації. У разі відмови від підписання акта Замовник складає протягом 15 днів з моменту отримання акта і проекту мотивований протокол розбіжностей.

Як підтверджується матеріалами справи, 31.07.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1/26-10 від 26.10. 2018.

Відповідно до даного акту фактична площа земельних ділянок на яких виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок склала 1585,0653 га. Загальною вартістю виконаних робіт 253 610, 45 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 10.09.2019 з вимогою про виконання грошового зобов`язання.

Однак дана вимога залишена без задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 253 610,45 грн.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору підряду.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 837, 887 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом даного договору є виконання проектних робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно ст.ст. 25, 55 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо- геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1/26-10 від 26.10.2018. Відповідно до вказаного акту фактична площа земельних ділянок, на яких виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок склала 1585,0653 га, загальною вартістю виконаних робіт 253 610, 45 грн.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, факт прийняття виконаних позивачем робіт підтверджується підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт. При цьому, доказів відмови від підписання вказаного акту чи складення протоколу розбіжностей відповідно до п.3.3 договору, матеріали справи не містять.

Докази оплати відповідачем прийнятих робіт згідно з актом від 26.10.2018 у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевикладене та факт виконання робіт виконавцем згідно договору, що підтверджується первинними документами, а саме актом здачі-приймання робіт, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача 253 610,45 грн заборгованості за договором.

Щодо покликань апелянта на те, що згідно п. 2.3 договору вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, а отже позов є передчасним, колегія суддів зазначає таке.

З огляду на правову природу договору підряду, предметом договору підряду є результат виконаних робіт, який узгоджується між сторонами у договорі. Так, згідно укладеного між сторонами договору від 26.10.2018 сторони узгодили, що предметом договору є проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вартість таких робіт становить 160 грн. за 1 га. або 5 118 560 грн.

Вищезазначений результат робіт був отриманий замовником без зауважень, що підтверджується підписаним актом здачі - приймання виконаних робіт.

А відтак твердження апелянта на відсутність витягу Державного земельного кадастру не може бути підставою для відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за прийняті та виконані роботи. Більше того, п.2.3 не встановлює обов`язку для виконавця надати замовнику витяг з Державного земельного кадастру.

Щодо рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції було подано: завірену копію договору про надання правової допомоги №71/ AO від 21.10.2019, копію додаткової угоди від 21.10.2019, копію акту приймання-передавання наданих послуг, розрахунок судових витрат, та копії платіжних доручень №209 від 22.11.2019, №2 від 25.12.2019, №3 від 04.02.2020.

Перевіривши докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та відсутність клопотання про зменшення таких втрат, а лише заперечення про відмову у їх стягненні, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 600 грн.

Щодо покликань скаржника на те, що оскільки позивачем не було подано заяви про попередній розрахунок суми судових витрат відповідно до ст. 124 ГПК України, а тому суд повинен був відмовити у стягненні таких витрат, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З аналізу вищевикладених норм законодавства випливає, що якщо стороною не подано попереднього розрахунку судових витрат, то суд наділений правом відмовити у стягнення таких витрат. Водночас, відмова у стягнення є правом, а не обов`язком суду.

Більше того, така заява була подана позивачем дати першого судового засідання 28.01.2020 (а.с 39).

Отже, вищезазначені твердження апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч.14 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.02.2020 у справі № 907/639/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП Воловецьке лісове господарство - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.02.2021

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді В.М. Гриців

О.П. Дубник