Постанова

від 08.02.2021 по справі 910/3180/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа№ 910/3180/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (повний текст рішення складено 19.10.2020)

у справі № 910/3180/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) "Київське інвестиційне агентство"

про зобов`язання передати житлові приміщення, зобов`язання виконати умови договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач, ПАТ "ХК "Київміськбуд") про:

зобов`язання ПАТ "ХК "Київміськбуд" передати Комунальному підприємству виконавчого органу КМР (КМДА) "Київське інвестиційне агентство" житлові приміщення загальною площею 127,145 кв.м. за адресою: просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва;

зобов`язати ПАТ "ХК "Київміськбуд" побудувати підземний паркінг на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.05.2020).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за інвестиційним договором № 049-13/і/39 від 26.12.2007 щодо передачі замовнику 1,4 % від загальної площі збудованих житлових приміщень та будівництва підземного паркінгу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту щодо виконання обов`язку в натурі не є ефективним, оскільки вимога про передачу третій особі 1,4 % від загальної площі квартир не має обґрунтовано визначеного механізму примусового виконання, у зв`язку з тим, що будівництво будинку є завершеним та введенним в експлуатацію (у 2011 році), а позивачем не визначено за рахунок якої саме площі, на користь яких громадян із визначених у розрахунку, та за яким принципом має відбутися розподіл спірних 1,4 % площі збудованих квартир.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ПАТ "ХК "Київміськбуд" побудувати підземний паркінг на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва, суд вказав, що позивачем, як організатором конкурсу, не доведено, які саме його права та законні інтереси порушені, а також не надано доказів, які б свідчили про порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідача, оскільки умовами договору не передбачено обов`язку останнього з передачі паркінгу саме позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що з урахуванням умов інвестиційного договору на Департамент покладено обов`язок розв`язання проблем постраждалих, а саме на поновлення їх прав шляхом забезпечення передачі житла, отриманого в результаті реалізації інвестиційного договору. Таким чином, Департамент є належним позивачем у даній справі та має право вимагати від відповідача здійснення передачі певної площі квартир третій особі.

Департамент наголошує, що у випадку встановлення судом неефективності обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції не був позбавлений можливості визначити у своєму рішенні інший спосіб захисту, який би не суперечив закону.

Скаржник стверджує, що ПАТ "ХК "Київміськбуд" не виконало взяті на себе зобов`язання за інвестиційним договором щодо будівництва підземного паркінгу на 93 м/м з 2007 року, у зв`язку з чим, вимога позивача побудувати підземний паркінг на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва є правомірною.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 23.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що уповноваженою особою, на користь якої ПАТ "ХК "Київміськбуд" мало вчинити дію є Комунальне підприємство "Київське інвестиційне агентство".

Відповідач стверджує, що передало уповноваженій особі 25% житла від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир) у будинку на просп. Правди, 5, які були прийняті без жодних зауважень чи застережень, у зв`язку з чим, зобов`язання компанії, визначене у п. 4.1.13 договору є виконаним належним чином.

ПАТ "ХК "Київміськбуд" наголошує, що у компанії відсутні в наявності в будинку №5, який розташований на просп. Правди у м. Києві вільні площі, що робить неможливим та неефективним поновлення порушеного права позивача шляхом передачі 127,145 кв.м. у зазначеному вище будинку.

Відповідач звертає увагу, що позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу строку позовної давності.

ПАТ "ХК "Київміськбуд" вказує, що вимога Департаменту побудувати паркінг є незаконною, оскільки у замовника будівництва відсутнє право власності або право користування на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:85:398:0084.

Крім того, побудова компанією паркінгу не сприятиме відновленню порушеного права позивача, оскільки, відповідно до умов договору компанія мала передавати виключно житлову площу у визначеному об`єкті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 справу № 910/3180/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3180/20, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3180/20 та призначено справу до розгляду на 25.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 оголошено перерву у розгляді справи № 910/3180/20 до 08.02.2021.

Явка представників сторін

Третя особа у судове засідання, призначене на 08.02.2021, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.02.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про проведення конкурсів із залучення інвесторів для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-Центр" від 21.08.2006 №1263, постійно діючій комісії, створеній розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 №2442 "Про порядок залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об`єктів житлової та соціальної інфраструктури міста" було доручено провести конкурс із залученням інвесторів для реалізації проектів будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення, в тому числі для потерпілих від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-Центр".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів" від 28.08.2007 № 1123, Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" затверджене переможцем конкурсу.

26.12.2007 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) (організатор конкурсу), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство" (замовник) та Акціонерним товариством Холдинговою компанією "Київміськбуд" (інвестор) укладено інвестиційний договір № 049-13/і/39 на будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на просп. Правди, 5 в Подільському районі м. Києва (далі - інвестиційний договір).

Відповідно до пункту 1.1 інвестиційного договору інвестор зобов`язується здійснити інвестування будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва (об`єкт інвестування) за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій та цього договору.

Пунктом 1.2 інвестиційного договору передбачено, що до складу об`єкту інвестування входять: житлові приміщення; вбудовані приміщення соціально-побутового призначення; підземний паркінг на 57 м/м.

Згідно із пунктом 1.4 інвестиційного договору орієнтовна загальна площа об`єкту інвестування становить 15194,3 кв. м, з якої:

площа житлових приміщень - 12902,2 кв.м.;

вбудовано-прибудовані приміщення - 381,6 кв.м.;

підземний паркінг на 57 м/м - 1910,5 кв.м.

Загальна площа об`єкту інвестування підлягає уточненню після розробки та затвердження проектно- кошторисної документації.

Сторони у пункті 1.5 інвестиційного договору встановили, що з моменту підписання цього договору замовник передає інвестору виконання частини функцій замовника по будівництву, а саме:

виконання підготовчих робіт та функцій по проектуванню, розробці робочої документацїї, укладення договорів на проектно-вишукувальні роботи, отримання технічних умов, архітектурно-планувальних завдань, отримання позитивного висновку комплексної Державної експертизи, отримання дозволу на виконання будівельних робіт;

сплата пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної структури м. Києва відповідно до п. 2.9 цього договору;

укладення договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом об`єкту інвестування, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення взаєморозрахунків з підрядником будівництва;

забезпечення будівництва об`єкту інвестування будівельними матеріалами та обладнанням поставки замовника;

введення об`єкта інвестування в експлуатацію, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об`єкту інвестування, участь в роботі робочої та Державної приймальної комісії по прийманню закінченого будівництвом об`єкту інвестування та оформлення прав власності на частину об`єкту інвестування, визначену п. 1.7.

Після виконання всіх своїх зобов`язань та завершення будівництва інвестор набуває право власності на об`єкт інвестування, крім площ житлових приміщень, що передаються для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок протизаконної діяльності групи компаній "Еліта-центр" (пункт 1.7 інвестиційного договору).

Пунктами 3.1, 3.2 інвестиційного договору визначено, що організатор конкурсу зобов`язується здійснювати контроль за дотриманням та виконанням умов інвестиційного конкурсу, цієї угоди та конкурсних пропозицій інвестора під час реалізації цього договору та сприяти отриманню інвестором правової документації для початку будівництва. Після виконання інвестором своїх зобов`язань по цьому договору організатор конкурсу у межах своєї компетенції буде сприяти оформленню права власності інвестора на об`єкт інвестування на умовах, визначених в даному договорі.

Відповідно до пунктів 4.1.11, 4.1.12, 4.1.13 інвестиційного договору інвестор зобов`язується після завершення будівництва залучити організатора конкурсу та замовника до участі в роботі Державної приймальної комісії по введенню об`єкта інвестування в експлуатаціюю. Ввести в експлуатацію у строки, що не перевищують нормативно визначений строк будівництва таких об`єктів, але не пізніше, ніж через три роки після підписання даного договору. Передати замовнику протягом 30 календарних днів з моменту введення об`єкта інвестування в експлуатацію 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир), передбачених п. 1.4. цього договору.

Передача збудованих житлових приміщень, зазначених в п. 4.1.13 цього договору буде здійснюватися шляхом підписання акту прийому-передачі житлових приміщень між замовником та інвестором (п. 4.1.14 інвестиційного договору).

Пунктом 5.2.2 інвестиційного договору визначено, що замовник має право вимагати від інвестора передачі збудованих житлових приміщень на умовах, передбачених пп. 4.1.13 та 4.1.14 цього договору.

Згідно із пунктами 6.2, 6.3 інвестиційного договору після затвердження Акту введення в експлуатацію об`єкта інвестування організатор конкурсу сприяє оформленню права власності інвестора на об`єкт інвестування на умовах, встановленими цим договором. Об`єкт інвестування (або його частка) може бути відчужений інвестором після оформлення права власності на нього.

12.03.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат відповідності КВ №000760, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на просп. Правди, 5-Б у Подільському районі м. Києва (І та II черги)".

Відповідно до зазначеного сертифікату загальна площа квартир в об`єкті складає 9 109,7 кв.м.; житлова площа квартир - 4 230,0 кв.м.; кількість квартир - 126 квартир; кількість поверхів - 22 поверхи; площа адміністративних вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень- 400,6 кв.м.; трансформаторна підстанція - 87,6 кв.м. Сертифікат виданий на підставі Акта готовності об`єкта до експлуатації від 28.01.2011.

На виконання умов інвестиційного договору АТ "ХК "Київміськбуд" передав, КП "Київське інвестиційне агентство" прийняло-передало, а Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийняло 31 квартиру загальною площею 2 261,30 кв.м, що підтверджується актом №89 від 19.05.2011, які підписані без жодних зауважень, застережень чи приміток.

Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за інвестиційним договором № 049-13/і/39 від 26.12.2007 щодо передачі замовнику 1,4 % від загальної площі збудованих житлових приміщень та будівництва підземного паркінгу. У зв`язку з чим, просив зобов`язати АТ "ХК "Київміськбуд" передати Комунальному підприємству виконавчого органу КМР (КМДА) "Київське інвестиційне агентство" житлові приміщення загальною площею 127,145 кв.м. за адресою: просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва та побудувати підземний паркінг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Колегія суддів зазначає, що матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову в особи виникає після порушення її права.

Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, з огляду на положення вказаних статей підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Так, позивач (організатор конкурсу), звертаючись до суду з даним позовом, заявив вимоги про зобов`язання відповідача передати житлові приміщення на користь третьої особи (замовника).

Права та обов`язки організатора конкурсу прописані у розділі 3 інвестиційного договору. Проте, із умов інвестиційного договору не вбачається наявність у позивача права вимагати здійснення передачі певної площі квартир третій особі.

Разом з тим, положеннями пункту 4.1.13 інвестиційного договору встановлено обов`язок інвестора передати 25% від загальної площі збудованих житлових приміщень (площі квартир) замовнику (третій особі).

Положеннями пункту 5.2.2 інвестиційного договору визначено право саме замовника вимагати від інвестора передачі збудованих житлових приміщень на умовах, передбачених пп. 4.1.13 та 4.1.14 цього договору.

З наведеного вище вбачається, що виконання зобов`язання відповідача стосовно передачі 25 % від загальної площі квартир для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно-будівельних компаній "Еліта-центр", має бути здійснено ним саме Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київське інвестиційне агентство".

Відтак, суб`єктами правовідносин щодо передачі 25 % житла у будинку №5 на просп. Правди у м. Києві є інвестор та замовник будівництва - КП "Київське інвестиційне агентство". Таким чином, лише замовник за договором має право вимагати від інвестора виконання обов`язку, визначеного п. 4.1.13 інвестиційного договору.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про наявність у нього права вимагати здійснення передачі певної площі квартир третій особі, оскільки покладення на організатора конкурсу функцій контролю виконання умов договору автоматично не наділяє його правом заявляти позовні вимоги на користь іншої сторони договору, а саме замовника.

Таким чином, позивач не довів факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача передати 127,145 кв.м. третій особі, з огляду на те, що суб`єктами відповідних правовідносин є відповідач і третя особа, якій передбачено договором передачу певної площі квартир.

Щодо ефективності способу захисту за вимогою про зобов`язання передати 127,145 кв.м. приміщень, слід зазначити наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Відтак, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (Case of Chuykina v. Ukraine, Заява 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Як вказувалось вище, на виконання умов інвестиційного договору АТ "ХК "Київміськбуд" передав, КП "Київське інвестиційне агентство" прийняло-передало, а Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) прийняло 31 квартиру загальною площею 2 261,30 кв.м, що підтверджується актом №89 від 19.05.2011, які підписані без жодних зауважень, застережень чи приміток та скріплені їх печатками.

Суд першої інстанції встановив, що жодних претензій чи зауважень щодо площі переданих квартир Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу не висловив та не надав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно із статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Як встановлено у статті 184 Цивільного кодексу України, речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд з предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Отже, квадратний метр - це одиниця площі (вимірювання), а не річ в розумінні наведених норм чинного законодавства, а позивачем не визначено, за рахунок якої саме площі, які саме квадратні метри підлягають передачі третій особі, не конкретизовано їх місце розташування та характеристики (квартира, частина квартири, місця загального користування, нежитлові приміщення тощо).

Крім того, будівництво будинку на просп. Правди 5-Б, в м. Києві є завершеним та введенним в експлуатацію, а доказів на підтвердження наявності в цьому будинку вільних площ, не реалізованих та не переданих у власність третім особам, або ж наявності об`єктів саме з такою площею, яку визначив позивач, в матеріали справи не надано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду з вимогою про передачу 127,145 кв.м. не має обґрунтовано визначеного механізму примусового виконання такої вимоги, у зв`язку з чим, обраний позивачем спосіб захисту щодо виконання обов`язку в натурі не є ефективним.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Приватного акціонерного товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" побудувати підземний паркінг на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем у встановленому порядку не доведено належними та достатніми доказами, яким чином відсутність дій відповідача з будівництва підземного паркінгу порушує права та інтереси позивача, оскільки у випадку вчинення дій щодо будівництва підземного паркінгу, введення його в експлуатацію та оформлення на нього права власності, на відповідача за умовами договору не покладається обов`язок передавати цей об`єкт або його окремі частини позивачу.

Отже, відповідач матиме право самостійно вирішувати правову долю новоствореного об`єкта (залишити його у власності, реалізувати на користь третіх осіб, передати у власність чи користування будь-яких юридичних чи фізичних осіб окремі паркувальні місця тощо).

Таким чином, оскільки, позивачем не доведено факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, на захист яких заявлено позов, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання побудувати підземний паркінг на просп. Правди, 5 в Подільському районі міста Києва у разі їх задоволення не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Щодо посилань третьої особи на те, що укладений між сторонами інвестиційний договір (в частині передачі 25% від загальної площі квартир) містить елементи договору на користь третіх осіб, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Як вже встановлено вище, зобов`язання щодо передачі 25 % від загальної площі збудованих житлових приміщень мало бути виконане на користь замовника - КП "Київське інвестиційне агентство", що є стороною інвестиційного договору. В той час, як в договорі на користь третьої особи відповідальна особа повинна виконати зобов`язання на користь особи, яка не є стороною договірних відносин.

Відтак, зважаючи на те, що суб`єктами правовідносин щодо передачі 25 % житла у будинку №5 по просп. Правди у м. Києві є інвестор та замовник будівництва, що є сторонами інвестиційного договору, тому вказаний договір не відноситься до договорів на користь третьої особи. Крім цього, відповідно до інвестиційного договору, будівництво паркінгу здійснюється виключно на користь інвестора, що свідчить в цій частині договору про відсутність ознак договору на користь третьої особи.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що права та охоронювані законом інтереси позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, тому питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні цього спору застосуванню не підлягає.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати та або змінювати не вбачається. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що прохання апелянта в апеляційній скарзі направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції не відповідає положенням статті 275 Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3180/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3180/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3180/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3180/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

4. Матеріали справи №910/3180/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.02.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім