Постанова
від 04.02.2021 по справі 913/21/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа № 913/21/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вх.№1477 Л/2) на рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 (рішення ухвалено суддею Шеліхіною Р.М. 08.04.2019 о 13:42 год. у приміщенні господарського суду Луганської області, повний текст рішення складено і підписано 16.04.2019) у справі № 913/21/19

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро", м. Попасна Луганської області,

відповідача 2 : Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Попасна Луганської області

про стягнення 2853494,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором кредитної лінії №218 від 22.01.2014 в сумі 2853494,90 грн, з яких: проценти за користування кредитом, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 1239945,21 грн; три проценти річних за прострочення сплати кредиту, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 195780,82 грн; три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 103291,30 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту, нараховані за період з вересня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 886736,08 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нараховані за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 427741,49 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.2019 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 195780,82 грн. та інфляційні втрати за прострочення кредиту в сумі 885107,85 грн.; також з відповідачів стягнуто витрати зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт прострочення ТОВ "СГП "ДонбасАгро" зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором кредитної лінії від 22.01.2014 №218, отже, нарахування позивачем 3% річних у сумі 195780,82 грн. за період з 14.09.2018 по 18.12.2018 на прострочену суму неповернутого в строк кредиту є правомірним; нарахування позивачем інфляційних втрат за період з березня 2015 по серпень 2018 на прострочену суму неповернутого в строк кредиту є правомірним; розрахунок позивача є невірним, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат за прострочення кредиту в сумі 2000000 грн за період з березня 2015 по серпень 2018 підлягає задоволенню частково на суму 885107,85 грн. Щодо решти вимог суд зазначив, що рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 №913/1114/15 встановлено факт прострочення виконання ТОВ "СП "ДонбасАгро" зобов`язань щодо повернення кредиту в сумі 2000000,00 грн. і ці грошові кошти стягнуто з відповідачів за достроковою вимогою позивача; з моменту направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків в сумі 1221205,48 грн. за користування кредитом, нарахованих за період з 14.03.2015 по 18.12.2018, нарахованих на цю суму процентів 3% річних в розмірі 103291,30 грн та інфляційних втрат на вказану суму відсотків в розмірі 427741,49 грн задоволенню не підлягають.

Позивач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів процентів за користування кредитом з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 1239945,21 грн; трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 103291,30 грн; інфляційних втрат банку з жовтня 2015 року по листопад 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 427741,49 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

За твердженням апелянта, господарським судом не враховано, що сторони в п.2.7.2 кредитного договору визначили розмір і порядок одержання процентів, а саме: проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за договором (тоді як у справі №444/9519/12, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, сторони встановили термін погашення процентів за кредитом до певної дати). Із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18, апелянт зазначає, що банк не позбавлений права на отримання належних йому процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.) вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, призначено її розгляд на 13.06.2019.

Ухвалою від 31.05.2019 було задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.06.2019 у режимі відеоконференції. Доручено Луганському окружному адміністративному суду забезпечити 13.06.2019 о 15:30 годині проведення відеоконференції у справі №913/21/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2019, доручено Луганському окружному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції.

08.07.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Плахова О.В. та Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 913/21/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/4693/15. Зобов`язано сторони повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

05.09.2019 до суду надійшло клопотання позивача (вх.№ 8394) про зміну найменування АТ "Ощадбанк", в якому заявник із посиланням на п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №568, якою змінено тип публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", просить зазначати в подальшому при розгляді справи вірну назву: акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк".

10.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, в якому заявник повідомляє, що 18.09.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянула справу №916/4693/15 та прийняла постанову (що підтверджується доданою до клопотання роздруківкою з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 913/21/19, розгляд справи призначено на 19.01.2021 о 16:00 год.

19.01.2021 сторонам у справі було направлено повідомлення про перенесення судового засідання, призначеного на 19.01.2021 о 16:00 год., у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді-доповідача Шевель О.В. - на 04.02.2021 о 17:00 год.

Позивач у надісланих до суду електронних листах від 29.01.2021 та від 02.02.2021 зазначав про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просив суд розглядати справу без участі представників АТ "Ощадбанк", за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідачі, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, також не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні 04.02.2021.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання позивача про зміну найменування АТ "Ощадбанк", колегія суддів встановила, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №568, якою змінено тип публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", у зв`язку з чим вказане клопотання підлягає задоволенню, найменування позивача в даній справі слід зазначати: акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10012/0183 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро" (позичальник) укладено договір кредитної лінії від 22.01.2014 №218 (т.1, а.с.19), за умовами якого ПАТ "Ощадбанк" відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання з лімітом фінансування 2000000,60 грн. та кінцевим терміном повернення не пізніше 20.01.2017, а ТОВ СГП "ДонбасАгро" зобов`язалося повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі у порядку та строки, встановлені кредитним договором.

Кредит надається окремими траншами в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів шляхом оплати платіжних документів, наданих позичальником, або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору сторони погодили зменшення встановленого ліміту кредитування згідно наступного графіку:

- до 30.11.2016 - 2000000,00 грн.;

- з 01.12.2016 до 31.12.2016 - 1500000,00 грн;

- з 01.01.2017 до 20.01.2017 - 1000000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.7.1 договору процентна ставка за користування кредитом становить 19 відсотків річних.

Згідно з пунктом 2.7.2 договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Для забезпечення зобов`язань за цим договором кредитної лінії від 22.01.2014 №218 ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10012/0183 філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", ТОВ "СГП "ДонбасАгро" та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки від 22.01.2014 №218/31 (т.1, а.с.33), згідно з яким ОСОБА_1 як поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне й повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Місцевий господарський суд також зазначив в оскаржуваному рішенні, що у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору кредитної лінії від 22.01.2014 №218 банк сформував і надіслав на юридичну та електронну адреси ТОВ "СГП "ДонбасАгро" вимогу про дострокове повернення кредиту від 13.07.2015 №87-10/292, однак вимога не була вручена позичальнику і повернута Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" позивачеві за закінченням терміну зберігання.

Відповідні обставини, які не заперечуються учасниками справи, були визнані місцевим господарським судом встановленими відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, на підставі наявних у матеріалах справи копій рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15 (т.1, а.с.48), а також заочного рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 16.02.2016 у справі №423/1615/15-ц (т.1, а.с.52).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15 позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитом в сумі 2000000,00 грн., проценти за користування кредитом в сумі 458082,20 грн. за період з 06.08.2014 по 13.09.2015, 3% річних за прострочення повернення кредитних коштів в сумі 28133,86 грн. за період з 18.02.2015 по 13.09.2015, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 7514,63 грн. за період з 06.08.2014 по 13.09.2015, втрати від інфляції за прострочення повернення кредиту в сумі 218478,92 грн. за період з березня 2015 року по серпень 2015 року, втрати від інфляції за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 95467,02 грн. за період з вересня 2014 по серпень 2015 року - за договором кредитної лінії від 22.01.2014 №218.

Заочним рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 16.02.2016 у справі №423/1615/15-ц присуджено до стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного боржника, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії від 22.01.2014 №218 в розмірі 2923890,12 грн., у тому числі: борг по кредиту прострочений з 18.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 2000000,00 грн.; заборгованість за відсотками по кредиту за період з 01.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 13534,24 грн.; заборгованість за простроченими відсотками по кредиту з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 444547,96 грн.; три проценти річних по простроченому основному боргу з 18.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 28133,86грн.; три процента річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 7514,63 грн.; індекс інфляції по простроченому основному боргу з 18.02.2015 по 31.08.2015 р. в розмірі 317722,64 грн.; індекс інфляції по прострочених відсотках з 06.08.2014 р. по 31.08.2015 в розмірі 112436,79 грн.

Вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт прострочення ТОВ "СГП "ДонбасАгро" зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором кредитної лінії від 22.01.2014 №218.

А саме, у рішенні господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15 зазначено, що до 01.06.2014 відповідачем дотримувались умови кредитного договору в частині оплати процентів за користування кредитом; з 04.07.2014 відповідач припинив платежі, внаслідок чого за період з 01.07.2014 по 13.09.2015 виникла заборгованість по процентам за користування кредитом, розрахованих за ставкою 19 відсотків річних, в сумі 458082,00 грн. Останній раз поповнення обігових коштів відповідача за рахунок кредитних коштів відбулося 22.04.2014 в сумі 156051,64 грн., отже, з огляду на умови кредитного договору щодо обов`язку позичальника здійснювати погашення кожного одержаного траншу кредитних коштів не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування, строк повернення всієї суми кредитних коштів настав 23.04.2015. Таким чином, незважаючи на те, що вимога про дострокове повернення кредиту з незалежних від позивача причин не була вручена відповідачу, суд, враховуючи умови договору і фактичні обставини справи, дійшов висновку про порушення відповідачем зобов`язань щодо строку повернення одержаних кредитних коштів і належних у зв`язку з цим обов`язкових платежів по процентам за користування кредитом.

Зазначені обставини, які місцевим господарським судом визнано встановленими в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України, також не заперечуються учасниками даної справи №913/21/19.

Як зазначено в наданому позивачем до суду першої інстанції листі державного виконавця Попаснянського РВ ДВС від 27.12.2018 (т.1, а.с.55), 26.02.2016 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №913/1114/15 від 01.02.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" коштів у відповідності до рішення господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15, однак станом на 27.12.2018 заборгованість за виконавчим документом не погашена.

Позивач, посилаючись на невиконання вищевказаних судових рішень та умов договору кредитної лінії від 22.01.2014 №218, у січні 2019 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом у даній справі №913/21/19, в якому просив: стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредитної лінії №218 від 22.01.2014 в сумі 2853494,90 грн., з яких: проценти за користування кредитом, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 1239945,21 грн.; три проценти річних за прострочення сплати кредиту, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 195780,82 грн.; три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нараховані за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 103291,30 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту, нараховані за період з вересня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 886736,08 грн.; інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом, нараховані за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 427741,49 грн.

Тобто банком заявлено до стягнення проценти за користування кредитом, нараховані за період, наступний за тим, за який відповідні проценти було стягнуто рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15, а саме - починаючи з 14.09.2015 (а також суми річних та інфляційних, нараховані за прострочення сплати вказаних процентів) та суми річних і інфляційних за прострочення сплати кредиту.

До позовної заяви додано розрахунок процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.11.2018 (т.1, а.с.17), згідно з яким сума процентів становить 1221205,48 грн. Водночас, як уже зазначалося, у прохальній частині позовної заяви міститься вимога про стягнення вказаних процентів за більший період, а саме - з 14.09.2015 по 18.12.2018 - в сумі 1239945,21 грн.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням задовольнив позов частково - з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів погоджується з ними з огляду на наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Правовідносини між сторонами, що пов`язані з кредитуванням, визначені укладеним між ними договором кредитної лінії №218 від 22.01.2014 і регулюються главою 71 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено вище, предметом апеляційного оскарження в даній справі є відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів процентів за користування кредитом з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 1239945,21 грн; трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 103291,30 грн; інфляційних втрат банку з жовтня 2015 року по листопад 2018 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 427741,49 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

В частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі № 913/21/19 не оскаржувалося сторонами в апеляційному порядку.

Апелянт, зазначаючи, що на момент подання ним позову в даній справі 913/21/19 відповідачами не виконано судові рішення про стягнення з них заборгованості за кредитним договором, тобто заборгованість за кредитним договором фактично не погашено - наполягає на стягненні процентів за користування кредитом (із здійсненими на них нарахуваннями сум річних та інфляційних) в порядку п.2.7.2 кредитного договору, в якому сторони визначили розмір і порядок одержання процентів, а саме: проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за договором.

Колегія суддів зазначає, що, як було встановлено вище, договір кредитної лінії №218 від 22.01.2014 дійсно містить норму відповідного змісту.

Разом з тим, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення боржником строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 10.12.2020 у справі № 910/3262/16.

Відповідно до ч.1, 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

В обґрунтування твердження про те, що банк не позбавлений права на отримання належних йому процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, апелянт посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновків щодо можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, надаючи оцінку змісту п.2.7.2 кредитного договору (на який посилається апелянт і в якому сторони визначили, що проценти нараховуються до повного погашення заборгованості за договором), у системному взаємозв`язку з іншими умовами договору, вищенаведеними нормами чинного законодавства та практики їх застосування Верховним Судом України, а також враховуючи, що самостійних умов щодо стягнення процентів річних за прострочення повернення кредитних коштів в інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 625 ЦК України, кредитний договір не містить - слід звернутися до принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).

Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/3262/16 тощо.

Заявник апеляційної скарги не погоджується із застосуванням до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні. Зокрема, апелянт вказує на те, що у справі №444/9519/12 сторони встановили термін погашення процентів за кредитом до певної дати, тоді як у даній справі № 913/21/19 укладений між сторонами договір кредитної лінії №218 від 22.01.2014 такого обмеження не містить, натомість проценти нараховуються до повного погашення заборгованості за договором.

Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає, що для правильного застосування вищенаведених норм чинного законодавства дійсно слід встановити дату початку періоду прострочення боржника, за який проценти нараховуються не в порядку ст.1048 ЦК України, а згідно зі ст.625 ЦК України.

Як вбачається зі змісту договору кредитної лінії №218 від 22.01.2014, кінцевим терміном повернення кредитних коштів визначено 20.01.2017, при цьому граничної дати нарахування процентів не встановлено.

Разом з тим, у даній справі мали місце юридично значимі обставини, внаслідок яких права та обов`язки сторін вищевказаного договору, зокрема, в частині настання строків виконання зобов`язань, змінилися.

А саме, як уже зазначалося, у зв`язку з невиконанням позичальником умов договору кредитної лінії від 22.01.2014 №218 банк сформував і надіслав на юридичну та електронну адреси ТОВ "СГП "ДонбасАгро" вимогу про дострокове повернення кредиту від 13.07.2015 №87-10/292, однак вимога не була вручена позичальнику і повернута Українським державним підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" позивачеві за закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у листопаді 2011 року ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" подало до господарського суду Луганської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ДонбасАгро" у справі №913/1114/15, в якому було, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2000000,00 грн.

Тобто фактично банк достроково (до настання визначеного договором граничного терміну повернення кредитних коштів - 20.01.2017) звернувся з вимогою про стягнення суми заборгованості та процентів за договором, які були стягнуті рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з системного аналізу норм цивільного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (відповідні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

У разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 (до розгляду якої Східним апеляційним господарським судом зупинялося провадження у даній справі № 913/21/19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18), від 19.05.2020 у справі №910/23028/17.

Як було встановлено вище, рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15 було достроково задоволено вимоги кредитора щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором, а також стягнуто проценти за користування кредитом, нараховані згідно з договором за період з 06.08.2014 по 13.09.2015.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм цивільного законодавства та правової позиції Верховного Суду, у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що право кредитора на нарахування процентів за користування кредитом згідно із договором за період, наступний після того, за який відповідні проценти було стягнуто рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15 (тобто після 13.09.2015), є припиненим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих виходячи з умов договору кредитної лінії №218 від 22.01.2014, за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 1239945,21 грн., не підлягає задоволенню - оскільки за цей період підлягають стягненню річні проценти, нараховані на суму основного боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання - про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Місцевим господарським судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення невірно зазначено період нарахування та суму позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом (1221205,48 грн. за період з 14.03.2015 по 18.12.2018 - замість 1239945,21 грн. за період з 14.09.2015 по 18.12.2018). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дана помилка не вплинула на правильність висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно, господарський суд правомірно відмовив також у похідних позовних вимогах - щодо стягнення нарахувань на суму процентів за користування кредитом, а саме, трьох процентів річних за період з 14.09.2015 по 18.12.2018 в сумі 103291,30 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 427741,49 грн.

Будь-яких інших аргументів, окрім посилання на висновки Верховного Суду у справі №913/11/18, від яких станом на час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Велика Палата Верховного Суду відступила (про що було зазначено вище), апелянтом не наведено.

За результатами розгляду позовних вимог в частині стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення сплати основної суми кредиту (2000000,00 грн., які було стягнуто згідно з рішенням господарського суду Луганської області від 19.01.2016 у справі №913/1114/15) суд першої інстанції погодився з правильністю нарахування заявленої позивачем суми 3% річних - 195780,82 грн. та здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за прострочення кредиту, зазначивши, що стягненню підлягає не 886736,08 грн. (як вказано у позовній заяві), а 885107,85 грн.

В частині задоволення позовних вимог, як уже зазначалося, рішення суду першої інстанції у даній справі не оскаржено в апеляційному порядку.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.04.2019 у справі №913/21/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.02.2021

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.02.2021
Оприлюднено10.02.2021
Номер документу94726498
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —913/21/19

Ухвала від 11.04.2024

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Ухвала від 11.04.2024

Господарське

Господарський суд Луганської області

Корнієнко В.В.

Постанова від 15.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 11.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 05.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 23.02.2021

Господарське

Господарський суд Луганської області

Шеліхіна Р.М.

Постанова від 04.02.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

Ухвала від 14.12.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

Ухвала від 09.07.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

Ухвала від 13.06.2019

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні