Постанова

від 02.02.2021 по справі 908/191/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 року м.Дніпро Справа № 908/191/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Дармін М.О.

Секретар судового засідання Абадей М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020 року, ухвалене суддею Топчій О.А., повний текст якого складений 08.10.2020, у справі №908/191/20

за позовом Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, б. 29-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72503, Запорізька обл., смт. Якимівка, вул. М. Патріотів, б. 10-А)

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача-2 Фермерського господарства "Берегиня-2017", Запорізька область., смт. Якимівка

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,АДРЕСА_1

про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся заступник прокурора Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства Берегиня-2017, в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 16.02.2015 № 8-290/15-15-СГ "Про передачу земельної ділянки в оренду";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003 від 16.02.2015, укладений між Головним управлінням Держземагенством у Запорізькій області та ОСОБА_1 (місцезнаходження земельної ділянки: Запорізька обл., Якимівський район, Якимівська селищна рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570599523203);

- визнати незаконним та скасувати рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 03.07.2020р. Про надання згоди про передачу в суборенду земельної ділянки для ведення фермерського господарства ;

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003 від 10.07.2020р., укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Берегиня-2017 , припинивши право суборенди Фермерському господарству Берегиня-2017 (код ЄДРПОУ 41135267) на земельну ділянку площею 157,3733 га з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003 (місцезнаходження земельної ділянки: Запорізька обл., Якимівський район, Якимівська селищна рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570599523203; номер запису про інше речове право 37383715 від 15.07.2020р.);

- зобов`язати фермерське господарство "Берегиня-2017" (код ЄДРПОУ 41135267, місцезнаходження юридичної особи: вул. Центральна, 109, кв. 3, смт Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503) повернути Якимівській селищній раді Якимівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 2050899, вул. М.Патріотів, 10А, смт Якимівка, Якимівський район, Запорізька обл., 72503) земельну ділянку площею 157,3733 га, кадастровий номер 2320355100:10:005:0003, яка розташована на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення, суд послався на сплив строку позовної давності, оскільки Фермерським господарством "Берегиня-2017" зроблено відповідну заяву. Суд указує, що прокурор, з урахуванням наданих йому законом повноважень, з 16.02.2016 року мав можливість і був зобов`язаний отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельної ділянки у межах встановленого законом строку позовної давності, та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором з невідомих причин не було зроблено. Суд зазначає, що Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу 16.02.2015 року відповідно, проте з відповідним позовом до суду в межах даної справи прокурор звернувся лише 29.01.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Суд вважає, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Суд вважає безпідставними посилання у позовній заяві прокурора на те, що для позивача Якимівської селищної ради строк позовної давності почав обліковуватися з 12.09.2019 року, тобто після державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Крім того, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що розглядаючи заяву про надання їй в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області проводило перевірку дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційних вимог, скаржник зазначає, що:

- судом не досліджено та проігноровано обставини фактичного звернення прокурора до суду вперше у межах строків позовної давності з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання заяви, тривалого розгляду цивільної справи № 330/17/17 та сторін у цій справі, і, як наслідок, при вирішенні справи, судом не застосовано норми частин 2, 3 ст. 264 ЦК України та помилково застосовано норми ч. 4 ст. 267 ЦК України;

- починаючи з 02.08.2017 року у спірних правовідносинах, пов`язаних з наданням та користуванням земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003 належними сторонами є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ФГ Берегиня - 2017 , оскільки ОСОБА_1 після отримання в оренду спірної земельної ділянки державної форми власності, засноване фермерське господарство Берегиня - 2017 , яке зареєстроване як юридична особа 02.08.2017 року, з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не ОСОБА_1 , якій вона надавалась;

- з 12.09.2019 року (дата державної реєстрації`права власності) у спірних правовідносинах змінився і власник вказаної земельної ділянки, оскільки на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області її було передано у комунальну власність Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади;

- враховуючи наявність провадження у справі № 330/17/17 та його закриття, мало місце зупинення перебігу позовної давності для звернення прокурора до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, а тому для прокурора строк позовної давності почався заново з 30.05.2019 року;

- Якимівська селищна рада набула статусу титульного власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення з 12.09.2019 року.

-суд не врахував, що змінився не лише орган, який наділений відповідними повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а головне змінилась форма власності та безпосередній власник ділянки, у зв`язку з чим перебіг строку позовної давності для Якимівської селищної ради почав відлік з 13.09.2019 року, та тим самим на момент звернення до суду прокурора в інтересах Якимівської селищної ради строки позовної давності для позивача не сплинули.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. від 23.11.2019 року року відкрите апеляційне провадження у справі № 908/191/20. Розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог

апеляційних скарг, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015р. ОСОБА_1 звернулося до ГУ Держземагенства у Запорізькій області з клопотанням про передачу в оренду на 49 років земельної ділянки площею 157,3733 га кадастровий номер 2320355100:10:005:0003 на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагенства (на теперішній час - Держгеокадастр) у Запорізькій області від 16.02.2015 №8-290/15-15-СГ ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 157,3733 га ріллі (кадастровий номер 2320355100:10:005:0003) строком на 49 років для ведення фермерського господарства, розташованої на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

16.02.2015р. між Головним управлінням Держземагентства в Запорізькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який реєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.08.2015 за №10758708.

В подальшому, ОСОБА_1 засноване фермерське господарство Берегиня-2017" (ідентифікаційний код юридичної особи 41135267), яке зареєстроване як юридична особа 02.08.2017.

Прокуратурою Запорізької області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель було встановленоё що ОСОБА_1 є засновником СФГ "Ейла" з 03.10.1997р. Зазначене господарство було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50 га, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП №000017 (20-501736) від 04.10.1997р..

Крім того, на підставі розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації №644 від 25.11.2011р. вищевказана земельна ділянка державної власності площею 50 га була розподілена та безоплатно передана у приватну власність членам СФГ "Ейла" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Таким чином, до моменту відведення Головним управлінням Держзеагенства в Запорізькій області у користування ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки площею 157,3733 га, у користуванні вказаного підприємства вже була земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності.

Відповідач-1 при винесенні наказу від 16.02.2015 не пересвідчився в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, не надав оцінку тому, що ОСОБА_1 вже була засновником та головою фермерського господарства та вже отримувала земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Крім того, згідно інформації Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 10.06.2019 №06-11-16/3247, за ОСОБА_1 та новоствореним ФГ "Берегиня-2017" не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки.

Також, відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №10773/05 від 18.06.2019, у ФГ "Берегиня-2017" у період з лютого 2017 року по вересень 2018 року працювала лише 1 особа, а з вересня 2018 року по квітень 2019 року працювало 2-3 особи, що явно не в змозі самостійно забезпечити обробіток земельної ділянки площею 157,3733 га.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.06.2019 № 33739/10/08-01-12-03-09, орендну плату за використання земельної ділянки площею 157,3733 га протягом 2015-2016 років сплачувало СФГ "Ейла", а за 2017-2019 роки - ФГ "Берегиня-2017".

Прокурор вважає, що оскільки наказ Головного управління Держземагентства в Запорізькій області від 16.02.2015 №8-290/15-15-СГ прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства (статей 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" в редакціях на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим вищевказана земельна ділянка загальною площею 157,3733 га, надано ОСОБА_1 в оренду незаконно, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкретних засадах через участь у торгах то даний наказ підлягає скасуванню.

Окрім скасування наказу Головного управління Держземагентства в Запорізькій області 16.02.2015 №8-290/15-15-СГ, прокурор просив визнати недійсним договір оренди від 16.02.2015, укладений між Головний управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 , оскільки останній укладений на підставі та на виконання вищевказаного наказу.

Матеріалами справи також встановлено, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2302/15-18-СГ від 21.12.2018р. земельна ділянки площею 157,3733 га кадастровий номер 2320355100:10:005:0003 передана у власність Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстроване за Якимівською селищною радою 12.09.2019р.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна від 26.08.2020 № 221491942, прокуратурі стало відомо, що під час розгляду даного позову ОСОБА_1 уклала з ФГ "Берегиня-2017" договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003 (номер запису про інше речове право від 15.07.2020 №37383715).

Рішенням Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 03.07.2020 № 340 "Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки для ведення фермерського господарства" Якимівська селищна рада надала згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду ФГ "Берегиня-2017" земельної ділянки з кадастровим номером 2320355100:10:005:0003.

У зв`язку з цим прокурор збільшив позовні вимоги, до раніше заявлених просив визнати незаконним та скасувати рішення Якимівської селищної ради від 03.07.2020 № 340 "Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки для ведення фермерського господарства" та визнати недійсним договір суборенди.

Господарський суд, розглядаючи справу, дійшов висновку, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України Про прокуратуру , доведено бездіяльність Якимівської селищної ради, наведено в чому полягає порушення інтересів держави.

Рішення суду в частині права прокурора на звернення з даним позовом до суду не оспорюється. Тому в цій частині рішення суду апеляційною інстанцією не переглядається.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, Господарський суд зазначив, що відповідно до ст. 31 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу), землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон №973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц.

З урахуванням наведеного та того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області проводило перевірку дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про порушення діючого законодавства при наданні земельної ділянки ОСОБА_1 .

Разом з тим під час розгляду справи представником СФГ Берегиня 2017 заявлено клопотання про застосування троків позовної давності.

Господарський суд, надавши оцінку встановленим матеріалами справи обставинам, дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності у зв?язку з чим і відмовив в позові.

Прокурор не погоджується саме з пропуском позовної давності.

Вирішуючи дане питання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено,

що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

ОСОБА_1 , звертаючись до ГУ Держземагенства у Запорізькій області 10.02.2015р. з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, надала обґрунтування розмірів земельної ділянки. В обгрунтуванні поміж іншого зазначено, що вона більше як 10 років працює на посаді голови СФГ Ейла і планує його розширення за рахунок набуття права оренди на інші земельні ділянки.

Приймаючи наказ від 16.02.2015р. про передачу в оренду земельної ділянки та укладаючи з ОСОБА_1 16.02.2015р. договір оренди землі, ГУ Держземагенства у Запорізькій області знало (повинно було знати) про те, що ОСОБА_1 надавалася раніше земельна ділянка на підставі чого нею було створено СФГ Ейла .

Таким чином, ГУ Держземагенства у Запорізькій області стало відомо про порушення прав держави 16.02.2015р. і з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що прокурор звертається з позовом не в інтересах будь-якого конкретного органу, а в інтересах держави, оскільки захищає саме інтереси держави.

Велика палата Верховного суду в постанові № 911/3677/17 від 19.11.2019р. зазначила наступне:

6.28. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167 , 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

6.29. У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

6.30. Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, у цьому спорі - з часу, коли власник довідався або міг довідатися про те, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з його володіння у володіння іншої особи.

Таким чином, зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності. У зв`язку з цим і строк позовної давності для прокурора розпочав перебіг з 16.02.2015р.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки позовна давність переривалася поданням позову до Адміністративного суду.

Відповідно до частини 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 23.05.2018р. у справі № 663/2070/15-ц, з якою погоджується Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі № 712/8916/17 від 07.07.2020р.

В позовній заяві прокурор зазначив, що у грудні 2016 року звертався до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 16.02.2015р. та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2015р.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, 06.01.2017р. Якимівським районним судом Запорізької області винесена ухвала про відкриття провадження за позовом заступника прокурора Запорізької області до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача ФГ Берегиня-2017 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення.

В подальшому, ухвалою Якимівського районного суду від 30.05.2019р. провадження по справі було закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, якщо навіть брати за час пред?явлення позову не грудень 2016р. як вказує прокурор, а дату відкриття провадження у справі - 06.01.2017р., яка є пізнішою, то трирічний строк позовної давності сплив 06.01.2020р.

З даним позовом до Господарського суду Запорізької області прокурор звернувся, згідно позначень Укрпошти на конверті, 29.01.2020р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду в п.40 постанови по справі № 366/44/17 зазначала, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Таким чином доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, Рішення суду слід залишити в силі.

Судові витрати покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2020р. у справі № 908/191/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09.02.2021р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М.Подобєд

Суддя М.О. Дармін