Постанова

від 09.02.2021 по справі 360/2661/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року справа №360/2661/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т. Е., за участю представника позивача Слєсарєва І.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Застава-2010 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 360/2661/20 (головуючий суддя І інстанції Пляшкова К.О.), складеного в повному обсязі 07 жовтня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом адвоката Слєсарєва Ігоря Едуардовича в інтересах Фермерського господарства Застава-2010 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2020 року, Фермерське господарство Застава-2010 через адвоката звернулось до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 11 червня 2020 року № 192-ДК/0084ПР/03/01/-20 (а.с. 1-4).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 360/2661/20 відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 103-109).

Не погодившись із судовим рішенням, Фермерське господарство Застава-2010 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не досліджено, чи було дотримано відповідачем умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів щодо проведення перевірки,що має значення для правильного вирішення справи.

Зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що земельна ділянка систематично обробляється та використовується під посіви сільськогосподарських культур; що позивач використовує земельну ділянку від вирощення сільськогосподарської продукції; що позивач не здійснює докорінного поліпшення земельної ділянки.

Вважає, що обстеження земельної ділянки не є достатнім доказом на підтвердження зміни виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовища на рілля.

При цьому, зазначав, що висновок суду першої інстанції, що надана земельна ділянка в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва може використовуватись виключно для випасання худоби е відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 113-120).

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповдіача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Фермерське господарство Застава-2010 , код за ЄДРПОУ 37684904, зареєстроване як юридична особа, основним видами діяльності якої є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.46 Розведення свиней, 01.50 Змішане сільське господарство, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 01.64 Оброблення насіння для відтворення (арк. спр. 20-22).

Розпорядженням голови Новопсковської райдержадміністрації від 03 грудня 2013 року № 531 надано ФГ Застава-2010 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення невитребуваних земельних ділянок, орієнтовною площею 362,3466 га, в тому числі: із земель по колишньому КСП Сосновське - 70,8 га, із земель по колишньому КСП Танюшівське - 291,5466 га, що розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській раді, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 52).

Згідно з експлікацією земельних угідь ФГ Застава-2010 відводиться земельна ділянка площею 34,8295 га з кодом цільового використання 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі пасовища площею 34,8295 га (арк. спр. 54).

У довідці відділу Держземагентства у Новопсковському районі Луганської області від 19 грудня 2013 року № 01-01-11/3334 вказано, що згідно з доданими до заяви та наявними у Відділі матеріалами землі, до складу яких належать земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Лугансько обл., Новопсковський р-н, Танюшівська сільська рада (за межами н.п.) враховуються у розділі І форми 6-зем, а саме: у шифрі 19 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , графа 11 сіножаті - 52,0162 га, графа 12 пасовища - 234,6635 га, загальна площа земельних ділянок 286,6797 га (арк. спр. 55).

Розпорядженням голови Новопсковської райдержадміністрації від 20 січня 2014 року № 13 затверджено проект землеустрою щодо відведення невитребуваних земельних ділянок кормових угідь в оренду ФГ Застава-2010 , які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській раді; надано в оренду ФГ Застава-2010 невитребувані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 286,6797 га, в тому числі пасовищ 234,6635 га та сіножатей 52,0162, які знаходяться за межами населених пунктів, що за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 56).

Розпорядженням голови Новопсковської райдержадміністрації від 01 серпня 2017 року № 503 Про надання в оренду ФГ Застава-2010 невитребуваної земельної ділянки контур № 153 , 154 (пасовища) вирішено передати в оренду ФГ Застава-2010 невитребувану земельну ділянку контур № 153 , 154 (пасовища) кадастровий номер 4423388200:15:001:0001, загальною площею 34,8295га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській ради Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років або до затребування за призначенням (арк. спр. 8, 57).

На виконання розпорядження від 01 серпня 2017 року № 503 між Новопсковською райдержадміністрацією (орендодавець) та ФГ Застава-2010 (орендар) укладено договір оренди землі від 01 вересня 2017 року, пунктом 2 якого визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 34,8295 га, у тому числі пасовища - 34,8295 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 9-11, 58-60).

За умовами договору визначено, зокрема: земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 15); цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (невитребувані землі) (пункт 16); умови збереження стану об`єкта оренди використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням земельного законодавства України (пункт 17); на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (пункт 26).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 15 вересня 2017 року зареєстровано договір оренди від 01 вересня 2017 року, актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 4423388200:15:001:0001, площа 34,8295 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 12, 37).

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 4423388200:15:001:0001, місце розташування: Луганська область, Новопсковський район, Танюшівська сільська рада, контур 153, 154; цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані, за експлікацією земельних угідь: земельна ділянка площею 34,8295 га, у тому числі, пасовища 34,8295 га (арк. спр. 13, 32-33).

На підставі доповідної записки від 06 травня 2020 року № 422/90-20, наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 06 травня 2020 року № 192-ДК визначено державним інспекторам здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної власності площею 34,8295 га (кадастровий номер 4423388200:15:001:0001), розташованої за межами населених пунктів на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській ради Новопсковського району Луганської області, у термін з 06 травня 2020 року по 20 травня 2020 року (арк. спр. 30, 31).

Державним інспектором на виконання наказу від 06 травня 2020 № 192-ДК здійснено перевірку та оглянуто земельну ділянку площею 34,8295 га кадастровий номер 4423388200:15:001:0001, розташованої за межами населених пунктів на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській ради Новопсковського району Луганської області, за результатами чого складено акти від 08 травня 2020 року № 192-ДК/25/АО/10/01/-20 обстеження земельної ділянки (арк. спр. 34-36) та № 192-ДК/139/АП/09/01/-20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки (арк. спр. 38-40).

Зі змісту цих актів слідує, що перевіркою фактичного використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) площею 34,8295 га (кадастровий номер 4423388200:15:001:0001), встановлено відсутність на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу пасовищ), натомість вона має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини, що підтверджується фотофіксацією.

Зазначені факти свідчать, що користувачем земельної ділянки в особі голови ФГ здійснено заходи господарської діяльності (підготовка та обробіток ґрунту сільськогосподарською технікою), спрямовані на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь пасовища, в угіддя - рілля, що є порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 20, статті 96 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачено відповідальність згідно з пунктом ґ частини першої статті 211 Земельного кодексу України.

Державним інспектором відповідача 19 травня 2020 року та 29 травня 2020 року направлено до ФГ Застава-2010 повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями земельного законодавства, які отримані уповноваженою особою позивача 21 травня 2020 року та 04 червня 2020 року відповідно, що підтверджено фіскальними чеками про направлення поштових відправлень, результатами перевірки статусу відстеження, повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 42-44).

За результатами проведеної перевірки державним інспектором складено:

протокол про адміністративне правопорушення від 11 червня 2020 року № 192-ДК/0065П/07/01/-20, в якому зазначено, що головою ФГ Застава-2010 внаслідок використання не за цільовим призначенням земельної ділянки заподіяно шкоду у сумі 13375,66 грн. (арк. спр. 45-46);

постанову про накладення адміністративного стягнення від 11 червня 2020 року № 192-ДК/0065По/08/01/-20, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53 КУпАП (арк. спр. 47-48);

припис від 11 червня 2020 року № 192-ДК/0084ПР/03/01/-20, яким приписано голові ФГ Застава-2010 усунути виявлене порушення земельного законодавства шляхом приведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовище) площею 34,8295 га (кадастровий номер 4423388200:15:001:0001), яка розташована за межами населених пунктів на території Танюшівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, у стан, придатний для використання за цільовим призначенням в термін до 11 липня 2020 року (арк. спр. 6, 49).

Правомірність прийняття вищевказаного припису є спірним питанням даної справи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний припис прийнято з додержанням норм діючого законодавства, а вимоги, викладені в ньому є законними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина третя статті 2 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Абзацом першим частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (абзац другий частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV "Про охорону земель" (далі - Закон № 962-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Статтею 2 Закону № 962-IV передбачено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 962-IV закріплено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 19 Закону № 962-IV).

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 962-IV порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 35 Закону № 962-IV регламентовано, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону № 962-IV охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється (частини перша, друга статті 37 Закону № 962-IV).

Відповідно до приписів частини 3 статті 37 Закону № 962-IV на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац перший пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15).

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (абзац перший пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308) (том 1, арк.справи 95-100).

Згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області останнє відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон № 963-IV).

Статтею 4 Закону № 963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Фермерське господарство Застава-2010 розорало одержані ним в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища, що суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь і є порушенням вимог природоохоронного законодавства та законодавства щодо використання та охорони земель.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом а частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Абзацом 15 частини 1 статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (частина перша статті 35 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV Про охорону земель (далі Закон № 962-IV).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Згідно з розділом ІІ Класифікації видів цільового призначення земель вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;01.08 Для сінокосіння та випасання худоби

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:

Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

Сіножаті. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Аналіз вищевикладених положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку, що сільськогосподарські угіддя це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, які поділяються на такі види сільськогосподарських угідь як, зокрема: рілля, сіножаті, пасовища, а також за видами їх цільового призначення, зокрема: на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), для сінокосіння та випасання худоби (01.08).

Землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним у встановленому законодавством порядку на підставі документації із землеустрою.

Відтак, пасовища мають використовуватися власниками та користувачами таких земельних ділянок виключно для випасання худоби.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у проекті відведення земельної ділянки площею 34,8295 га (кадастровий номер 4423388200:15:001:0001), який затверджено розпорядженням голови Новопсковської райдержадміністрації від 20 січня 2014 року № 13, визначено вид сільськогосподарського угіддя пасовища, а також вид цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Такі ж відомості про земельну ділянку щодо виду сільськогосподарського угідь та виду цільового використання внесені до Державного земельного кадастру, що підтверджено відповідними витягами, вказані у розпорядженні голови Новопсковської райдержадміністрації від 01 серпня 2017 року № 503 та в договорі оренди землі від 01 вересня 2017 року (арк. спр. 8, 9-11, 13, 32).

Відтак, вид угіддя та цільового призначення земельної ділянки, переданої в оренду ФГ Застава-2010 , визначені у документації із землеустрою, а також зафіксовані у рішенні уповноваженого органу про передачу її у користування, дає підстави для висновку, що позивач мав право використовувати земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва (за її цільовим призначенням), але в межах її виду - пасовище, тобто для випасання худоби.

Відповідно до п.2 договору оренди землі від 01.09.2017, в оренду передається земельна ділянка контур № 153, 154 сільськогосподарського призначення *не витребувані землі) з кадастровим номером 4423388200:15:001:0001 загальною площею 34,8295 га, в тому числі пасовища - 34,8295 га, яка розташована за межами населеного пункту на території, що за даними державного земельного кадастру враховується в Танюшівській сільській раді Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За п. 15-17 Договору, земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (не витребувані землі).

Умови збереження стану об`єкту оренди використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням земельного законодавства України.

Відповідно до п.п.31.2 п.31 Договору, орендар не має права використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням або не за її функціональним призначенням, приступати до використання земельної ділянки до державної реєстрації права оренди за цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Абзацом першим частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (абзац другий частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів частини 3 статті 37 Закону № 962-IV "Про охорону земель" на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Колегія суддів вважає, що вказані вище земельні ділянки використовувались позивачем за цільовим призначенням, як землі сільськогосподарського призначення, під час використання яких позивачем здійснено розрихлення грунту з метою поліпшення земельної ділянки, що не є зміною цільового призначення, оскільки даний факт не свідчить про використання відповідних земельних ділянок не за цільовим призначенням або їх руйнування, оскільки вказані вище земельні ділянки використовувались відповідачем згідно умов договору оренди укладених підприємством та будь-які обмеження щодо їх поліпшення, передбачені вказаним вище законом та договором не встановлювалися.

Під час судового розгляду відповідачем не представлено жодного доказу щодо встановлення обмежень (обтяжень) у використанні орендованих земельних ділянок, у тому числі щодо її поліпшення.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч.4-6 ст.37 Закону № 962-IV "Про охорону земель" з метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до ст. 35 Закону України № 962-ІV "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 111 Земельного Кодексу України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Зазначені норми законів, вказують на те, що розрихлювання ґрунту сільськогосподарського призначення, не призводить до зміни її цільового призначення. Земельна ділянка при цьому залишається земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та такою, що використовується для товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У матеріалах перевірки відповідачем, як порушення визначено вчинення позивачем заходів господарської діяльності спрямованих на зміну певного виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з угідь-пасовища в угіддя - рілля, проте немає жодного посилання на агрохімічний паспорт даної земельної ділянки.

Суд зазначає, що вчиненні позивачем дії за своїм характером та суттю можуть свідчити про вчинення позивачем заходів господарської діяльності спрямованих на поліпшення пасовища.

Зазначене, з урахуванням наявних матеріалів справи (у тому числі фото земельної ділянки), свідчить лише про припущення відповідача щодо здійснення позивачем заходів саме на зміну використання земельної ділянки.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що орган владних повноважень в межах спірних правовідносин з урахуванням вимог вищезазначених норм у спосіб, передбачений Законом, не довів порушення позивачем вимог земельного законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності винесеного спірного припису.

Крім того, суд зазначає, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватись відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №815/5113/17, від 10 січня 2019 року у справі №823/922/17.

При цьому, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено в якості такого, на який не поширюється дія даного Закону (стаття 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Як зазначено в акті перевірки, суть виявленого порушення полягає у використанні земельної ділянки, що здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання. При даних обставинах земельна ділянка не могла бути самостійним предметом перевірки. Предметом перевірки не є земельна ділянка, а господарська діяльність позивача з використанням цієї ділянки

Аналізованими нормами зазначених вище нормативно- правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, позапланових. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В контексті наведеного, суд погоджується з доводами позивача, що його не повідомлено про проведення перевірки, керівнику позивача не пред`явлено направлення на проведення перевірки та посвідчення, перевірка проведена не за місцем здійснення діяльності позивача та не в присутності уповноважених керівником осіб.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перевірку із суттєвим порушенням встановленої законами України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності процедури, наслідком чого є визнання протиправними рішення прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 3153 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5255 грн.

Керуючись статтями 139, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Застава-2010 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 360/2661/20 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 360/2661/20 - скасувати.

Адміністративний позов Фермерського господарства Застава-2010 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11 червня 2020 року № 192-ДК/0084ПР/03/01/-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244) на користь Фермерського господарства Застава-2010 (код ЄДРПОУ 37684904) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5255 грн. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення проголошено та підписано 09 лютого 2021 року

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.В. Геращенко

Г.М. Міронова