Постанова

від 05.02.2021 по справі 320/5299/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5299/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30.05.2019 № 1177598/42621474 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.01.2019 № 2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.07.2019 № 1232724/42621474 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.05.2019 № 2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.07.2019 № 1232725/42621474 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.05.2019 № 3;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.08.2019 № 1244860/42621474 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07.06.2019 № 1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення № 1177598/41621474 від 30.05.2019 Головного управління ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 25.01.2019;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП № 2 від 25.01.2019 на суму 180 000 грн, в тому числі ПДВ 30 000 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнано протиправним та скасовано рішення № 1232724/42621474 від 23.07.2019 Головного управління ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 22.05.2019;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП № 2 від 22.05.2019 на суму 131 454 грн, в тому числі ПДВ 21909 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнано протиправним та скасовано рішення № 1232725/41621474 від 23.07.2019 Головного управління ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 31.05.2019;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП № 3 від 31.05.2019 на суму 126 680 грн 88 коп, в тому числі ПДВ 21 113 грн 48 коп в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнано протиправним та скасовано рішення № 1244860/42621474 від 08.08.2019 Головного управління ДФС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 07.06.2019;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП № 1 від 07.06.2019 на суму 112 000 грн, в тому числі ПДВ 18 666 грн 67 коп в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- стягнуто на користь ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судовий збір у розмірі 3 842 грн.

- стягнуто на користь ТОВ РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України судовий збір у розмірі 3 842 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 заяву ТОВ "РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено, стягнуто на користь ТОВ "РС ТЕХНОЛОГІЇ ГРУП" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн та за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) .

Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частини другої статті 252 КАС заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС).

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду документи:

- договір про надання правових послуг від 19.07.2019 № 19/07, за яким адвокат зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором;

- акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правових послуг № 19/07 від 19.07.2019 на суму 5000 грн;

- детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правових послуг № 19/07 від 19.07.2019 та актом прийому-передачі наданих послуг від 27.08.2019;

- платіжне доручення № 86 від 30.08.2019 у розмірі 5 000 грн.

Згідно вказаних документів адвокатом були вчинені дії:

- аналіз документів, положень чинного законодавства, судових рішень в аналогічних справах (3 години - 1500 грн);

- складення позовної заяви (5 годин - 3500 грн).

Колегія суддів приймає понесені позивачем витрати з огляду на вартість однієї години роботи адвоката у 500 грн та 700 грн відповідно, оскільки відповідний розмір винагороди був обумовлений сторонами у договорі.

Оскільки відповідачами не було надано заяви щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, то у суду першої інстанції відповідно до частини шостої статті 134 КАС були відсутні підстави для перевірки таких обставин.

Скаржник стверджує про те, що позивачем не надано деталізованого звіту та документального підтвердження підготовки до судового засідання, проведення первинних консультацій, визначення і узгодження правової позиції, тактики захисту клієнта. Проте, відповідні послуги не здійснювалися адвокатом на оплатній основі та не внесені у вартість правової допомоги, відшкодованої судом.

Таким чином, у ході апеляційного розгляду колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції порядку розподілу судових витрат.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про здійснення розподілу витрат на правову допомогу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких