Постанова

від 08.02.2021 по справі 500/1251/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1251/20 пров. № А/857/13734/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Бруновської Н.В., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Баранюком А.З. у м.Тернополі о 11:22, повний текст якого складений 12 жовтня 2020 року, у справі №500/1251/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" звернувся до суду із позовом до відповідача - Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року № 9/7.4-17/209000 та № 10/7.4-17/209000.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки доказів того, що ввезені позивачем товари не мають преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відповідачем не надано та судом не здобуто, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у зв`язку із не підтвердженням уповноваженим органом Польщі преференційного статусу товарів, перевіркою було встановлено неправомірність підстав для застосування до вказаних товарів преференційного режиму оподаткування як до таких, що походять з країни-члена Європейського Союзу та підпадають під дію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергетики, з іншої сторони. Таким чином, з огляду на те, що позивачем не підтверджено належним чином преференціний статус походження товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 05.01.2018 №UA403010/2018/000115, 09.01.2018 №UA403010/2018/000149, 20.02.2018 № UA403010/2018/0001219, тому звільнення від сплати ввізного мита та/або застосування зменшених ставок ввізного мита на підставі Угоди при митному оформленні товарів за цими митними деклараціями застосовано невірно та вказані товари підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита відповідно до ст.48 МК України.

Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України митницею визначено заниження податкових зобов`язань для ТзОВ на загальну суму 47650,96 грн, з них ввізного мита на суму 39709,13 грн та податку на додану вартість - 7941,83 грн.

Згідно доводів скаржника, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 31 березня 2020 року № 9/7.4-17/209000 та № 10/7.4-17/209000, з огляду на те, що такі прийняті Галицькою митницею Держмислужби на підставі та в межах повноважень, наданих контролюючому органу, у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ „Рікое Україна" (ЄДРПОУ 33768257) зареєстроване 22.09.2005. Взято на облік в органах державної податкової служби 26.0.2005 за №527, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль).

ТзОВ "Рікое Україна" на підставі зовнішньоекономічного контракту № 21/12/11-1 укладеного 21.12.2011 (з подальшими змінами і доповненнями) з Польською фірмою H.T.S. HOL TRUCK SERWIS Tomasz Kozuchowski 08- ПО Siedlce, ul.Poznanska 107/18, Polska, ввезено на митну територію України товари, оформлені Тернопільською митницею ДФС за митними деклараціями:

- від 05.01.2018 №UA403010/2018/000115 ввезено товар - Сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2007 року випуску, бувший у використанні, модельний рік 2007, колісна формула 4x2 ідентифікаційний номер, № шасі: НОМЕР_1 об`єм двигуна 12780 куб.см, потужність двигуна 368 кВт, тип двигуна дизельний, колір білий, номер двигуна - не визначено, призначений для перевезення напівпричепів. Торговельна марка "RENAULT". Виробник фірма "RENAULT TRUCKS" Франція/EU. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8701209000. Ставка ввізного мита-повна- 10% (пільгова- 10%, ЄС-2,5 %) (спосіб платежу 01). Умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС - EXW PL Siedlce. Вага брутто - 8370 кг. Вага нетто - 8370 кг. Фактурна вартість товару - 4700,00 Євро (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 Євро = 33,798126 грн на день митного оформлення - 158851,19 грн). Митна вартість визначена за резервним методом та становить - 167643,77 гривень. По даному товару до бюджету сплачено митних платежів на суму 38588,06 грн, а саме: мито - 4191,09 грн (спосіб платежу-01), податок на додану вартість - 34366,97 гривень.

- від 09.01.2018 №UA403010/2018/000149 ввезено товар - Сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2008 року випуску, бувший у використанні, модельний рік 2008, колісна формула 4x2 ідентифікаційний номер, № шасі: НОМЕР_2 об`єм двигуна 12780 куб.см, потужність двигуна 368 кВт, тип двигуна дизельний, колір білий номер двигуна - не визначено призначений для перевезення напівпричепів. Торговельна марка "RENAULT". Виробник фірма "RENAULT TRUCKS" Франція/EU. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8701209000. Ставка ввізного мита-повна- 10% (пільгова-10%, ЄС-2,5 %) (спосіб платежу 1). Умови поставки товару згідно IHKOTEPMC-EXW PI Siedlce. Вага брутто- 8041 кг. Вага нетто-8041 кг. Фактурна вартість товару - 5400,00 Євро (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 Євро = 33,97091 грн на день митного оформлення - 183442,91 грн). Митна вартість визначена за резервним методом та становить - 197191,62 гривень. По даному товару до бюджету сплачено митних платежів на суму 45354,07 грн, а саме: мито - 4929,79 грн (спосіб платежу-01), податок на додану вартість - 40424,28 гривень.

- від 20.02.2018 №UA403010/2018/001219 ввезено товар - напівпричіп KOEGEL S24 2008 року випуску, бувший у використанні ідентифікаційний номер Шасі: НОМЕР_3 повна маса 39000 кг тривісний, тентований призначений для перевезення вантажів. Торговельна марка KOEGEL. Виробник "KOEGEL" Німеччина/DE. Код товару згідно з УКТ ЗЕД 8716398000. Ставка ввізного мита-повна- 10% (пільгова-10%, ЄС-2,5 %) (спосіб платежу 01). Умови поставки товару згідно ІНКОТЕРМС - EXW PL Siedlce. Вага брутто- 6830 кг. Вага нетто - 6830 кг. Фактурна вартість товару - 2800,00 Євро (або згідно з встановленим НБУ курсом 1 Євро = 33,521795 грн на день митного оформлення - 93861,03 грн). Митна вартість визначена за резервним методом та становить - 164619,64 гривень. По даному товару до бюджету сплачено митних платежів на суму 37862,52 грн, а саме: мито - 4115,49 грн (спосіб платежу-01), податок на додану вартість - 33747,03 гривень.

Відповідно до положень статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та на підставі наказу Галицької митниці Держмитслужби від 26.02.2020 № 84 працівниками відділу митного аудиту Галицької митниці Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ Рікое Україна дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 05.01.2018 № UA403010/2018/000115, від 09.01.2018 №UA403010/2018/000149, від 20.02.2018 № UA403010/2018/0001219.

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 13.03.2020 № 8/7.4-19/33768257 (а.с. 34-41).

Зі змісту згаданого акту слідує, в ході проведення перевірки з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, митницею відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі - Угода), було скеровано на верифікацію до ДФС України декларації інвойс складені на інвойсах від 22.12.2017 № 142/ТК/17/ЕХ-16, від 22.12.2017 № 143/ТК/17/ЕХ-17, від 10.02.2018 №FA/1/EX/2018, які в свою чергу були направленні на перевірку до уповноваженого органу Польщі.

Державною митною службою України листом від 06.02.2020 № 16-16/16-0- 01/7.4/26 направлено Галицькій митниці ДМС інформацію уповноваженого органу Польщі від 26.11.2019 №1401-ЮС.4331.103.2019, щодо не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у інвойсах від 22.12.2017 №142/ТК/17/ЕХ-16, від 22.12.2017 №143/ТК/17/ЕХ-17, від 10.02.2018 № FA/1/EX/2018.

Зважаючи на відсутність інформації про країну походження, контролюючий орган в ході перевірки дійшов висновку, що товари оформлені ТзОВ „Рікое Україна" за МД від 05.01.2018 № UA403010/2018/000115, 09.01.2018 № UA403010/2018/000149, 20.02.2018 №UA403010/2018/0001219 підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита відповідно до статті 48 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- VI (зі змінами та доповненнями), тому пільгові (преференційні) ставки ввізного мита при митному оформленні товарів за вказаними митними деклараціями застосовані невірно.

Тому, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТзОВ "Рікое Україна" контролюючим органом встановлено порушення:

- підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди, вимог статті 43, частини1 статті 257, статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 39709,13 грн;

-пп. "в" п.185.1 ст.185, п187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 7941,83 грн.

На підставі висновків акту перевірки Галицькою митницею Держмитслужби 31.03.2020 винесено податкові повідомлення-рішення:

- 9/74-19/209000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 59563,70 грн (39709,13 грн - за податковими зобов`язаннями, 19854,57 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 47);

- 10/74-19/209000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію Україну товарів на 11912,75 грн (7941,83 грн - за податковим зобов`язанням, 3970,92 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 48).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 31.03.2020 №9/74-19/209000та 10/74-19/209000 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

В розумінні частини 1 статті 271 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі МК України) митом є це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

За частиною першою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту , Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну , окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

За правилами частини першої статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених норм права слідує, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію) розділом IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави мито включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ Визначення концепції походження товарів Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відповідно до статті 22(1) Протоколу І Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Відтак, у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування.

За загальним правилом декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: 1) затвердженим експортером; 2) експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро.

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, інвойс є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі спір між сторонами не виник щодо виду товару, який переміщувався Товариством через митний кордон та підлягав митному контролю, і кількості такого. Суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився Товариством на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права Товариства на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних у матеріалів справи доказів судом встановлено, що на підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування під час митного оформлення декларант надав митному органу інвойси від 22.12.2017 №142/ТК/17/ЕХ-16, від 22.12.2017 № 143/ТК/17/ЕХ-17, від 10.02.2018 № FA/1/EX/2018, які з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита було скеровано на верифікацію до ДФС України, які в свою чергу були направлені на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі.

Так, відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Частиною 1 статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Як зазначено в акті перевірки, уповноважений орган Республіки Польща листом від 26.11.2019 №1401-ІОС.4331.103.2019 повідомив неподання експортером (H.T.S. HOL TRUCK SERWIS Tomasz Kozuchowski) документів для підтвердження преференційного статусу походження товарів.

З урахуванням наведеного митний орган дійшов висновку, що товари, оформлені ТзОВ "Рікое Україна" за митними деклараціями від 05.01.2018 № UA403010/2018/000115, 09.01.2018 № UA403010/2018/000149, 20.02.2018 № UA403010/2018/0001219, підлягають оподаткуванню ввізним митом за повною ставкою ввізного мита відповідно до ст.48 Митного кодексу України.

Тобто, висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польщі від 26.11.2019 №1401-ІОС.4331.103.2019, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом, оскільки в ході проведення перевірки відповідачем не було здобуто прямих доказів того, що товар (сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2007 року випуску, сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2008 року випуску та напівпричіп KOEGEL S24 2008 року випуску) не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Натомість, у матеріалах справи наявний лист лист генерального директора H.T.S. HOL TRUCK SERWIS Tomasz Kozuchowski (експортера) щодо вказаних товарів, яким митні органи повідомлено про те, що усі необхідні документи щодо підтвердження походження сідельних тягачів та напівпричіпа були подані до відповідної митної служби Республіки Польща. Однак, через обмежену роботу державних установ Республіки Польща у зв`язку із епідемією коронавірусу письмове підтвердження даного факту може бути отримано після завершення карантинних заходів (а.с. 43).

Також листом Палати адміністрування державних доходів у Варшаві від 26.11.2019 №1401-ІОС.4331.103.2019 польськими митними установами підтверджено справжність доказів про походження товару (а.с. 104)

Крім того, слід зауважити, що надані позивачем декларації-інвойси складені відносно саме тих транспортних засобів, які проходили процедуру розмитнення, оскільки ідентифікаційні номера транспортних засобів, що зазначені у деклараціях-інвойсах, відповідають вказаним у митних деклараціях.

Доказів в підтвердження доводів про те, що сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2007 року випуску, сідельний тягач RENAULT 500 DXi Magnum 2008 року випуску та напівпричіп KOEGEL S24 2008 року випуску оформлені ТзОВ "Рікое Україна" за митними деклараціями від 05.01.2018 № UA403010/2018/000115, 09.01.2018 №UA403010/2018/000149, 20.02.2018 № UA403010/2018/0001219 не мають преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відповідачем не надано та судом не здобуто.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції " Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення партій товару за преференційною ставкою ввізного мита.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України не виконано обов`язку доведення правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при рішень контролюючого органу на відповідність критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання їх протиправними.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Галицької митниці Держмитслужби від 31 березня 2020 року № 9/7.4-17/209000 та № 10/7.4-17/209000 є підставними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі №500/1251/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 25.01.2021 по 05.02.2021 у відпустці постанова складена в повному обсязі 08.02.2021.