Постанова

від 04.02.2021 по справі 904/2468/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2468/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Татарчука В. О.

від 17 березня 2020 року

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Подобєда І. М., Іванова О. Г., Антоніка С. Г.

від 07 вересня 2020 року

за позовом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ледум ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Дніпровська міська рада,

про визнання договору укладеним

за участю представників:

позивача: Максименко С. М.

відповідача: Омельченко Г. Г.

третьої особи: Максименко С. М.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2019 року Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ледум про визнання укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра в редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який здійснив реконструкцію належного йому на праві власності нежитлового приміщення зі зміною функціонального призначення об`єкту та визнав право власності на нежитлову будівлю в судовому порядку без акту введення об`єкту нерухомості в експлуатацію, в порушення вимог Закону України Про планування і забудову територій , Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради № 6/11 від 21 березня 2007 року (зі змінами та доповненнями відповідно до рішення міської ради № 6/46 від 27 травня 2009 року) не виконує свій обов`язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення договору про пайову участь, укладення якого який передбачене імперативною нормою статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій .

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

30 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Потенціал як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум як покупцем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив (прийняв у власність) будівлю кафе по вул. Київській, 1а у місті Дніпропетровську, що складається з: будівлі кафе (літ. А-2), прибудови (літ. а-1), загальною площею 536,5 кв.м, ґанків (літери: а, а1, а2), сараю (літ. Б), навісу (літ. Г) (тимчасовий), огорожі, споруд № 1-7, мостіння І, II, що належить Продавцю на праві приватної власності, і сплатив за нього ціну, визначену цим договором.

Третейський суд при Асоціації Захисники правопорядку рішенням від 20 лютого 2009 визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Київська, буд. 1А, що було предметом зазначеного договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року, без акту введення в експлуатацію.

27 травня 2009 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 134/46 Про передачу земельної ділянки по вул. Київській, 1-А (Ленінський район) в оренду ТОВ Ледум , код ЄДРПОУ 21869802, по фактичному розміщенню будівлі кафе , яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; вирішила вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю Люмен земельну ділянку, площею 0,0717 га (кадастровий номер 1210100000:08:367:0001), та передати її Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум в оренду строком до 15 березня 2016 року по фактичному розміщенню будівлі кафе по вул. Київській, 1А, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.3. (роздрібна торгівля та комерційні послуги) (пункт 1 рішення).

Відповідно до пункту 4.7. зазначеного рішення при зміні функціонального призначення об`єкта, новому будівництві чи реконструкції в межах зазначеної земельної ділянки правовстановлюючі документи слід оформити в установленому порядку.

29 липня 2009 року на підставі цього рішення між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум (Орендар) був укладений договір оренди землі, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0717 га за адресою: вул. Київська, 1А (Ленінський район), зареєстровану в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:08:367:0001.

Згідно з пунктом 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню будівлі кафе.

Відповідно до пункту 3.1. договір укладено до 15 березня 2016 року.

Договір оренди посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В., зареєстрований в реєстрі за № 2400 і у Державному підприємстві Центр ДЗК 18 вересня 2009 року за № 0409104 00703.

Земельна ділянка передана Орендарю за актом приймання-передачі від 29 липня 2009 року.

Третейський суд у складі одного третейського арбітра Вдовіної Л. М. рішенням від 29 березня 2010 року визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. А-2), прибудову (літ. А1-1), підвал загальною площею 567,7 кв. м, ганки (літери а, а1, а2, а3), навіси (літери Д та Е), підпірна стінка (№ 6), І - мостіння, ІІ - мостіння, по вул. Київська, буд. 1 А у м. Дніпропетровську без акту введення в експлуатацію, а також зобов`язав зареєструвати в Комунальному підприємстві Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради право власності на зазначене нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум без акту введення в експлуатацію.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Київська, буд. 1а у м. Дніпропетровську незаконними та зобов`язання здійснити реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25 червня 2010 року у справі № 2а-7129/10/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2010 року, визнав дії Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум в реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. А-2), прибудову (літ. А1-1), підвал загальною площею 567,7 кв. м, ганки (літери а, а1, а2, а3), навіси (літери Д та Е), підпірна стінка (№ 6), І-мостіння, ІІ-мостіння, по вул. Київська, 1А у м. Дніпропетровську без акту введення в експлуатацію, протиправними. Визнав протиправним та скасував рішення Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 20 квітня 2010 року щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум у реєстрації права власності на це нерухоме майно. Зобов`язав Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради на виконання рішення третейського суду від 29 березня 2010 року здійснити реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум права власності на зазначене нерухоме майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум звернулося до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі від 29.07.2009, яке було отримане Дніпропетровською міською радою 27.11.2015 і зареєстроване за вхідним № 36/6367.

26 серпня 2016 року на офіційному сайті Дніпровської міської ради був оприлюднений проект рішення міської ради Про поновлення договору оренди землі від 29.07.2009 (державна реєстрація від 18.09.2009 за №040910400703) по вул. Київській, 1А (Новокодацький (Ленінський) район) ТОВ Ледум , код ЄДРПОУ 21869802, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі та споруди

Відповідно до листа зауважень щодо проекту рішення міської ради Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум необхідно врегулювати питання щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста з Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, у зв`язку з тим, що право власності на нежитлові будівлі та споруди визнано рішенням суду 2010 року та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 2010 року (т. 1, а.с.110).

Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум звернулося до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради з листом № 1603 від 21 серпня 2017 року, в якому просило надати роз`яснення про необхідність пайової участі Товариства у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради у листі № 10/15-577 від 26 вересня 2017 року, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум , вказав, що Товариство порушило норми статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій , статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради № 6/11 від 21 березня 2007 року (зі змінами та доповненнями), оскільки збудувало об`єкт без участі Товариства як забудовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, а також обґрунтував обов`язок забудовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та запропонував укласти договір пайової участі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум у листі № 2146 від 16 листопада 2017 року заперечило проти порушення чинного законодавства щодо сплати внеску пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста, оскільки будівництво будівлі кафе воно не здійснювало, а придбало будівлю кафе за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року, реконструкцію будівлі кафе не проводило, а отже на Товариство не поширюється дія статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій . За твердженням Товариства ним тривалий час здійснюється оптова торгівля лікарськими засобами і медичними виробами на підставі ліцензій Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, а нежитлове приміщення по вул. Київський, буд. 1А у м. Дніпрі використовується ним як склад для зберігання лікарських засобів і медичних виробів для служби крові. З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає укладання договору пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста під час поновлення договору оренди землі, Товариство просило розглянути питання щодо пайової участі окремо від питання поновлення договору оренди землі.

До листа Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум додало копії ліцензії, серія АВ №341405, виданої 17 липня 2007 року Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення, ліцензії, серія АГ № 500945, виданої Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України 17 листопада 2010 року, паспорту аптечного закладу (структурного підрозділу) - аптечний склад № 1, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Київська, буд. 1А; найменування суб`єкта господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум .

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради у листі № 10/15-819 від 29 грудня 2017 року просив Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум надати копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно за адресою: вул. Київська, 1А у м. Дніпрі, копії технічних паспортів, виготовлених на дату укладення договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року та на дату ухвалення третейським судом рішення від 29 березня 2010 року з метою з`ясування усіх обставин.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум надало витребувані Департаментом документи разом з листом № 48 від 18 січня 2018 року, який Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради отримав 24 січня 2018 року за вхідним № 15/21.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ледум лист № 10/15-147 від 15 березня 2018 року, до якого додав для ознайомлення і підписання два примірника проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра з розрахунком розміру пайової участі і графіком його сплати, посилаючись на визнання рішенням третейського суду від 29 березня 2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум права власності на нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 567,7 кв.м по вул. Київська, 1А без актів введення в експлуатацію та вказуючи на проведену Товариством реконструкцію кафе зі зміною функціонального призначення об`єкту, без укладання договору про пайову участь. Зазначений лист був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум 03.04.2018.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю Ледум проект запропонованого Департаментом договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не підписав, що і стало підставою для звернення Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради з позовом до суду.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень (рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів) і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 17 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах наявні законодавчі підстави для укладення між сторонами у справі спірного договору, оскільки відповідач здійснив самочинну реконструкцію та зміну функціонального призначення нерухомого майна за адресою: вул. Київська, 1А у місті Дніпропетровську, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та виступив забудовником, для якого укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з органом місцевого самоврядування є обов`язковим в силу вимог закону. Однак відповідач спірного договору не уклав та не довів наявності визначених статтею 271 закону України Про планування і забудову територій підстав для звільнення його від пайової участі у розвитку інфраструктури міста, з огляду на що суди визнали позовні вимоги обґрунтованими, проте відмовили у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

За висновком судів позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права 27 листопада 2015 року, тобто з дня надходження до Дніпропетровської міської ради клопотання відповідача № 36/6367 від 27 листопада 2015 року про поновлення договору оренди землі з відповідними документами, а позовна давність для вимоги про визнання договору укладеним спливла 28 листопада 2018 року. При цьому суди відхилили доводи позивача про те, що він довідався про порушення свого права у серпні 2016 року, після отримання Департаментом проекту рішення Дніпропетровської міської ради Про поновлення договору оренди землі від 29.07.2009 ТОВ Ледум по фактичному розміщенню нежитлової будівлі та споруди , оскільки дійшли висновку про те, що у вирішенні питання застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах має значення дата отримання від відповідача документів саме міською радою, яка є стороною договору, а не дата отримання Департаментом зазначеного проекту рішення Дніпропетровської міської ради, оскільки позивач (Департамент) у спірних правовідносинах виступає виконавчим і представницьким органом Дніпровської міської ради.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження скаржник послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач у спірних правовідносинах виступає виконавчим і представницьким органом Дніпропетровської міської ради, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 237, 244, 257 Цивільного кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, та не застосували статтю 181 Господарського кодексу України до спірних правовідносин.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на те, що Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не є належним позивачем по цій справі, оскільки Положення про департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, затверджене рішенням Дніпровської міської ради № 31/29 від 31 січня 2018 року не передбачає повноважень Департаменту самостійно укладати договори про пайову участь та подавати позову до суду з цього питання, Департамент не є стороною договору пайової участі рівнозначно із Дніпровською міською радою, а при підписанні договору діє лише у порядку представництва.

Також зазначає про незрозумілість вимог та мети касаційної скарги позивача, в якій він просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, хоча суди попередніх інстанцій за результатом розгляду справи по суті спору вже відмовили у задоволенні позову.

Третя особа відзив на касаційну скаргу на надала.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції 04 лютого 2020 року представник позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради зазначив про те, що у прохальній частині касаційної скарги була допущена описка, уточнив вимоги касаційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене Верховний Суд розглядає касаційну скаргу позивача з урахуванням цих уточнень.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання укладеним між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум (відповідачем) договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України, за змістом якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Отже необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 179 та статті 187 Господарського кодексу України викладений у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2021 року у справі № 922/267/20.

Як встановили суди попередніх інстанцій після набуття права власності на будівлю по вул. Київській, 1 у місті Дніпрі відповідач здійснив реконструкцію цієї будівлі, а 29 березня 2010 року Третейський суд у складі одного третейського арбітра Вдовіної Л. М. рішенням визнав за відповідачем право власності на це реконструйоване нерухоме майно по вул. Київська, буд. 1 А у м. Дніпропетровську без акту введення в експлуатацію.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради у листі № 10/15-577 від 26 вересня 2017 року, адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю Ледум , з посиланням на норми статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій , статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради № 6/11 від 21 березня 2007 року (зі змінами та доповненнями) повідомив про обов`язок Товариства як забудовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та запропонував укласти договір пайової участі, а 15 березня 2018 року разом з листом № 10/15-147 надіслав відповідачу для ознайомлення і підписання два примірника проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра. Однак відповідач не підписав зазначений договір.

Отже спірні правовідносини виникли між сторонами у цій справі з приводу неукладення передбаченого законом договору пайової участі.

Станом на час здійснення реконструкції та визнання за відповідачем права власності на це реконструйоване нерухоме майно по вул. Київська, буд. 1 А у м. Дніпропетровську правовідносини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту урегульовувалися Законом України Про планування і забудову територій , зокрема статті 27-1, яка зобов`язувала замовника, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до частини третьої статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Частина п`ята статті 27-1 Закону України Про планування і забудову територій передбачала необхідність укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

17 лютого 2011 року був прийнятий Закон України Про регулювання містобудівної діяльності , згідно з яким Закон України Про планування та забудову територій був визнаний таким, що втратив чинність. Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності 12 березня 2011 року, а частина третя, абзац 7 частини дев`ятої статті 40 зазначеного Закону набрали чинності з 01 січня 2013 року.

Стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності також зобов`язувала замовника, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та передбачала необхідність укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже зазначені закони передбачали укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі. Однак на виконання цих норм законів договір пайової участі між органом місцевого самоврядування та відповідачем не був укладений.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 5 Цивільного кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У частині третій статті 5 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування нового акта цивільного законодавства до відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати (так звані триваючі правовідносини).

З огляду на викладене суд касаційної зазначає про те, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі як між органом місцевого самоврядування та замовником, щодо укладення передбаченого законом договору пайової участі хоча і виникли у період чинності Закону України Про планування та забудову територій до прийняття та набрання чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проте з огляду на неукладення спірного договору такі правовідносини продовжували існувати також і у період чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тобто ці правовідносини є триваючими. При цьому у межах цих правовідносин у відповідача відповідно до вимог статті 27-1 Закону України Про планування та забудову територій існував обов`язок укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який з втратою чинності зазначеного Закону припинився, та перестала існувати норма закону, яка передбачала укладення цього договору. Натомість з набранням чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у відповідача відповідно до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виник обов`язок укласти договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки укладення цього договору було передбачене нормами статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Висновок Верховного Суду щодо триваючого характеру правовідносин, що виникли між органом місцевого самоврядування та замовником, щодо укладення передбаченого законом договору пайової участі, викладений у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 914/2650/17.

З огляду на неукладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченого статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності правовідносини щодо укладення передбаченого законом договору пайової участі розвитку інфраструктури населеного пункту, що виникли між Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум , станом на дату звернення позивача з позовом у цій справі продовжували тривати.

Відповідно до частин третьої, четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже, як уже зазначалося, укладення між органом місцевого самоврядування та замовником договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на дату подання Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради позову у цій справі було передбачене статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Проте Верховний суд зазначає, що з 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , якими була скасована стаття 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні № 132-IX від 20 вересня 2019 року договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статті 5 Цивільного кодексу України).

Отже станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення, було відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпро. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності при вирішенні спору про укладення договору про пайову участь після втрати чинності цієї норми викладений у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2021 року у справі № 922/267/20, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували викладеного вище, внаслідок чого при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема частини третьої статті 179 та статті 187 Господарського кодексу України, частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та дійшли помилкового висновку про обґрунтованість та доведеність заявленої Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради позовної вимоги про визнання укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Ледум договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, про наявності законодавчих підстав для укладення цього договору.

З огляду на те, що позов у цій справі не підлягає задоволенню у зв`язку з його необґрунтованістю, у судів попередніх інстанцій не було підстав і вирішувати питання щодо застосування заявленої відповідачем позовної давності до позовних вимог у цій справі.

Однак зазначені порушення, допущені судами попередніх інстанцій, не призвели до ухвалення судами неправильного по суті спору рішення у цій справі, що відповідно до частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів проте є підставою для зміни мотивувальної частини цих судових рішень.

Враховуючи відсутність у спірних правовідносинах порушеного права або охоронюваного законом інтересу та необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд касаційної інстанції не бере до уваги наведені позивачем у касаційній скарзі доводи в обґрунтування того, що позовні вимоги заявлені ним у межах строку позовної давності, зокрема доводи про те, що він як самостійна юридична особа, а не структурний підрозділ міської ради, не міг довідатися про порушення свого права з листа відповідача № 36/6367 від 27 листопада 2015 року, адресованого міській раді, який йому не надходив. Проте при цьому, враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у цій справі, суд касаційної інстанції погоджується із загальним висновком позивача про те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до позовних вимог у цій справі позовну давність.

Крім того у зв`язку з відсутністю станом на дату вирішення судами попередніх інстанцій спору у цій справі законодавчо визначеного обов`язку укладати спірний договір суд касаційної інстанції не бере до уваги і доводи позивача у касаційній скарзі про те, що він є стороною спірного договору.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, однак, зазначене не призвело до ухвалення судами попередніх інстанцій неправильних по суті спору судових рішень у цій справі, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення шляхом зміни їх мотивувальних частин з їх викладенням в редакції цієї постанови без скасування резолютивних частин оскаржуваних рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають залишенню без змін з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає резолютивні частини оскаржуваних рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 904/2468/19 без змін, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 904/2468/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. Резолютивні частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 904/2468/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець