Ухвала

від 08.02.2021 по справі 565/1303/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа №565/1303/19

провадження № 51-3794ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кузнецовськ Рівненської області, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого останній раз вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 березня 2014 року за ч. 1 ст. 125, ст. 71 Кримінального кодексу України ( далі КК) у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 14 червня 2018 року у зв`язку із відбуттям покарання,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.121, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК), і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.121, ч. 2 ст. 190 КК та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст.190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК остаточне покарання призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Вараської міської ради для зарахування на рахунок місцевого бюджету 2249,05 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 , 24 лютого 2019 року близько 20:00 год в м. Вараш Рівненської області, неподалік будинку №11 по м-ну Вараш, умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, заволодів його мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 6 Pro», IMEI НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 вартістю 4670 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

21 травня 2019 року приблизно о 13:30 год, ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку №45 по м-ну Вараш в м. Вараш Рівненської області, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час конфлікту, умисно наніс ОСОБА_7 не менше двох колотих ударів у ділянку спини металевим дротом із загостреним кінцем довжиною 6,5 см, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити судові рішення та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК. Свої вимоги мотивує тим, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом`якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодування потерпілим майнової шкоди, думку потерпілих, які просили звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком. Вважає, що призначене покарання ОСОБА_5 є надто суворим. Захисник звертає увагу на неправильне, на його думку, застосування судом першої інстанції ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Мотиви Суду

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 1ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.412КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190 КК в касаційній скарзі не оспорюються.

Посилання в касаційній скарзі захисника на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через суворість є безпідставними враховуючи таке.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання звипробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий за кримінально-карані посягання проти власності, негативно характеризується за місцем останнього відбування покарання, не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога; згідно із досудовою доповіддю органу пробації встановлена висока ймовірність повторного вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та небезпека для суспільства.

Обставинами, які пом`якшують покарання засудженого, суд визнав активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставиною, що обтяжує покарання рецидив злочинів.

З урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу засудженого та обставин, що пом?якшують та обтяжують покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та правильно призначив йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190 КК та остаточного покарання на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого більш суворим строком на 5 років позбавлення волі.

Крім того, суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були наведені в апеляційних скаргах засудженого та захисника та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст.370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Таким чином, враховуючи, що в касаційній скарзі захисника відсутнє таке обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК, яке б вказувало на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненими злочинними діями, колегія суддів вважає, що призначене покарання, не порушує загальних засад його призначення, встановлених КК та відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості і не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування. У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.

Покарання, призначене ОСОБА_5 , є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 65 КК.

Підстав для звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 190 КК, у касаційній скарзі захисника не наведено.

Аргументи захисника про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст.177 КПК на висновок колегії суддів щодо вирішення питання про відкриття касаційного провадження не можуть вплинути, оскільки засуджений ОСОБА_5 вже відбуває покарання на підставі вироку суду, який набрав законної сили.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3