Рішення

від 29.07.2011 по справі 2-3399/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Деснянський районний суд міста Києва

м. Київ, пр. Маяковського, 5в, 2225, "(044) 547-81-73. (044) 547-24-23. (044) 547-37-27"

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2011 р. Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарях - Сугак К.В., Чепіга О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово - будівельного кооперативу Будівельник - 8 , ОСОБА_2 , 3-ті особи - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ЖБК Будівельник - 8 , ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 28.07.1988 року Виконкомом Київської міської ради народних депутатів її колишньому чоловіку - ОСОБА_2 надано ордер на зайняття вищезазначеної квартири.

Ордер видано на вселення трьох чоловік - позивача у справі, відповідача та їх дочки ОСОБА_4 .

17.12.1991 року ОСОБА_1 розлучилась з чоловіком, після чого він перестав проживати разом з позивачем та дитиною, з 1991 року по теперішній час відповідач жодного разу не заявився у квартирі, всі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення несе виключно позивач.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням з тих підстав, що останній протягом близько 20 років у спірній квартирі не проживає без поважних на то причин.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просять суд його задовольнити.

Голова правління ЖБК Будівельник - 8 - співвідповідача у справі, в суді зазначив, що позов підляже задоволенню з наведених в ньому підстав.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартири з поважних причин - у зв`язку з неможливістю спільного проживання, інтерес до квартири не втратив.

Третя особа у справі - ОСОБА_3 вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи у справі - Київського міського БТ1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, третьої особи, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_2 - відповідачу у справі на підставі ордеру від 28.07.2008 року (а.с. 14).

Відповідно зазначеного ордеру вселенню у квартиру підлягали сторони у справі та їх дочка - ОСОБА_4 .

Спірна квартира є кооперативною, відноситься до ЖБК Будівельник - 8 .

Як вбачається з Довідки від 17.06.2010 року, виданій ОСОБА_2 , останній є членом ЖБК , власником квартири АДРЕСА_1 та цілком вніс пайовий внесок за зазначене житлове приміщення (а.с. 22).

На час розгляду справи у спірній квартирі зареєстровано 5 осіб - ОСОБА_1 - позивач у справі, ОСОБА_2 - відповідач, ОСОБА_3 - дочка сторін у справі та малолітні діти ОСОБА_3 - ОСОБА_5 2006 року народження, (а.с. 23).

17.12.1991 року подружжя ОСОБА_1 розірвало шлюб (а.с. 12), відповідач залишив спірне

житло.

Позивач зазначає, що відповідач залишив спірну квартиру з власної волі та не проживає там без поважних причин понад 19 років.

В обгрунтування зазначеного ОСОБА_1 посилається на Акти, складені працівниками ЖЕК, довідки про не проживання відповідача, надані головою ЖБК та покази свідків.

Відповідач, представник відповідача, не оспорюючи факт не проживання відповідача в спірній квартирі, зазначають, що останній не проживав у ній з поважних причин - у зв`язку з неможливістю спільного проживання, про що він повідомляв ЖЕК, звертався до органів внутрішніх справ.

Аналізуючи докази, надані ОСОБА_1 в обгрунтування не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі без поважних на то причин, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданого позивачем Акту від 20.09.1996 року в ньому зазначено, що Со слов ОСОБА_1 её бывший муж не проживает в квартире с 1991 года, что подтверждают соседи (а.с. 18).

Аналогічний зміст має Акт від 22.11.1996 року (а.с. 19).

Разом з тим, згідно Акту від 16.06.2010 року відповідач не проживає у спірній квартирі з 1992 року (а.с.21).

Щодо наданих в підтвердження не проживання відповідача у квартирі як доказів Довідок, складених одноособово Головою правління ЖБК (а.с. 17, 30,31, 32) суд не може визнати їх належними доказами у справі, оскільки складання таких довідок до компетенції голови правління одноособово не входить.

Суд також не може прийняти до уваги як доказ довідку Голови ЖБК про те, що ОСОБА_1 сама сплачувала комунальні послуги, оскільки ЖБК може фіксувати лише факт наявності або відсутності заборгованості по квартирній плати чи комунальним послугам, встановити, хто особисто і з чиїх джерел доходу оплачує зазначені платежі, фактично не можливо.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили факт не проживання відповідача у спірній квартирі, разом з тим, з яких причин останній там не проживає, чи добровільно чи з поважних причин залишив спірне житло, пояснити не могли.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнає встановленими ті обставини, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартири протягом тривалого часу, при цьому позивачем не надано доказів про його не проживання в спірній квартирі без поважних на то причин

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не втратив інтерес до спірної квартири, періодично сплачував платежі за неї, не користувався квартирою з поважних на то причин.

Зазначений висновок суду грунтується на наступних доказах.

Так, як вбачається з наданих відповідачем доказів, 17.10.1994 року він звертався до Голови правління ЖБК з заявою про неможливість спільного проживання у квартирі та з проханням не виписувати його з квартири (а.с. 110), на протязі 1991 - 1995 року та у 2000 році сплачував квартплату та комунальні послуги (а.с. 112 - 118), 14.06.2010 року він звертався

через свого представника до ЖБК з метою отримання документів щодо спірної квартири (а.с.94), 13.07.2010 року до Деснянського РУТУ МВС України в м. Києві щодо заміни замків на дверях квартири та неможливості попасти до неї (а.с.99).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 пояснили, що відповідача не впускали в квартиру, у зв`язку з чим він жив у знайомих та родичів, пізніше поїхав працювати на Північ. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_2 присилав їй гроші, якими вона за нього оплачувала комунальні платежі за спірну квартиру.

Аналізуючи вищевикладені докази суд приходить до висновку про те, що відповідач дійсно на протязі тривалого часу не проживав у спірній квартири, однак з поважних на те причин - у зв`язку з неможливістю спільного проживання та чинення йому у цьому перешкод.

Відповідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Постановою Пленуму Верхового суду України від 12.04.1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України роз`яснено судам, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням, необхідно встановлювати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

За таких обставин суд підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втрати вправо користування житлом не вбачає.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на квартиру, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині виходячи з наступного.

Як вбачається з Довідки від 17.06.2010 року, виданої ЖБК Будівельник - 8 , ОСОБА_2 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , він цілком вніс пайовий внесок за квартиру 11 червня 1992 року , є членом ЖБК з 08.01.1987 року (а.с. 22).

Відповідно статті 15 Закону України Про власність від 07.02.1991 року, який діяв на час виплати паєнакопичення за спірну квартиру і втратив чинність на підставі Закону N 997-У 997-16 ) від 27.04.2007 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує також ту обставину, що позивачем ні в позовні, ні під час судового розгляду справи не надано жодних обґрунтувань та доказів наявності правових та фактичних підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись 10,60,88,213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги потягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня

отримання копії цього рішення.

Суддя: