Рішення

від 04.09.2007 по справі 40/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.09.07 р.                                                                               Справа № 40/83                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Сніжнянський завод хімічного машинобудування " м.Сніжне

до першого  відповідача відкритого акціонерного товариства "Машинобудівельний завод "Буран" м. Донецьк

до другого відповідача Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз "м. Донецьк

про стягнення 50000 грн. 00 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача  Жигулін В.Д.- юрисконсульт

від першого відповідача  Хоміцький В.М.- юрисконсульт

від другого відповідача не прибув

     З урахуванням складності справи та витребування важливих доказів, про існування яких суд дізнався вже під час процесу, строк вирішення спору було продовжено на один місяць за приписами частини третьої ст.69 ГПК України.

     Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

     Не з'явлення у судове засідання представника другого відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалів згідно ст.75 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в сумі 50000 грн., яка утворилася на час розрахунків за простим векселем № 66634271235072 від 27.12.02р.

          Перший відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

    - позивач не дотримувався вимог вексельного законодавства та не пред'явив вексель до платежу - ТОВ НВП "Кварц", і відповідно до неплатежу не опротестував вексель, тому втратив право регресу проти індосантів, проти трасантів і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта, як це передбачено ст. ст. 34, 44 та 53 Уніфікованого закону;

    - перший відповідач є у вексельних правовідносинах індосантом, тому  не  видавав  вексель,  а  передав  його у  вигляді бланкового індосаменту орендному підприємству " Донецькміськтепломережа";

    - оскільки позивачем порушені вимоги п.2 ст.70 Уніфікованого закону, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення зобов'язань  за векселем ( строк погашення зобов'язання, а саме пред'явлення векселю закінчився 28.12.2002р.);

    - відносини із спірним векселем знайшли своє відображення у справі 1/422 від 17.09.03р., де було встановлено, що судом  здійснено огляд оригіналу спірного векселю, який було передано позивачем на адресу ВАТ" Сніжнянськводоконал". Крім того відповідно до вимог ст.16 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться переказний вексель, розглядається власником за законом, якщо засновує своє право на безперервному ряді індосаментів. Наданий лист ТОВ " Сніжнянськводоканал" не може бути прийнятий в якості доказу власності позивача за векселем з вищевказаних підстав;

    -  ряд індосаментів за векселем переривався;

-          позивачем не надало доказів того, що він є власником вказаного векселю.

    Другий відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

    - належним відповідачем у справі є відкрите акціонерне товариство "Машинобудівельний завод "Буран";

    - на підставі акту прийому - передачі векселя від 10.12.2001р. ОП "Донецьктепломережа" в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу в листопаді 2001р. передало ДК "Укртрансгаз" УМГ "Донбастрансгаз" спірний вексель на суму 50000 грн.;

    - в свою чергу 10.12.01р. ДК "Укртрансгаз" УМГ" Донбастрансгаз" передало ВАТ "Сніжнянський завод хімічного машинобудування" вексель в рахунок погашення заборгованості за контрактом №2461 від 29.03.99р.;

    - доказів неплатоспроможності ТОВ НВП "Кварц" як емітента зазначеного векселю позивачем не доведено;

    -   не пред'явлення векселю до платежу та його не опротестування у нотаріуса, позбавляє позивача у зв'язку з пропуском строку позовної давності вимагати  стягнення заборгованость за векселем.

          З'ясувавши фактичні обставини справи, докази, які їх підтверджують, вислухав доводи представників позивача та першого відповідача, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд встановив:

      Судом прийнято до уваги, що належним відповідачем у справі є Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", тому справа розглядається за місцем знаходження  останнього.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.

     До прийняття рішення у справі позивач згідно ст.22 ГПК України уточнив свої вимоги до відповідачів і намагається стягнути з кожного із них заборгованість окремо в сумі 25000 грн.

           Позов мотивовано тим, що позивач є законним держателем простого векселю № 66634271235072, емітованого 27.12.02р. ТОВ НВП "Кварц , далі емітент, з строком платежу за пред'явленням.

Вищезазначений  вексель  був використаний у розрахунках за договором купівлі - продажу № 64-у від 29.11.01р., укладеного між емітентом та відкритого акціонерного товариства "Машинобудівельний завод "Буран", далі "Буран". Умовами цього договору (п.4.3) передбачено застосування векселя у розрахунках. Як свідчить акт прийому-передачі векселів від 07.12.01р., вексель був переданий ТОВ НВП "Кварц" "Буран" без застережень та посилання на зобов'язання.

  Актом прийому-передачі від 10.12.01р. зазначений вище вексель було отримано позивачем від ДК "Укртрансгаз" УМГ "Донбастрансгаз", далі "Донбастрансгаз" за рахунок погашення заборгованості останнього згідно п.5.1 договору поставки №2461 від 29.03.99р.

  У вищевказаних операціях вексель виконував функцію розрахункового документа: позивач одержав від "Донбастрансгаз вексель в оплату за поставлену продукцію.

 Позивач посилається на приписи ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, далі Закон -1, де в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

 Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.05р. відносно емітента  порушено провадження у справі про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

  Господарський суд Донецької області, ухвалою суду від 23.03.06р. визнав емітента банкрутом, а 04.09.06р. та виніс ухвалу про ліквідацію підприємства боржника.

  Оскільки позивач не має можливості стягнути заборгованість за векселем з прямого боржника, емітента векселю визнано банкрутом, він намагається стягнути заборгованість (вартість) за векселем в сумі 25000 грн. з кожного зі відповідачів окремо, як осіб зобов'язаних перед ним за вексельним обігом.

          Суд вважає доводи позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача , як такі, що не ґрунтуються на законі.

У даній справі мова йде про стягнення заборгованості (вартості) за векселем, і він не втратив своєї сили, тому судом при вирішенні спору застосовується вексельне законодавство, а не норми цивільного права.

 Згідно статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.91р. № 120-ХП (далі – “Закон-2”) вексель є єдиним цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У відповідності зі ст. 2 Закону-2 емітентом цінних паперів є юридична особа, в даній справі це відповідач, яка від свого ім'я випускає цінні папери та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають із умов їх випуску.

Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати у строк та у порядку, передбаченому Закону-2, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права та обов'язки за цінними паперами виникають з моменту їх передачі емітентом чи його уповноваженою особою одержувачу (покупцеві) або його уповноваженій особі( ст.14 Уніфікованого закону).

Закону-1 визначив особливості обігу векселів і Україні відповідно до вимог Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 р., далі – “Уніфікований закон.

В силу статті 16 Уніфікованого закону власник переказного   векселя   вважається   його    законним  держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Якщо особа втратила право володіння переказним векселем в силу будь-якої події, держатель, який обґрунтував своє право на нього згідно з порядком, зазначеним у попередньому абзаці, зобов'язаний повернути вексель, якщо він придбав його несумлінно або припустив при його придбанні грубу необережність.

Так, статтею 70 “Уніфікованого закону” встановлено, що позовні вимоги до акцептанта погашаються по закінченні трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу незалежно від протесту векселю та пред'явлення вимог до векселедавця (емітента).

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо строку платежу.

Стаття 78 Женевської конвенції від 07.06.1930р., якою запроваджено “Уніфікований закон”, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений день від пред'явлення мають бути на протязі строків, встановлених ст. 23 “Уніфікованого закону”, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Витікання строку розпочинається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі.

       Отже, з огляду на вищевикладене, позови за векселями до акцептанта переказного чи векселедавця простого векселя можуть бути заявлені на протязі трьох років з дня строку платежу незалежно від протесту векселя.

 Безумовність вексельного зобов'язання означає, що воно не повинно ставиться в залежність від будь-яких причин або умов.

Законодавець визначає два способи стягнення коштів за векселем: шляхом надання векселю статусу виконавчого документа або подання позову про стягнення заборгованості (вартості векселів) до суду.

    Векселедержатель має право на подання позову до усіх осіб, які видали, акцептували, індосували переказний вексель або поставили на ньому аваль, оскільки названі особи є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем.

 Стаття 43 “Уніфікованого закону надає право держателю  використати  своє   право  регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб:

    при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений;

    навіть до настання строку платежу:

    - якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

    - у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

-          у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Слід звернути увагу учасників процесу, що суть регресу за вексельним законодавством полягає у тому, що держатель векселю не обмежується правом звернутися з вимогами до основного боржника (акцептанту – за переказним векселем та векселедавцю - за простим векселем).

Право регресу надає можливість отримати грошові кошти зі інших зобов'язаних осіб за векселем. Стаття 43 Уніфікованого закону  надає можливість здійснення такого права по відношенню зобов'язаних осіб за векселем( векселедавцю, індосантам) при умови настання строку платежу  і навіть після цього.

Умови отримання права на регрес  при настанні строку платежу. Тут необхідно наявність факту відмови від платежу. Крім того, обов'язково здійснення протесту векселю в неплатежі(ст.44 Уніфікованого закону).

Законодавець визначає три умови регресу на час настання строку платежу:

-  повна або частка відмова в акцепті (подібна відмова підтверджується протестом (ст.ст.9, 15, 22 Уніфікованого закону);

- банкрутства платника (частина 4 ст.2 Закону-1 підтверджує таку ситуацію, коли існують докази порушення провадження у справі про банкрутства відносно трасата або векселедавця простого векселя, а також визнання його банкрутом, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні. Ці обставини підтверджує ухвала суду про порушення провадження у справі про банкрутство або постанова про визнання його банкрутом. Відсутність необхідності у здійсненні протесту векселю підтверджує п.5.2 Положення про операції банків з векселями. Питання стягнення заборгованості повинно бути вирішено шляхом звернення з позовом до суду);

-  банкрутство трасанта за векселем, яке не потребує акцепту; ( зі урахуванням ч.4 ст.2 Закону-1 у випадку визнання банкрутства трасанта за векселем здійснення протесту для отримання регрес них прав не потребує(ст.ст.22,44 Уніфікованого закону).

  Крім того як свідчить судова практика при розгляді таких справ, потрібно обов'язково дотримуватися вимог чинного законодавства. Так, відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого  закону  держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

 Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за  рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

     Оскільки в українському законодавстві немає норм, що дозволяли б визнати платника неплатоспроможним без установлення такого факту судом, а в п. 4 ст. 2 Закону-1 прямо передбачено, що використання векселедержателем права на регрес можливе за умови банкрутства боржника, то неплатоспроможність платника за векселем або векселедавця, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, встановлюється господарським судом у процесі порушення справи про банкрутство або визнання платника банкрутом у порядку, передбаченому Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-XII (у редакції Закону від 30 червня 1999 р. N 784-XIV "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону-1 порушення провадження у справі про банкрутство або визнання боржника банкрутом є достатнім для  виникнення у векселедержателя права регресу до настання терміну платежу, незалежно від того, чи акцептував трасат вексель. Якщо ж вексель не підлягає акцепту, право регресу виникає у векселедержателя лише в разі визнання трасанта банкрутом (порушення справи про банкрутство в цьому випадку недостатньо).

За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

 Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54).

 У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

 Позивач є законним держателем вказаного векселя, оскільки його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів який перевірено судом.

 Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивач, як власник та законний векселедержатель у розумінні ст. 16 “Уніфікованого закону”, не втратив свого права  на стягнення  заборгованості за векселем солідарно з відповідачів.

За такими обставинами позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з відповідачів у справі слід стягнути з кожного 25000 грн. окремо, з віднесенням на них пропорційно витрат по державному миту та забезпеченню судового процесу відповідно до вимог ст.ст.44,49 ГПК України.

Щодо пропуску строку позовної давності, то доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Відповідно  до  абзацу  1  ст.  70  Уніфікованого  закону  позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

     Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Як свідчать докази у справі позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки дізнався він про порушене право лише 11.02.06р., а саме на час порушення справи про банкрутство, що відповідає вимогам вексельного законодавства. У той же час цивільне законодавство, яке регулює питання строку позовної давності не підлягає застосуванню у вексельних правовідносинах.

Посилання відповідача на факти встановлені судом на час розгляду справи №1/422пд приймаються судом поряд зі іншими доказами у справі і не мають для нього заздалегідь встановленої сили в розумінні ст.ст. 35,43 ГПК України на тих підставах, що:

  - мотивувальна частина судового рішення має обов'язкове значення лише остільки, оскільки вона встановлює преюдиційні факти(обставини);

  - причому, частина третя ст.35 ГПК України не виключає спростування в загальному порядку обставин, що отримали характер преюдиційних фактів;

  - щодо тлумачення правових норм та висновків про можливість (неможливість) їх застосування до певних правовідносин, то тут мотивувальна частина судового рішення не може бути визнана обов'язковою для будь-якої особи;

  - фактично мова йде про тлумачення фактів зазначених у судовому рішенні та висновкам щодо їх застосуванню, яким надають значення преюдиційних фактів, однак взагалі мова не йдеться про їх встановлення;

  - таке тлумачення та висновки є судовим прецедентом, який в національному законодавстві Україні не визнається джерелом права.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін – за згодою цього представника.  Представником позивача та першого відповідача надана суду згода на оголошення скороченого рішення по справі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.ст. 2, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", ст.ст.16, 70, 77, 78 Женевської конвенції, ст.ст. 9, 15, 16, 22, 23, 34, 35, 43, 44, 46, 54, 75, 77, 78 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 р., ст.ст. 22, 27, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

          1.   Позов задовольнити.

          2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Буран", 83011, м. Донецьк, вул. Кірова, 1а, ід.код 13510783, на користь:

- відкритого акціонерного товариства" Сніжнянський завод хімічного машинобудування", 86510, м.Сніжне, Донецької обл., вул. Радянська,101,ід. код 00217662, заборгованість за векселем в сумі 25000 грн., витрати по держмиту в сумі 250 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ.

          3. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", 83052,м. Донецьк, проспект Ілліча,100а, ід.код 00153169,на користь:

- відкритого акціонерного товариства "Сніжнянський завод хімічного машинобудування", 86510, м.Сніжне, Донецької обл., вул. Радянська,101,ід. код 00217662, заборгованість за векселем в сумі 25000 грн., витрати по держмиту в сумі 250 грн., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн., видавши наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України,: 07.09.07р.