Рішення

від 02.02.2021 по справі 495/4587/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/4587/20

№ провадження 2/495/932/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

02 лютого 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4

від відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Гетманченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/4587/20

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про виділ у натурі частки земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

04.08.2020 року ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2) про виділ в натурі частки земельної ділянки (а.с.1-3).

Так, позивач просить суд:

- виділити йому - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )в натурі 1/2 частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:011:0093, загальною площею 0,0701 га;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 495/4587/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ у натурі частки земельної ділянки. По Справі призначено підготовче судове засідання (а.с.77-78).

21.12.2020 року від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Гетманченка І.С., до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_4 , відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_4 визнав частково, а саме зазначивши, що відповідачі визнають вимогу позивача щодо виділу у натурі, належної йому на праві приватної власності (спільної часткової) Ѕ частини земельної ділянки, однак заперечують проти проведення виділу у відповідності до запропонованої позивачем схеми виділу земельної ділянки, виготовленої інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_5 . Просив суд здійснити виділ у натурі частини земельної ділянки у відповідності до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_6 в 2020 році.

Позивач - ОСОБА_4 , в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Гетманченко І.С., з позовними вимогами ОСОБА_4 погодилися частково, підтримали відзив на позовну заяву та просили суд здійснити виділ позивачу у натурі частини земельної ділянки у відповідності до схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_6 в 2020 році.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_4 , заслухавши всіх учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 26.10.2018 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:011:0093, загальною площею 0,0701 га, з багаторічними насадженнями 0,0442 га, капітальною одноповерховою будівлею 0,0442 га, капітальною одноповерховою будівлею 0,0041 га, під проїздами, проходами та площадками 0,0218 га.

На підставі вказаного договору було зареєстровано право власності на земельну ділянку, а саме: за ОСОБА_4 - Ѕ частка, за ОСОБА_1 - ј частка, за ОСОБА_2 - ј частка. Таким чином, позивач та відповідачі є співвласниками земельної ділянки на підставі спільної часткової власності.

Позивач вказує, що відповідачі використовують земельну ділянку як паркінг для автівок, з чим він не згоден та на його замовлення сертифікованим інженером- землевпорядником ФОП ОСОБА_5 було виготовлено схему виділу часток земельної ділянки.

За твердженням позивача, він мав намір укласти з відповідачами договір по виділення часток у натурі та запропонував вищевказану схему виділу, проте на теперішній час відповіді від відповідачами не отримано. Відповідачі відмовляються від укладання договору про виділення у натурі частки майна позивача, у зв`язку з чим обмежують право позивача на виділ у натурі його частки з майна спільної часткової власності.

Вище зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача із відповідною позовною заявою до суду.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державною та органами самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст.47 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.316 та ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ч.ч. 1-2 ст.358, ст.361 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст.367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною 4 ст.120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 19.02.2014 року зазначив, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

При вирішенні справи даної категорії, крім вказаної спеціальної норми суду слід враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому, суду слід врахувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Вказані обставини, що встановлені матеріалами справи, та зазначені норми чинного законодавства свідчать про наявність усіх фактичних та правових підстав для здійснення виділу ОСОБА_4 в натурі 1/2 частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:011:0093, загальною площею 0,0701 га.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ у натурі частки земельної ділянки, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 316-317, 321, 328, 356, 358, 361, 364, 367 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 200, 206, 247, 258-259, 263 265, 268, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ у натурі частки земельної ділянки - задовольнити.

Виділити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в натурі 1/2 частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:011:0093, загальною площею 0,0701 га.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Мишко