Постанова

від 27.01.2021 по справі 461/3357/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3357/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/2216/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Левик Я.А., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Сеньків Х.І.,

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марчишина Ю.А., представника Галицького ВДВС м. Львові Рожнятовського А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марчишина Юрія Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - голова Національної асамблеї людей з інвалідністю України про встановлення фактів невиконання рішення суду, відсутності договору з надання житлово-комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марчишина Юрія Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - голова Національної асамблеї людей з інвалідністю України про встановлення фактів невиконання рішення суду, відсутності договору з надання житлово-комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивували тим, що у 2011 році Галицький районний суд м. Львова задовольнив їх позов до ЛКП Айсберг та зобов`язав комунальне підприємство укласти з ними: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір Про надання послуг з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначеним рішенням суду зобов`язано ЛМК Айсберг укласти з ними договір Про надання послуг з вивезення побутових відходів .

Виконавче провадження №32435437 відкрито 04 травня 2012 року.

До сьогоднішнього відповідачем ЛКП Айсберг дане рішення суду не виконане, через бездіяльність Галицького відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України.

Державний виконавець Галицького відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України Марчишин Ю.А. не вчиняє дій щодо виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року, чим принижує їх і позбавляє особистих немайнових прав.

З урахуванням зазначених обставин позивачі просили:

встановити факт невиконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року по справі №2-446/11, ВП №32435437 від 04 травня 2012 року державним виконавцем Марчишиним Ю.А.;

встановити факт відсутності договору з надання послуг по утримання будинку виконавцем ЛМКП Айсберг між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 згідно рішення Галицького районного суду м. Львова по справі №2-446/11 від 09 вересня 2011 року виконавче провадження ВП №32435437 від 04 травня 2010 року;

зобов`язати начальника Міжрегіонального західного управління міністерства юстиції (м. Львів) провести їх особистий прийом для вирішення питання виконання рішення суду по справі №2-446/11 від 09 вересня 2011 року ВП №32435437 від 04 травня 2012 року в найкоротший час (а.с.2-5).

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марчишина Юрія Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - голова Національної асамблеї людей з інвалідністю України про встановлення фактів невиконання рішення суду, відсутності договору з надання житлово-комунальних послуг, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликаються на незаконність оскаржуваного рішення та ухвалення його з порушенням норм матеріального права та порушенням прав позивачів.

Вказують також на порушення норм процессуального права під час відкриття провадження у справі та в процесі розгляду позовної заяви.

Зазначають, що судом першої інстанції помилково не було застосовано норми ст.ст. 55, 129 КУ, не захистив порушені прав громадян з інвалідністю та фактично відмовив їм у доступі до правосуддя.

Звертають увагу суду, що рішення, котре набрало законної сили уже протягом 8 років і 3 місяців не виконується.

Просять рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Марчишина Ю.А., представника Галицького ВДВС м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рожнятовського А.М. щодо заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з позовної заяви, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявлено вимоги, в яких вони на захист своїх прав просять встановити факти невиконання судового рішення та відсутності укладеного договору.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження 14-144цс18).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, розглядаючи вимоги позивачів щодо встановлення фактів відсутності укладеного договору, а відтак невиконання рішення суду від 09 вересня 2011 року, суд звертає увагу на те, що встановлення фактів передбачено Цивільним процесуальним Кодексом України.

Зокрема, відповідно до ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що встановленню підлягає лише той факт, який має юридичне значення, а не призначений для подальшого вирішення судами спорів, пов`язаних з ним.

З наданих позивачами суду документів вбачається, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року задоволений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства (ЛМКП) Айсберг ; зобов`язано відповідача укласти з позивачами та ОСОБА_3 договори про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, вивезення побутових відходів.

З листів начальника Галицького відділу ДВС м. Львів від 03 січня 2020 року та начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 10 березня 2020 року (№ КО-7/3/03) вбачається, що у Галицькому відділі ДВС м. Львів з 2012 року перебуває виконавче провадження № 32435437 з примусового виконання виконавчого листа відповідно до зазначеного вище рішення суду.

У ході виконання судового рішення до відділу ДВС 26 лютого 2015 року надійшов лист ЛМКП Айсберг про долучення до матеріалів виконавчого провадження доказів виконання боржником вимоги державного виконавця від 18 лютого 2015 року, а також додано копії супровідного листа № 190 від 25 лютого 2015 року, опису вкладеного у цінний лист та квитанції, як доказу про відправку цінного листа, копія типового договору Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 25 лютого 2015 року.

Також, на адресу відділу надійшов договір № 87 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який надіслано стягувачам 27 листопада 2019 року за вихідним номером 19979 для подальшого підписання.

У скарзі-претензії від 03 січня 2020 року позивачі зазначили, що надані їм для підписання договори не відповідають вимогам законодавства тому вони їх не підрисували, зазначені обставини підтвердили позивачі в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, в ході виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року у справі №2-446/2011 ЛМКП Айсберг двічі надсилали позивачам для підписання договір з надання послуг про надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, який був розроблений на підставі типового договору з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, однак останні відмовилися підписувати цей договір, оскільки вважали, що такий не відповідає вимогам Закону України Про житлово - комунальні послуги .

Державним виконавцем 03 січня 2020 року на адресу позивачів надіслано роз`яснення щодо вказаного договору та з інформацією, куди саме необхідно звернутись для подальшого його підписання.

03 лютого 2020 року державним виконавцем винесено вимогу № 5964, якою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов`язано надати письмові пояснення про те, чи відомо їм про підписання договору, чому ними не повідомлено відділ ДВС про факт підписання договору з ЛМКП Айсберг .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року (справа № 2-446/11) відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів Тетюка Р.М. про роз`яснення ходу виконання рішення суду від 09 вересня 2011 року.

Крім того, позивачами надано лист Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14 серпня 2019 року № Г-30/7/02, лист директора юридичного департаменту Львівської міської ради від 07 листопада 2019 року, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - ремонту приміщень №№ 1, 3 по АДРЕСА_1 , фотографії будівництва та копія депутатського запиту № 1339 від 15 січня 2020 року на ім`я міського голови м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ґрунтуються на факті тривалого невиконання рішення суду, винесеного іменем України. У той же час, порядок примусового виконання рішень врегульований положеннями Закону України Про виконавче провадження , а наслідки його невиконання передбачені Кримінальним кодексом України (ст. 382).

З урахування викладеного, беручи до уваги обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення таких вимог позивачів.

Крім того, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 також заявлено позовну вимогу про зобов`язання начальника управління юстиції провести особистий прийом позивачів для вирішення питання виконання рішення суду.

Судом встановлено, що порядок проведення особистого прийому громадян керівниками органів державної влади врегульований ст. 22 Закону України Про звернення громадян . Статтею зокрема визначено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян зобов`язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об`єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В той же час, з огляду на положення Конституції України та норми ЦПК України щодо компетенції суду, останній не може підміняти собою інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

У цьому випадку мова йде про зобов`язання керівника територіального центрального органу виконавчої влади провести особистий прийом. Дане питання врегульоване на рівні нормативних актів Міністерства юстиції України, його територіальних утворень, наказів (розпоряджень) керівників цих органів.

Судом першої інстанції роз`яснино позивачам, що при недотриманні внутрішнього встановленого порядку прийому громадян в управлінні юстиції, відмови у проведенні такого прийому, у зв`язку із чим могли бути порушені права позивачів, останні мають право оскаржити дії посадових осіб до керівництва Міністерства юстиції України.

Більше того, п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зміст позовних вимог - це спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зі вказаної норми випливає, що позовні вимоги можуть бути пред`явлені виключно до фізичних або юридичних осіб, які мають статус відповідача. В той же час, позивачами даний позов поданий лише до одного відповідача - державного виконавця Галицького відділу ДВС м. Львів.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Левик Я.А.

Приколота Т.І.