Постанова

від 08.02.2021 по справі 495/11830/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1263/21

Номер справи місцевого суду: 495/11830/18

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Татьяна на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Татьяна , Державного реєстратора Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тураєва Ю.В. про визнання договору правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову.

29.12.2018 року ОСОБА_1 в особі представника звернувся із позовом до селянського фермерського господарства "Татьяна" (далі-СФГ), державного реєстратора Білгород - Дністровської районної державної адміністрації Тураєва Ю.В. (далі-держреєстратор) про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника, подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони СФГ вчиняти певні дії, а саме, до ухвалення рішення по справі використовувати для будь-яких потреб та користуватись земельною ділянкою площею 14,4942 га, кадастровий номер 5120884600:01:002:0202, що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Монашівська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву обґрунтовано наступним.

Предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.07.2017 року № 26, укладеного між ОСОБА_1 з одного боку та СФГ в особі голови господарства ОСОБА_2 , з другого боку, згідно якого в оренду передано земельну ділянку площею 14,4942 га, кадастровий номер 5120884600:01:002:0202.

Необхідність визнання недійсним вказаного договору оренди обґрунтовано тим, що позивачу по справі, на момент укладання оспорюваного договору, було 15 років, що суперечить вимогам діючого законодавства, а також з тих підстав, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір.

Станом на виникнення спору у відповідача СФГ виникли речові права щодо користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого можуть бути втрачені якісні природні властивості земельної ділянки, яку СФГ використовує на підставі правочину, вчиненого з порушеннями актів цивільного законодавства України.

Процесуальний рух справи:

у суді першої інстанції:

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено СФГ Тетяна використовувати для будь-яких потреб та користуватись земельною ділянкою площею 14, 4942 га, кадастровий номер 5120884600:01:002:0202, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Монашівська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ухвалення рішення по справі.

Судом враховано пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідність виду забезпечення позову.

у суді апеляційної інстанції:

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Тетяна задоволено, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року про забезпечення позову скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів виходила з того, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб, а посилання лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову апеляційний суд вважав неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

у суді касаційної інстанції:

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки колегія суддів до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам незалежного та неупередженого суду, встановленого законом й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі СФГ Тетяна просить оскаржуване оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити , посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання умов договору оренди СФГ використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення, а саме обробляє, засіває та збирає врожай. Станом на час прийняття ухвали спірна ділянка засіяна та потребує подальшого обслуговування і збору врожаю. Оспорюванню ухвалою суду СФГ заборонено використовувати спірну ділянку, тобто заборонено обробляти її та подальше збирання врожаю, однак такі дії можуть призвести до значної втрати коштів СФГ, оскільки оспорювана ухвала суду не дає можливості покращити стан земельної ділянки та відповідно зібрати врожай. Під час прийняття оспорюваної ухвали СФГ не тільки позбавлено можливості працювати на земельній ділянці, але й позбавлено майна, яке відповідач може отримати після збирання врожаю. Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони використання земельної ділянки, у даному випадку, наносить збитки відповідачу

Сповіщення сторін та заяви у справі.

У судове засідання, призначене на 27 січня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

27 січня 2021 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла електронна форма звернення громадян, яка вмотивована тим, що лише 26 січня 2021 року на офіційному веб-сайті Судова влада України , ознайомившись із звітом авторозподілу, він дізнався про заміну судді-учасника колегії по даній справі, яке відбулось 25 січня 2021 року; ОСОБА_1 переконаний, що визначення судді в цьому випадку відбулось з порушенням порядку визначення складу суду, що є самостійною підставою для заявлення відводу, а тому з цих підстав він бажає підготувати письмову заяву про відвід та заявити його, що неможливо зробити до судового засідання з огляду на необхідність часу для його підготовки та обґрунтування, а тому просить забезпечити йому можливість та час підготувати та заявити відвід з підстав порушення порядку визначення судді-учасника колегії та відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

27 січня 2021 року від ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано тим, що 27 січня та 28 січня 2021 року відбувається погіршення погодної ситуації в Одеській області, здійснюється наліпання мокрого снігу, на дорогах ожеледиця, що може ускладнити рух транспорту, а він як представник ОСОБА_1 здійснює професійну діяльність у м. Білгород-Дністровський Одеської області, однак внаслідок погодних умов та через їх погіршення ускладнюється рух транспорту через ожеледицю на дорогах, що також є небезпечним, а тому він не має можливості через погіршення погодних умов прибути до м. Одеси. Крім того, через веб-портал Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 безпосередньо сам подав клопотання про відкладення розгляду даної справи з підстав необхідності підготовки та обґрунтування доводів його позиції щодо можливого заявлення відводу, для чого необхідний також час.

Розглянувши вказану заяву ОСОБА_3 , судова колегія дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Щодо заяви ОСОБА_1 про намір подати заяву про відвід суддів, то апеляційний суд зазначає наступне.

Зміст зазначеної заяви свідчить, що нею ОСОБА_1 заявив про намір підготовки відповідного клопотання про відвід суддів, якщо певні обставини знайдуть своє підтвердження.

Безпідставним є посилання ОСОБА_1 про порушення порядку визначення складу суду, оскільки розподіл справ відбувається автоматизованою системою документообігу суду відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Крім того, апеляційний суд звертає уваги на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена 07 квітня 2019 року. 27 березня 2019 року СФГ Татьяна звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СФГ Татьяна .

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід суддям учасникам колегії, яка вмотивована тим, що він дізнався про розгляд апеляційної скарги, який було призначено на 12 грудня 2019 року, лише 09 грудня 2019 року з офіційного веб-порталу Одеського апеляційного суду, а отже колегією суддів порушено вимоги процесуального закону, що викликає сумнів у неупередженості та необґрунтованості колегії суддів у складів суддів Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Тетяна задоволено, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року про забезпечення позову скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки колегія суддів до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам незалежного та неупередженого суду, встановленого законом й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

28 липня 2020 року справа надійшла до суду апеляційної інстанції для повторного розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року цивільну справі прийнято до провадження судді-доповідача Громіка Р.Д. та призначено розгляд справи на 02 грудня 2020 року о 14:30 год.

27 листопада 2020 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., Комлевої О.С., яка вмотивована тим, що судовою колегією не було направлено на його адресу та адресу його законного представника копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, копію ухвали про прийняття апеляційної скарги до свого провадження, що позбавило його можливості надати до суду апеляційної інстанції відзив на позовну заяву. Всупереч вимогам процесуального закону, також не було в установленому порядку шляхом направлення судової повістки, сповіщено про час, дату та місце розгляду зазначеної апеляційної скарги. Про розгляд судом апеляційної інстанції даної справи заявник дізнався сам, з офіційного веб-порталу Одеського апеляційного суду, лише 27 листопада 2020 року, тобто за чотири дні до судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., Комлевої О.С. визнано необґрунтованим. Передано справу для вирішення питання про заявлений відвід.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., Комлевої О.С. відмовлено.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги отримано ОСОБА_1 16 червня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2, а.с.18). про час, дату та місце розгляду зазначеної апеляційної скарги ОСОБА_1 дізнався 30 вересня 2020 року, а його представник ОСОБА_3 - 27 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень (т.2, а.с.88-89).

За змістом ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Недобросовісним користуванням процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставних відводів та заяв про намір подати клопотання про відвід колегії суддів, його поведінка свідчить про затягування розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 08 лютого 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони СФГ використання для будь-яких потреб та користування земельною ділянкою виходив з того, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами (а.с.15-17).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.1 п. 2, ч.3 ЦПК України).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається наступне, що ОСОБА_1 звернувся із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.07.2017 року між ним та СФГ з підстав того, що на момент укладання оспорюваного договору йому було 15 років, що суперечить вимогам діючого законодавства, крім того, він не підписував оспорюваний правочин.

Суд першої інстанції дійшов висновку про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ використання для будь-яких потреб та користування спірною земельною ділянкою, зазначивши в ухвалі, що існує реальна загроза щодо можливості реального виконанні рішення суду, внаслідок чого законні права та інтереси позивача не будуть захищені (т. 1, а.с.16).

Разом з тим, виділені матеріали цивільної справи з розгляду заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження припущення про існування реальної загрози виконання можливого рішення суду у справі.

Всупереч ст. 150 ч.3 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином не оцінив обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ використання для будь-яких потреб та користування спірною земельною ділянкою.

Суд не з`ясував і належним чином не обґрунтував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати представник позивача, позовним вимогам, належним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Законність й обґрунтованість прийняття ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ використання для будь-яких потреб та користування спірною земельною ділянкою перевіряється судом апеляційної інстанції станом на час прийняття судом оскаржуваної ухвали, тобто станом на 07.02.2019 року.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів усіх осіб.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Наявність позову про визнання правочину недійсним, саме по собі, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони використовувати земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у відповідача.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову шляхом заборони СФГ використання для будь-яких потреб та користування спірною земельною ділянкою, СФГ зазначає, що станом на час вирішення заяви СФГ використовує земельну ділянку згідно її цільового призначення (обробляє, засіває та збирає врожай), земельна ділянка потребує подальшого обслуговування і збору врожаю, а заборона СФГ використання спірної земельної ділянки, яка потребує обробки, призведе до погіршення стану земельної ділянки та заподіянню збитків відповідачу.

Заборона використання земельної ділянки, у даному випадку йдеться про земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для підтримання належного стану якої необхідно проведення постійних певних дій (обробка, засівання, збирання врожаю) шляхом заборони використання для будь-яких потреб та користування спірною земельною ділянкою, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 211 ч.1 п.п. г, и, і ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення земельного законодавства, зокрема у разі: невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; незабезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить застосувати представник позивача, може призвести до погіршення стану земельної ділянки, завдати збитків відповідачу, як орендарю земельної ділянки.

Виділені матеріали цивільної справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання представника позивача у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи на те, що обраний представником позивача спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норму процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "Татьяна" задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2019 року про забезпечення позову скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони використання для будь-яких потреб та користування земельною ділянкою.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк