Постанова

від 08.02.2021 по справі 522/2109/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1519/21

Номер справи місцевого суду: 522/2109/15-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу заступник прокурора Одеської області (на даний час Одеської обласної прокуратури) в інтересах держави в особі Одеської міської радина рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Івент менеджмент груп , третя особа Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлення порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2015 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менджмент Груп (далі - ТОВ Івент Менджмент Груп ), треті особи: реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про скасування державного акта, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлення порядку виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд: зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року було виконано шляхом видачі на ім`я ОСОБА_1 державного акта на право гласності на земельну ділянку серії ЯД № 786321 від 10 жовтня 2008 року, по зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів гренди землі за № 010850501387. Державний акт виданий, підписаний та зареєстрований Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2008 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Ухвалою Приморського районного суду від 08 червня 2010 року позов залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що відсутні підстави для набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, оскільки вичерпний їх перелік встановлений ст. 81 ЗК України. ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку, він не мав права її відчужувати ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03 березня 2011 року, а в свою чергу ОСОБА_2 не мав права передавати земельну ділянку ТОВ Івент Менджмент Груп .

Зазначене, на думку прокурора, є підставою для задоволення позову. Щодо строку позовної давності для звернення з зазначеними вимогами у справі прокурор вказав, що строк ним не пропущено, оскільки реєстрація права власності була здійснена 31 травня 2014 року, а прокуратура дізналася про це з листа Одеського міського управління юстиції реєстраційної служби 23 грудня 2014 року.

Процесуальний рух справи:

у суді першої інстанції:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року у задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено в повному обсязі.

у суді апеляційної інстанції:

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та апеляційну скаргу представника Одеської міської ради - Поповської Інни Петрівни відхилено; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року залишено буз змін.

у суді касаційної інстанції:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено частково; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

у суді першої інстанції під час нового розгляду:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року у задоволенні позову заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Івент менеджмент груп» , треті особи, що не заявляють вимоги на предмет спору: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі, про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлення порядку виконання рішення суду відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської радипросить оскаржуване рішення скасувати, ухвалите нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подачу апеляційної скарги , посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

У судове засідання, призначене на 27 січня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

26 січня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява Одеської обласної прокуратури про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що у відповідності до розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020р., яке набрало чинності з 26.10.2020р., на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний , зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань.

Крім того зазначено, що відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-Х від 19.09.2019р. та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено найменування прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру; за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зміна назви апелянта відбулась без зміни організаційно-правової форми та місцезнаходження, зокрема, Одеська обласна прокуратура містить такий самий ідентифікаційний код юридичної особи (03528552), як і прокуратура Одеської області. Таким чином, фактично здійснено лише зміну назви апелянта (перейменування) без проведення реорганізації.

З огляду на вищевказане, просить розглянути справу за участю Одеської обласної прокуратури.

Розглянувши вказану заяву, судова колегія дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Поважність причин неявки відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Додатково апеляційний суд звертає увагу, що 30 березня 2020 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) . Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України .

Отже, скаржник був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 08 лютого 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду м.Києва від 04.12.2007р. по справі №2-1491-1/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2008р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

При новому розгляді справи, рішенням Приморського районного суду від 09 грудня 2015 року по справі № 1522/10614/12 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

10 жовтня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №786321 від 10.10.2008р., що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501387. Державний акт виданий, підписаний та зареєстрований Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі.

Згідно Положення про Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23.12.2005 р. №5069-ІV та діючого на час набуття у власність спірної земельної ділянки відповідачем - ОСОБА_1 - й видачі йому державного акту про право власності на земельну ділянку, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради створено Одеською міською радою і є його виконавчим органом. Управління підзвітне та підконтрольне Одеській міській раді, підпорядковане виконкому Одеської міської ради та Одеському міському голові. Згідно з п. 4 Положення основним завданням Управління є: забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до Земельного Кодексу України та законів; здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель та контролю за додержанням земельного законодавства.

03 березня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., про що був зроблений відповідний нотаріальний запис на державному акті серії ЯД №786321.

27 травня 2011 року ОСОБА_2 вніс в уставний фонд товариства з обмеженою відповідальністю «Івент менеджмент груп» спірну земельну ділянку та отримав права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Івент менеджмент груп» .

Таким чином, ТОВ «Івент менеджмент груп» у теперішній час є власником спірної земельної ділянки на підставі державного акту, виданого 10.10.2008р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції у мотивувальній частині свого рішення зазначив підстави відмови як щодо суті спору, так і підстави відмови у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Щодо вимог про скасування державного акта.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі у редакції, чинній на час видання оспорюваного державного акта) громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Зі змісту частини одинадцятої статті 118 ЗК України вбачається, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду це питання може бути вирішено в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43).

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 14-208цс18.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для видачі на ім`я ОСОБА_1 оспорюваного державного акта на право власності на земельну ділянку стало рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2007 року у справі № 2-1491-1/07 . Це рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2008 року у встановленому законом порядку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що скасування державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку від 10 жовтня 2008 року серії ЯД №786321 не є необхідним для вирішення питання витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а тому суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги саме з цих підстав, однак не зробив цього.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Наведене дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Оскільки у цій постанові апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги Одеської міської ради в особі першого заступника прокурора м. Одеси про визнання незаконним та скасування акта серії ЯД від 10 жовтня 2008 року ЯД№786321 є неефективним способом захисту інтересів громади міста Одеса, тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих позовних вимог з підстав пропуску позовної давності є помилковими.

Щодо юрисдикції спору в частині вимог про витребування земельної ділянки.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безімянная проти Росії (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 03 жовтня 2017 року (далі - ГПК України 2004 року) право на звернення до господарського суду для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Перелік справ, підвідомчих господарському суду, наведений у статті 12 ГПК України 2004 року, зокрема за змістом пункту 6 частини першої цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Суд першої інстанцій, вирішуючи спір у цій справі в порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахував, не звернув уваги на те, що предметом позову у цій справі є зокрема вимоги юридичної особи - Одеської міської ради в особі першого заступника прокурора м. Одеси про витребування земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1 , із незаконного володіння іншої юридичної особи - ТОВ Івент Менджмент Груп .

Таким чином, спір у справі в частині вимог про витребування земельної ділянки фактично виник між юридичними особами, і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури, скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням у цій справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання незаконним і скасування акта серії ЯД№786321 від 10 жовтня 2008 року з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови, та закриття провадження у справі в частині вимог про витребування на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ТОВ Івент Менджмент Груп , як такого, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступник прокурора Одеської області (на даний час Одеської обласної прокуратури) в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Державне земельне агентство в м. Одесі про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, встановлення порядку виконання рішення суду відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.

Провадження у справі за позовом першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння закрити.

Роз`яснити Одеській обласній прокуратурі, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, право на звернення до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Івент Менеджмент Груп про витребування майна в порядку господарського судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк