Рішення

від 22.06.2020 по справі 376/3366/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3366/19

Провадження № 2/376/252/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: Коваленка О.М.,

при секретарі: Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ ПриватБанк , третя особа: Приватний нотаріус Корнійчук А.В про визнання зобов`язань виконаними, про розірвання іпотечного договору № KISWGI0000006104, про розірвання договору поруки № KISWGI0000006104, про розірвання договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, зняття заборони з нерухомого майна , -

Встановив:

20.12.2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування позову позивачі вказали, що 21.03.2008 року ОСОБА_1 уклала договір № KISWGI0000006104 з АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни, відповідно до п. п. 1.1 Договору вона отримала грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних, відповідно п. 1.3 Договору кредит надається строком погашення не пізніше 21.08.2019 року на поліпшення якості окремого житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

21.03.2008 року позивач ОСОБА_2 уклав Договір поруки № KISWGI0000006104 з АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни та відповідно до п.1 цього Договору зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання кредиту № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № KISWGI0000006104 від 21.03.2019 року, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га, на якій розташований будинок.

Так, 22.07.2008 року нібито між АТ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, згідно якої Банк залишок заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 337,20 грн. перевів в долари США та надав позивальнику кредитні кошти шляхом перерахування на особовий рахунок, однак жодної додаткової угоди позивачка не підписувала, та не отримувала від Банку жодної пропозиції, щодо укладення додаткової угоди.

Тому, позивачі вважають, що вказана додаткова угода є не законною та такою, що порушує їх права.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачі вказують, що ними договірні зобов`язання за договором № KISWGI0000006104 виконуються в повному обсязі, що підтверджується квитанціями про сплату грошових коштів в рахунок договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104.

Однак, Банком на їх адресу надходять повідомлення б/н та без дати про те, що у позивача ОСОБА_1 є прострочена заборгованість перед АТ КБ ПриватБанк станом на 14.01.2019 року становить 1 484 540,49 грн. та повідомлення від 19.07.2019 року №30.1.0.0/2-878DNLFZ0WY19, в яких вказано, що договір № KISWGI0000006104 не виконується та у ОСОБА_1 у зв`язку з порушеннями зобов`язань за вказаним кредитним договором прострочена заборгованість складає 57 071,27 Доларів США.

Позивачам не зрозумілі підстави виникнення такої заборгованості, інших пояснень АТ ПриватБанк не надає, тому на підставі вищевикладеного позивачі змушені звернутися до суду з даним позовом для захисту свої прав, та просять суд:

Визнати зобов`язання за договором № KISWGI0000006104, який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни - виконаними.

Розірвати іпотечний договір № KISWGI0000006104 який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни.

Розірвати договір поруки № KISWGI0000006104, який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни.

Розірвати договір про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни, який посвідчено приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук А.В.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження:6838951, зроблений приватним нотаріусом Корнійчук А.В. 21.03.2008 року на підставі договору іпотеки, р. №750 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 6839030, зроблений 21.03.2008 року приватним нотаріусом Корнійчук А.В. на підставі договору іпотеки, р. №750 на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:3224010100:01:002:0010, власником якої є ОСОБА_2 .

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, надіслали на адресу суду заяви, в яких просять провести розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять не проводити фіксування судового засіданні технічними засобами (а.с.74,75).

Представник позивача АТ КБ Приватбанк в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, вказує, що позивачі порушують договірні зобов`язання у зв`язку з чим станом на 27.01.2020 року мають заборгованість 63 284,16 Доларів США (а.с.80-83).

Третя особа Приватний нотаріус Корнійчук А.В. в судове засідання не з`явилась, про час, дату і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надіслала до канцелярії суду повідомлення № 214/01-16 про розгляд справи без її участі (а.с.70).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вважає за можливе розглянути справу на підставі вимог ст. 223 ЦПК України у відсутність не з`явившихся учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21.03.2008 року ОСОБА_1 уклала договір № KISWGI0000006104 з АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни, відповідно до п.п. 1.1 Договору отримала грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних, відповідно п. 1.3 Договору кредит надається строком погашення не пізніше 21.08.2019 року на поліпшення якості окремого житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29-30).

21.03.2008 року ОСОБА_2 уклав договір поруки № KISWGI0000006104 з АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни та відповідно до п.1 договору зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року (а.с.36,37).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання кредиту № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № KISWGI0000006104 від 21.03.2019 року, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,10 га, на якій розташований будинок.

Так, 22.07.2008 року нібито між АТ ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, згідно якої Банк залишок заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 337,20 грн. перевів в долари США та надав позивальнику кредитні кошти шляхом перерахування на особовий рахунок, однак жодної додаткової угоди позивачка не підписувала, та не отримувала від Банку жодної пропозиції, щодо укладення додаткової угоди.

Тому, позивачі вважають, що вказана додаткова угода є не законною та такою, що порушує їх права.

Твердження позивачів викладені вище щодо додаткової угоди в частині її не підписання позивачкою ОСОБА_1 на увагу суду не заслуговують, оскільки в матеріалах справи на аркуші 101- 107 міститься копія Додаткової угоди підписаної позивачкою та на аркуші справи 108 міститься Згода позивачки ОСОБА_1 від 16.07.2008 року на зміну валюти кредиту по Іпотечному Договору № KISWGI0000006104 з гривні на долари США.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з п. 8.2 Іпотечного Договору № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін. Зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 209 ЦК України Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З Додаткової угоди до Договору про Іпотечний кредит № KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року вбачається, що вона нотаріально не посвідчена (а. с. 101 - 107), що не відповідає вимогам п. 8.2. Основного Договору та вимогам ст. ст. 209,639,640 ЦК України, а тому на підставі вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним .

Судом встановлено, що позивачі договірні зобов`язання за договором № KISWGI0000006104 виконали в повному обсязі, що підтверджується квитанціями про сплату грошових коштів в рахунок Договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104 (а. с. 45 - 52).

Однак, Банком на адресу позивачів надходять повідомлення б/н та без дати про те, що у позивача ОСОБА_1 є прострочена заборгованість перед АТ КБ ПриватБанк станом на 14.01.2019 року становить 1 484 540,49 грн. (а. с. 44) та повідомлення від 19.07.2019 року №30.1.0.0/2-878DNLFZ0WY19 (а. с. 43), в яких вказано, що договір № KISWGI0000006104 не виконується та у ОСОБА_1 у зв`язку з порушеннями зобов`язань за вказаним кредитним договором прострочена заборгованість складає 57 071, 27 Доларів США.

Частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Підстави для припинення іпотеки визначені у ст.17 Закону України Про іпотеку , де регламентовано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.5 глави 15 ІІ Розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

- кредитора про погашення позики;

- про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

- про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

- за рішенням суду.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності.

Відповідно до ст. ст.321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що знаходиться у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника; іпотеко держатель - кредитор за основним зобов`язанням.

Крім того вказаною статтею передбачено, що іпотекою є вид забезпечення зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ Про іпотеку визначено підстави для припинення іпотеки, зокрема іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що вбачається зі ст.610 ЦК України.

Як передбачено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Згідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки за його користуванням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК та ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Згідно положень ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 виконала зобов`язання по кредитному договору, укладеного з відповідачем.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов`язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов`язання відповідно до ч.1 ст.575, п.1 ч.1 ст.593, ч.1ст.609 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України Про іпотеку , іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов`язання (кредитного договору).

За вказаних обставин, з врахуванням вимог ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України Про іпотеку , оскільки припинено основне зобов`язання, то підлягає припиненню іпотечний договір, який був укладений між сторонами основного зобов`язання для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Частиною 3 ст. 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

В зв`язку із припиненням правовідносин між ОСОБА_1 та АТ КБ Приватбанк за договором іпотеки від 21.03.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області Корнічук А.В. за реєстраційним № 751 - підлягає скасуванню в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження:6838951, зроблений приватним нотаріусом Корнійчук А.В. 21.03.2008 року на підставі договору іпотеки, р. №750 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 ; та підлягає скасуванню в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 6839030, зроблений 21.03.2008 року приватним нотаріусом Корнійчук А.В. на підставі договору іпотеки, р. №750 на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:3224010100:01:002:0010, власником якої є ОСОБА_2 .

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки подальше збереження існування іпотеки та відповідної заборони на відчуження, порушують права позивачів на розпорядження належній їм власністю.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору, що відповідає ч. 1 ст. 1, ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Представником відповідача суду не надано жодного доказу, щодо оспорювання позовних вимог позивачів, розрахунок заборгованості, який надав представник відповідача (а.с.84-89) судом не може бути взятий до уваги, як доказ оскільки з нього, неможливо перевірити механізм її нарахування, що відповідає ст.81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд звертає увагу, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області 11.03.2020 року було зобов`язано відповідача надати в судове засідання докази у справі, а саме: Витребувати у відповідачаАТ КБ ПриватБанк якісно виготовлені і відповідним чином завірені копії з дотриманням вимог інструкції МЮ України від 08.10.1998 №53/5, а саме:

Виписки по рахунках обліку заборгованості ОСОБА_1 за іпотечним договором № KISWGI0000006104 з 21.03.2008 року по 01.11.2019 рік включно, в розрізі обліку заборгованості за іпотечним договором, прострочених процентів, комісій, простроченій комісії з урахуванням переносів включно з періодами до/після переносу сальдо у зв`язку із зміною плану рахунків;

щоденні оборотно-сальдові відомості (за дні коли наявний рух коштів) з 21.03.2008 року по 01.11.2019 рік включно по аналітичних рахунках, які задіяні в обліку іпотеки по клієнту ОСОБА_1 за іпотечним договором KISWGI0000006104;

всі наявні додаткові угоди укладені за іпотечним договором KISWGI0000006104 від 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк ;

Однак, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду, відповідно судом не може бути досліджено в судовому засіданні механізм нарахування заборгованості позивача перед відповідачем.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61)

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, яка враховується судом, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8,41,42,129 Конституції України, п.5 глави 15 ІІ Розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 2,4,12,13,76,81,89,223,247,258,259, 263 - 265, 351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 1,17 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 209,220,321, 391,509,526, 593,598,599, 639,640,1048,1049 ,1054 ЦК України, суд, -

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ КБ ПриватБанк про визнання зобов`язань виконаними, про розірвання іпотечного договору № KISWGI0000006104, про розірвання договору поруки № KISWGI0000006104, про розірвання договору про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, зняття заборони з нерухомого майна - задовольнити в повному обсязі.

Визнати зобов`язання за договором № KISWGI0000006104, який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни - виконаними.

Розірвати іпотечний договір № KISWGI0000006104 який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни.

Розірвати договір поруки № KISWGI0000006104, який укладено 21.03.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни.

Розірвати договір про іпотечний кредит № KISWGI0000006104, 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ ПриватБанк в особі Керуючого Сквирським Відділенням Іванець Алли Миколаївни, який посвідчено приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області Корнійчук А.В.

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження:6838951, зроблений приватним нотаріусом Корнійчук А.В. 21.03.2008 року на підставі договору іпотеки, р. №750 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 6839030, зроблений 21.03.2008 року приватним нотаріусом Корнійчук А.В. на підставі договору іпотеки, р. №750 на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:3224010100:01:002:0010, власником якої є ОСОБА_2 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко