Рішення

від 06.10.2010 по справі 2-453/10

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа № 2 - 453/10 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., при секретарок Салівон Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи управління земельних ресурсів в Іванківському районі Київської області. Іванківська районна державна нотаріальна контора про припинення права власності на земельну ділянку, часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку нечинним, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод володіння, користування земельною ділянкою та приведення її у відповідність згідно з цільовим призначенням,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи управління земельних ресурсів в Іванківському районі Київської області. Іванківська районна державна нотаріальна контора про припинення права власності на земельну ділянку, часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку нечинним.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод володіння, користування земельною ділянкою та приведення її у відповідність згідно з цільовим призначенням.

Позивачка та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на те, що у власності ОСОБА_1 перебувають домоволодіння, розташовані в АДРЕСА_1 та 8. Власником домоволодіння по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , який успадкував його після смерті ОСОБА_4 . Разом з домоволодінням він успадкував і земельну ділянку площею 0,3517 за та отримав державний акт про право власності на неї. Посилаючись на те, що при виготовленні технічної документації ОСОБА_1 зовнішніх меж спірної ділянки, як суміжний землекористувач не погоджувала, її підпис в акті підроблений колишнім сільським головою ОСОБА_5 , позивачка вважає, що ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку незаконно, а тому вона не могла входити у склад спадщини після її смерті. Позивачка та її представник просили позов задовольнити, припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, частково скасувати свідоцтво про право на спадщину та визнати державний акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку нечинним.

Зустрічного позову не визнали, оскільки ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій до спорудження штучної водойми на спірній земельній ділянці.

Відповідач та його представник первісний позов не визнали, а зустрічний підтримали та пояснили, що спірна земельна ділянка дісталась відповідачу у спадщину. Первісний Державний акт був виготовлений і виданий його бабусі ОСОБА_4 ще у 2004 році. Він же виготовив на своє ім`я після прийняття спадщини у 2009 році. Яким чином проводилась приватизація землі бабусею йому не відомо. Жодної претензії до нього ніхто не висловлював. І лише коли він побачив, що на його земельній ділянці вирито ставок, почалися непорозуміння. Позовні вимоги ОСОБА_1 являються безпідставними, оскільки вона не являється власником земельної ділянки. Вони ж просять усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_1 привести її у попередній стан згідно з цільовим призначенням.

Третя особа - державний нотаріус Воробей Т.П. у судове засідання не з*явилась, про день і час слухання справи повідомлена вчасно. Написала листа, в якому зазначила, що первісний позов не визнає, оскільки відповідач був добросовісним набувачем, просила справу розглянути без її участі.

Третя особа - представник управління земельних ресурсів в Іванківському районі Київської області - у судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлено вчасно.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні і первісного і зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні на земельну ділянку розміром 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_2 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , серії КВ № 044094, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації та на право постійного користування землею, договорів оренди земля за № 1710 14.06.2004 року ( земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель) ( а.с.45); на земельну ділянку розміром 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_2 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , серії КВ № 044095, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації та на право постійного користування землею, договорів оренди земля за № 1709 14.06.2004 року (земельна ділянка надана для ведення особистого селянського господарства) ( а.с.46).

06.10.2007 року державним нотаріусом Іванівської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П. видано свідоцтво про право на спадщину на зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 , який є спадкоємцем після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 ( а.с.56), тому ОСОБА_2 на даний час вважається законним власником даних земельних ділянок.

З акту встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_6 вбачається, що ці межі погоджувались з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ( а.с.14) відповідно до висновку спеціаліста № 11-ВКД від 23.03.2010 року рукописний запис ОСОБА_1 , а також підпис від імені ОСОБА_1 у акті в позиції представники суміжних землекористувачів в граф ,4. ОСОБА_1 виконано ОСОБА_5 ( а.с.9-11).

Оскільки ОСОБА_1 не погоджувала меж земельної ділянки, право власності на яку було встановлено за ОСОБА_4 виданим їй державним актом, ОСОБА_1 і звернулася до суду з позовом, оскільки вважає, що частина земельної ділянки розміром 0,3517 га, яка перейшла у власність ОСОБА_10 (38x15,6 м.) ( а.с.46), яка межує з її ділянкою, не має йому належати через підроблення документів, що стали підставою для видачі державного акта ще ОСОБА_4 , про які вона дізналася лише минулого року.

На спірній частині земельної ділянки площею 0,0522 га, як встановлено у судовому засіданні, чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , вирив штучну водойму ( а.с.71, 72, 74). Про те, що саме чоловік ОСОБА_1 створив зазначену штучну водойму підтвердили у судовому засіданні свідки та були вивчені їх письмові пояснення, дані при перевірці звернення ОСОБА_2 органами внутрішніх справ ( зокрема, в поясненнях від 01 та 02.12.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_12 стверджували, що ставок викопав саме ОСОБА_13 ( а.с.87,88), ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 30.11.2009 року стверджували, що ставок викопав ОСОБА_11 (а.с.89, 90, 91).

З викладеного вище вбачається, що на даний час відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку спірна частина земельної ділянки, на якій викопаний ставок належить ОСОБА_2 ОСОБА_1 ця земельна ділянка не надавалась ні у користування, ні у власність.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ст. 125, 126 цього ж Закону передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З викладеного вбачається, що оскільки питання передачі спірної частини земельної ділянки у власність чи користування ОСОБА_1 сільською радою не вирішувалось, вона не може ставити питання про порушення свого права в силу вимог ст. 152 ЗУ України.

Що ж до позовних вимог ОСОБА_2 , вони також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . В судовому ж засіданні достовірно встановлено, і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 штучну водойму на земельній ділянці, що відповідно до Державного акту належить ОСОБА_2 , не створювала, а отже не завдавала шкоди майну ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 5,6,8,57,60,64,213-215,218 ЦПК України, п. 18 ст. 4 Декрету КМ України Про Державне мито , суд,-

вирішив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя: