Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/6880/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/6880/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (повний текст складено 24.09.2020)

у справі №910/6880/20 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-розважальний центр Станіслав

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство Енергетичні технології

про стягнення 1 882 598, 17 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-розважальний центр Станіслав (далі, відповідач або ТОВ ТРЦ Станіслав ) про стягнення 1 882 598,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Енергетичні технології (далі, третя особа або ПрАТ Енергетичні технології ).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач внаслідок неукладення договору оренди земельної ділянки та несплати орендної плати за весь період користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 під незавершеним будівництвом площею 0,9317 га по вул. Мельника 4 в м. Івано-Франківську, безпідставно зберіг за рахунок Івано-Франківської міської ради кошти, що складають суму орендної плати, яку мало б сплатити підприємство у розмірі 1 882 598,17 грн за період з 12.03.2017 по 31.12.2019. Таким чином, за доводами прокурора, з відповідача підлягає стягненню на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України сума безпідставно збережених коштів у розмірі 1 882 598,17 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд зазначив, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що проведення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати прокурором у даній справі було здійснено на основі даних витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на 2020 рік. Натомість, даних про нормативно грошову оцінку земельної ділянки у 2017-2019 роках матеріали справи не містять.

За висновками суду плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 здійснювало Приватне акціонерне товариство Енергетичні технології як замовник будівництва торгово-розважального центру за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Мельника, 4, зокрема, у 2017 році третьою особою задекларовано 197 145,25 грн, у 2018 році - 197 145,25 грн. У 2019 році нарахована сума плати за землю по підприємству також складає 197 145,25 грн (лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.02.2020 №810/9/09-19-55-04-19).

Відтак, оскільки сума плати за землю за вказану земельну ділянку в повному обсязі була сплачена ПрАТ Енергетичні технології за період з 2017 по 2019 роки, а також враховуючи відсутність належних доказів щодо визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки за спірний період, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів за період з 12.03.2017 по 31.12.2019, яка розраховувалась на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2020 рік, є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 13.10.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 20, 23 Закону України Про оцінку земель ), а також з порушенням норм процесуального права (статті 81, 86 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у даній справі було задоволено клопотання прокурора та витребувано у Відділі у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки 0,9317 га по вул. Мельника 4 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176. Однак, місцевим господарським судом заходів щодо виконання ухвали про витребування доказів та процесуального примусу вжито не було, копію ухвали від 25.05.2020 до Відділу не направлено, заінтересовану сторону на одержання витребуваних ним доказів не уповноважено.

Зважаючи на наведене, прокуратурою 29.09.2020 направлено у Відділ у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 щодо витребування доказів та останнім, на виконання ухвали, 30.09.2020 надано у місцеву прокуратуру витяги про нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2017-2019 роки, копії яких додані до апеляційної скарги. Відповідно до наданих витягів нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за 2017-2019 роки складала 28 917 795,64 грн, що відповідає нормативно грошовій оцінці, на підставі якої здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів, який долучений до позовної заяви.

Отже, суд першої інстанції в порушення статей 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, не перевіривши факту отримання ухвали про витребування доказів Відділом, не встановивши причини її невиконання, а також не застосовуючи передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України заходи процесуального примусу, у зв`язку з відсутністю доказів, щодо яких поставлено ухвалу про витребування, безпідставно відмовив у задоволенні позову;

- суми плати за землю, які задекларувало ПрАТ Енергетичні технології , були враховані при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та не входять в нарахований розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою;

- Господарським судом міста Києва було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що позбавило представника Івано-Франківської міської ради можливості взяти участь у судових засіданнях та висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

До апеляційної скарги додано нові докази у справі, а саме: копія листа Івано-Франківської місцевої прокуратури до Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 29.09.2020 №68-4209вих-20; копія листа Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 29.09.2020 №222/106-20; копія листа Івано-Франківської місцевої прокуратури до Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 29.09.2020 №68-4226вих-20; копія листа Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 30.09.2020 №0-9-0.31-225/106/20 з додатками - витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2017-2019 роки.

В обґрунтування поважності причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, задовольнивши клопотання прокурора про витребування з Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:06:003:0176 за 2017-2019 роки, не направив відповідну ухвалу особі, у якої наявні відповідні докази, позбавивши тим самим прокурора та позивача можливості довести обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

13.11.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Узагальнені доводи відзиву відповідача зводяться до наступного:

- витяги про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, за адресою вул. Мельника, 4 в м. Івано-Франківськ за 2017, 2018, 2019 роки, сформовані головним спеціалістом Поліщук О.С відділу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у м. Івано-Франківську 30.09.2020, додані прокуратурою до апеляційної скарги у справі №910/6880/20, є недопустимими і недостовірними доказами у справі і не можуть використовуватись судом при прийнятті рішення у справі. Відповідач наголошує, що витяги про нормативну грошову оцінку земельних ділянок формуються за допомогою програмного забезпечення Держгеокадастру автоматично в режимі реального часу, тобто на момент звернення заявника формування витягів на минулу дату (2017, 2018, 2019 роки) технічно було неможливим. Адвокат Кологойда О.В. звернулась з адвокатським запитом до Держгеокадастру від 19.10.2020 щодо правових підстав та порядку формування витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. У відповідь Держгеокадастр листом від 22.10.2020 №29-28-0.222-10979/2-20 (копія додана до відзиву) повідомив, що формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється територіальними органами Держгеокадастру відповідно до затвердженої та введеної в дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель у встановленому законодавством порядку та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку на момент формування витягу. Нормативними актами, які регулюють проведення нормативної грошової оцінки земель, не передбачено можливість оформлення витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за минулі роки. Враховуючи це, відповідач в апеляційній скарзі заперечує щодо долучення до матеріалів справи наданих прокурором доказів.

- ПрАТ Енергетичні технології продовжує використовувати спірну земельну ділянку як замовник будівництва торгово-розважального центру на вул. Андрія Мельника, 4 в м. Івано-Франківську, реалізує право на забудову земельної ділянки, використовуючи земельну ділянку відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вимог містобудівної документації та отриманого дозволу на виконання будівельних робіт та договору на забудову земельної ділянки від 08 січня 2015 року між ПАТ Енергетичні технології та відповідачем. 05.03.2012 право оренди ПАТ Енергетичні технології зареєстровано в державному земельному кадастрі відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 08.05.2020, наданим прокурором з позовною заявою, що підтверджує чинність реєстрації права оренди земельної ділянки за ПАТ Енергетичні технології , в тому числі у період, зазначений в позові 12.03.2017 - 31.12.2019. Підстава: рішення органу місцевого самоврядування - Івано-Франківської міської ради від 08.12.2011 17 сесія 6 скликання;

- правовідносини учасників спору у справі №910/6880/20 регулюються нормами зобов`язального права, які стосуються оренди земельних ділянок, що виникли з договору оренди землі №233 від 01.10.2011, що унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Відповідач наголошує, що доказів щодо припинення використання земельної ділянки ПрАТ Енергетичні технології , рішень про розірвання договору оренди або визнання його недійсним, вимог про повернення земельної ділянки позивачем та/або прокурором не надано, а орендна плата за земельну ділянку регулярно сплачується фактичним землекористувачем - ПрАТ Енергетичні технології , в тому числі за період, зазначений в позові, посилання заступника прокурора на те, що оспорювана сума вважається безпідставно збереженою відповідачем в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України не відповідають обставинам справи. При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.02.2019 у справі №734/336/17 одна й та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями;

- рішенням Івано-Франківської міської ради (25 сесія) сьомого демократичного скликання від 25.04.2019 (пункт 29) відмовлено ПрАТ Енергетичні технології у припиненні дії договору оренди земельної ділянки площею 0,9317 га на вул. А. Мельника, 4, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, та відмовлено у передачі в оренду, терміном на 5 років, цієї ж ділянки ТОВ ТРЦ Станіслав для будівництва торгово-розважального центру. Цим рішенням позивач підтвердив законні очікування ПрАТ Енергетичні технології на продовження оренди земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 05.03.2012 за №261010004000387 між Івано-Франківською міською радою та ПрАТ Енергетичні технології . За таких умов сторонам договору оренди (Івано-Франківській міській раді та ПрАТ Енергетичні технології ) слід керуватись пунктами 20, 30 договору оренди землі №233 від 01.10.2011, який передбачає, що у разі неповернення земельної ділянки в зазначений договором термін орендар здійснює плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди. Відповідно до довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заборгованість по орендній платі за землю по м. Івано-Франківськ за ПрАТ Енергетичні технології станом на 15 березня 2020 року, тобто за період, що є предметом позову 12.03.2017 - 31.12.2019, не обліковується. Це спростовує наявність шкоди у позивача у вигляді зменшення або відсутності збільшення майна за рахунок орендної плати за земельну ділянку, що виключає правову підставу позову з безпідставного збагачення;

- ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав як власник об`єкта незавершеного будівництва торгово-розважального центру за адресою м. Івано- Франківськ, вул. Мельника, будинок 4 неодноразово зверталось до Івано-Франківської міської ради з метою укладання (переоформлення) договору оренди земельної ділянки, виділеної для будівництва торгово-розважального центру, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, та на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва, однак позивачем в укладенні такого договору було відмовлено;

- прокурором подано позов із пропуском строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

16.11.2020 від третьої особи через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Узагальнені доводи відзиву третьої особи зводяться до наступного:

- спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПрАТ Енергетичні технології на умовах оренди з 2005 року по теперішній час. ПрАТ Енергетичні технології продовжує користуватися спірною земельною ділянкою на підставі пролонгованого Договору оренди землі №233 від 01.10.2011 та сплачує орендну плату за її фактичне використання у розмірах, визначених договором з урахуванням індексації відповідно до вимог законодавства. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України 05.03.2012 за ПрАТ Енергетичні технології зареєстровано право оренди земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі договору оренди землі (реєстраційний номер договору оренди землі 26101000004000387). Підтвердженням чинності реєстрації права оренди земельної ділянки є додаток до позовної заяви, поданий прокурором у вигляді Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 08.05.2020. Жодних змін власником земельної ділянки до Державного земельного кадастру про припинення права оренди не вносилось. Вимог про повернення земельної ділянки від Івано-Франківської міської ради до ПрАТ Енергетичні технології не надходило. За таких умов сторонам Договору оренди (Івано-Франківській міській раді та ПрАТ Енергетичні технології ) слід керуватись пунктами 20, 30 договору оренди землі №233 від 01.10.2011, який передбачає, що у разі неповернення земельної ділянки в зазначений договором термін орендар здійснює плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди;

- 08.01.2015 між ПАТ Енергетичні технології та відповідачем (ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав ) було укладено договір забудови земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались здійснити сукупність практичних та юридичних дій для будівництва торгово-розважального центру за адресою м. Івано-Франківськ, вулиця Мельника, будинок, 4 на земельній ділянці загальною площею 0,9317 га. Для реалізації договору забудови земельної ділянки Сторона-1 - ПрАТ Енергетичні технології продовжує користування земельною ділянкою на умовах оренди, виконує інші обов`язки замовника будівництва, а Сторона-2 - ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав як власник об`єкта незавершеного будівництва зобов`язалась здійснювати фінансування об`єкта будівництва. Таким чином, ПрАТ Енергетичні технології має статус замовника будівництва торгово-розважального центру на вул. Мельника, 4 в м. Івано-Франківську на земельній ділянці відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і реалізує право на забудову земельної ділянки, використовуючи земельну ділянку відповідно до вимог містобудівної документації та отриманого дозволу на виконання будівельних робіт;

- ПрАТ Енергетичні технології щорічно складає і подає в Івано-Франківську державну податкову інспекцію Івано-Франківського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Відповідно до довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заборгованість по орендній платі за землю по м. Івано-Франківськ за ПрАТ Енергетичні технології станом на 15 березня 2020 року, тобто за період, що є предметом позову, не обліковується. Це спростовує наявність шкоди у позивача у вигляді зменшення або відсутності збільшення майна за рахунок орендної плати за земельну ділянку, що виключає правову підставу позову з безпідставного збагачення. У зв`язку з продовженням використання та неповерненням орендодавцю земельної ділянки ПАТ Енергетичні технології у вказаний в позові період (2017-2019 роки) сплачувало орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди. Враховуючи зазначене, позовні вимоги прокурора є безпідставними, а їх задоволення призведе до отримання подвійної орендної плати з двох суб`єктів господарювання - відповідача і ПрАТ Енергетичні технології за використання однієї і тієї ж самої земельної ділянки площею 0,9317 га в м. Івано-Франківськ на вул. А. Мельника, 4 (кадастровий номер 2610100000:06:003:0176), а отже до безпідставного збагачення Івано-Франківської міської ради;

- ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав як власник об`єкта незавершеного будівництва торгово-розважального центру за адресою м. Івано- Франківськ, вул. Мельника, будинок 4 неодноразово зверталось до Івано-Франківської міської ради з метою укладання (переоформлення) договору оренди земельної ділянки, виділеної для будівництва торгово-розважального центру; кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 та на якій розміщено об`єкт незавершеного будівництва, однак позивачем в укладенні такого договору було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа також заперечила проти долучення до матеріалів справи наданих прокурором разом із апеляційною скаргою доказів, зазначивши, що у матеріалах справи містяться докази того, що надання Витягів про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, за адресою вул. Мельника, 4 в м. Івано-Франківськ за 2017-2019 роки є неможливим з тих підстав, що Витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки формується виключно на дату звернення, а надання вже на наступний день (30.09.2020) Відділом Головного правління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у м. Івано-Франківську на звернення заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури Є.Карабіна від 29.09.2020 №09.31-68-4223вих.-20 витягів про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, за адресою вул. Мельника, 4 в м. Івано-Франківськ за 2017-2019 роки є діями незаконними та вчиненими з перевищенням повноважень суб`єктом владних повноважень (стаття 19 Конституції України). Зазначені докази є неналежними, недостовірними і недопустимими доказами відповідно до статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України, а заступник прокурора в апеляційній скарзі не обґрунтував неможливість їх одержання і подання разом з позовною заявою або заявлення клопотання за етапі попереднього розгляду справи в суді першої інстанції.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі №910/6880/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20, запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу, доводи та міркування з приводу заявленого апелянтом клопотання про долучення до матеріалів справи №910/6880/20 нових доказів у справі, призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 на 24.11.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б., судді Скрипки І.М., згідно наказів голови Північного апеляційного господарського суду №612-В від 10.11.2020, №625-В від 16.11.2020, №626-В від 16.11.2020, №635-В від 19.11.2020, №643-В від 23.11.2020 у період з 11.11.2020 по 27.11.2020 у відпустках, перебування судді Тищенко А.І. на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.11.2020, не відбулося.

Після виходу суддів з відпусток та лікарняного ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 на 26.01.2021.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд розглянув питання щодо долучення до матеріалів справи наданих прокурором на стадії апеляційного провадження до апеляційної скарги доказів.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання прокурором вказаних документів зумовлено винятковістю такого випадку (ухвалою суду першої інстанції від 25.05.2020 було задоволено заявлене прокурором клопотання про витребування у Відділу у м. Івано-Франківську Головного правління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2017-2019 роки, однак, вказана ухвала не була направлена на адресу вказаного Відділу та залишилась невиконаною. Відтак, прокурор після ознайомлення із матеріалами справи сам направив названу ухвалу суду до Відділу, на виконання якої і були 30.09.2020 отримані витяги про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2017-2019 роки), а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані прокурором до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.01.2021 з`явилися представники прокуратури, відповідача та третьої особи.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2021 не з`явився.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Земельна ділянка по вул. Андрія Мельника, 4 в м. Івано-Франківську загальною площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 (далі - земельна ділянка), належить до земель комунальної власності Івано-Франківської міської ради та з 2005 року використовувалась ВАТ Енергетичні технології на умовах договору оренди землі, реєстраційний номер договору №040529400442 від 13.12.2005 (том 1, а.с. 127).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 06.07.2006 ВАТ Енергетичні технології погоджено матеріали щодо місця розташування земельної ділянки для будівництва торгово-розважального центру (том 1, а.с. 129).

У подальшому рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 земельну ділянку було передано в оренду ВАТ Енергетичні технології терміном на 2 роки для будівництва торгово-розважального центру, зобов`язано ВАТ Енергетичні технології укласти договір оренди землі, припинено, за згодою, дію договору оренди №040529400442 від 13.12.2005 (том 1, а.с. 131).

17.01.2007 між Івано-Франківською міською радою та ВАТ Енергетичні технології укладено Договір оренди землі від 17.01.2007, зареєстрований за №040729400101 від 14.02.2007, строком на два роки.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.09.2008 ВАТ Енергетичні технології було продовжено договір оренди земельної ділянки терміном на 3 роки та укладений договір оренди землі №040829400127 від 02.10.2008.

01 жовтня 2011 року відбулась наступна пролонгація договору оренди між третьою особою та Івано-Франківською міською радою шляхом укладення Договору оренди землі №233, строком на 3 роки. Даний договір набрав чинності з моменту його реєстрації 05.03.2012 (том 1, а.с. 134-137).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається наступне.

04.08.2014 власником незавершеного будівництва торгово-розважального центру готовністю 18%, яке здійснювалось на орендованій земельній ділянці, стало ПАТ Енергетичні технології (том 1, а.с. 197-200).

Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.09.2014 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2014 право власності на об`єкт незавершеного будівництва торгово-розважального комплексу за адресою м. Івано-Франківськ, вулиця Мельника Андрія, будинок 4 перейшло від ПАТ Енергетичні технології до ТОВ Кінто Інвест .

Відповідно до протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ Торгово- розважальний центр Станіслав від 21.10.2014 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.12.2014 ТОВ Кінто Інвест ввійшло до складу учасників ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав та передало до статутного капіталу об`єкт незавершеного будівництва торгово-розважального центру за адресою м. Івано-Франківськ, вулиця Мельника Андрія, будинок 4 на земельній ділянці загальною площею 0,9317 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва торгово-розважального центру; кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 серпня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 431323226101, номер запису про реєстрацію права власності 6678424.

18.03.2015 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.12.2014 між ТзОВ Кінто Інвест та ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва торгово-розважального центру готовністю 18% по вул. А. Мельника, 4 в м. Івано-Франківську за ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав .

21.01.2015 ТОВ ТРЦ Станіслав звернулось до Голови Івано-Франківської міської ради із заявою та пакетом документів про затвердження технічної документації та передачу в оренду спірної земельної ділянки (том 1, а.с. 138).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 №1769-54 відмовлено ТОВ ТРЦ Станіслав у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із передачею її в оренду.

17.07.2015 ТОВ ТРЦ Станіслав повторно звернулось з відповідним пакетом документів до Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради про надання йому в оренду спірної земельної ділянки.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2015 №1842-56 (пункт 47) вирішено відмовити ТОВ ТРЦ Станіслав у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду спірної земельної ділянки терміном на 5 років.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.02.2019 інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:06:003:0176, за результатами якого складено Акт обстеження №221.

У ході обстеження встановлено, що земельна ділянка складної форми, розташована в центральній частині міста, огороджена будівельним парканом, використовується для будівництва торгово-розважального центру, на обстежуваній земельній ділянці розташоване незавершене будівництво торгово-розважального центру, готовністю 18%, які відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належать ТОВ ТРЦ Станіслав . Заїзд на земельну ділянку здійснюється з вул. А.Мельника через дерев`яні ворота.

Також у ході перевірки було встановлено, що ТОВ ТРЦ Станіслав користується цією земельною ділянкою комунальної власності без правоустановчих документів. При цьому зазначено, що у відповідь на повідомлення про проведення обстеження в період з 20.02.2019 по 01.03.2019 директор ТОВ ТРЦ Станіслав надіслав листа, в якому зазначив, що на його думку договір оренди землі, укладений між міською радою та ПАТ Енергетичні технології , є чинним на даний час.

Відповідно до інформації ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.02.2019 №359/9/09-19-55-12-19, ТОВ ТРЦ Станіслав не здійснювало декларування та сплату земельного податку (орендної плати) за земельну ділянку площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 по вул. А. Мельника, 4 в м. Івано-Франківську за 2016-2018 роки.

19.03.2019 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до відповідача з клопотанням, у якому вимагав укласти договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою і ТОВ ТРЦ Станіслав .

10.04.2019 відповідач звернувся з відповідним пакетом документів про надання йому в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:06:003:0176.

Пунктом 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 №90-25 (том 1, а.с. 149) відмовлено у припиненні дії договору оренди земельної ділянки площею 0,9317 га на вул. А. Мельника, 4, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 ПАТ Енергетичні технології та відмовлено у передачі в оренду, терміном на 5 років, цієї ж ділянки ТОВ ТРЦ Станіслав для будівництва торгово-розважального центру (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), довідка з МБК №7225.

Із наявного у матеріалах справи листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.03.2019 №772/9/09-19-55-12-19 (том 1, а.с. 36) вбачається, що за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 плату за землю сплачував ПАТ Енергетичні технології , яким у 2017 році задекларовано 197 145,25 грн платежу та у 2018 році - 197 145,25 грн. У 2019 році нарахована сума плати за землю по підприємству також складає 197 145,25 грн (лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.02.2020 №810/9/09-19-55-04-19; том 1, а.с. 37).

Листом №934/10/09-19-55-10-14 від 16.03.2020 ГУ ДПС в Івано-Франківській області повідомило ПАТ Енергетичні технології , що станом на 15.03.2020 заборгованість по орендній платі відсутня.

06.04.2020 на адресу відповідача надійшла претензія Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31.03.2020 №364/01-11/18в з вимогою щодо оплати 1 845 864,55 грн як безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:06:003:0176 комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська по вул. А. Мельника, 4. У вказаній претензії позивач зазначив, що ТОВ ТРЦ Станіслав , набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено статтями 125, 126 Земельного кодексу України та Законом України Про оренду землі , відповідно, протягом цього періоду не вносило плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегло в себе грошові кошти у обсязі орендної плати. При визначенні суми відшкодування враховано, що ПАТ Енергетичні технології у період з 01.04.2017 по 31.12.2019 було задекларовано та сплачено плату за землю у розмірі 542 824,59 грн.

30.04.2020 відповідач надав відповідь на претензію вих. №8 (том 1, а.с. 154-157), у якій зазначив, що претензія є безпідставною, оскільки обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку землекористувачем виконується та декларується ПрАТ Енергетичні технології (замовником будівництва), що визнається самим Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та підтверджується інформацією ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор зазначає, що відповідач, користуючись земельною ділянкою під незавершеним будівництвом площею 0,9317 га по вул. Мельника, 4 в м. Івано-Франківську, не укладав договір оренди землі, а також не сплачував орендну плату за землю за весь період користування, внаслідок чого безпідставно зберіг за рахунок Івано-Франківської міської ради кошти, що складають суму орендної плати, яку мало б сплатити підприємство в період з 12.03.2017 по 31.12.2019. Таким чином, за доводами прокуратури, з відповідача підлягає стягненню на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України сума безпідставно збережених коштів у розмірі 1 882 598,17 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка, відноситься до земель комунальної власності.

Обґрунтування необхідності захисту інтересів держави відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України викладено в позовній заяві.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про стягнення на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача суми безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 882 598,17 грн.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Третя особа користувалася спірною земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, на підставі пролонгованого Договору оренди землі №233 від 01.10.2011.

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, що набула право власності на житловий будинок (окрім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були в попереднього землекористувача.

04.08.2014 власником незавершеного будівництва торгово-розважального центру готовністю 18%, яке здійснювалось на орендованій земельній ділянці, стало ПАТ Енергетичні технології .

Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.09.2014 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2014 право власності на об`єкт незавершеного будівництва торгово-розважального комплексу за адресою м. Івано-Франківськ, вулиця Мельника Андрія, будинок 4 перейшло від ПАТ Енергетичні технології до ТОВ Кінто Інвест .

Як встановлено судом, 18.03.2015 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.12.2014 між ТзОВ Кінто Інвест та ТОВ Торгово-розважальний центр Станіслав , за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва торгово-розважального центру готовністю 18% по вул. А. Мельника, 4 в м. Івано-Франківську, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, яка перебуває в комунальній власності.

Матеріали справи не містять доказів оформлення за відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Івано-Франківською міською радою та державної реєстрації такого права, а тому останньому було нараховано та заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 у розмірі 1 882 598,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майко і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глави 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте збережене майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, до предмету доказування у даній справі, окрім встановлення факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правоустановлюючих документів належить також встановлення факту недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Колегія суддів наголошує, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка комунальної власності по вул. Андрія Мельника, 4 в м. Івано-Франківську загальною площею 0,9317 га, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, з 2005 року використовувалась третьою особою (ВАТ Енергетичні технології , яке у майбутньому змінило свій тип на ПрАТ Енергетичні технології ) на умовах оренди.

Зокрема, 01.10.2011 відбулась наступна пролонгація договору оренди між третьою особою та Івано-Франківською міською радою шляхом укладення Договору оренди спірної земельної ділянки №233 строком на 3 роки.

Згідно пунктів 9, 11 Договору №233 від 01.10.2011 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати за земельну ділянку на рік становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 103 913,00 грн. Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації без внесення змін до даного договору. Орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до пункту 8 Договору №233 від 01.10.2011 орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк.

Згідно пунктів 20, 30 Договору №233 від 01.10.2011 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, а у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснює плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди.

Відповідно до пункту 35 Договору №233 від 01.10.2011 зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд (пункт 39 Договору №233 від 01.10.2011).

Заперечуючи проти позову, відповідач та третя особа стверджували, що третя особа фактично продовжує використовувати спірну земельну ділянку як замовник будівництва торгово-розважального центру на вул. Андрія Мельника, 4 в м. Івано-Франківську, реалізує право на забудову земельної ділянки, використовуючи земельну ділянку відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вимог містобудівної документації та отриманого дозволу на виконання будівельних робіт, а також договору на забудову земельної ділянки від 08 січня 2015 року між ПрАТ Енергетичні технології та відповідачем, сплачуючи оренду плату згідно умов Договору №233 від 01.10.2011, з урахуванням індексації.

Прокурор та позивач наголошували на тому, що Договір оренди №233 від 01.10.2011 припинив свою дію 05.03.2015 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, водночас, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення сторонами укладена не була.

Зазначені доводи прокурора та позивача оцінюються судом критично, враховуючи наступне.

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріалами справи підтверджується, що право оренди земельної ділянки за ПрАТ Енергетичні технології було зареєстровано в державному земельному кадастрі відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України 05.03.2012.

Тобто, строк дії Договору оренди №233 від 01.10.2011 закінчувався 05.03.2015.

Водночас, відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній станом на 05.03.2015, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, поновлення договору оренди землі на підставі даної норми вимагає укладення додаткової угоди між сторонами.

У пункті 11.6. Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1446-45 від 19.06.2014, зазначено, що у разі несвоєчасного поновлення договору, на період по закінчення дії договору оренди землі та державної реєстрації поновленого права, орендар здійснює сплату орендної плати згідно договору оренди до дня державної реєстрації додаткової угоди.

Водночас, згідно пункту 11.7. Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську у разі переходу прав власності на об`єкт нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці до набувача переходить право оренди земельної ділянки. Зазначене право оформляється додатковою угодою до договору оренди шляхом заміни сторони орендаря. У разі зміни цільового призначення площі, конфігурації земельної ділянки, право на неї оформляється новим власником нерухомості на загальних підставах (через виготовлення та затвердження проекту землеустрою).

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які листи із висловленими запереченнями позивача до ПАТ Енергетичні технології щодо поновлення дії договору, проханнями повернути земельну ділянку.

При цьому, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданим прокурором із позовною заявою, підтверджується чинність реєстрації права оренди земельної ділянки за ПАТ Енергетичні технології . Підстава: рішення органу місцевого самоврядування - Івано-Франківської міської ради від 08.12.2011 17 сесія 6 скликання. Змін власником земельної ділянки до Державного земельного кадастру про припинення права оренди не вносилось.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, як власник розташованого на спірній земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва, неодноразово звертався до позивача із пакетом документів про надання йому в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, тобто вживав заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою.

Однак, рішеннями Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 №1769-54, від 30.07.2015 №1842-56 та від 25.04.2019 №90-25 відповідачу було відмовлено у передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Водночас, пунктом 29 рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2019 №90-25 було також відмовлено ПАТ Енергетичні технології у припиненні дії договору оренди земельної ділянки площею 0,9317 га на вул. А. Мельника, 4, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176.

Відтак, станом на квітень 2019 року позивачем не визнавався факт припинення договору оренди спірної земельної ділянки із третьою особою.

Застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), у справі Беєлер проти Італії (заява №33202/96), у справі Онер`їлдіз проти Туреччини (заява №48939/99), у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови (заява №21151/04), у справі Москаль проти Польщі (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади (в т.ч. місцевого самоврядування), однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав як учасника правочину з окремим суб`єктом господарювання, колегія суддів доходить висновку, що Івано-Франківська міська рада не дотрималася у спірних правовідносинах принципу належного урядування, оскільки не визнаючи у рішенні від 25.04.2019 №90-25 факт припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного із ПАТ Енергетичні технології , під час розгляду даної справи зайняла протилежну позицію, стверджуючи, що Договір оренди №233 від 01.10.2011 припинив свою дію 05.03.2015.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ Енергетичні технології має статус замовника будівництва торгово-розважального центру на вул. Андрія Мельника, 4 в м. Івано-Франківську на спірній земельній ділянці відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і реалізує право на забудову земельної ділянки, використовуючи земельну ділянку відповідно до вимог містобудівної документації та отриманого дозволу на виконання будівельних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.01.2015 між ПАТ Енергетичні технології та відповідачем був укладений договір забудови земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались здійснити сукупність практичних та юридичних дій для будівництва торгово-розважального центру за адресою м. Івано -Франківськ, вулиця Мельника Андрія, будинок 4 на земельній ділянці загальною площею 0,9317 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва торгово-розважального центру.

Для реалізації вищевказаного договору ПАТ Енергетичні технології має право користування земельною ділянкою на умовах оренди на підставі Договору оренди землі №233 від 01.10.2011, а ТОВ ТРЦ Станіслав зобов`язалось здійснювати фінансування об`єкта будівництва. Згідно з пунктом 4.1.1. договору забудови земельної ділянки здійснення прав та обов`язків землекористувача земельної ділянки, в тому числі обов`язок щодо сплати орендної плати, покладений на ПАТ Енергетичні технології до переоформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ТРЦ Станіслав .

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ Енергетичні технології у вказаний в позові період 2017-2019 роки сплачувало орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди.

З огляду на вищевикладене у сукупності, враховуючи чинність договору оренди землі між позивачем та третьою особою (замовником незавершеного будівництва), а також те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, колегія суддів доходить висновку, що правовідносини учасників спору в даній справі щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку мають регулюватися нормами зобов`язального права, які стосуються оренди земельних ділянок, що виникли з Договору оренди землі №233 від 01.10.2011. При цьому, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Щодо розміру орендної плати, що підлягала сплаті у спірному періоді, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з пунктом 20 Договору №233 від 01.10.2011 у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін орендар здійснює плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди.

Як уже зазначалося судом вище, пунктом 9 Договору №233 від 01.10.2011 встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку на рік 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, який складає 103 913,00 грн. Також погоджено, що розмір орендної плати підлягає щорічній індексації без внесення змін до даного договору.

Згідно відомостей, що містяться на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( http://land.gov.ua/ ), коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0.

Відповідно до пунктів 9.5. Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську платники орендної плати самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подають в державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківськ податкову декларацію на поточний рік.

Розмір декларованої суми орендної плати станом на 1 січня уточнюється на щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель відповідно до відомостей Держкомстату України про середньорічний індекс інфляції за попередній рік (пункт 9.6. Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську).

Відповідно до пункту 9.7. Положення про оренду земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки здійснюється Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ.

У зв`язку з продовженням використання та неповерненням орендодавцю земельної ділянки ПАТ Енергетичні технології у вказаний в позові період (2017-2019 роки) сплачувало орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою у розмірах, визначених договором оренди.

Так, із наявних у матеріалах справи листів ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.03.2019 №772/9/09-19-55-12-19 та ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 25.02.2020 №810/9/09-19-55-04-19 вбачається, що за період, зазначений у позові (12.03.2017 - 31.12.2019) ПАТ Енергетичні технології задекларувало та сплатило за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2610100000:06:003:0176, у 2017, 2018, 2019 роках по 197 145,25 грн, що відповідає встановленій договором орендній платі із урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі за період 2011-2019 роки.

Відповідно до довідки ГУ ДПС в Івано-Франківській області №934/10/09-19-55-10-14 від 16.03.2020 заборгованість по орендній платі за землю по м. Івано-Франківськ за ПрАТ Енергетичні технології станом на 15.03.2020, тобто за період, що є предметом позову (12.03.2017 - 31.12.209), не обліковується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зміна умов договору оренди, у тому числі тих, що стосуються розрахунків і розмірів орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, в іншому випадку спір підлягає вирішенню у судовому порядку. Сторонами не вносились зміни до Договору №233 від 01.10.2011 в частині розміру орендної плати, а тому зміна нормативно грошової оцінки у спірному періоді, на підтвердження чого прокурором надані витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017-2019 роках, не може свідчити про сплату третьою особою орендної плати у меншому розмірі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що використання без правового оформлення спірної земельної відповідачем, як власником нерухомого майна на ній, не позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати, оскільки орендна плата за земельну ділянку сплачувалася іншим землекористувачем - ПрАТ Енергетичні технології на підставі діючого Договору оренди №233 від 01.10.2011.

Зазначене свідчить про те, що заявлена прокурором до стягнення у даній справі сума орендної плати не є безпідставно збереженою відповідачем на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

Щодо посилань прокурора на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з безпідставною відмовою у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, за його твердженнями, позбавило представника Івано-Франківської міської ради можливості взяти участь у судових засіданнях та висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що по-перше ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у задоволенні вказаного клопотання позивача було відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості його проведення у режимі відеоконференції через зайнятість призначених для проведення відеоконференцій залів, по-друге, у матеріалах справи міститься відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач висловив свою правову позицію щодо заявленого позову, а по-третє, сам позивач у суді апеляційної інстанції не заявляв про порушення його процесуальних прав у зв`язку із незадоволенням його клопотання про проведення відеоконференції.

Відтак суд, відмовивши у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, не допустив.

Усі інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін із підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/6880/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/6880/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка